МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї: найважливіший договір у світі?

Get the Flash Player to see this player.

Чи відбудеться реалізація ідей Договору про нерозповсюдження? Чи він ставатиме дедалі більш застарілим у світі, що змінюється? Як він може вплинути на порушників правил, недержавних дійових осіб, і як забезпечувати його дотримання? НАТО Ревю вивчає ситуацію, що постає у майбутньому перед основним договором.

 субтитри: вкл. / викл.

Договору про нерозповсюдження понад 40 років і він грає головну роль

в недопущенні того, щоб більше країн заволоділи ядерною зброєю.

Договір має багато прихильників і учасників,

і витримав випробування часом у мінливому світі.

ДНЯЗ залишається договором, до якого приєдналося найбільше учасників.

Немає іншого договору, під яким би підписалося більше учасників.

ДНЯЗ справді був продуктом співпраці між США і СРСР.

Холодна війна, вони мали тотальні розбіжності, тисячі озброєнь,

але дві супердержави підписали Договір.

Уже 190 країн приєдналися до нього.

Порушення Договору були відхиленнями, і це пов'язано з Іраком.

Лівія і Північна Корея, вони також відхилилися.

Але Ірак і Лівія були повернені назад, і зараз ми маємо дві великі справи,

Іранську справу і Корейську справу.

Усі інші стоять осторонь ядерної зброї.

Ви можете сказати, що система відносно непогано спрацювала щодо Ірану.

Так, Іран вивіз із Пакистану дещо з того, що він не повинен мати,

але його зрештою викрили, і спрацювала система попередження.

Нині маємо справу з новими ситуаціями.

Те, що ядерний тероризм не згадується в Договорі, це недолік,

але попри це, його сильні сторони переважають слабкі.

Коли йшли переговори, я думаю, що країни-учасниці

особливо не зосереджувалися на питанні недержавних гравців.

Тому в ДНЯЗ нічого не говориться про небезпеку ядерного тероризму.

Проблема ДНЯЗ в тому, що він має ряд недоліків, про

які ми можемо поговорити,

але й у тому, що якби було потрібно його переробити, цього вже не зробиш.

Я думаю, що важко знайти договір, в якого б не було прогалин.

Дотримання вимог ДНЯЗ не є універсальним.

І деякі країни, що є учасницями ДНЯЗ,

порушують свої зобов'язання за цим Договором. Одне зі слабких місць

з самого початку полягає в тому, що Договір діє на основі консенсусу.

Будь-які зміни важко уявити.

Правило консенсусу, ви знаєте, так, я думаю, воно може шкодити,

якщо ним зловживати, і це інколи робиться. Якщо організувати конференцію

і ви вирішите керуватися консенсусом,

ви затягуєте петлю на власній шиї.

Одна з інших справжніх проблем Договору полягає в тому,

що є традиція, хоча і не юридичне зобов'язання,

діяти на основі консенсусу.

Внаслідок цього одна держава, або невелика кількість держав,

отримує можливість блокувати рішення на основі консенсусу.

Я думаю, що перспектив для офіційного внесення змін до Договору не існує.

Цей процес настільки громіздкий, що він фактично неможливий.

Здатність країн вийти з ДНЯЗ, як це зробила Північна Корея,

розгнівала багатьох, але було б дуже важко змінити ці умови.

Багато країн вважають, що необхідно

ускладнити країнам можливість

отримання своєї вигоди від членства у ДНЯЗ,

зберігаючи при цьому можливість швидкого виходу з нього

без будь-яких наслідків.

Положення про можливість виходу в разі надзвичайних обставин,

існує в багатьох інших договорах щодо роззброєння.

Змінити його було б дуже важко. Буде те,

що наполягатимуть на тому, щоб справа країни, яка виходить з ДНЯЗ,

розглядалася Радою Безпеки.

Але народи миру хочуть від нас більшого,

більше досягнень у роззброєнні, більше скорочених озброєнь

і більше прозорості.

Існують сумніви щодо виконання.

Існує незадоволення тих, хто не володіє, стосовно до тих, хто володіє ядерною зброєю.

Залишається ускладненим забезпечення виконання вимог Договору,

при цьому потенційно існує камінь спотикання.

Виконання безперечно є важливим питанням.

При цьому є держави, які також вважають,

що ядерні держави не виконують усі свої зобов'язання щодо ДНЯЗ.

Найскладнішим є питання дотримання вимог.

Немає жодного положення щодо забезпечення виконання вимог.

Необхідно звертатися до Ради Безпеки.

Нові потужні держави, такі як Бразилія, Південна Африка, Індія,

які не є членами Ради Безпеки

і які мають більші зв'язки з Іраном та іншими країнами, що розвиваються,

чи вони вирішать, що хочуть підтримати правила з дотримання

існуючого ядерного порядку, чи вони вирішать:

"Ні, ядерний порядок нам нав'язали за часів холодної війни,

він має колоніальний або расистський підтекст.

Ми не хочемо приймати цей режим чи вкладати наш капітал

у забезпечення його виконання". Якщо так станеться, це й буде тим каменем спотикання,

що може призвести до ядерного безладу.

Конференція з перегляду відбудеться у Нью-Йорку в травні 2010 р.

Які питання розглядаються, наскільки важливим буде роззброєння,

і як зробити можливим приєднання усіх країн до ДНЯЗ?

Я фактично вважаю, що у певному сенсі,

питання роззброєння будуть найлегшими питаннями на конференції,

і ми матимемо значно більші труднощі,

значно більше кидатиметься блискавок з питань мирного використання,

так званого невід'ємного права, а також з питань нерозповсюдження.

Єдиний шлях уперед полягає в розумінні того, що Індія, Пакистан і Ізраїль

не збираються підписувати ДНЯЗ і відмовлятися від своєї ядерної зброї,

чи по черзі, чи усі троє групою.

Єдиний спосіб розв'язання цієї проблеми лежить у контексті

проекту глобального ядерного роззброєння,

про який говорили президент Обама та інші.

Індія, Пакистан і Ізраїль приєднаються до цього процесу

в аспекті роззброєння і увійдуть до системи, якщо

буде нульовий варіант ядерної зброї, в якому будуть США, Китай і Росія.

ДНЯЗ не може вважатися єдиною причиною того,

що ядерна зброя більше не розповсюджується, але це важливий чинник.

Більшість держав-учасниць ДНЯЗ

утримувались би від ядерної зброї і без Договору,

але юридичний бар'єр є додатковою перешкодою.

Є багато інших.

Дехто має гарантії безпеки завдяки членству в альянсах,

багато інших не можуть розробляти ядерну зброю

через брак технології,

але такі країни, як Швеція, Австрія чи Швейцарія

не входять до альянсів, не мають парасольки безпеки, і попри це

ми вважаємо, що в наших інтересах не бути учасниками.

Отруйна змія ризикує бути убитою

навіть якщо вона не нападає.

І насамкінець, на позитивній ноті, країни, що мають ядерну зброю

не розмахують нею, принаймні поки що.

Ті, хто заволодів ядерною зброєю, виявилися,

поки що, відповідальними в поводженні з нею.

Північні корейці можливо єдині, хто

трошки більш безвідповідально ставляться до цього, ніж інші.

Мені не хочеться залежати від цього,

ми повинні зробити усе для того, щоб переконати Північну Корею і Іран

не тягтися до ядерної зброї, а інших відмовлятися від неї.

Договору про нерозповсюдження понад 40 років і він грає головну роль

в недопущенні того, щоб більше країн заволоділи ядерною зброєю.

Договір має багато прихильників і учасників,

і витримав випробування часом у мінливому світі.

ДНЯЗ залишається договором, до якого приєдналося найбільше учасників.

Немає іншого договору, під яким би підписалося більше учасників.

ДНЯЗ справді був продуктом співпраці між США і СРСР.

Холодна війна, вони мали тотальні розбіжності, тисячі озброєнь,

але дві супердержави підписали Договір.

Уже 190 країн приєдналися до нього.

Порушення Договору були відхиленнями, і це пов'язано з Іраком.

Лівія і Північна Корея, вони також відхилилися.

Але Ірак і Лівія були повернені назад, і зараз ми маємо дві великі справи,

Іранську справу і Корейську справу.

Усі інші стоять осторонь ядерної зброї.

Ви можете сказати, що система відносно непогано спрацювала щодо Ірану.

Так, Іран вивіз із Пакистану дещо з того, що він не повинен мати,

але його зрештою викрили, і спрацювала система попередження.

Нині маємо справу з новими ситуаціями.

Те, що ядерний тероризм не згадується в Договорі, це недолік,

але попри це, його сильні сторони переважають слабкі.

Коли йшли переговори, я думаю, що країни-учасниці

особливо не зосереджувалися на питанні недержавних гравців.

Тому в ДНЯЗ нічого не говориться про небезпеку ядерного тероризму.

Проблема ДНЯЗ в тому, що він має ряд недоліків, про

які ми можемо поговорити,

але й у тому, що якби було потрібно його переробити, цього вже не зробиш.

Я думаю, що важко знайти договір, в якого б не було прогалин.

Дотримання вимог ДНЯЗ не є універсальним.

І деякі країни, що є учасницями ДНЯЗ,

порушують свої зобов'язання за цим Договором. Одне зі слабких місць

з самого початку полягає в тому, що Договір діє на основі консенсусу.

Будь-які зміни важко уявити.

Правило консенсусу, ви знаєте, так, я думаю, воно може шкодити,

якщо ним зловживати, і це інколи робиться. Якщо організувати конференцію

і ви вирішите керуватися консенсусом,

ви затягуєте петлю на власній шиї.

Одна з інших справжніх проблем Договору полягає в тому,

що є традиція, хоча і не юридичне зобов'язання,

діяти на основі консенсусу.

Внаслідок цього одна держава, або невелика кількість держав,

отримує можливість блокувати рішення на основі консенсусу.

Я думаю, що перспектив для офіційного внесення змін до Договору не існує.

Цей процес настільки громіздкий, що він фактично неможливий.

Здатність країн вийти з ДНЯЗ, як це зробила Північна Корея,

розгнівала багатьох, але було б дуже важко змінити ці умови.

Багато країн вважають, що необхідно

ускладнити країнам можливість

отримання своєї вигоди від членства у ДНЯЗ,

зберігаючи при цьому можливість швидкого виходу з нього

без будь-яких наслідків.

Положення про можливість виходу в разі надзвичайних обставин,

існує в багатьох інших договорах щодо роззброєння.

Змінити його було б дуже важко. Буде те,

що наполягатимуть на тому, щоб справа країни, яка виходить з ДНЯЗ,

розглядалася Радою Безпеки.

Але народи миру хочуть від нас більшого,

більше досягнень у роззброєнні, більше скорочених озброєнь

і більше прозорості.

Існують сумніви щодо виконання.

Існує незадоволення тих, хто не володіє, стосовно до тих, хто володіє ядерною зброєю.

Залишається ускладненим забезпечення виконання вимог Договору,

при цьому потенційно існує камінь спотикання.

Виконання безперечно є важливим питанням.

При цьому є держави, які також вважають,

що ядерні держави не виконують усі свої зобов'язання щодо ДНЯЗ.

Найскладнішим є питання дотримання вимог.

Немає жодного положення щодо забезпечення виконання вимог.

Необхідно звертатися до Ради Безпеки.

Нові потужні держави, такі як Бразилія, Південна Африка, Індія,

які не є членами Ради Безпеки

і які мають більші зв'язки з Іраном та іншими країнами, що розвиваються,

чи вони вирішать, що хочуть підтримати правила з дотримання

існуючого ядерного порядку, чи вони вирішать:

"Ні, ядерний порядок нам нав'язали за часів холодної війни,

він має колоніальний або расистський підтекст.

Ми не хочемо приймати цей режим чи вкладати наш капітал

у забезпечення його виконання". Якщо так станеться, це й буде тим каменем спотикання,

що може призвести до ядерного безладу.

Конференція з перегляду відбудеться у Нью-Йорку в травні 2010 р.

Які питання розглядаються, наскільки важливим буде роззброєння,

і як зробити можливим приєднання усіх країн до ДНЯЗ?

Я фактично вважаю, що у певному сенсі,

питання роззброєння будуть найлегшими питаннями на конференції,

і ми матимемо значно більші труднощі,

значно більше кидатиметься блискавок з питань мирного використання,

так званого невід'ємного права, а також з питань нерозповсюдження.

Єдиний шлях уперед полягає в розумінні того, що Індія, Пакистан і Ізраїль

не збираються підписувати ДНЯЗ і відмовлятися від своєї ядерної зброї,

чи по черзі, чи усі троє групою.

Єдиний спосіб розв'язання цієї проблеми лежить у контексті

проекту глобального ядерного роззброєння,

про який говорили президент Обама та інші.

Індія, Пакистан і Ізраїль приєднаються до цього процесу

в аспекті роззброєння і увійдуть до системи, якщо

буде нульовий варіант ядерної зброї, в якому будуть США, Китай і Росія.

ДНЯЗ не може вважатися єдиною причиною того,

що ядерна зброя більше не розповсюджується, але це важливий чинник.

Більшість держав-учасниць ДНЯЗ

утримувались би від ядерної зброї і без Договору,

але юридичний бар'єр є додатковою перешкодою.

Є багато інших.

Дехто має гарантії безпеки завдяки членству в альянсах,

багато інших не можуть розробляти ядерну зброю

через брак технології,

але такі країни, як Швеція, Австрія чи Швейцарія

не входять до альянсів, не мають парасольки безпеки, і попри це

ми вважаємо, що в наших інтересах не бути учасниками.

Отруйна змія ризикує бути убитою

навіть якщо вона не нападає.

І насамкінець, на позитивній ноті, країни, що мають ядерну зброю

не розмахують нею, принаймні поки що.

Ті, хто заволодів ядерною зброєю, виявилися,

поки що, відповідальними в поводженні з нею.

Північні корейці можливо єдині, хто

трошки більш безвідповідально ставляться до цього, ніж інші.

Мені не хочеться залежати від цього,

ми повинні зробити усе для того, щоб переконати Північну Корею і Іран

не тягтися до ядерної зброї, а інших відмовлятися від неї.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink