МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Ядерні шахи: хід за Іраном?

Get the Flash Player to see this player.

Багато хто дивиться на Іран як на головне випробування рішучості міжнародного співтовариства. Якщо дозволяється мати ядерну зброю, безперечно, це дозволено усім? Отже, що буде зроблено на цьому кінцевому важливому етапі як Іраном, так і тими, хто намагається його зупинити?

Інформація у відеоматеріалі коректна станом на 16/05/2010

 субтитри: вкл. / викл.

Одна з головних цілей президента Обами в ядерній сфері в 2010 році -

підняти міжнародне співтовариство на спільну і потужну відповідь

на порушення Іраном Договору про нерозповсюдження

через іранську ядерну програму.

Але зупинити цю іранську програму буде нелегко.

Буде важко переконати Іран зійти зі шляху до ядерної зброї.

Ми спостерігаємо за тим, що вони намагаються зробити вже за п'яти президентів,

обох Бушів, Рейгана, Клінтона, Обами.

Їхня програма почалася ще у 80-ті рр. XX ст.,

а ми досі не спромоглися переконати їх закрити свою програму.

У короткостроковому сенсі, чи здатні вони, використовуючи хитру тактику

продовжувати безкарно збагачувати уран? Так.

Ви плануєте довгострокову стратегію, в той час як короткострокове

рухається досить швидко і в неправильному напрямку.

Альтернативна пропозиція Ірану вже зроблена,

як визначив керівник МАГАТЕ.

У жовтні минулого року д-р Мохаммед ель-Барадей зробив гарну пропозицію

вивезти низькозбагачений уран з Ірану до Росії,

збагатити його до 20 відсотків, перевезти до Франції,

переробити на пальне і повернути до Ірану.

Я вважаю, що це чесна і реалістична пропозиція і підтримую її,

але я не отримав відповіді від Ірану.

Я вам скажу, що він знає адресу МАГАТЕ,

він знає, чого від нього очікують, він може відреагувати в будь-який час,

і ми будемо вітати добру волю, законну і щиру відповідь.

Але ми, як ви знаєте, чекаємо.

Що потрібно іранцям - більше моркви чи більше батогів, щоб їх переконати?

Їм не подобається слово "морква". Вони пов'язують його з віслюками.

Я намагаюся нагадати їм, що одна з найбільших американських партій

має віслюка за свій символ, вони не повинні ставитися до цього серйозно.

Я думаю, що обхідний варіант стимулювання, який би допоміг врегулюванню,

це пропозиція їм гарантій

від нападу ззовні чи підривної діяльності зсередини.

Спроба досягти міжнародного консенсусу щодо Ірану

лежить в основі підходу президента Обами.

У нашому прагненні запобігти розповсюдженню такої зброї,

правила мають бути обов'язковими, порушення мають каратися,

слова повинні щось значити. Світ повинен піднятися

на боротьбу з розповсюдженням такої зброї.

Але яку аудиторію він намагається переконати більше за всіх?

Цією аудиторією є країни світу, подібні до Бразилії і Південної Африки.

Ті, хто прагне більш справедливого світового порядку,

і хто не буде брати участь

і вкладати гроші у дотримування подвійних стандартів.

Я розумію протести проти того, що хтось має зброю, яку інші не мають.

Ядерний порядок є подвійним стандартом:

небагатьом вдалося озброїтися ядерною зброєю, іншим не можна.

Це безперечно перевірка нашої здатності зібрати разом

міжнародне співтовариство задля вироблення спільної позиції

щодо цієї програми. Його підхід до цього полягав у тому,

що якби він звернувся до Ірану, а Іран би його грубо відштовхнув,

тоді він мав би більш сильну позицію для мобілізації

міжнародного співтовариства на підтримку зусиль США

зі здійснення потужного тиску на Іран.

Є також питання сприйняття.

В той час як Захід намагається показати, що відбувається в Ірані,

Іран також намагається переконати країни, що вагаються.

Вони хибно сприймають те, що робиться стосовно Ірану, як спробу "забрати"

ядерне право Ірану, що насправді не так.

Іран порушив умови, тому він не втрачає своїх ядерних прав,

але Іран подає це саме так, і інші кажуть:

"Я не хочу робити нічого, що обмежило б мої права так,

як це робиться стосовно Ірану. Я підтримую Іран".

Але те, що Іран подає як свої права, вже гарантоване

Договором про нерозповсюдження.

Згідно з ДНЯЗ Іран має право

розвивати мирну, цивільну ядерну енергетику.

Наступна зупинка, якщо не буде жодної реакції від Ірану,

це можливо більш жорсткі санкції. Який результат вони можуть принести?

Санкції не є прямим шляхом до зупинення програми створення бомби.

Вони не найкращий спосіб переконати Ахмадінеджада змінити свою позицію.

Проблема президента полягає в тому, що

навіть якщо вони справді разом підтримують більш жорсткі санкції,

це не означає, що їм удасться утримати Іран від просування цим шляхом.

Будь-яка країна, рішуче налаштована розвивати свою ядерну зброю,

найбільш вірогідно цього доб'ється.

Реальне рішення має саме міжнародне співтовариство.

Більшість визнає, що санкції мають свої обмеження, але й свою користь.

Санкції - це не чарівна паличка.

Що можуть зробити санкції, так це

можливо змінити розрахунки такої країни, як Іран,

щоб вони зрозуміли, що продовження програми ядерного

озброєння несе з собою більше втрат, ніж переваг.

У цій дискусії типовим аргументом є:

"Санкції нерозумні, ми не повинні більше застосовувати їх,

вони не змінять стратегію Ірану".

Але ці люди забувають про інше.

Санкції застосовуються також для того, щоб покарати і надіслати комусь сигнал:

"Є правила, ви можете їх порушити, але за це доведеться платити.

І ми цю плату візьмемо, навіть якщо ми не можемо змінити вашу поведінку,

буде покарання". Це є частиною сигналу.

Він важливий не тільки коли санкції накладені,

майже так само він важливий, коли вони можуть бути накладені.

Не буде добре, якщо Рада Безпеки діятиме

в травні місяці,

коли ми матимемо конференцію з перегляду ДНЯЗ.

Якщо Рада Безпеки діятиме і ухвалить жорсткіші санкції,

Іран не матиме стимулу до поступливості.

Ще одне занепокоєння викликає ланцюгова реакція внаслідок санкцій.

Чи не призведуть вони до більш активного розповсюдження з боку Ірану,

і чи не підуть інші регіональні сусіди Ірану тим самим ядерним шляхом?

Що більше санкцій ми будемо накладати на Іран,

то більше буде стимулів Ірану продавати на чорному ринку

будь-які технології, за які дадуть гарну ціну.

Ми всіляко намагаємося утримати межу, яку Іран можливо має

спокусу перетнути. Робота ведеться, але...

І якщо Іран усе ж таки перетне її, ми матимемо серйозну проблему

розповсюдження на Близькому Сході з Єгиптом, Сирією, Саудівською Аравією.

Ми повинні дбати про це.

Але Іран ще не перетнув межу ядерної зброї.

Є підстави вважати, що він її не перетне,

а якщо навіть і перетне, він ніколи не застосує зброю, якою заволодіє.

Що надає мені більше надії, це те, що я не бачу з точки зору безпеки

жодних реальних причин, які змусили б їх застосувати ядерну зброю.

У них були проблеми з Іраком, але Ірак вже не той.

Регіональні держави, навіть ті держави, яких ми зовсім не любимо,

дуже обережні із застосуванням ядерної зброї,

тому що вона має чітку зворотну адресу,

і вони постраждають від неймовірно тяжких наслідків.

Одна з головних цілей президента Обами в ядерній сфері в 2010 році -

підняти міжнародне співтовариство на спільну і потужну відповідь

на порушення Іраном Договору про нерозповсюдження

через іранську ядерну програму.

Але зупинити цю іранську програму буде нелегко.

Буде важко переконати Іран зійти зі шляху до ядерної зброї.

Ми спостерігаємо за тим, що вони намагаються зробити вже за п'яти президентів,

обох Бушів, Рейгана, Клінтона, Обами.

Їхня програма почалася ще у 80-ті рр. XX ст.,

а ми досі не спромоглися переконати їх закрити свою програму.

У короткостроковому сенсі, чи здатні вони, використовуючи хитру тактику

продовжувати безкарно збагачувати уран? Так.

Ви плануєте довгострокову стратегію, в той час як короткострокове

рухається досить швидко і в неправильному напрямку.

Альтернативна пропозиція Ірану вже зроблена,

як визначив керівник МАГАТЕ.

У жовтні минулого року д-р Мохаммед ель-Барадей зробив гарну пропозицію

вивезти низькозбагачений уран з Ірану до Росії,

збагатити його до 20 відсотків, перевезти до Франції,

переробити на пальне і повернути до Ірану.

Я вважаю, що це чесна і реалістична пропозиція і підтримую її,

але я не отримав відповіді від Ірану.

Я вам скажу, що він знає адресу МАГАТЕ,

він знає, чого від нього очікують, він може відреагувати в будь-який час,

і ми будемо вітати добру волю, законну і щиру відповідь.

Але ми, як ви знаєте, чекаємо.

Що потрібно іранцям - більше моркви чи більше батогів, щоб їх переконати?

Їм не подобається слово "морква". Вони пов'язують його з віслюками.

Я намагаюся нагадати їм, що одна з найбільших американських партій

має віслюка за свій символ, вони не повинні ставитися до цього серйозно.

Я думаю, що обхідний варіант стимулювання, який би допоміг врегулюванню,

це пропозиція їм гарантій

від нападу ззовні чи підривної діяльності зсередини.

Спроба досягти міжнародного консенсусу щодо Ірану

лежить в основі підходу президента Обами.

У нашому прагненні запобігти розповсюдженню такої зброї,

правила мають бути обов'язковими, порушення мають каратися,

слова повинні щось значити. Світ повинен піднятися

на боротьбу з розповсюдженням такої зброї.

Але яку аудиторію він намагається переконати більше за всіх?

Цією аудиторією є країни світу, подібні до Бразилії і Південної Африки.

Ті, хто прагне більш справедливого світового порядку,

і хто не буде брати участь

і вкладати гроші у дотримування подвійних стандартів.

Я розумію протести проти того, що хтось має зброю, яку інші не мають.

Ядерний порядок є подвійним стандартом:

небагатьом вдалося озброїтися ядерною зброєю, іншим не можна.

Це безперечно перевірка нашої здатності зібрати разом

міжнародне співтовариство задля вироблення спільної позиції

щодо цієї програми. Його підхід до цього полягав у тому,

що якби він звернувся до Ірану, а Іран би його грубо відштовхнув,

тоді він мав би більш сильну позицію для мобілізації

міжнародного співтовариства на підтримку зусиль США

зі здійснення потужного тиску на Іран.

Є також питання сприйняття.

В той час як Захід намагається показати, що відбувається в Ірані,

Іран також намагається переконати країни, що вагаються.

Вони хибно сприймають те, що робиться стосовно Ірану, як спробу "забрати"

ядерне право Ірану, що насправді не так.

Іран порушив умови, тому він не втрачає своїх ядерних прав,

але Іран подає це саме так, і інші кажуть:

"Я не хочу робити нічого, що обмежило б мої права так,

як це робиться стосовно Ірану. Я підтримую Іран".

Але те, що Іран подає як свої права, вже гарантоване

Договором про нерозповсюдження.

Згідно з ДНЯЗ Іран має право

розвивати мирну, цивільну ядерну енергетику.

Наступна зупинка, якщо не буде жодної реакції від Ірану,

це можливо більш жорсткі санкції. Який результат вони можуть принести?

Санкції не є прямим шляхом до зупинення програми створення бомби.

Вони не найкращий спосіб переконати Ахмадінеджада змінити свою позицію.

Проблема президента полягає в тому, що

навіть якщо вони справді разом підтримують більш жорсткі санкції,

це не означає, що їм удасться утримати Іран від просування цим шляхом.

Будь-яка країна, рішуче налаштована розвивати свою ядерну зброю,

найбільш вірогідно цього доб'ється.

Реальне рішення має саме міжнародне співтовариство.

Більшість визнає, що санкції мають свої обмеження, але й свою користь.

Санкції - це не чарівна паличка.

Що можуть зробити санкції, так це

можливо змінити розрахунки такої країни, як Іран,

щоб вони зрозуміли, що продовження програми ядерного

озброєння несе з собою більше втрат, ніж переваг.

У цій дискусії типовим аргументом є:

"Санкції нерозумні, ми не повинні більше застосовувати їх,

вони не змінять стратегію Ірану".

Але ці люди забувають про інше.

Санкції застосовуються також для того, щоб покарати і надіслати комусь сигнал:

"Є правила, ви можете їх порушити, але за це доведеться платити.

І ми цю плату візьмемо, навіть якщо ми не можемо змінити вашу поведінку,

буде покарання". Це є частиною сигналу.

Він важливий не тільки коли санкції накладені,

майже так само він важливий, коли вони можуть бути накладені.

Не буде добре, якщо Рада Безпеки діятиме

в травні місяці,

коли ми матимемо конференцію з перегляду ДНЯЗ.

Якщо Рада Безпеки діятиме і ухвалить жорсткіші санкції,

Іран не матиме стимулу до поступливості.

Ще одне занепокоєння викликає ланцюгова реакція внаслідок санкцій.

Чи не призведуть вони до більш активного розповсюдження з боку Ірану,

і чи не підуть інші регіональні сусіди Ірану тим самим ядерним шляхом?

Що більше санкцій ми будемо накладати на Іран,

то більше буде стимулів Ірану продавати на чорному ринку

будь-які технології, за які дадуть гарну ціну.

Ми всіляко намагаємося утримати межу, яку Іран можливо має

спокусу перетнути. Робота ведеться, але...

І якщо Іран усе ж таки перетне її, ми матимемо серйозну проблему

розповсюдження на Близькому Сході з Єгиптом, Сирією, Саудівською Аравією.

Ми повинні дбати про це.

Але Іран ще не перетнув межу ядерної зброї.

Є підстави вважати, що він її не перетне,

а якщо навіть і перетне, він ніколи не застосує зброю, якою заволодіє.

Що надає мені більше надії, це те, що я не бачу з точки зору безпеки

жодних реальних причин, які змусили б їх застосувати ядерну зброю.

У них були проблеми з Іраком, але Ірак вже не той.

Регіональні держави, навіть ті держави, яких ми зовсім не любимо,

дуже обережні із застосуванням ядерної зброї,

тому що вона має чітку зворотну адресу,

і вони постраждають від неймовірно тяжких наслідків.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink