МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Десять років по тому необхідно виконувати обіцянки, надані жінкам

Посол Анварул К. Чаудхурі, який, як Голова Ради Безпеки ООН, у березні 2000 р. очолив ініціативу з ухвалення Резолюції 1325 Ради Безпеки ООН, розмірковує про роль жінок у мирі і безпеці.

Міжнародний жіночий день у 2000 р. був особливий для мене і для жінок. Цього дня я мав честь, від імені Ради Безпеки ООН, як її голова, зробити заяву, яка формально привернула увагу світової громадськості до невизнаного, недостатньо використаного і недооціненого внеску жінок у запобігання війні, будівництво миру і залучення людей до життя у гармонії.

Члени Ради Безпеки визнали у цій заяві, що мир нерозривно пов’язаний з рівністю жінок і чоловіків. Вони стверджували рівний доступ і повну участь жінок в силових структурах і їх цілковите залучення до всіх зусиль заради миру і безпеки.

На жаль, невіддільна роль жінок в мирі і безпеці залишається невизнаною з часів створення ООН. Протягом тривалого часу існувала думка про жінок як про безпорадних жертв воєн і конфліктів. Роль жінок у сприянні миру в своїх громадах і поза ними часто недооцінюється. Але 8 березня 2000 р. це незрозуміло довге 55-річне мовчання було вперше перервано. Було посіяно насіння Резолюції 1325 Ради Безпеки ООН.

Прийняття Резолюції 1325 відкрило довгоочікувані двері можливостей для жінок, які неодноразово демонстрували, що вони привносять якісні покращання в розбудову миру і постконфліктну архітектуру.

Мир нерозривно пов’язаний з рівністю жінок і чоловіків

Головне питания не в тому, щоб зробити війну безпечною для жінок, а в тому, щоб побудувати мир в такий спосіб, щоб не було повторення війни і конфлікту. Ось чому жінки мають бути присутніми за столами мирних переговорів, залученими до прийняття рішень і включеними до команд з підтримання миру. Вони також мають бути саме цивільними особами, для того щоб забезпечити справжній перехід від культу війни до культури миру. Резолюція 1325 стала першою ознакою того, що така пропозиція була визнана Радою за мету. Отже, її втілення в життя покладає унікальну і комплексну відповідальність на міжнародне співтовариство, зокрема на ООН.

Коли я уперше порушив питання жінок, миру і безпеки в Раді Безпеки, деякі мої колеги висловлювали цілковиту незацікавленість, навіть байдужість. Дехто казав, що президент розмиває мандат Ради, намагаючись внести до її порядку денного „м’яке питання”. Але я вважаю, що прийняття Резолюції 1325 є вражаючим кроком до розв’язання питань жіночої рівності в сучасній політиці безпеки.

Однак цінність резолюції як першого міжнародного політичного механізму, в якому відкрито визнається гендерний характер процесів війни і миру, була підірвана невідповідною імплементацією. Розчаровує прихильність Ради Безпеки до міжнародної практики, яка робить жінок незахищеними, в основному через підтримку нею існуючих мілітаризованих міждержавних домовленостей у сфері безпеки. Ми також маємо пам’ятати, що Раді Безпеки самій ще треба адаптувати свою оперативну поведінку з урахуванням гендерних міркувань.

Роль секретаріату ООН і Генерального секретаря, зокрема, залишає бажати кращого. Без сумніву, існує чітка потреба у його по-справжньому активній і наполегливій роботі із застосування морального авторитету ООН і високої посади, яку він обіймає, задля результативного втілення Резолюції 1325 у життя.

Для початку, навіть через десять років, лідерство Генерального секретаря має проявитися принаймні в чотирьох сферах.

По-перше, Генеральний секретар повинен надати пріоритетність заохоченню і підтримці країн-членів ООН у підготовці національних планів дій щодо Резолюції 1325. Із 192 країн тільки 20 підготували такі плани – жалюгідна третина з них розроблена країнами, що розвиваються. Він має особисто написати главам держав і урядів пропозицію часового графіка з підготовки таких планів і доручити координаторам ООН на місцях слідкувати за ходом їх виконання.

По-друге, сфера, що заслуговує на особливу увагу – це необхідність того, щоб високопоставлені офіційні особи в системі ООН в цілому усвідомили, зрозуміли Резолюцію 1325 і були підготовані в її контексті.

По-третє, необхідно негайно звернути увагу на цілковите припинення сексуального насильства і образ, які мають місце під прикриттям миротворчої діяльності і з якими в ООН миряться, які ігнорують і залишають безкарними протягом багатьох років. Тут не повинно бути жодної можливості захиститись від покарання національним суверенітетом.

По-четверте, Генеральний секретар повинен очолити процес проведення кожні шість місяців консультацій з питань Резолюції 1325 усіма зацікавленими сторонами і організаціями громадянського суспільства усіх рівнів із залученням відповідних установ ООН. Він має сприяти подібному процесу консультацій з неурядовими організаціями на рівні країн.

Організації, такі як НАТО та Африканський Союз, що беруть участь у миротворчих операціях, повинні реально включити в свою діяльність положення Резолюції 1325, як щодо жінок-жертв, так і участі жінок в різних процесах.

Резолюція 1325 це не кінець, а початок процесу, який поступово допоможе зменшити нерівність

Як часто кажуть, «Резолюція 1325 це не кінець, а початок процесу, який поступово допоможе зменшити нерівність». У контексті миру і безпеки жінки не просто вразлива група, вони також мають силу.

Як ми вже бачили, коли жінок залучають до мирних переговорів, їх внески і погляди часто приводять до того, що мирні угоди містять вимоги щодо гендерної рівності в нових конституційних, судових і виборчих структурах.

Заклик до сторін, що воюють між собою, зважати на «гендерну перспективу» під час мирних переговорів і «гендерний підхід» в усіх миротворчих місіях ООН залишатиметься порожнім і позбавленим сенсу, якщо ми не розбудуємо спроможність жінок і не надамо реальні можливості і підтримку жінкам в досягненні політичного і економічного впливу, отриманні місця за столом мирних переговорів і рівного представництва на усіх рівнях прийняття рішень.

Як власний внесок у результативне впровадження Резолюції 1325, в липні під час робочої зустрічі з питань Резолюції 1325 в американському Інституті миру у Вашингтоні я зробив свою пропозицію під назвою «Можливі першорядні показники перетворення Резолюції 1325 на реальність». У ній запропоновані заходи, які можна ініціювати без затримки і без продовження агонії і розчарування світового співтовариства, яке десять років живе очікуваннями.

Зрештою, ми не повинні забувати, що коли жінки маргіналізовані і ігноруються, світ має дуже малі шанси реально отримати сталий мир.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink