NATO REVIEW 2010
Випуск 1: Безпека судноплавства: тонути або плавати
Поточний випуск:
Ядерна зброя – буде розповсюджуватися як гриби після дощу?
У наступному випуску Погляд з Америки
 Відео
 RSS
 Підписатись
Усі архиви - Розклад
МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
© - Про
  
 Підписатись
Ядерна зброя – буде розповсюджуватися як гриби після дощу?
Ядерна зброя супроводжує нас протягом цілих поколінь. Але президент Обама налаштовує своє бачення на світ вільний від неї, тому НАТО Ревю намагається розглянути, як це буде, де зараз існують потенційні ризики і найбільші загрози. У цьому випуску ряд міжнародних експертів зважуватиме, чи зможе світ коли-небудь досягти глобального без'ядерного статусу.
Президент Обама однією зі своїх перших обіцянок зробив рух в напрямі світу, вільного від ядерної зброї. НАТО Ревю вивчає важливість цієї обіцянки, перешкоди на цьому шляху і вірогідність успіху.
Чи буде 2010 рік вирішальним для досягнення світу без ядерної зброї? Зважаючи на таку велику кількість найважливіших питань, від Договору про скорочення стратегічних озброєнь до Ірану, чи стане 2010 рік роком, що увійде в історію як головний рік для ядерного роззброєння?
Багато хто дивиться на Іран як на головне випробування рішучості міжнародного співтовариства. Якщо дозволяється мати ядерну зброю, безперечно, це дозволено усім? Отже, що буде зроблено на цьому кінцевому важливому етапі як Іраном, так і тими, хто намагається його зупинити?
Чи відбудеться реалізація ідей Договору про нерозповсюдження? Чи він ставатиме дедалі більш застарілим у світі, що змінюється? Як він може вплинути на порушників правил, недержавних дійових осіб, і як забезпечувати його дотримання? НАТО Ревю вивчає ситуацію, що постає у майбутньому перед основним договором.
Чи не є найбільшою ядерною загрозою не сама ядерна зброя, а скоріше брудна бомба терористів - вибух ядерних матеріалів? Багато хто вважає саме так. Тут ми розглянемо, які небезпеки існують і як їх наслідки впливатимуть на нас.
Якщо треба довіряти країнам і організаціям, що вони не порушуватимуть світові ядерні правила, нам потрібен міжнародний наглядач. Міжнародне агентство з ядерної енергії і є таким наглядачем. Але чи має воно достатньо грошей і свободи для виконання своєї ролі?
Яку роль ядерні питання відіграють у НАТО? Як Альянс дивиться на зміни в ядерному політичному ландшафті цього року і як це буде відбиватися у його новій Стратегічній концепції?

1 липня 1968 року було непомітною датою для більшості людей. Це було за декілька тижнів після замаху на Боббі Кеннеді, за кілька тижнів до першого захоплення Організацією визволення Палестини літака авіакомпанії «Ель Аль». У Південно-Східній Азії загримів в’єтнамський конфлікт, а в серпні у Чехословаччині з’явиться нове нагадування про розбіжності часів холодної війни.

Усі ці події знайшли своє місце на перших шпальтах газет і у розділах підручників з історії. Але меншого розголосу і тоді, і після набув договір, підписаний 1 липня 1968 року, який можливо довів свій набагато триваліший вплив, ніж усі перелічені і багато інших подій. Того дня світ запустив механізм, що рухає світ в напрямку ліквідації ядерних озброєнь, підписавши Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

Сьогодні ДНЯЗ є Договором, під яким підписалися найбільше країн. Він за великим рахунком не дає майже усім неядерним державам отримати таку зброю. І він зосереджує увагу ядерних держав на тому, щоб вони почали рухатися в напрямі ліквідації таких озброєнь.

Цього року цей Договір має більше значення, ніж будь-коли, тому що міжнародний порядок денний захопили такі питання, як іранська ядерна програма, контроль за ядерними матеріалами і нові скорочення ядерних арсеналів.

Отже, із святкуванням 40-ї річниці ДНЯЗ (він набув чинності у березні 1970 р.), НАТО Ревю ставить запитання експертам, як можна адаптувати цей Договір до змін серед тих, хто прагне заволодіти ядерною зброєю (таких, як терористичні організації), чи справді можна змусити виконувати його правила і чи стане 2010 рік ключовим роком для ядерних питань.

Пол Кінг, редактор