МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

2010: стартовий рік для світу без ядерної зброї?

Get the Flash Player to see this player.

Чи буде 2010 рік вирішальним для досягнення світу без ядерної зброї? Зважаючи на таку велику кількість найважливіших питань, від Договору про скорочення стратегічних озброєнь до Ірану, чи стане 2010 рік роком, що увійде в історію як головний рік для ядерного роззброєння?

 субтитри: вкл. / викл.

Як Дамоклів меч, ядерне знищення нависає

над світом з середини сорокових років минулого сторіччя.

Але ядерного конфлікту ніколи не було. Чому?

Нам просто пощастило, що за останні 65 років після Другої

світової війни ми не зазнали ядерної катастрофи.

Це жодним чином не стосується розумного керівницва чи стабільності,

притаманної системам ядерного озброєння. Нам тупо пощастило.

Нам щастить уже 65 років, що ми не мали ядерної війни.

Але нерозумно думати, що нам щаститиме вічно.

Є багато прикладів того, наскільки ми були близькі до ядерної катастрофи

за часів холодної війни. Мій улюблений - період кубинської ракетної кризи,

коли, як ми зараз знаємо, ядерна зброя була на кубинській території,

і на радянських субмаринах в тому регіоні,

а не тільки на кораблі, що був заблокований.

Один з інцидентів під час блокади був пов'язаний з тим, що

США скидали глибинні бомби просто для демонстрації того,

що з ними не варто жартувати, не намагаючись нікого знищити,

і одна з цих бомб вивела з ладу

систему зв'язку на радянській субмарині,

а за інструкцією, якщо підводний човен втрачає зв'язок,

і не знає, почалася війна чи ні,

рішення про застосування ядерної зброї

має прийматися голосуванням трьох вищих офіцерів підводного човна.

Вони провели голосування щодо застосування ядерної торпеди,

і 2 голосами проти 1 вирішили цього не робити. Отже, від початку

Третьої світової війни нас утримав голос одного російського моряка.

Протягом холодної війни стримування вважалося в національних інтересах.

Зараз дехто вважає навпаки.

Ми будемо тими, на кого нападатимуть

терористи або революційні держави.

Отже, нам буде краще, якщо ми спробуємо мобілізувати усіх

для того, щоб придати цю зброю анафемі, і це головний національний інтерес.

Якою корисною не була б ядерна зброя як стабілізуюча сила

за часів холодної війни,

у ХХІ сторіччі утримання будь-ким ядерної зброї

викликає набагато більше турбот, ніж вона того варта.

Ядерна зброя служить передусім як засіб стримування,

але окрім цього, наскільки корисною і безпечною вона є?

ВІйськовим в усьому світі вона не подобається,

тому що вона забирає гроші від інших речей, які вони могли б мати,

і вони вважають, що ніколи її не застосують.

Отже, від неї мало користі, і при тому вона загрожує нам усім.

Ми усе ще утримуємо 2000 одиниць зброї на рівні високої готовності.

Ми маємо системи командування і управління,

які не набагато кращі за ті, що ми мали за часів холодної війни,

а в деяких країнах, які зараз мають ядерну зброю, вони зовсім погані.

І перед нами стоїть перспектива набагато серйознішого кібернападу.

Дезінформація проникає у системи, створює плутанину,

занепокоєння, можливі машинні і людські помилки.

США і Росія належать до коаліції, яка наполягає

на тому, щоб Ісламська Республіка Іран зазнала наслідків...

Цей погляд, що змінюється, викликав нове ставлення

до роззброєння і розповсюдження ядерної зброї водночас.

Я не думаю, що проблема зараз гірша за ті, що ми мали раніше.

Просто ми маємо менше користі від ядерних озброєнь.

Отже, ми відчуваємо менше бажання захищати ядерну зброю

і знаходимо її більш проблематичною.

Отже, якщо хтось інший хоче нею заволодіти, це виглядає набагато гірше.

Дві провідні ядерні держави

вирішили рухатися до світу без ядерної зброї.

Ви знаєте, ці кроки можуть бути непевними

і не особливо великими,

але напрямок руху правильний.

І ось ми досягли 2010 року. З такою увагою до ядерних питань,

чи не стане він вирішальним роком нашої ядерної одіссеї?

Якщо скласти усе, що ми маємо,

дві конференції, саміт з ядерної безпеки

і конференція з перегляду в травні, а є ще й інші питання,

в тому числі велика проблема Ірану.

Якщо ми закінчимо рік з чистим позитивом на більшості фронтів,

цей момент збережеться.

Вони важливі, перегляд ядерних сил США є важливим,

в Росії ми вже його маємо.

Але я не думаю, що це буде вирішальний рік.

Світ знає, що адміністрація у Вашингтоні

прагне роззброєння,

і з цим буде пов'язане певне прощення.

Отже, скоріш за все зараз ми матимемо тайм-аут.

Незалежно від прогресу, досягнутого в 2010 році,

деякі ядерні загрози можуть залишитися абсолютно непередбачуваними.

Мене турбують Індія і Пакистан в тому сенсі, що якщо і коли

відбудеться нова Мумбайська атака, це буде великий теракт проти Індії.

Індійці сказали, що вони не будуть вважати себе зв'язаними

і провчать Пакистан за підтримку терористичних організацій.

Пакистан каже: "Ми послухалися США,

ми задіяли свої війська у війні в Афганістані.

Ми стали беззахисні перед Індією.

Якщо Індія намагатиметься провчити нас, ми застосуємо ядерну зброю.

Зважаючи на те, що вірогідність теракту в Індії набагато вища,

ніж придбання Аль-Каїдою ядерної зброї, ядерна загроза,

яка мене турбує, це конфлікт між Індією і Пакистаном,

якого ніхто з них не хоче.

Як Дамоклів меч, ядерне знищення нависає

над світом з середини сорокових років минулого сторіччя.

Але ядерного конфлікту ніколи не було. Чому?

Нам просто пощастило, що за останні 65 років після Другої

світової війни ми не зазнали ядерної катастрофи.

Це жодним чином не стосується розумного керівницва чи стабільності,

притаманної системам ядерного озброєння. Нам тупо пощастило.

Нам щастить уже 65 років, що ми не мали ядерної війни.

Але нерозумно думати, що нам щаститиме вічно.

Є багато прикладів того, наскільки ми були близькі до ядерної катастрофи

за часів холодної війни. Мій улюблений - період кубинської ракетної кризи,

коли, як ми зараз знаємо, ядерна зброя була на кубинській території,

і на радянських субмаринах в тому регіоні,

а не тільки на кораблі, що був заблокований.

Один з інцидентів під час блокади був пов'язаний з тим, що

США скидали глибинні бомби просто для демонстрації того,

що з ними не варто жартувати, не намагаючись нікого знищити,

і одна з цих бомб вивела з ладу

систему зв'язку на радянській субмарині,

а за інструкцією, якщо підводний човен втрачає зв'язок,

і не знає, почалася війна чи ні,

рішення про застосування ядерної зброї

має прийматися голосуванням трьох вищих офіцерів підводного човна.

Вони провели голосування щодо застосування ядерної торпеди,

і 2 голосами проти 1 вирішили цього не робити. Отже, від початку

Третьої світової війни нас утримав голос одного російського моряка.

Протягом холодної війни стримування вважалося в національних інтересах.

Зараз дехто вважає навпаки.

Ми будемо тими, на кого нападатимуть

терористи або революційні держави.

Отже, нам буде краще, якщо ми спробуємо мобілізувати усіх

для того, щоб придати цю зброю анафемі, і це головний національний інтерес.

Якою корисною не була б ядерна зброя як стабілізуюча сила

за часів холодної війни,

у ХХІ сторіччі утримання будь-ким ядерної зброї

викликає набагато більше турбот, ніж вона того варта.

Ядерна зброя служить передусім як засіб стримування,

але окрім цього, наскільки корисною і безпечною вона є?

ВІйськовим в усьому світі вона не подобається,

тому що вона забирає гроші від інших речей, які вони могли б мати,

і вони вважають, що ніколи її не застосують.

Отже, від неї мало користі, і при тому вона загрожує нам усім.

Ми усе ще утримуємо 2000 одиниць зброї на рівні високої готовності.

Ми маємо системи командування і управління,

які не набагато кращі за ті, що ми мали за часів холодної війни,

а в деяких країнах, які зараз мають ядерну зброю, вони зовсім погані.

І перед нами стоїть перспектива набагато серйознішого кібернападу.

Дезінформація проникає у системи, створює плутанину,

занепокоєння, можливі машинні і людські помилки.

США і Росія належать до коаліції, яка наполягає

на тому, щоб Ісламська Республіка Іран зазнала наслідків...

Цей погляд, що змінюється, викликав нове ставлення

до роззброєння і розповсюдження ядерної зброї водночас.

Я не думаю, що проблема зараз гірша за ті, що ми мали раніше.

Просто ми маємо менше користі від ядерних озброєнь.

Отже, ми відчуваємо менше бажання захищати ядерну зброю

і знаходимо її більш проблематичною.

Отже, якщо хтось інший хоче нею заволодіти, це виглядає набагато гірше.

Дві провідні ядерні держави

вирішили рухатися до світу без ядерної зброї.

Ви знаєте, ці кроки можуть бути непевними

і не особливо великими,

але напрямок руху правильний.

І ось ми досягли 2010 року. З такою увагою до ядерних питань,

чи не стане він вирішальним роком нашої ядерної одіссеї?

Якщо скласти усе, що ми маємо,

дві конференції, саміт з ядерної безпеки

і конференція з перегляду в травні, а є ще й інші питання,

в тому числі велика проблема Ірану.

Якщо ми закінчимо рік з чистим позитивом на більшості фронтів,

цей момент збережеться.

Вони важливі, перегляд ядерних сил США є важливим,

в Росії ми вже його маємо.

Але я не думаю, що це буде вирішальний рік.

Світ знає, що адміністрація у Вашингтоні

прагне роззброєння,

і з цим буде пов'язане певне прощення.

Отже, скоріш за все зараз ми матимемо тайм-аут.

Незалежно від прогресу, досягнутого в 2010 році,

деякі ядерні загрози можуть залишитися абсолютно непередбачуваними.

Мене турбують Індія і Пакистан в тому сенсі, що якщо і коли

відбудеться нова Мумбайська атака, це буде великий теракт проти Індії.

Індійці сказали, що вони не будуть вважати себе зв'язаними

і провчать Пакистан за підтримку терористичних організацій.

Пакистан каже: "Ми послухалися США,

ми задіяли свої війська у війні в Афганістані.

Ми стали беззахисні перед Індією.

Якщо Індія намагатиметься провчити нас, ми застосуємо ядерну зброю.

Зважаючи на те, що вірогідність теракту в Індії набагато вища,

ніж придбання Аль-Каїдою ядерної зброї, ядерна загроза,

яка мене турбує, це конфлікт між Індією і Пакистаном,

якого ніхто з них не хоче.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink