МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Китай і Захід: сутички клавіатур?

Get the Flash Player to see this player.

Матеріал цього відео, захищений авторським правом ITN/Reuters і ліцензований НАТО, може використовуватися для нового виробництва лише за згоди власника авторського права.

І Захід, і Китай вказують на важливість мережі - в різні способи. Ми подивимось, як це стає головною ареною кібернападів між ними і яких зусиль обидві сторони докладають до зміцнення свого захисту.

 субтитри: вкл. / викл.

Інтернет лежить в основі нового, глобалізованого світу.

Він несе з собою багато позитивних можливостей,

але вважається також і джерелом нових загроз.

Занепокоєння щодо цих загроз висловлюється на найвищих рівнях.

Очевидно, що ця кіберзагроза є дуже серйозним викликом

для економіки і національної безпеки нашої країни.

І ми не готові так, як повинні бути готові.

А кібернапади - це найкращий приклад,

тому що можна завдати руйнівної шкоди

економіці і структурам країни,

не спрямувавши через кордон жодного солдата.

Не зробивши жодного пострілу.

Захід і Китай звинувачують один одного

в тому, що вони є джерелом кібернападів,

і заявляють, що стали жертвами цих нападів.

Чи не перебуваємо ми в розпалі нової, кібернетичної, холодної війни?

Холодна війна... я обережно ставлюся до цього формулювання,

але очевидно, що між сторонами існує величезний рівень недовіри.

Китай зробив планування інвестиції у кіберзасоби пріоритетом.

Китай має великі плани щодо подальшого розвитку

незалежних кібернетичних можливостей,

і певного відокремлення їх від американських серверів.

Хоча напади поки що зосереджені на фінансових чи політичних цілях,

викликають занепокоєння зв'язки з військовими.

Наші технологічні переваги є ключем до американського військового домінування.

Але наші мережі зазнають постійних нападів.

У сьогоднішньому світі теракти можуть здійснюватися

не тільки екстремістами у "пасках шахідів",

але й кількома клавішами комп'ютерної клавіатури:

зброєю масового знищення.

З військової точки зору і в плані питань безпеки це важливий елемент.

Кожна сторона вказала на своє занепокоєння,

на те, що вона зайнята самозахистом

своїх власних мереж,

власної технологічної інфраструктури,

власної інформаційної інфраструктури.

Кожна сторона має сотні тисяч

державних службовців, військових, залучених до цього.

Кібервійна, так, безперечно, вона займає провідне місце

у військовій думці Китаю: треба вражати ворога в це слабке місце.

ІТ і інформатика без сумніву є одним з таких слабких місць,

м'яких підчеревків американських збройних сил.

Обидві сторони закуповують найсучасніше обладнання

і наймають на роботу найкращих фахівців.

Навіть я знаю у США одного з провідних

фахівців у сфері безпеки інформаційних технологій,

який зізнався в тому, що у минулому був хакером.

Китайці вкладають великі гроші в бойові кіберпідрозділи,

у нове програмне і апаратне забезпечення.

Я думаю, що вони добилися більших успіхів, ніж ми очікували.

Немає нічого дивного в тому, що китайський погляд на те, що відбувається в Інтернеті,

відрізняється від поглядів Заходу.

Зінгуй Жанг є шефом брюссельського бюро

газети "Чайна ньюз дейлі".

Я пам'ятаю, що китайський уряд чітко оголосив,

що протидіятиме будь-якій формі кібернападу.

Це вже стало законом. Якщо хтось здійснює кібернапад,

він буде покараний за законом.

І Китай дивиться на зростання свого власного Інтернету набагато відкритіше,

ніж це здається на Заході.

Я думаю, що китайський уряд завжди вітав і підтримував

розвиток індустрії Інтернету в Китаї.

Ми також вітаємо більш відкритий Інтернет.

Ми також вітаємо більш відкритий доступ до інформації.

Нещодавні випадки, що викликали великий резонанс

у зв'язку з Інтернетом в Китаї,

стали наслідком загрози Гугл залишити цю країну після того, як з'явилася інформація

про те, що звіти на Джімейл від борців за права людини зазнали нападів хакерів.

Справа Гугл є особливою справою.

Питання в тому, що Гугл не може заробляти в Китаї.

Він... близький, близький до поразки

у змаганні з китайськими конкурентами.

У Китаї більше людей дивляться на це як на бізнес-стратегію

з метою стати відомими в усьому Китаї.

До того, як вони оголосили про стратегію свого можливого виходу з Китаю,

в деяких сільських місцевостях

люди взагалі ніколи не чули про Гугл.

Вони стали шукати інформацію на сайтах про Гугл,

чому він це робить?

Отже, можливо це велика

чи гарна бізнес-кампанія Гугл в Китаї.

Але попри заперечення з боку китайців, спостерігачам важко

погодитися з тим, що деякі напади відбуваються

без участі уряду.

Я особисто не можу повірити в те, що

китайський уряд не має до цього стосунку.

Межа між урядовим і корпоративним світом,

або навіть громадянським світом, завжди дуже розпливчаста.

Багато тих, хто підтримує, а також основних дійових осіб, знаходяться

в університетах, в приватних компаніях,

маючи зв'язки з урядовими органами.

З точки зору Китаю, Захід занадто спритно вказує не тільки на кіберзагрози,

а й на те, як Китай дозволяє своєму народові користуватися Інтернетом.

Західні країни мають свої погляди на китайський уряд,

коли він щось робить, навіть якісь правила,

або якісь керівництва щодо Інтернету,

вони завжди кажуть:" О, це цензура".

Я думаю, що це є джерелом великої незгоди між Китаєм

і західними країнами.

Але з точки зору Китаю, ми маємо запровадити певні правила.

Наприклад, ми повинні зупинити усі ці секс веб-сайти,

бо вони негативно впливають на дітей.

Мит також зупиняємо ті веб-сайти, які

намагаються організувати теракти.

Хоча Інтернет приносить нам усім користь кожного дня,

головна проблема в тому, що усе ще немає міжнародної згоди

щодо того, як цим користуватися.

Можливо вже настав час, щоб усі зацікавлені визначилися з цим.

Можливо якась міжнародна група могла б зосередитися

на виробленні певних регламентів,

які були б загальноприйнятними для інформаційних потоків в Інтернеті.

Я думаю, що вже настав час поставитися до цього

як до пріоритетного питання оборони і безпеки усіх сторін.

І це також означає, що до нього треба ставитися

майже як до традиційних питань контролю над озброєннями.

Чому не спробувати організувати діалог

і розробити кодекс поведінки, або договір із роззброєння,

для контролю над цим елементом,

який, на мою думку, є елементом високого ризику для усіх сторін.

Інтернет лежить в основі нового, глобалізованого світу.

Він несе з собою багато позитивних можливостей,

але вважається також і джерелом нових загроз.

Занепокоєння щодо цих загроз висловлюється на найвищих рівнях.

Очевидно, що ця кіберзагроза є дуже серйозним викликом

для економіки і національної безпеки нашої країни.

І ми не готові так, як повинні бути готові.

А кібернапади - це найкращий приклад,

тому що можна завдати руйнівної шкоди

економіці і структурам країни,

не спрямувавши через кордон жодного солдата.

Не зробивши жодного пострілу.

Захід і Китай звинувачують один одного

в тому, що вони є джерелом кібернападів,

і заявляють, що стали жертвами цих нападів.

Чи не перебуваємо ми в розпалі нової, кібернетичної, холодної війни?

Холодна війна... я обережно ставлюся до цього формулювання,

але очевидно, що між сторонами існує величезний рівень недовіри.

Китай зробив планування інвестиції у кіберзасоби пріоритетом.

Китай має великі плани щодо подальшого розвитку

незалежних кібернетичних можливостей,

і певного відокремлення їх від американських серверів.

Хоча напади поки що зосереджені на фінансових чи політичних цілях,

викликають занепокоєння зв'язки з військовими.

Наші технологічні переваги є ключем до американського військового домінування.

Але наші мережі зазнають постійних нападів.

У сьогоднішньому світі теракти можуть здійснюватися

не тільки екстремістами у "пасках шахідів",

але й кількома клавішами комп'ютерної клавіатури:

зброєю масового знищення.

З військової точки зору і в плані питань безпеки це важливий елемент.

Кожна сторона вказала на своє занепокоєння,

на те, що вона зайнята самозахистом

своїх власних мереж,

власної технологічної інфраструктури,

власної інформаційної інфраструктури.

Кожна сторона має сотні тисяч

державних службовців, військових, залучених до цього.

Кібервійна, так, безперечно, вона займає провідне місце

у військовій думці Китаю: треба вражати ворога в це слабке місце.

ІТ і інформатика без сумніву є одним з таких слабких місць,

м'яких підчеревків американських збройних сил.

Обидві сторони закуповують найсучасніше обладнання

і наймають на роботу найкращих фахівців.

Навіть я знаю у США одного з провідних

фахівців у сфері безпеки інформаційних технологій,

який зізнався в тому, що у минулому був хакером.

Китайці вкладають великі гроші в бойові кіберпідрозділи,

у нове програмне і апаратне забезпечення.

Я думаю, що вони добилися більших успіхів, ніж ми очікували.

Немає нічого дивного в тому, що китайський погляд на те, що відбувається в Інтернеті,

відрізняється від поглядів Заходу.

Зінгуй Жанг є шефом брюссельського бюро

газети "Чайна ньюз дейлі".

Я пам'ятаю, що китайський уряд чітко оголосив,

що протидіятиме будь-якій формі кібернападу.

Це вже стало законом. Якщо хтось здійснює кібернапад,

він буде покараний за законом.

І Китай дивиться на зростання свого власного Інтернету набагато відкритіше,

ніж це здається на Заході.

Я думаю, що китайський уряд завжди вітав і підтримував

розвиток індустрії Інтернету в Китаї.

Ми також вітаємо більш відкритий Інтернет.

Ми також вітаємо більш відкритий доступ до інформації.

Нещодавні випадки, що викликали великий резонанс

у зв'язку з Інтернетом в Китаї,

стали наслідком загрози Гугл залишити цю країну після того, як з'явилася інформація

про те, що звіти на Джімейл від борців за права людини зазнали нападів хакерів.

Справа Гугл є особливою справою.

Питання в тому, що Гугл не може заробляти в Китаї.

Він... близький, близький до поразки

у змаганні з китайськими конкурентами.

У Китаї більше людей дивляться на це як на бізнес-стратегію

з метою стати відомими в усьому Китаї.

До того, як вони оголосили про стратегію свого можливого виходу з Китаю,

в деяких сільських місцевостях

люди взагалі ніколи не чули про Гугл.

Вони стали шукати інформацію на сайтах про Гугл,

чому він це робить?

Отже, можливо це велика

чи гарна бізнес-кампанія Гугл в Китаї.

Але попри заперечення з боку китайців, спостерігачам важко

погодитися з тим, що деякі напади відбуваються

без участі уряду.

Я особисто не можу повірити в те, що

китайський уряд не має до цього стосунку.

Межа між урядовим і корпоративним світом,

або навіть громадянським світом, завжди дуже розпливчаста.

Багато тих, хто підтримує, а також основних дійових осіб, знаходяться

в університетах, в приватних компаніях,

маючи зв'язки з урядовими органами.

З точки зору Китаю, Захід занадто спритно вказує не тільки на кіберзагрози,

а й на те, як Китай дозволяє своєму народові користуватися Інтернетом.

Західні країни мають свої погляди на китайський уряд,

коли він щось робить, навіть якісь правила,

або якісь керівництва щодо Інтернету,

вони завжди кажуть:" О, це цензура".

Я думаю, що це є джерелом великої незгоди між Китаєм

і західними країнами.

Але з точки зору Китаю, ми маємо запровадити певні правила.

Наприклад, ми повинні зупинити усі ці секс веб-сайти,

бо вони негативно впливають на дітей.

Мит також зупиняємо ті веб-сайти, які

намагаються організувати теракти.

Хоча Інтернет приносить нам усім користь кожного дня,

головна проблема в тому, що усе ще немає міжнародної згоди

щодо того, як цим користуватися.

Можливо вже настав час, щоб усі зацікавлені визначилися з цим.

Можливо якась міжнародна група могла б зосередитися

на виробленні певних регламентів,

які були б загальноприйнятними для інформаційних потоків в Інтернеті.

Я думаю, що вже настав час поставитися до цього

як до пріоритетного питання оборони і безпеки усіх сторін.

І це також означає, що до нього треба ставитися

майже як до традиційних питань контролю над озброєннями.

Чому не спробувати організувати діалог

і розробити кодекс поведінки, або договір із роззброєння,

для контролю над цим елементом,

який, на мою думку, є елементом високого ризику для усіх сторін.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink