МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Азія, НАТО та її партнери: ускладнені відносини?

Багато нових партнерів НАТО перебувають в Азії або поряд з нею. Як кожна зі сторін дивиться на іншу - і як можна забезпечити взаємну користь від співпраці? Мічіто Цуруока звертається до цього питання з азійської точки зору.

Відносини НАТО з країнами поза межами євроатлантичного регіону швидко розвиваються за останні кілька років. Цей розвиток підштовхнула співпраця в Афганістані. Такі країни, як Австралія, Нова Зеландія і Сінгапур надіслали свої війська для участі в МССБ (Міжнародних силах сприяння безпеці) в Афганістані. Інші, такі як Японія і Південна Корея, роблять безпосередні і опосередковані внески в ці зусилля Альянсу. Ці країни зараз називають „іншими світовими партнерами”.

Такі країни, як Австралія і Японія часто вважаються об’єктами політики партнерства Альянсу, але водночас саме НАТО є партнером з точки зору цих країн. У цій статті ми подивимося, як нові „світові партнери” ставляться до НАТО як партнера. Чому ці країни поглиблюють відносини з НАТО? Яким партнером є НАТО в очах цих країн? І чого вони очікують від НАТО?

Японія прагне скористатися НАТО як додатковим засобом посилити світову, особливо європейську, увагу до питань безпеки в Азії

Почнемо з того, що кожна країна має свій набір мотивів щодо відносин з Альянсом. Коли Японія звернулася до НАТО в 2006 і 2007 роках, це в основному був дипломатичний крок. Справді, і міністр закордонних справ Таро Асо, і прем’єр-міністр Шинзо Абе, виступаючи перед Північноатлантичною радою (NAC), вказали на можливість оперативної співпраці між Японією і НАТО. Але необхідно пам’ятати про те, що обидва урядовця багато часу витратили на пояснення стану безпеки в Азії, в тім числі у зв’язку з Китаєм і Північною Кореєю. Абе навіть безпосередньо „попросив” членів Альянсу „закликати Північну Корею зробити щирі кроки в напрямку розв’язання” питання викрадення японських громадян північнокорейськими властями.

Японія прагне скористатися НАТО як додатковим засобом посилити світову, особливо європейську, увагу до питань безпеки в Азії. Саме тому Токіо високо оцінив заяву Північноатлантичної ради із засудженням ракетних запусків, здійснених Північною Кореєю у липні 2006 року, і ядерних випробувань у жовтні того ж року. Попри надзвичайно войовничі висловлювання Пхеньяна, ведення справ з цією країною залишається дипломатичною грою, де багато залежить від міжнародної солідарності.

НАТО сама по собі можливо і не є політичним гравцем, але як найбільший і найпотужніший політико-військовий альянс у світі, вона має – свідомо і несвідомо – певну вагу в міжнародних справах, що стосуються безпеки. Це також пояснює, чому ті, хто скептично ставляться до НАТО, не в останню чергу ті, хто не поділяє цінностей НАТО, бояться розширення зони діяльності і впливу Альянсу. Образ НАТО в навколишньому світі як впливового гравця на полі безпеки можливо навіть потужніший, ніж НАТО сама визнає. Але саме через це Японія вважає НАТО важливим новим політичним партнером. Інші партнери можуть скористатися цим прикладом.

© Reuters/Omar Sobhani

Афганістан - це місце, де партнери мають можливість запропонувати НАТО справжні відчутні зв'язки.

НАТО співпрацює в операціях

Відносини Австралії і Нової Зеландії з НАТО розвивалися в основному на базі того, що вони надіслали свої війська для участі в МССБ. У результаті, співпраця під час проведення операцій стала основним елементом відносин Австралія - НАТО і Нова Зеландія - НАТО, на відміну від відносин Японія - НАТО. Ці країни користуються НАТО також як і міжнародною структурою. Без НАТО Австралія і Нова Зеландія не могли б взяти участь у міжнародній військовій діяльності в Афганістані. НАТО дає змогу цим країнам робити свої внески в ці міжнародні зусилля. Будучи учасниками МССБ, Австралія та інші учасники мають право вимагати отримання більше інформації і більшого залучення до формування політики і, зрештою, прийняття рішень. Австралія, країна, що надіслала до МССБ понад 1000 своїх військовослужбовців, які беруть участь у бойових операціях на півдні Афганістану, є в цьому найбільш вимогливим партнером, якого НАТО всіляко намагається задовольнити.

На політичному, стратегічному рівні, і на рівні театру операції, рівень обміну інформацією і залучення до справ значно зріс за останній рік. Засідання міністрів (в основному міністрів оборони) у форматі МССБ стали регулярними подіями, а засідання учасників МССБ на робочому рівні, такі як в рамках PCG (Групи політичної координації), стали засобами для більш активних і глибоких консультацій.

Однак питання ступеня, до якого НАТО готова залучати країни - нечлени НАТО до процесів усередині Альянсу, не буде чітко розв’язане у передбачуваному майбутньому. Для НАТО задоволення вимог партнерів є необхідним для того, щоб забезпечити продовження їх участі в цих процесах. Тут діє принцип «без статків немає податків».

Безперечно не є випадковим той факт, що донині більшість нових партнерів Альянсу поза межами євроатлантичного регіону є фактично союзниками США, такими як Австралія і Японія

НАТО як засіб співпраці зі США

Коли такі країни, як Австралія і Нова Зеландія вирішували надіслати війська до Афганістану, партнер, якого вони обирали, не обов’язково мав бути НАТО. Насправді, коли Нова Зеландія вперше надсилала свої війська до Афганістану, це робилося у рамках операції «Ендюрінг фрідом» (OEF) в тісній двосторонній співпраці зі США. Ніякого секрету не було в тому, що це рішення було прийняте на підтримку саме США внаслідок подій 11 вересня і в той час не мало жодного стосунку до співпраці між НАТО і Новою Зеландією. Внаслідок географічного розширення МССБ наприкінці 2006 року новозеландські війська, розташовані в провінції Баміян, мали перейти від OEF у підпорядкування до МССБ. З точки зору Нової Зеландії, співпраця з НАТО в результаті цього стала великою мірою непередбаченим побічним продуктом її незалежної від МССБ діяльності.

Це чітко демонструє ще одну важливу цінну рису НАТО як структури співпраці в рамках міжнародних миротворчих операцій та в інших сферах. Це те, що НАТО пропонує додатковий шлях для співпраці зі США. Співпраця з НАТО, в тім числі участь військ у місіях і операціях на чолі з НАТО, може відбуватися у контексті співпраці зі США. Це не повинно дивувати, зважаючи на те, що навіть члени Альянсу часто розглядають участь у МССБ та інших заходах на чолі з НАТО як спосіб забезпечення добрих відносин зі США. «Світові партнери» тут не є винятком.

Безперечно, не є випадковим той факт, що донині більшість нових партнерів Альянсу поза межами євроатлантичного регіону є фактично союзниками США, такими як Австралія чи Японія. Співпраця між Австралією і НАТО та Японією і НАТО є новими елементами в двосторонніх відносинах цих країн зі США в сфері безпеки. Спільна американо-японська заява 2+2 (Консультативний комітет з питань безпеки: SCC) від травня 2007 року поставила співпрацю Японія - НАТО в контекст «спільних стратегічних цілей» цих двох союзників.

НАТО як школа багатосторонності

Співпраця в Афганістані – це одна справа, але необхідно пам’ятати, що це не все, що стосується сфери відносин між НАТО і світовими партнерами. По-перше, проведення операції, подібної до МССБ, усе ще нова справа для НАТО, а Альянс займається ще великою кількістю речей. У таких сферах як оперативна сумісність, стандартизація, спільні закупки, науково-дослідні роботи, багатостороннє планування і оборонне планування НАТО володіє безпрецедентним, унікальним набором знань, умінь і досвіду. Це ті сфери, в яких партнери можуть отримати найбільшу користь від співпраці з НАТО.

Ключем до цього є багатосторонній характер НАТО. Країни поза межами євроатлантичного регіону, як правило, не мають досвіду багатосторонньої діяльності в сфері безпеки і оборони. Наприклад, в азіатсько-тихоокеанському регіоні, де розташована більшість нових партнерів НАТО, багатостороння співпраця у сфері безпеки усе ще слабка, якщо не відсутня зовсім. Регіональний форум АСЄАН (ARF) провів перші справжні спільні навчання з надзвичайних ситуацій цивільного характеру (ліквідації наслідків катастрофи) лише у травні 2009 року. Багатостороннє планування і проведення операцій усе ще залишається новою ідеєю в регіоні, і військові в країнах регіону мають обмежений досвід багатосторонньої співпраці.

У цьому контексті практична співпраця з НАТО – участь у навчаннях і семінарах НАТО – надає партнерам гарну можливість ознайомитися з багатосторонніми підходами до планування і проведення операцій. Також, в нинішньому глобалізованому світі, і за часів обмежених ресурсів, що виділяються військовим, науково-дослідна діяльність і закупки оборонного обладнання потребують багатосторонніх підходів і співпраці з іншими країнами. Історія НАТО в цьому сенсі далека від ідеальної. Але тим не менше вона забезпечує корисну платформу для розвитку багатостороннього підходу до безпеки, в якому партнери можуть брати участь.

Виклики, що чекають на НАТО

Нові партнери НАТО поза межами євроатлантичного регіону дивляться на НАТО зовсім не так, як традиційні партнери Альянсу в рамках ПЗМ (Партнерства заради миру). Нові партнери не прагнуть до членства. Ці країни не були комуністичними. Їм не потрібні поради НАТО щодо забезпечення демократичного контролю за збройними силами тощо. НАТО успішно допомагає партнерам стати членами Альянсу. Але співпраця з неєвропейськими розвинутими демократіями усе ще залишається для НАТО новою справою.

Усередині НАТО усе ще немає консенсусу щодо шляху, яким НАТО має рухатися в аспекті своїх відносин з новими партнерами поза межами євроатлантичного регіону. Отримання від цих країн більшої допомоги, як військової, так і цивільної, для МССБ та інших місій і операцій під проводом НАТО – одна справа. Але зважаючи на різну природу мотивів, які рухають ці країни ближче до Альянсу, вже очевидно, що НАТО потрібне краще розуміння того, чого вона хоче досягти розвиваючи нові партнерства. Розроблення нової Стратегічної концепції у 2010 році саме і дає таку можливість.

Принаймні НАТО потрібно продумати, як вона буде реагувати на очікування партнерів від Альянсу. Зараз перед НАТО відкрилася можливість взяти участь у формуванні нової міжнародної мережі безпеки. Лише від НАТО залежить, чи скористається вона цим.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink