МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Так близько і все ж таки далеко

© Reuters/Tomas Bravo

Цього року Департамент юстиції США заявив, що мексиканські організації наркоторгівців становлять ризик організованої злочинності для США. Але Сем Кінонес, який десять років прожив у Мексиці, доводить, що проблеми цієї країни мають дуже обмежений вплив на безпеку США - поки що.

Економіст, що займався вивченням убивств на кордонах, одного разу сказав мені, що він порівнює мексиканські злочинні банди наркоторгівців з Тоні Сопрано. І він, і вони фактично злочинні капіталісти передусім зосереджені на отриманні прибутків.

Єдина різниця в тому, що американець Тоні Сопрано цікавив лише місцевих копів і можливо Комісію у справах злочинності штату Нью Джерсі. Він ніколи не цікавив американських військових.

Тим часом ігнорування з боку обох країн дало змогу мексиканським Тоні Сопрано, за його словами, „стати національною загрозою. Вони контролюють майже увесь прикордонний регіон Мексики”.

Такий підхід до дійових осіб чотирирічної мексиканської нарковійни дуже корисний, коли вивчаєш загрозу, яку вони становлять.

У січні поліція Тіхуани заарештувала одного „Ель Позолеро” – Супника. Робота, за яку він отримував регулярну зарплатню в 600 доларів на тиждень, складалася із розчинення трупів у кислоті

Ця війна безпрецедентна за декількох причин.

Мексиканський уряд президента Феліпе Кальдерона вперше перейшов у наступ і вислав наркоторгівців, конфіскувавши їхні гроші і зброю. Протягом багатьох років, починаючи з 1970-х, мексиканські урядовці підтримували і організовували торгівлю наркотиками.

Найнижчої точки ця історія дійшла, коли виявилося, що брат екс-президента Карлоса Салінаса Рауль володіє сотнями мільйонів доларів на закордонних банківських рахунках, які він отримав за захист наркокартелю в Мексиканській затоці.

Частково через нове ставлення уряду торгівці стали здійснювати свої убивства більш дико і публічно. Раніше вони скидали трупи в ущелини або закопували їх. Нині тіла знаходять на вулицях разом з попередженнями. Часто вони обезголовлені.

У січні поліція Тіхуани заарештувала одного „Ель Позолеро” – Супника. Робота, за яку він отримував регулярну зарплатню в 600 доларів на тиждень, складалася з розчинення трупів у кислоті для відділення Тіхуанського картелю. Минулої осені ванни з кислотою з'явилися перед одним із ресторанів.

© Reuters/Daniel Aguilar

Тим часом наркоторгівці вивішують у парках і торговельних центрах транспаранти, в яких звинувачують уряд в потуранні їхнім конкурентам. Youtube.com став для них пропагандистським форумом, на який анонімні компанії завантажують відеоматеріали і наркобалади, в яких вихваляють одного лідера картелю порівняно з іншим.

Така наглість має на меті залякати суспільство, уряд і суперників.

Ця війна зачепила мексиканських військових, до яких звернулися із проханням про патрулювання гарячих точок в усій країні.

Усе це викликане тим, що наркобанди, члени яких починали як „рогулі” (або дрібні доморощені злочинці місцевого значення), перетворилися на загрозу національній безпеці Мексики.

Без сумніву, ситуація важка.

Але ці торгівці є діловими людьми, не ідеологами. Їх цікавить лише бізнес.

Однак дуже невелика частка цього насильства перекинулася на територію США

На початку цього року багато говорилося про можливість перекидання насильства на територію США. Особливо ця ідея захопила телекомпанію CNN, яка протягом кількох тижнів цієї весни організовувала багатогодинні обговорення такої можливості, серед учасників яких був і я.

Однак дуже невелика частка цього насильства перекинулася на територію США.

Це цікава історія. У 1980-ті роки, у Флориді, колумбійці, що торгували кокаїном, почали стріляти на вулицях Майямі і рівень убивств різко підскочив. Чикаго за часів Сухого закону було відоме своїми публічними кровопролиттями. Коли Бладс і Кріпс воювали за ринок „креку” в Лос-Анджелесі і в центральних штатах Америки, убивства з автомобілів відгукнулися в усій країні.

Але коли безпрецедентно дика нарковійна запалала на південь від відомого своєю прозорістю американсько-мексиканського кордону, вулиці американських міст цього не відчули.

У Сьюдад Хуаресі за останні 20 місяців зафіксовано три тисячі убивств. Солдати з автоматами патрулюють його вулиці. Тим часом на відстані в 200 ярдів, через канал, в Ель Пасо було зареєстровано 30 убивств, і це місто вважається одним із найбезпечніших в Америці.

© Reuters/Tomas Bravo

У 2008 році наркокартелі воювали за контроль над маршрутом через Ногалес, штат Сонора, і рівень убивств у цьому місті потроївся до 126. По інший бік паркану, в Ногалесі, штат Арізона, за цей самий період сталося три убивства.

У 2005 і 2006 роках Нево Ларедо був охоплений несамовитою хвилею картельних убивств – загалом за цей час було зареєстровано 367 убивств. У Ларедо, штат Техас, за річкою Ріо Гранде, кількість убивств подвоїлась, але тільки до 45 – хоча це місто приблизно такого самого розміру. З того часу кількість убивств у Ларедо знизилася до звичайного рівня у 10, або близько цього, за рік.

Спеціальні підрозділи з боротьби з наркотиками в усій Америці повідомляють про діяльність наркоторгівців на їх територіях, але вони поводяться дуже тихо і намагаються лишатися непомітними. Атланта, наприклад, перетворилася на вузол розповсюдження наркотиків, імпортованих мексиканськими картелями, які знищують один одного у себе вдома, але в цьому місті таке зухвале насильство майже не відмічалося.

Якщо Аризона стала новою американською брамою для ввезення мексиканських наркотиків, Фенікс став столицею викрадення з метою викупу. Але навіть у цих злочинах, яких в середньому скоюється по одному в день, злочинцями і жертвами є мексиканські контрабандисти. Прості мешканці Феніксу навряд чи взагалі знають про це.

Хоча наш світ надзвичайно взаємозв’язаний, найбільше значення для забезпечення нормального життя продовжують мати інститути місцевого рівня. Це особливо справедливо у зв’язку зі злочинністю і справедливим економічним розвитком.

Це, безперечно, стало уроком мексиканської нарковійни.

Американські поліцейські в основному добре заробляють, гарно підготовлені, озброєні і мотивовані. Американські суди і в’язниці працюють. Нічого подібного немає у Мексиці

Власне, нинішній стан справ залежить від доброї волі злочинців. Мексиканські наркоторгівці утримуються від звірячого кровопролиття на вулицях американських міст через те, що відповідь зруйнує їхні пріоритети: бізнес і потоки виручки від торгівлі наркотиками на південь.

Але це викликане насамперед тим, що вони знають, що американські правоохоронці є особливо сильним противником. Американські поліцейські в основному добре заробляють, гарно підготовлені, озброєні і мотивовані. Американські суди і в’язниці працюють.

Нічого подібного немає в Мексиці. Місцеві інститути протягом століть залишаються слаборозвиненими, в той час як центральний уряд запливає жиром. Мексиканські місцеві органи врядування до 1983 року залишалися додатком до урядів штатів і досі лишаються анемічними і недостатньо фінансованими. Уряди штатів не набагато кращі. Одним із наслідків цього є безсилі поліцейські.

Важливо також розуміти різницю між наркобізнесом у США і Мексиці.

Як тільки наркотики ввозяться до Сполучених Штатів, на них не діє жодна ієрархія, жодні боси чи олігархи, чиї накази треба виконувати. Навпаки, більша частина великого американського ринку наркотиків нагадує американську економіку: великою мірою нерегульований, вільний для усіх дрібних підприємців. Вони приходять і уходять, досить швидко ідуть у відставку, гинуть або закінчують свій шлях у в’язниці – і їх місце належним чином так само швидко заповнюється іншими бажаючими ухопити свою частку ринку.

Наркобоси, коли вони існували у США, мали владу на місцевому рівні і досить короткострокову. Приклади численних донів італійської мафії, або Нікі Барнеса, героїнового короля Гарлему у 1970-ті роки, чи ватажків лос-анджелеських банд – усе це свідчить про ефективність системи кримінальної юстиції в США, не кажучи вже про дволикість світу наркобізнесу.

Але у деяких районах Мексики наркоторгівці накопичили військові озброєння, серйозні контррозвідувальні можливості, спільників в уряді і рекрутують гарматне м’ясо з маси бідної молоді, готової до них приєднатися.

Мексиканська наркоторгівля, як і вся економіка країни, контролюється олігополіями. Навіть коли наркоторгівців ув’язнюють, корупція дає їм змогу поширювати свою владу поза межі в’язниці. Прикладом цього є втеча в 2001 році Хоакіна „Ель Чапо” Гузмана, який залишається плакатним зразком мексиканського „рогуля”, що перетворився на загрозу національній безпеці.

© Reuters/Tomas Bravo

Усе це говорить про те, що загроза національній безпеці США від мексиканських наркоторгівців на території Сполучених Штатів протягом кількох наступних років буде маловірогідною.

Цьому суперечать їх власні ділові інтереси. До того ж сам наркобізнес – населений гангстерами, наркоманами та іншими правопорушниками – не пристосований для методичних, організованих нападів, подібних до тих, які здійснюють ісламські терористи.

Набагато вірогіднішою загрозою для Сполучених Штатів може бути повільний занепад Мексики під постійними ударами наркоторгівців, які отримують гроші і озброєння зі Сполучених Штатів. Саме це зараз відбувається.

Цей процес не так помітний, ніж був би якийсь драматичний напад на територію США, і тому набагато віроломніший. Схоже, що тільки криза змінила відносини між Мексикою і США. Ця країна майже не згадувалася під час американської президентської кампанії 2008 року. І тільки після чотирьох років, протягом яких загинуло більше 12 тисяч осіб – в тому числі багато людей, що мешкали уздовж кордону – Мексика опинилася в полі зору Вашингтону, а для більшості американців це сталося минулої весни.

Сьогодні, схоже, що тільки поглиблена взаємодія раніше не баченого рівня між двома країнами може допомогти розв’язати нинішню проблему.

Але це може змусити кожну країну до здійснення таких важких внутрішніх змін, що політики прагнутимуть їх відкладати.

Більшість аналітиків вважають, що Мексика повинна розпочати реформи. Але Мексиканська законодавча система практично паралізована і зміни відбуваються повільно

В Аризоні, Неваді і Техасі, наприклад, такі ліберальні закони щодо продажу зброї, що майже кожен спостерігач за подіями у Мексиці вважає, що це допомагає картелям озброюватись. Але вступити в конфлікт з Національною стрілецькою асоціацією (NRA) може наважитися далеко не кожен законодавець.

Тим часом більшість аналітиків вважають, що Мексика повинна розпочати реформи, які вважаються необхідними як для боротьби з наркоторгівцями, так і для справедливого розвитку, з тим, щоб менше мексиканців приваблювалися контрабандою наркотиків. Це реформи освіти, системи кримінальної юстиції, муніципального врядування та інші. Дещо вже почалось. Але Мексиканська законодавча система практично паралізована і зміни відбуваються повільно.

Наркоторгівці створили те, чого ані вони самі, ані аналітики від них не очікували: кризу, під час якої Мексика і Сполучені Штати можуть подолати свої розбіжності і знайти спільну мову і спільно працювати.

Дивним щодо мексиканської нарковійни є те, що ця загроза настільки реальна, наскільки ці дві країни дозволяють їй бути такою. Але саме це можна сказати про торгівців наркотиками ще з часів, коли вони були „рогулями”.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink