МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Як НАТО дивиться на ядерні зміни?

Get the Flash Player to see this player.

Яку роль ядерні питання відіграють в НАТО? Як Альянс дивиться на зміни в ядерному політичному ландшафті цього року і як це буде відбиватися у його новій Стратегічній концепції?

 субтитри: вкл. / викл.

Гай Робертс, нова Стратегічна концепція НАТО:

як будуть у ній відображені ядерні питання

і як вона вплине на ядерні питання?

У новій Стратегічній концепції є...

Буде розділ, присвячений силам ядерного стримування Альянсу.

Звичайно, у Стратегічних концепціях 1999 р. і 1991 р.

він був дуже значний.

Різниця полягатиме в тому, що

в нинішньому середовищі безпеки

ядерне стримування вже не таке важливе для нашого загального стримування,

тому що загрози, проти яких воно застосовується, є дуже віддаленими.

У результаті цього я очікую, що посилання на наші ядерні сили буде набагато меншим,

але воно безперечно буде і залишатиметься у майбутньому

в нашій Стратегічній концепції.

Якими вони будуть, я випереджую ваше запитання,

я думаю, що фундаментальні основи наших нинішніх сил стримування

залишаться, так само, як і віра в постійну потребу в стримуванні.

Ми як альянс важаємо, що стримування важливе,

що воно є невід'ємним елементом нашої безпеки.

По-друге, як нещодавно підтвердив звіт Групи експертів Мадлен Олбрайт,

певна американська ядерна присутність

у Європі залишиться

через важливість трансатлантичного зв'язку,

відданості, з одного боку,

безпеці Європи і європейських союзників,

а з іншого, велике прагнення до третьої основи,

якою є розподіл тягаря і консультації.

Країни вважають, що важливо поділяти між собою ризик цього стримування.

Деякі країни зауважили, що вони хотіли б,

щоб ядерна зброя НАТО була виведена з їх території.

Як на це реагує НАТО?

Ця ідея була запропонована не тільки рядом країн,

а й деякими аналітичними центрами, і безперечно вона заслуговує на те,

щоб ми як альянс розглянули її

і переглянули наші ядерні сили.

Вони такі, які, на нашу думку, стримують потенційних супротивників,

запобігають примусу,

вони сформовані в такий спосіб, щоб нам ніколи не довелося воювати,

але їх треба переглянути з огляду на нове середовище.

Звичайно, ми вже звернули увагу на середовище безпеки

і скоротили їх чисельність до дуже низького рівня.

Ми маємо лише декілька сотень ядерних озброєнь, авіаційну бомбу Б 61,

американські ядерні озброєння в сьогоднішній Європі.

Ці пропозиції найбільш активно висуває Німеччина,

але ключем до усього цього є те, що усі країни,

в тому числі і Німеччина, наголошують на тому, що

будь-яке рішення про виведення ядерної зброї з будь-якої країни,

будь-яке рішення про зміну конфігурації, складу,

розташування цих озброєнь буде прийматися Альянсом загалом,

і буде прийматися на основі консенсусу.

Питання протиракетної оборони обговорюється

зокрема в контексті нової Стратегічної концепції.

Від кого вона захищатиме?

Протиракетна оборона є частиною наших загальних сил стримування.

Я це називаю "цілісним стримуванням".

Як тільки у нас з'явиться міцна система протиракетної оборони,

в голові будь-якого супротивника, безперечно, з'являться певні сумніви

щодо успішності ракетного нападу.

Це, своєю чергою, можливо відверне їх від думки,

що вони можуть отримати політичні дивіденди, напавши на нас.

Вона дуже важлива. Вона доповнює наші сили ядерного стримування,

наші звичайні та інші сили і засоби.

У світі понад 30 країн розробляють балістичні ракети.

Багато країн розробляють засоби захисту від балістичних ракет.

Я хочу сказати, що Європа вже має систему протиракетної оборони

і це... наскільки я знаю, 80 перехоплювачів навколо Москви.

Наші російські колеги покладаються на протиракетну оборону.

Ми сподіваємось на співпрацю з ними

і хочемо допомогти створити спільну систему.

Дехто каже, в тому числі Держсекретар Клінтон,

що одна з небезпек, це не стільки те, що інші країни

отримають ядерні матеріали чи зброю,

а те, що недержавні дійові особи заволодіють тим чи іншим.

Як ви на це дивитеся і як НАТО готується до цього?

НАТО безперечно вивчає, як посилити наші можливості

реагувати, передусім

таким чином побудувати наші сили стримування,

щоб це наводило потенційного агресора на думку про те, що це

не найкращий варіант.

Один з наших підходів до цього - це робота з нашими союзниками,

з країнами Альянсу, з іншими організаціями,

такими як МАГАТЕ, над розвитком можливостей

визначити країну або місце походження будь-якого ядерного вибуху,

саморобного ядерного пристрою чи радіологічного пристрою.

Тоді ми зможемо відстежити походження цих речей і притягти до відповідальності

будь-яку країну, яка могла б передати ці матеріали групі терористів.

Ми здійснюємо ряд дуже жорстких заходів з боротьби проти розповсюдження,

намагаючись гарантовано запобігти передачі,

контрабанді або викраденню матеріалів і надання їх терористам,

які потім самостійно зроблять радіологічну зброю

або якийсь інший саморобний вибуховий пристрій.

У НАТО зібралося багато країн з різним ставленням до ядерних сил.

Ми згадували Німеччину і її нещодавні заяви,

США також змінюють свою позицію щодо ядерних питань.

Як НАТО збирає усе це докупи і виробляє єдину політику?

Я вважаю, що різниця лише в ступені.

З одного боку, ряд країн Альянсу

вважають, і переконані,

у важливості роззброєння, контролю над озброєннями і нерозповсюдження.

Усі країни вірять у важливість цього.

Але тут є питання, до якого ступеня? Дехто робить більший наголос на цьому.

Інші наголошують на збереженні надійних сил ядерного стримування.

Усі наші країни підтримують ідею збереження надійних сил стримування.

Фактично, я думаю, що президент Обама в своїй промові у Празі минулого року,

коли він говорив про світ вільний від ядерної зброї,

також вказав, що доки цей день не настане,

ми будемо зберігати наші сили ядерного стримування.

І так само, країни, які погоджуються, або поділяють ідею

виведення ядерної зброї з Європи,

роблять це у контексті процесу контролю над озброєннями.

Наприклад, процесу роботи з Росією над досягненням Угоди

про виведення усіх тактичних ядерних озброєнь з Європи.

Це має робитися у рамках процесу контролю над озброєннями,

і в такий спосіб ми можемо посилити нашу безпеку, але одностороннє скорочення

більшість країн вважає підривом нашої безпеки.

Отже, одним з критеріїв об'єднання усього є

повернення до цього питання безпеки.

Саме про це і йдеться. Безпека, безпека і ще раз безпека.

І якщо ви можете зробити пропозицію, або будь-яка країна може зробити пропозицію,

про яку можна сказати, що вона фактично зміцнює нашу безпеку,

тоді вона буде сприйнята усіма країнами.

Отже, це стандарт, з яким ми порівнюємо такі пропозиції,

і тут, на мою думку, є простір для досягнення згоди,

а саме цього ми і хочемо добитися зі Стратегічною концепцією.

Ми збираємося опрацювати усі ці питання і пропозиції.

Чи буде, на вашу думку, 2010 рік ключовим роком для ядерних питань,

зважаючи на угоду ОСО, саміт з ядерної безпеки,

а також, досить відокремлено від цих подій,

це схоже буде рік, коли багато країн

які тільки починають придивлятися до ядерних питань,

Бразилія, Південна Африка тощо...

коли вони підійдуть до прийняття рішення

чи підтримувати існуючий порядок,

чи намагатися внести зміни у число тих, хто володіє і тих, хто не володіє.

Ви думаєте, що цього року усі ці питання вийдуть на передній план?

Я думаю, що так, цей рік, якому дала поштовх

нова американська адміністрація, обіцянка президента Обами

оновити плани з розбудови миру,

в якому ядерні озброєння продовжуватимуть скорочуватися

до межі, коли ми зможемо створити умови

для світу вільного від ядерної зброї.

Це збудило багато країн і зважаючи на це, багато хто з нас сподівається,

що ми зможемо досягти цього завдяки важкій праці,

але це буде довгий процес, в якому нам потрібно створити

умови, за яких ми будемо впевнені,

що коли ми скажемо, що наш світ не має ядерних озброєнь, він справді їх не матиме,

а також створити умови, за яких ті, хто спробують їх отримати,

заплатять за це.

Але одне з питань, які треба собі поставити,

чому це візьме так багато часу,

як нам створити умови, щоб ми не опинилися

у ще одній великій війні, подібній до тієї, що ми мали у 1945 р.

Який світ ми збираємося створити без ядерних озброєнь?

Світ 1914 року?

Світ 1939 року?

Нам такий світ не потрібен.

Позбутись ядерних озброєнь, а потім опинитися

у ситуації, коли мільйони віддають свої життя.

Нам треба робити це крок за кроком.

Останнє запитання, воно вірогідно стосується особистої думки,

але хотілось би запитати вас про шлях до глобального нульового варіанта,

про який президент Обама, говорячи про глобальний ядерний нульовий варіант,

сказав, що він можливо до нього і не доживе.

Коли, на ваше відчуття, його можна буде реалізувати? Чи можна його реалізувати повністю?

І які головні перешкоди стоять на шляху до глобального ядерного нульового варіанта?

Це особисте запитання. Я думаю, це можливо,

але для цього потрібно надзвичайно багато важкої праці.

У 1961 р. Фред Ікле написав статтю

для "Закордонних справ", здається, вона називалася: "Після невиконання, що буде?"

Це було ще до запровадження будь-яких режимів контролю над озброєннями.

Не було Договору про нерозповсюдження, не було Конвенції про хімічну і біологічну зброю,

нічого цього не було. І він сказав:

"Питання номер один - це верифікація".

Які механізми верифікації ми можемо застосувати

для того, щоб ми усі були впевнені у тому, що хтось нас не дурить?

Тому що у світі без'ядерної зброї, перший, хто її отримає,

отримає величезну перевагу.

Це те, чому ми повинні гарантовано запобігти.

І це пов'язано з другим аспектом, або другою умовою:

Які є механізми дотримання?

Як ми можемо гарантувати, що той, хто шахраює, заплатить за це

так дорого, що це втратить для нього свою привабливість?

Однак ми не можемо похвалитися успіхами у дотримуванні.

І це викликає в усіх нас велике занепокоєння.

Очевидним прикладом є Північна Корея. Вони вийшли з ДНЯЗ,

вони провели два випробування,

вони скористалися перевагою членства в ДНЯЗ

не заплативши за це нічого,

а тепер вони одна з наших найбільших проблем нерозповсюдження,

або розповсюдження. По-друге, є Іран.

Багато резолюцій Ради Безпеки,

і жодного прогресу в розв'язанні проблем і гарантуванні,

що вони не підуть шляхом отримання ядерної зброї.

Отже, нам необхідно розбудовувати впевненість у тому,

що ми зможемо запровадити механізми запобігання придбанню

країнами ядерних озброєнь, ліквідації цих озброєнь,

і гарантування, що вони не повернуться

і знову не створять проблем для нашої безпеки.

І я хотів би думати, що це може відбутися,

але знов-таки, я навряд чи доживу до цього часу.

Гай Робертс, дякую вам.

- Дуже дякую, мені було дуже приємно.

Гай Робертс, нова Стратегічна концепція НАТО:

як будуть у ній відображені ядерні питання

і як вона вплине на ядерні питання?

У новій Стратегічній концепції є...

Буде розділ, присвячений силам ядерного стримування Альянсу.

Звичайно, у Стратегічних концепціях 1999 р. і 1991 р.

він був дуже значний.

Різниця полягатиме в тому, що

в нинішньому середовищі безпеки

ядерне стримування вже не таке важливе для нашого загального стримування,

тому що загрози, проти яких воно застосовується, є дуже віддаленими.

У результаті цього я очікую, що посилання на наші ядерні сили буде набагато меншим,

але воно безперечно буде і залишатиметься у майбутньому

в нашій Стратегічній концепції.

Якими вони будуть, я випереджую ваше запитання,

я думаю, що фундаментальні основи наших нинішніх сил стримування

залишаться, так само, як і віра в постійну потребу в стримуванні.

Ми як альянс важаємо, що стримування важливе,

що воно є невід'ємним елементом нашої безпеки.

По-друге, як нещодавно підтвердив звіт Групи експертів Мадлен Олбрайт,

певна американська ядерна присутність

у Європі залишиться

через важливість трансатлантичного зв'язку,

відданості, з одного боку,

безпеці Європи і європейських союзників,

а з іншого, велике прагнення до третьої основи,

якою є розподіл тягаря і консультації.

Країни вважають, що важливо поділяти між собою ризик цього стримування.

Деякі країни зауважили, що вони хотіли б,

щоб ядерна зброя НАТО була виведена з їх території.

Як на це реагує НАТО?

Ця ідея була запропонована не тільки рядом країн,

а й деякими аналітичними центрами, і безперечно вона заслуговує на те,

щоб ми як альянс розглянули її

і переглянули наші ядерні сили.

Вони такі, які, на нашу думку, стримують потенційних супротивників,

запобігають примусу,

вони сформовані в такий спосіб, щоб нам ніколи не довелося воювати,

але їх треба переглянути з огляду на нове середовище.

Звичайно, ми вже звернули увагу на середовище безпеки

і скоротили їх чисельність до дуже низького рівня.

Ми маємо лише декілька сотень ядерних озброєнь, авіаційну бомбу Б 61,

американські ядерні озброєння в сьогоднішній Європі.

Ці пропозиції найбільш активно висуває Німеччина,

але ключем до усього цього є те, що усі країни,

в тому числі і Німеччина, наголошують на тому, що

будь-яке рішення про виведення ядерної зброї з будь-якої країни,

будь-яке рішення про зміну конфігурації, складу,

розташування цих озброєнь буде прийматися Альянсом загалом,

і буде прийматися на основі консенсусу.

Питання протиракетної оборони обговорюється

зокрема в контексті нової Стратегічної концепції.

Від кого вона захищатиме?

Протиракетна оборона є частиною наших загальних сил стримування.

Я це називаю "цілісним стримуванням".

Як тільки у нас з'явиться міцна система протиракетної оборони,

в голові будь-якого супротивника, безперечно, з'являться певні сумніви

щодо успішності ракетного нападу.

Це, своєю чергою, можливо відверне їх від думки,

що вони можуть отримати політичні дивіденди, напавши на нас.

Вона дуже важлива. Вона доповнює наші сили ядерного стримування,

наші звичайні та інші сили і засоби.

У світі понад 30 країн розробляють балістичні ракети.

Багато країн розробляють засоби захисту від балістичних ракет.

Я хочу сказати, що Європа вже має систему протиракетної оборони

і це... наскільки я знаю, 80 перехоплювачів навколо Москви.

Наші російські колеги покладаються на протиракетну оборону.

Ми сподіваємось на співпрацю з ними

і хочемо допомогти створити спільну систему.

Дехто каже, в тому числі Держсекретар Клінтон,

що одна з небезпек, це не стільки те, що інші країни

отримають ядерні матеріали чи зброю,

а те, що недержавні дійові особи заволодіють тим чи іншим.

Як ви на це дивитеся і як НАТО готується до цього?

НАТО безперечно вивчає, як посилити наші можливості

реагувати, передусім

таким чином побудувати наші сили стримування,

щоб це наводило потенційного агресора на думку про те, що це

не найкращий варіант.

Один з наших підходів до цього - це робота з нашими союзниками,

з країнами Альянсу, з іншими організаціями,

такими як МАГАТЕ, над розвитком можливостей

визначити країну або місце походження будь-якого ядерного вибуху,

саморобного ядерного пристрою чи радіологічного пристрою.

Тоді ми зможемо відстежити походження цих речей і притягти до відповідальності

будь-яку країну, яка могла б передати ці матеріали групі терористів.

Ми здійснюємо ряд дуже жорстких заходів з боротьби проти розповсюдження,

намагаючись гарантовано запобігти передачі,

контрабанді або викраденню матеріалів і надання їх терористам,

які потім самостійно зроблять радіологічну зброю

або якийсь інший саморобний вибуховий пристрій.

У НАТО зібралося багато країн з різним ставленням до ядерних сил.

Ми згадували Німеччину і її нещодавні заяви,

США також змінюють свою позицію щодо ядерних питань.

Як НАТО збирає усе це докупи і виробляє єдину політику?

Я вважаю, що різниця лише в ступені.

З одного боку, ряд країн Альянсу

вважають, і переконані,

у важливості роззброєння, контролю над озброєннями і нерозповсюдження.

Усі країни вірять у важливість цього.

Але тут є питання, до якого ступеня? Дехто робить більший наголос на цьому.

Інші наголошують на збереженні надійних сил ядерного стримування.

Усі наші країни підтримують ідею збереження надійних сил стримування.

Фактично, я думаю, що президент Обама в своїй промові у Празі минулого року,

коли він говорив про світ вільний від ядерної зброї,

також вказав, що доки цей день не настане,

ми будемо зберігати наші сили ядерного стримування.

І так само, країни, які погоджуються, або поділяють ідею

виведення ядерної зброї з Європи,

роблять це у контексті процесу контролю над озброєннями.

Наприклад, процесу роботи з Росією над досягненням Угоди

про виведення усіх тактичних ядерних озброєнь з Європи.

Це має робитися у рамках процесу контролю над озброєннями,

і в такий спосіб ми можемо посилити нашу безпеку, але одностороннє скорочення

більшість країн вважає підривом нашої безпеки.

Отже, одним з критеріїв об'єднання усього є

повернення до цього питання безпеки.

Саме про це і йдеться. Безпека, безпека і ще раз безпека.

І якщо ви можете зробити пропозицію, або будь-яка країна може зробити пропозицію,

про яку можна сказати, що вона фактично зміцнює нашу безпеку,

тоді вона буде сприйнята усіма країнами.

Отже, це стандарт, з яким ми порівнюємо такі пропозиції,

і тут, на мою думку, є простір для досягнення згоди,

а саме цього ми і хочемо добитися зі Стратегічною концепцією.

Ми збираємося опрацювати усі ці питання і пропозиції.

Чи буде, на вашу думку, 2010 рік ключовим роком для ядерних питань,

зважаючи на угоду ОСО, саміт з ядерної безпеки,

а також, досить відокремлено від цих подій,

це схоже буде рік, коли багато країн

які тільки починають придивлятися до ядерних питань,

Бразилія, Південна Африка тощо...

коли вони підійдуть до прийняття рішення

чи підтримувати існуючий порядок,

чи намагатися внести зміни у число тих, хто володіє і тих, хто не володіє.

Ви думаєте, що цього року усі ці питання вийдуть на передній план?

Я думаю, що так, цей рік, якому дала поштовх

нова американська адміністрація, обіцянка президента Обами

оновити плани з розбудови миру,

в якому ядерні озброєння продовжуватимуть скорочуватися

до межі, коли ми зможемо створити умови

для світу вільного від ядерної зброї.

Це збудило багато країн і зважаючи на це, багато хто з нас сподівається,

що ми зможемо досягти цього завдяки важкій праці,

але це буде довгий процес, в якому нам потрібно створити

умови, за яких ми будемо впевнені,

що коли ми скажемо, що наш світ не має ядерних озброєнь, він справді їх не матиме,

а також створити умови, за яких ті, хто спробують їх отримати,

заплатять за це.

Але одне з питань, які треба собі поставити,

чому це візьме так багато часу,

як нам створити умови, щоб ми не опинилися

у ще одній великій війні, подібній до тієї, що ми мали у 1945 р.

Який світ ми збираємося створити без ядерних озброєнь?

Світ 1914 року?

Світ 1939 року?

Нам такий світ не потрібен.

Позбутись ядерних озброєнь, а потім опинитися

у ситуації, коли мільйони віддають свої життя.

Нам треба робити це крок за кроком.

Останнє запитання, воно вірогідно стосується особистої думки,

але хотілось би запитати вас про шлях до глобального нульового варіанта,

про який президент Обама, говорячи про глобальний ядерний нульовий варіант,

сказав, що він можливо до нього і не доживе.

Коли, на ваше відчуття, його можна буде реалізувати? Чи можна його реалізувати повністю?

І які головні перешкоди стоять на шляху до глобального ядерного нульового варіанта?

Це особисте запитання. Я думаю, це можливо,

але для цього потрібно надзвичайно багато важкої праці.

У 1961 р. Фред Ікле написав статтю

для "Закордонних справ", здається, вона називалася: "Після невиконання, що буде?"

Це було ще до запровадження будь-яких режимів контролю над озброєннями.

Не було Договору про нерозповсюдження, не було Конвенції про хімічну і біологічну зброю,

нічого цього не було. І він сказав:

"Питання номер один - це верифікація".

Які механізми верифікації ми можемо застосувати

для того, щоб ми усі були впевнені у тому, що хтось нас не дурить?

Тому що у світі без'ядерної зброї, перший, хто її отримає,

отримає величезну перевагу.

Це те, чому ми повинні гарантовано запобігти.

І це пов'язано з другим аспектом, або другою умовою:

Які є механізми дотримання?

Як ми можемо гарантувати, що той, хто шахраює, заплатить за це

так дорого, що це втратить для нього свою привабливість?

Однак ми не можемо похвалитися успіхами у дотримуванні.

І це викликає в усіх нас велике занепокоєння.

Очевидним прикладом є Північна Корея. Вони вийшли з ДНЯЗ,

вони провели два випробування,

вони скористалися перевагою членства в ДНЯЗ

не заплативши за це нічого,

а тепер вони одна з наших найбільших проблем нерозповсюдження,

або розповсюдження. По-друге, є Іран.

Багато резолюцій Ради Безпеки,

і жодного прогресу в розв'язанні проблем і гарантуванні,

що вони не підуть шляхом отримання ядерної зброї.

Отже, нам необхідно розбудовувати впевненість у тому,

що ми зможемо запровадити механізми запобігання придбанню

країнами ядерних озброєнь, ліквідації цих озброєнь,

і гарантування, що вони не повернуться

і знову не створять проблем для нашої безпеки.

І я хотів би думати, що це може відбутися,

але знов-таки, я навряд чи доживу до цього часу.

Гай Робертс, дякую вам.

- Дуже дякую, мені було дуже приємно.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink