МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Битва розумів

Get the Flash Player to see this player.

Одна концепція, різні погляди: відео 1

Як час прийняття цієї нової Стратегічної концепції впливає на результат? Чи буде вона здатна долати загрози протягом наступних десятиріч? Як це змінить підхід міжнародних організацій до спільної роботи? І що зміни в ній означатимуть для чоловіків і жінок в одностроях? Усі ці питання ми розглянемо в цьому розділі.

 субтитри: вкл. / викл.

Одна концепція, різні погляди

Як час прийняття цієї нової Стратегічної концепції впливає на результат? Чи буде вона здатна долати загрози протягом наступних десятиріч? Як це змінить підхід міжнародних організацій до спільної роботи? І що зміни в ній означатимуть для чоловіків і жінок в одностроях? Усі ці питання ми розглянемо в цьому розділі.

У НАТО обговорюють майбутній напрям, так звану "Стратегічну концепцію".

Але там також дивляться назад, на те, що було написано в 1949 році.

Якщо й є у майбутньому щось, чого не можна уникнути,

так це прагнення народів світу до миру і свободи.

Дискусії зосереджуються на головній функції:

напад на одного є нападом на усіх, або на так званій "статті 5".

Наскільки важливою буде стаття 5 для остаточної версії Стратегічної концепції?

Дуже важливо розуміти, про що йдеться у статті 5.

Ми не збираємося змінювати жодних формулювань в Договорі.

Договір, усі його 14 статей і 23 речення,

є видатним документом видатної чіткості.

Питання, яке стоїть перед нами усіма, таке:

Що ці слова, написані 60 років тому, означають у нинішньому, іншому, світі?

Стаття 5, з усіма новими загрозами, і не забуваймо про старі,

має залишатися головним завданням Альянсу.

Можна сказати, що стаття 5 є квінтесенцією самої НАТО.

Отже, вона має лежати в основі нової Стратегічної концепції,

бо саме задля цього й існує НАТО...

НАТО - це політико-військовий оборонний альянс,

але необхідно поставити запитання: оборонний від кого,

і оборонний від чого? І тут союзники мають різні погляди.

Саме тому обговорення статті 5 є ключем до усього процесу.

Дехто вважає, що збереження Стратегічної концепції якомога вужчою

і конкретною є найкращим підходом.

Інші говорять, що зважаючи на таку велику кількість нових загроз

і за умови мінливого середовища,

найкраще, якщо Концепція буде якомога широкою і ємною.

Консенсус розвивається в напрямі збереження статті 5 достатньо вузькою.

Зрештою, збройний напад - це...

ми його упізнаємо, коли побачимо.

Для нас, пошук балансу навколо статті 5,

тобто, операції на основі статті 5 і операції поза межами зони відповідальності НАТО,

є вірогідно найважливішим елементом нової Концепції.

І в той час, як точиться багато розмов про майбутні загрози,

такі як кліматичні зміни, багато хто добре пам'ятає,

яким було життя усього 20 років тому в Центральній і Східній Європі.

І вони запитують: "А чи справді ці загрози вже пішли у минуле?"

Війна в Грузії в 2008 році тільки поляризувала погляди.

У серпні 2008 року з війною в Грузії в НАТО відкрилася схизма.

Але дебати, і про це чітко свідчать нинішні дискусії,

зосереджені на тому, чи не повинні ми майже виключно зосередитися на Афганістані

і пристосовувати наше оборонне оснащення і бюджетні вимоги,

наші збройні сили і командну структуру

до ведення бойових дій в афганському стилі, чи ми маємо продовжувати

готуватися до більш звичних нападів на територію країн НАТО?

Події серпня 2008 року змінили ситуацію у сфері європейської безпеки.

Бо тут ми маємо, ви знаєте, напад...

перший випадок такого типу, що стався на порозі Європи

після розпаду Радянського Союзу і закінчення холодної війни.

Отже, цей фактор необхідно враховувати,

обмірковуючи нову Стратегічну концепцію.

Очевидно, що наш історичний досвід і нещодавні події...

... у Східній частині Європи вказують на те,

що звичайні загрози нікуди не поділися.

Їх вірогідність безперечно низька,

але у випадку зі звичайними загрозами

необхідно бути готовими навіть до загроз низької вірогідності.

Що більше наші союзники з Центральної, Східної і Північної Європи, які найбільше

стурбовані поведінкою Росії, відчуватимуть, що вони не отримують реальної підтримки

від НАТО стосовно їхнього найбільшого головного болю, Росії,

то важче їм буде виправдовувати витрати

грошей, ресурсів і людських життів в Афганістані, тому що їх населення

запитає:" Навіщо ми там? Чому НАТО не робить для нас того, що ми робимо для інших?"

І ці дебати відбуваються за часів найважчої фінансової кризи останніх десятиріч.

Це означає, що у людей менше вільних грошей,

а також, що уряди мають менші бюджети.

Очікується, що оборонні бюджети дуже сильно постраждають.

Тому наступна Стратегічна концепція має визначити пріоритети.

Дебати завжди обіцяють розбіжності в поглядах,

частково заради цього усе це й відбувається,

і вони вже чітко проявилися.

Це вірогідно одне з найбільш суперечливих питань у НАТО сьогодні,

як дивитися на Росію, і Росія не завжди допомагає

і не робить зусиль для того, щоб розвіяти таке враження.

Є союзники по НАТО, які дивляться на неї як на партнера.

Є інші союзники, які бачать у ній проблему.

Не агресивно, але Росія може зазнати економічного занепаду,

або втратити стабільність.

Очевидно, в Альянсі існують розбіжності.

Саме це і є проявом демократії. Ми про них говоримо,

ми їх обговорюємо і відкрито намагаємося знайти новий шлях,

з яким погодяться інші. Саме це і є демократія.

Ми не можемо приховувати наші розбіжності.

Фактично, обговорюючи їх, ми можемо знайти нові шляхи

для спільної роботи і руху вперед.

Але навіть за таких розбіжностей у НАТО існує широка згода з тим,

що Росія і робота з Росією залишаються надзвичайно важливими.

Я не думаю, що хтось має відмовитися...

...від процесу залучення Росії, треба намагатися це робити в практичний спосіб.

Ми можемо вказати на ряд питань, над якими можемо працювати разом.

Є певні речі, де нам потрібна Росія,

і здатні працювати з Росією.

Демонізація Росії, або будь-якої іншої країни, не несе користі.

Ми давно погодилися з тим, що Росія не становить загрози.

Ми підписали в 1997 році Основоположний акт,

в якому сказано, що ми не розглядаємо один одного як супротивників.

Отже, в Концепції не розглядатиметься,

яка країна нам загрожує.

У ній розглядатиметься,

в якому середовищі діє Альянс?

Які виклики постають перед країнами-членами?

І як їм в найкращий спосіб ці виклики долати?

Багато залежить також і від дій Росії.

Чи Росія справді хоче бути щирим партнером НАТО.

Латвія була б дуже рада, якби

вона стала надійним і передбачуваним партнером Альянсу...

Але якщо подивитися на те, що останнім часом відбувається в Росії,

виникають певні сумніви щодо надійності Росії як партнера.

Але важливо, щоб ми,

щоб Альянс залучав Росію до співпраці там, де можливо.

Що про це думає Росія?

Ігор Юргенс є радником президента Медвєдєва з питань зовнішньої політики.

Ми країна, на кордонах якої знаходяться три супергіганти.

Європейський Союз, Сполучені Штати і Китай.

Гра в такому трикутнику інколи, якщо хтось поводиться недружньо,

дає вам кращі шанси.

Якщо ми зрештою узгодимо принципи, цінності і інтереси

зі США і Європою з ряду питань,

тоді Китай, який завжди буде великим гравцем,

дещо втратить свою вагу в цій співпраці,

бо ми не китайці.

Він переконаний, що шлях Росії не суперечить західному.

Західна Європа, яка вірогідно випереджає на 50 років

у цивілізаційному розвитку, має більш розвинуті цінності.

Але такі базові цінності, як сімейні,

не вкради, люби дітей своїх, люби свою країну,

усі ці основні 10 Заповідей, ми маємо ті ж самі.

Різні міркування. То ж коли ми дещо більше уваги

приділяємо інтересам, добре,

тому що цінності дещо краще розвинуті і витончені

у вашій частині світу, ніж у моїй.

Але я думаю, що вони збігаються.

Концепція також може краще прояснити

де, коли і чому НАТО починає свої операції.

Ми повинні мати критерії і принципи для наших операцій.

Я думаю, що це полегшить нам життя вдома,

спілкування з нашими урядами і парламентами,

з нашими політичними і соціальними партнерами,

тому що кожна операція жорстко відгукується вдома і це важливо.

Існує тенденція втягуватися в речі, що не мають кінця.

І...це нерозумно, навіть маючи мандат ООН,

якомога ширшу міжнародну підтримку,

як це має місце в Афганістані.

Ми бачимо, що ми зав'язли і не завжди знаходимо необхідну підтримку

як в НАТО, так і ззовні.

А підтримка, як ресурсами, так і політична, життєво необхідна

для успіху нової Стратегічної концепції.

У цьому контексті я сказав би, що

стратегія - це певний менталітет щодо аспектів безпеки

країни - члена НАТО, налаштованої на рух уперед.

Але якщо потім знаходяться слова, що ви не можете це виконати,

або у вас немає грошей, тоді ця стратегія втрачає сенс.

Ми повинні бути реалістами і реалістично амбіційними.

Водночас, це питання нашої надійності.

Коли ми приймаємо виклик, або зобов'язання,

ми повинні бути здатні його виконати.

Якщо ви кажете: "Ми займатимемося усіма важливими ситуаціями у сфері безпеки в світі,

це наше покликання,

тоді з самого початку давайте вирішимо, які будуть наші ресурси.

Неможливо створити солідарність на аркуші паперу.

Ви повинні її дотримуватися у житті. І це дещо допомагає.

У НАТО обговорюють майбутній напрям, так звану "Стратегічну концепцію".

Але там також дивляться назад, на те, що було написано в 1949 році.

Якщо й є у майбутньому щось, чого не можна уникнути,

так це прагнення народів світу до миру і свободи.

Дискусії зосереджуються на головній функції:

напад на одного є нападом на усіх, або на так званій "статті 5".

Наскільки важливою буде стаття 5 для остаточної версії Стратегічної концепції?

Дуже важливо розуміти, про що йдеться у статті 5.

Ми не збираємося змінювати жодних формулювань в Договорі.

Договір, усі його 14 статей і 23 речення,

є видатним документом видатної чіткості.

Питання, яке стоїть перед нами усіма, таке:

Що ці слова, написані 60 років тому, означають у нинішньому, іншому, світі?

Стаття 5, з усіма новими загрозами, і не забуваймо про старі,

має залишатися головним завданням Альянсу.

Можна сказати, що стаття 5 є квінтесенцією самої НАТО.

Отже, вона має лежати в основі нової Стратегічної концепції,

бо саме задля цього й існує НАТО...

НАТО - це політико-військовий оборонний альянс,

але необхідно поставити запитання: оборонний від кого,

і оборонний від чого? І тут союзники мають різні погляди.

Саме тому обговорення статті 5 є ключем до усього процесу.

Дехто вважає, що збереження Стратегічної концепції якомога вужчою

і конкретною є найкращим підходом.

Інші говорять, що зважаючи на таку велику кількість нових загроз

і за умови мінливого середовища,

найкраще, якщо Концепція буде якомога широкою і ємною.

Консенсус розвивається в напрямі збереження статті 5 достатньо вузькою.

Зрештою, збройний напад - це...

ми його упізнаємо, коли побачимо.

Для нас, пошук балансу навколо статті 5,

тобто, операції на основі статті 5 і операції поза межами зони відповідальності НАТО,

є вірогідно найважливішим елементом нової Концепції.

І в той час, як точиться багато розмов про майбутні загрози,

такі як кліматичні зміни, багато хто добре пам'ятає,

яким було життя усього 20 років тому в Центральній і Східній Європі.

І вони запитують: "А чи справді ці загрози вже пішли у минуле?"

Війна в Грузії в 2008 році тільки поляризувала погляди.

У серпні 2008 року з війною в Грузії в НАТО відкрилася схизма.

Але дебати, і про це чітко свідчать нинішні дискусії,

зосереджені на тому, чи не повинні ми майже виключно зосередитися на Афганістані

і пристосовувати наше оборонне оснащення і бюджетні вимоги,

наші збройні сили і командну структуру

до ведення бойових дій в афганському стилі, чи ми маємо продовжувати

готуватися до більш звичних нападів на територію країн НАТО?

Події серпня 2008 року змінили ситуацію у сфері європейської безпеки.

Бо тут ми маємо, ви знаєте, напад...

перший випадок такого типу, що стався на порозі Європи

після розпаду Радянського Союзу і закінчення холодної війни.

Отже, цей фактор необхідно враховувати,

обмірковуючи нову Стратегічну концепцію.

Очевидно, що наш історичний досвід і нещодавні події...

... у Східній частині Європи вказують на те,

що звичайні загрози нікуди не поділися.

Їх вірогідність безперечно низька,

але у випадку зі звичайними загрозами

необхідно бути готовими навіть до загроз низької вірогідності.

Що більше наші союзники з Центральної, Східної і Північної Європи, які найбільше

стурбовані поведінкою Росії, відчуватимуть, що вони не отримують реальної підтримки

від НАТО стосовно їхнього найбільшого головного болю, Росії,

то важче їм буде виправдовувати витрати

грошей, ресурсів і людських життів в Афганістані, тому що їх населення

запитає:" Навіщо ми там? Чому НАТО не робить для нас того, що ми робимо для інших?"

І ці дебати відбуваються за часів найважчої фінансової кризи останніх десятиріч.

Це означає, що у людей менше вільних грошей,

а також, що уряди мають менші бюджети.

Очікується, що оборонні бюджети дуже сильно постраждають.

Тому наступна Стратегічна концепція має визначити пріоритети.

Дебати завжди обіцяють розбіжності в поглядах,

частково заради цього усе це й відбувається,

і вони вже чітко проявилися.

Це вірогідно одне з найбільш суперечливих питань у НАТО сьогодні,

як дивитися на Росію, і Росія не завжди допомагає

і не робить зусиль для того, щоб розвіяти таке враження.

Є союзники по НАТО, які дивляться на неї як на партнера.

Є інші союзники, які бачать у ній проблему.

Не агресивно, але Росія може зазнати економічного занепаду,

або втратити стабільність.

Очевидно, в Альянсі існують розбіжності.

Саме це і є проявом демократії. Ми про них говоримо,

ми їх обговорюємо і відкрито намагаємося знайти новий шлях,

з яким погодяться інші. Саме це і є демократія.

Ми не можемо приховувати наші розбіжності.

Фактично, обговорюючи їх, ми можемо знайти нові шляхи

для спільної роботи і руху вперед.

Але навіть за таких розбіжностей у НАТО існує широка згода з тим,

що Росія і робота з Росією залишаються надзвичайно важливими.

Я не думаю, що хтось має відмовитися...

...від процесу залучення Росії, треба намагатися це робити в практичний спосіб.

Ми можемо вказати на ряд питань, над якими можемо працювати разом.

Є певні речі, де нам потрібна Росія,

і здатні працювати з Росією.

Демонізація Росії, або будь-якої іншої країни, не несе користі.

Ми давно погодилися з тим, що Росія не становить загрози.

Ми підписали в 1997 році Основоположний акт,

в якому сказано, що ми не розглядаємо один одного як супротивників.

Отже, в Концепції не розглядатиметься,

яка країна нам загрожує.

У ній розглядатиметься,

в якому середовищі діє Альянс?

Які виклики постають перед країнами-членами?

І як їм в найкращий спосіб ці виклики долати?

Багато залежить також і від дій Росії.

Чи Росія справді хоче бути щирим партнером НАТО.

Латвія була б дуже рада, якби

вона стала надійним і передбачуваним партнером Альянсу...

Але якщо подивитися на те, що останнім часом відбувається в Росії,

виникають певні сумніви щодо надійності Росії як партнера.

Але важливо, щоб ми,

щоб Альянс залучав Росію до співпраці там, де можливо.

Що про це думає Росія?

Ігор Юргенс є радником президента Медвєдєва з питань зовнішньої політики.

Ми країна, на кордонах якої знаходяться три супергіганти.

Європейський Союз, Сполучені Штати і Китай.

Гра в такому трикутнику інколи, якщо хтось поводиться недружньо,

дає вам кращі шанси.

Якщо ми зрештою узгодимо принципи, цінності і інтереси

зі США і Європою з ряду питань,

тоді Китай, який завжди буде великим гравцем,

дещо втратить свою вагу в цій співпраці,

бо ми не китайці.

Він переконаний, що шлях Росії не суперечить західному.

Західна Європа, яка вірогідно випереджає на 50 років

у цивілізаційному розвитку, має більш розвинуті цінності.

Але такі базові цінності, як сімейні,

не вкради, люби дітей своїх, люби свою країну,

усі ці основні 10 Заповідей, ми маємо ті ж самі.

Різні міркування. То ж коли ми дещо більше уваги

приділяємо інтересам, добре,

тому що цінності дещо краще розвинуті і витончені

у вашій частині світу, ніж у моїй.

Але я думаю, що вони збігаються.

Концепція також може краще прояснити

де, коли і чому НАТО починає свої операції.

Ми повинні мати критерії і принципи для наших операцій.

Я думаю, що це полегшить нам життя вдома,

спілкування з нашими урядами і парламентами,

з нашими політичними і соціальними партнерами,

тому що кожна операція жорстко відгукується вдома і це важливо.

Існує тенденція втягуватися в речі, що не мають кінця.

І...це нерозумно, навіть маючи мандат ООН,

якомога ширшу міжнародну підтримку,

як це має місце в Афганістані.

Ми бачимо, що ми зав'язли і не завжди знаходимо необхідну підтримку

як в НАТО, так і ззовні.

А підтримка, як ресурсами, так і політична, життєво необхідна

для успіху нової Стратегічної концепції.

У цьому контексті я сказав би, що

стратегія - це певний менталітет щодо аспектів безпеки

країни - члена НАТО, налаштованої на рух уперед.

Але якщо потім знаходяться слова, що ви не можете це виконати,

або у вас немає грошей, тоді ця стратегія втрачає сенс.

Ми повинні бути реалістами і реалістично амбіційними.

Водночас, це питання нашої надійності.

Коли ми приймаємо виклик, або зобов'язання,

ми повинні бути здатні його виконати.

Якщо ви кажете: "Ми займатимемося усіма важливими ситуаціями у сфері безпеки в світі,

це наше покликання,

тоді з самого початку давайте вирішимо, які будуть наші ресурси.

Неможливо створити солідарність на аркуші паперу.

Ви повинні її дотримуватися у житті. І це дещо допомагає.

Videos in Одна концепція, різні погляди:

1. Битва розумів

2. Час вирішує все?

3. Нова доба, нові загрози, нові відповіді

4. Що це означає для військових?

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink