МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Після виборів: нові угоди чи нові битви?

© Reuters / Kevin Lamarque

Внаслідок виборів до Конгресу США 2 листопада республіканці взяли під контроль Палату представників і вибороли принаймні ще п'ять місць у сенаті, зменшивши демократичну більшість з 59 до 53 голосів. Чи матимуть ці зміни в Конгресі вплив на НАТО? Яку владу має Палата представників у сфері зовнішньої і оборонної політики США, і що республіканці можуть змінити, якщо вони схочуть спробувати?

Повсякденне ведення міжнародних справ у США завжди було сферою діяльності радше Білого дому, ніж Конгресу. Конституція надає сенату повноваження оголошувати війну, але статус президента як Верховного головнокомандувача передбачає широкі можливості вести військові операції, які ледь не переходять у «тотальну війну».

Час від часу Конгрес робить спроби обмежити владу виконавчої гілки. Резолюція «Про воєнні повноваження», прийнята Конгресом у 1973 р. попри вето президента Річарда Ніксона, дещо обмежила спектр цих дій, зобов’язавши Білий дім інформувати Конгрес про воєнні дії протягом 48 годин з моменту їх початку, і отримувати резолюцію, яка дозволяє застосування збройних сил, якщо бойові дії тривають довше 60 днів. Але попри усе Білий дім здійснював різні військові дії на багатьох фронтах без формального оголошення війни.

Після виборів, можливо, найбільшим питанням зовнішньої політики буде заявлена президентом мета «без’ядерного світу»

Однак деякі елементи планів президента можуть бути під загрозою.

Можливо, найбільше питання – це заявлена президентом мета «без’ядерного світу» і недавнє зближення з Росією. Республіканці були гірко розчаровані рішенням президента відмінити заплановане розміщення об’єктів протиракетної оборони у Польщі і Чеській Республіці на користь більш обмежених систем оборони морського базування. Багато хто з консерваторів, серед них і радник з питань національної безпеки першого президента Джорджа Буша Брент Скаукрофт, вважають, що світ вільний від усіх ядерних озброєнь, як це не парадоксально, буде більш небезпечний, ніж архітектура безпеки, побудована на стримуванні.

Отже, як ці розбіжності можуть проявитися у політиці?

Конгрес має контроль над гаманцем, і отримання контролю над Палатою дає республіканцям можливість витрачати гроші в дрібні, креативні і часто езотеричні способи.

Наприклад, як зазначила «Нью-Йорк таймс» в недавній статті, закон, прийнятий Палатою минулого року, вимагає, щоб федеральні гроші не витрачались на покупку електричних лампочок, якщо вони не відповідають певним стандартам ефективності. В тому ж самому законі водночас сказано, що «Ніякі гроші, передбачені за цим актом, не можуть бути використані для перевезення учнів або вчителів з метою подолання расового дисбалансу в будь-якій школі».

Окремий конгресмен може задовольнити свої улюблені ідеологічні претензії за допомогою добре розміщеного рядка в законі, який, окрім цього, його зовсім не стосується. Отже, Палата може використовувати свої бюджетні повноваження для нав’язування подібних креативних зобов’язань для того, щоб задовольняти свої пріоритети в оборонній сфері – наприклад, забирати гроші з програм протиракетної оборони, які, на його думку, занадто обмежені, і додавати грошей до більш широкомасштабних програм.

Республіканський спротив новому договору ОСО, про який домовилися президенти Обама і Мєдвєдєв, зростає

Можливо, перша «жертва» виборів буде по інший бік Капітолію, де демократи усе ще контролюють ситуацію.

Конституційний мандат, необхідний для ратифікації договорів, вимагає схвалення двома третинами сенату, або 67 голосами. Республіканці отримали шість місць у сенаті, отже, коли новий сенат збереться у січні, у демократів буде 53 сенатори замість 59. Договори, які укладатиме адміністрація Обами, тоді вимагатимуть 14 додаткових республіканських голосів замість лише 8.

Республіканський спротив новому договору ОСО, про який домовились президенти Обама і Мєдвєдєв, зростає. У липні кандидат у президенти від республіканців Мітт Ромні написав статтю у "Вашингтон Пост", в якій стверджує, що цей договір зведе нанівець американські зусилля зі створення протиракетної оборони і назвав його «поки що найгіршою зовнішньополітичною помилкою Обами».

Видатний член Сенатського комітету із закордонних справ від республіканців Річард Лугар оприлюднив велику відповідь на статтю Ромні, і комітет схвалив договір у вересні, направивши його до сенату в повному складі на ратифікацію. Але й досі надходять повідомлення про те, що адміністрація при голосуванні з питання ратифікації може покластися лише на десяток республіканців. Адміністрація сподівається, що голосування по договору відбудеться під час так званого «неповноцінного періоду», коли їй потрібно буде лише вісім додаткових республіканських голосів. Якщо не вдасться ухвалити новий договір ОСО, це стане жорстоким ударом для зусиль США і НАТО «перезавантажити» відносини з Росією, маючи наслідки, що виходять поза межі питань розповсюдження ядерної зброї.

На додаток до цього республіканські обструкціоністи в сенаті пом’якшали. Раніше демократам було достатньо лише одного республіканського голосу для того, щоб закрити дебати; тепер їм потрібно сім. З іншого боку, республіканці не мають достатньої кількості для долання президентського вето на закони. У більш широкому сенсі. Найбільш вірогідним наслідком цих виборів будуть два роки патової ситуації, що дратуватиме усіх.

Зрештою, найбільш серйозним внутрішнім питанням США, що впливає на НАТО, може бути обсяг американського бюджетного дефіциту внаслідок фінансової кризи.

Інші союзники постраждали дуже серйозно. Їх військові бюджети скоротилися. Німецькі військові розглядають скорочення своїх збройних сил з 250 тисяч до 180 тисяч осіб. Велика Британія мє намір скоротити 17 тисяч чоловіків і жінок, флот винищувачів і авіаносець. Іспанія з 2009 р. скоротила свій військовий бюджет на 13%. Інші союзники, такі як Португалія, Італія і Греція також скоріш за все скоротять свої військові бюджети. Хоча їх внески надзвичайно важливі, поки що основу експедиційних сил Альянсу становлять американські війська. Виникає запитання: чи бюджет американських військових також буде скорочено?

Американським збройним силам вдалося уникнути різких скорочень. Фактично американський оборонний бюджет збільшився на 3% з 2009 по 2010 рік, попри те, що валовий державний борг скоріш за все зросте до 100% ВВП у 2011 р. порівняно з 70% у 2008 р. До речі, відповідні цифри для європейських країн, чиї проблеми з бюджетами викликали занепокоєння в усьому світі, а саме, Греції, Ірландії, Італії і Португалії, становлять 130%, 93%, 130% і 74% відповідно.

CША уникнули, кажучи словами Джона Фостера Даллеса, «болісної переоцінки» свого військового бюджету

CША уникнули, кажучи словами Джона Фостера Даллеса, «болісної переоцінки» свого військового бюджету і відповідно своїх відносин з НАТО, тому що американське Казначейство зберегло здатність продавати облігації за історично низькими ставками. Чи буде так і надалі, залежить великою мірою від того, чи повірять ринки в те, що федеральний уряд зрештою або підніме податки, або скоротить видатки. Поки що обидва варіанта виглядають дедалі менш реалістичними.

Доки американське Казначейство залишатиме за собою здатність продавати свої облігації, НАТО буде здатна адаптуватись і розвиватись. Якщо це зміниться, наслідки для Альянсу можуть бути справді сумними.

Одне, доволі слабке заспокоєння? Якщо наїзд на долар насправді відбудеться, тоді глобальне цунамі проблем буде таким велетенським, що проблеми Альянсу стануть останніми, про що думатимуть люди.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink