НАТО Ревю 2009
Випуск 5: Терористи і організована злочинність: просто бізнес?
Випуск 6: Які зміни потрібні НАТО? (Частини 1 і 2)
Поточний випуск:
Нова роль для Азії
У наступному випуску Безпека судноплавства: тонути чи плавати?
 Відео
 RSS
 Підписатись
Усі архиви - Розклад
МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
© - Про
  
Нова роль для Азії
Можна стверджувати, що континент, який найбільше змінився у ХХІ сторіччі - це Азія. Коли прискорюється зростання, збільшується населення і бурхливо розвивається економіка, не треба довго чекати на момент, коли це викличе до життя питання безпеки. Тут ми звертаємо увагу лише на приклади того, що це може бути - від ролі Китаю в доланні наслідків кліматичних змін до ролі Центральної Азії в регіональній стабільності.

Китай: національні інтереси, глобальні інтереси?

Чи військові в Китаї є ключовим елементом економічного розвитку країни? Ми подивимося, що означають для Збройних сил Китаю, його економіки і його іноземних партнерів глобальні інтереси цієї країни, що розширюються.

Get the Flash Player to see this player.

 субтитри: вкл. / викл.

У цьому відео представлені матеріали з бібліотечки авторських прав ITN/Reuters, ліцензовані НАТО. Отже, це відео можна скачувати, але ці матеріали не можна використовувати для виробництва нової продукції без згоди власника авторських прав.

І Захід, і Китай скаржаться на посилення кібернападів. Тут ми розглянемо, як обидві сторони зміцнюють свій захист.
Наскільки серйозно Китай ставиться до проблеми кліматичних змін? Що важливіше для нього - промисловий розвиток чи дії із захисту довкілля? У цьому відео розглядається позиція Китаю щодо обох питань.
Випробування ядерних ракет, грандіозні військові паради і багато іншого: деякі події у сфері азійської безпеки говорять самі за себе. Ось деякі з найпромовистіших.
Девід Сноудон з "Бізнес монітор інтернешнел" демонструє, як економічна діяльність Китаю, що зростає, нерозривно пов'язана з його поглядами на безпеку.
Багато нових партнерів НАТО перебувають в Азії або поряд з нею. Мічіто Цуруока вивчає, як кожна зі сторін дивиться на це і яку користь вони від цього мають.
Чи закінчення 50-річного правління Ліберально-демократичної партії відзначило минулого року народження нової Японії? Біргіт Гюттен міркує про зміни, які насправді побачить ця країна.
Попри те, що інші регіони Азії часто домінують у заголовках газет, останнім часом зростає інтерес до дедалі більш важливих ресурсів, розташування і лояльності країн Центральної Азії.

Коли пишеш про Азію рідко буває, що тобі немає чого сказати. Регіон, який може похвалитись ядерною державою, що поводиться по-бандитські, другою і третьою за розміром економіками в світі, найбільшою кількістю населення – цей перелік можна продовжувати.

І зараз стає очевидно, що навіть трансатлантичні питання тісно пов’язані з подіями в Азії. Якщо вам потрібні докази, просто запитайте людей, від борців проти кліматичних змін до банкірів з Уолл стріт.

Іронія полягає в тому, що в той час як глобальні погляди прикуті до Азії (особливо до Китаю), азійські очі дедалі більше звертаються до внутрішніх питань. У Японії, наприклад, у пресі домінують внутрішньопартійні труднощі нового уряду.

Так само в Китаї, було б помилкою вважати, що зовнішні питання, такі як продаж американських озброєнь Тайваню, дуже займають людину з вулиці.

В Інтернет-опитуванні напередодні березневого Національного народного з’їзду (Китайського парламенту) китайських громадян запитували, які питання необхідно обговорювати. Перші місця в списку зайняли не питання Тайваню чи Далай лама, а корупція, нерівність доходів і стрімко зростаючі ціни на житло.

Це тому, що в Китаї уся політика насправді є місцевою, якщо перефразувати американську поговірку. В цьому випуску ми розглянемо, як зовнішня позиція країни часто залежить від внутрішніх потреб. І ми чуємо від фахівців з питань Китаю про те, що уся стабільність країни ґрунтується на здатності задовольнити ці потреби.

Абсолютно необхідно зважати на це при розгляді китайської позиції щодо усього, від кліматичних змін до північнокорейської ракетної програми, якщо ми хочемо зрозуміти цю позицію. Усе зовнішнє – вторинне, головне - збереження єдності країни, розвиток і стабільність.

Китайське керівництво знає, що його головна аудиторія – вдома. І в цьому вони очевидно мають бути послідовниками Конфуція – зокрема його висловлювання: «Коли зростає гнів, подумай про наслідки».

Пол Кінг, редактор

Колий йдеться про планування в сфері безпеки, важливим є знання.

Знання про те, хто найбільший.

Хто, наприклад, найбільший іноземний інвестор в Афганістані?

В якій країні найбільше користувачів Інтернету?

Яка країна найбільше викидає вуглецевих газів?

І у якій країні найбільше населення в світі?

Є одна країна, якій притаманне усе це... Ласкаво просимо до Китаю.

Зростання Китаю означає, що він поширює свої інтереси в світі.

Китайські проекти і компанії вже діють на усіх континентах,

але ця експансія не завжди проходить гладко.

Були інциденти в Африці,

наприклад, у Нігерії, Кенії, а також, наприклад, у Зімбабве,

де китайським інвесторам прямо загрожували певні політичні групи

та озброєні угруповання.

Так, були викрадення, були замахи,

захоплювали китайські судна,

або вимагали за них викуп.

І проблеми були не лише в Африці.

Навіть у Пакистані здійснювалися напади на китайських представників.

Ми були свідками непередбачуваних обставин, нападів на китайські інтереси в Белуджистані,

у Вазірістані, і навіть у столиці Пакистану.

Отже, це досить серйозно.

Отже, як реагує Китай?

Є непідтверджені повідомлення з Африки, що там є,

що вони мають власні фірми приватної безпеки,

які можуть захищати трубопроводи чи об'єкти енергетики.

Але інвестиції в Африці допомагають розвитку країн, що розвиваються.

Я чув, як Джеффрі Сакс казав, що Китай, схоже, цікавиться

розвитком африканської інфраструктури більше, ніж Захід будь-коли.

Вони будують нові залізниці.

Вони будували залізниці у 50-ті і у 60-ті роки,

але зараз вони будують автошляхи, залізниці, футбольні стадіони,

будинки для міністерств... усе це входить до пакета.

Але деякі з цих вигод залежать від певних умов.

Якщо взяти, наприклад, величезні позики,

які Китай роздає наліво і направо на Африканському континенті,

китайці примудряються повернути ці гроші три, або навіть чотири рази.

І це позика, це не грант. Коли доходить до використання цих позик,

часто вони обумовлені використанням китайських підрядників, китайських робітників,

і так далі.

Отже, тут присутні не політичні, а економічні важелі.

Але інколи здається, що Китай не має прихованих мотивів,

допомагаючи африканським країнам, які не мають природних ресурсів.

Багато спостерігачів кажуть, що усі китайські програми в основному...

або виключно спрямовані на ресурси, але правда з іншого боку.

Ви знаєте Малі - це країна, якій не вистачає ресурсів.

Китайці допомогли малійцям побудувати другий міст

через річку Нігер.

Ми також допомогли малійському народу побудувати центр з боротьби проти малярії

і надали медичне обладнання і медикаменти місцевим мешканцям,

допомагаючи їм забезпечити безкоштовне лікування цієї хвороби.

Тут не видно жодних ресурсів, які Китай

міг би забрати заради власного розвитку.

Але попри ці позитивні результати, бізнес є бізнес.

Китай не громадська організація, і якщо звернути увагу на погляди китайських експертів

та урядовців на економічну співпрацю,

з одного боку, вони наголошують на тому, що дуже важливо продемонструвати,

що ми усе ще зберігаємо цей альянс "південь-південь",

але з іншого боку, важливо, щоб

ми не забували про власні економічні інтереси.

До того ж вони стверджують, що замість грабування ресурсів

китайські компанії займаються торгівлею на відкритих ринках.

Китайські компанії займаються бізнесом в Африці.

Наприклад, у Судані, там китайська нафтова компанія робить великі інвестиції.

Але вони продають суданську нафту

на усіх інших світових ринках,

а не тільки повертають усю нафту до Китаю заради розвитку. Чому?

Тому що ці компанії орієнтовані на ринок.

Їм треба заробляти гроші.

Захист набору китайських глобальних інтересів, що розширюється,

може допомогти китайській армії знайти для себе нову роль.

Новим економікам, таким, як ця,

доводиться захищати свої інтереси,

захищатися від загроз, які існують на їхню думку,

і захищати статус,

символічний статус, пов'язаний

з розбудовою потужних збройних сил або сил безпеки.

Військова еліта має велику зацікавленість

в пошуку нових важливих завдань для Народної визвольної армії.

Захист кордонів залишається дуже важливим,

так само як і збереження внутрішньої стабільностіі,

але зараз з'явилася дуже цікава можливість для нової,

як вони її називають, історичної місії для НВА.

І нетрадиційні загрози безпеці безперечно грають важливу роль

в цьому пошуку нових завдань.

Для того щоб забезпечити своїм віськовим більшу незалежність,

Китай перейшов від закупок військової техніки до її власного виробництва.

Поки що Китай закуповує більшість свого військового оснащення в Росії.

Два мільярди доларів США кожного року. Досить багато,

але вони мають за стратегічну, довгострокову мету

забезпечити собі власний, незалежний

військово-промисловий комплекс.

Вже скрізь можна побачити, що Китай почав екпортувти свою

військову продукцію в інші країни, що розвиваються,

то ж це для них також привабливо.

Китай звинувачують у приховуванні інформації

про свої витрати на військові цілі.

Офіційні дані про китайські військові видатки занижені,

цифри занадто малі, але так робить не тільки Китай.

Якщо подивитися на Індію чи Росію, ви побачите те ж саме.

Міністр оборони Бразилії декілька років тому навіть

заявив, що їхній оборонний бюджет має збільшитися на 50 відсотків.

Ніхто й оком не повів.

Китайці кажуть, що різниця викликана

різними підходами до обчислення військових видатків.

Вони завжди перебільшують витрати, які несуть китайські військові.

Останніми роками ми збільшили витрати військових.

Але, наскільки я знаю, в основному...

... ці гроші пішли на заробітну плату

і поліпшення рівня життя.

Це... Китай має більше двох мільйонів солдатів.

Якщо один офіцер, або один простий солдат отримає невеличке підвищення заробітної плати,

сукупна сума буде дуже великою.

Тип обладнання також змінився,

коли до оборонних приєдналися наступальні проекти.

Ми сьогодні бачимо, що Китай веде великі науково-дослідні роботи

з таких систем озброєння, які не такі вже й оборонні.

Останнє покоління його крилатих ракет має величезну дальність польоту.

Якщо подивитися на останнє покоління протикорабельних ракет,

вони сягають 200 кілометрів.

Тому я думаю, що Китай поступово розширює

свій традиційний військовий діапазон, і це лише початок.

Китай може збільшувати виробництво своєї власної військової продукції, але наскільки вона хороша?

Я чула від військових експертів, що, наприклад,

найновіша китайська розробка -

G 10 - це в принципі технологія 80-х років.

Що носій може бути одноразовим носієм.

Китай вважає, що не будучи загрозою,

він вже допоміг врятувати світову економіку під час кризи.

Урядові облігації США, якими володіє Китай,

становлять майже третину американського пакета стимулів.

Уряд США вже має великий бюджетний дефіцит.

Йому було потрібно більше грошей для стимулюючого пакета

для відновлення американської економіки.

З цієї точки зору Китай інвестує свої гроші в американський бюджет.

Це рятує США.

Це також рятує світову економіку.

Новий підхід більш потужного глобалізованого Китаю

до своєї зовнішньої політики і політики безпеки викликає питання.

Чи не розморозяться заморожені конфлікти внаслідок накопичення ним військового озброєння?

Як він поєднуватиме свій принцип невтручання

з потребою захищати дедалі більшу кількість своїх інвестицій за кордоном?

Мало хто здатен відповісти на усі запитання, але багато хто ввжає, що одне зрозуміло.

Це те, що робота не закінчена.

Насправді, визнається, що Китай більше турбують

свої внутрішні проблеми і загрози, ніж зовнішні.

Вони усвідомлюють, що внутрішні питання безпеки

є найбільш прямою загрозою, навіть найголовнішим пріоритетом.

Внутрішні заворушення, тероризм, навіть розгін натовпу.

Відбуваються демонстрації, масові маніфестації

з питань екології.

Отже, вони вже познайомилися з концепцією нетрадиційної безпеки.

Вони слідкують за нею дуже уважно. Я була втягнута в деякі з них,

або була у вирі масових громадських маніфестацій.

Нині настав найважчий етап,

тобто, більш ретельне балансування розвитку,

спрямування зростання на створення нових робочих місць,

перетворення зростання на більш чистий процес. Усі ці завдання лежать попереду,

я думаю, що це безперечно є причиною для головного болю в Пекині.

Колий йдеться про планування в сфері безпеки, важливим є знання.

Знання про те, хто найбільший.

Хто, наприклад, найбільший іноземний інвестор в Афганістані?

В якій країні найбільше користувачів Інтернету?

Яка країна найбільше викидає вуглецевих газів?

І у якій країні найбільше населення в світі?

Є одна країна, якій притаманне усе це... Ласкаво просимо до Китаю.

Зростання Китаю означає, що він поширює свої інтереси в світі.

Китайські проекти і компанії вже діють на усіх континентах,

але ця експансія не завжди проходить гладко.

Були інциденти в Африці,

наприклад, у Нігерії, Кенії, а також, наприклад, у Зімбабве,

де китайським інвесторам прямо загрожували певні політичні групи

та озброєні угруповання.

Так, були викрадення, були замахи,

захоплювали китайські судна,

або вимагали за них викуп.

І проблеми були не лише в Африці.

Навіть у Пакистані здійснювалися напади на китайських представників.

Ми були свідками непередбачуваних обставин, нападів на китайські інтереси в Белуджистані,

у Вазірістані, і навіть у столиці Пакистану.

Отже, це досить серйозно.

Отже, як реагує Китай?

Є непідтверджені повідомлення з Африки, що там є,

що вони мають власні фірми приватної безпеки,

які можуть захищати трубопроводи чи об'єкти енергетики.

Але інвестиції в Африці допомагають розвитку країн, що розвиваються.

Я чув, як Джеффрі Сакс казав, що Китай, схоже, цікавиться

розвитком африканської інфраструктури більше, ніж Захід будь-коли.

Вони будують нові залізниці.

Вони будували залізниці у 50-ті і у 60-ті роки,

але зараз вони будують автошляхи, залізниці, футбольні стадіони,

будинки для міністерств... усе це входить до пакета.

Але деякі з цих вигод залежать від певних умов.

Якщо взяти, наприклад, величезні позики,

які Китай роздає наліво і направо на Африканському континенті,

китайці примудряються повернути ці гроші три, або навіть чотири рази.

І це позика, це не грант. Коли доходить до використання цих позик,

часто вони обумовлені використанням китайських підрядників, китайських робітників,

і так далі.

Отже, тут присутні не політичні, а економічні важелі.

Але інколи здається, що Китай не має прихованих мотивів,

допомагаючи африканським країнам, які не мають природних ресурсів.

Багато спостерігачів кажуть, що усі китайські програми в основному...

або виключно спрямовані на ресурси, але правда з іншого боку.

Ви знаєте Малі - це країна, якій не вистачає ресурсів.

Китайці допомогли малійцям побудувати другий міст

через річку Нігер.

Ми також допомогли малійському народу побудувати центр з боротьби проти малярії

і надали медичне обладнання і медикаменти місцевим мешканцям,

допомагаючи їм забезпечити безкоштовне лікування цієї хвороби.

Тут не видно жодних ресурсів, які Китай

міг би забрати заради власного розвитку.

Але попри ці позитивні результати, бізнес є бізнес.

Китай не громадська організація, і якщо звернути увагу на погляди китайських експертів

та урядовців на економічну співпрацю,

з одного боку, вони наголошують на тому, що дуже важливо продемонструвати,

що ми усе ще зберігаємо цей альянс "південь-південь",

але з іншого боку, важливо, щоб

ми не забували про власні економічні інтереси.

До того ж вони стверджують, що замість грабування ресурсів

китайські компанії займаються торгівлею на відкритих ринках.

Китайські компанії займаються бізнесом в Африці.

Наприклад, у Судані, там китайська нафтова компанія робить великі інвестиції.

Але вони продають суданську нафту

на усіх інших світових ринках,

а не тільки повертають усю нафту до Китаю заради розвитку. Чому?

Тому що ці компанії орієнтовані на ринок.

Їм треба заробляти гроші.

Захист набору китайських глобальних інтересів, що розширюється,

може допомогти китайській армії знайти для себе нову роль.

Новим економікам, таким, як ця,

доводиться захищати свої інтереси,

захищатися від загроз, які існують на їхню думку,

і захищати статус,

символічний статус, пов'язаний

з розбудовою потужних збройних сил або сил безпеки.

Військова еліта має велику зацікавленість

в пошуку нових важливих завдань для Народної визвольної армії.

Захист кордонів залишається дуже важливим,

так само як і збереження внутрішньої стабільностіі,

але зараз з'явилася дуже цікава можливість для нової,

як вони її називають, історичної місії для НВА.

І нетрадиційні загрози безпеці безперечно грають важливу роль

в цьому пошуку нових завдань.

Для того щоб забезпечити своїм віськовим більшу незалежність,

Китай перейшов від закупок військової техніки до її власного виробництва.

Поки що Китай закуповує більшість свого військового оснащення в Росії.

Два мільярди доларів США кожного року. Досить багато,

але вони мають за стратегічну, довгострокову мету

забезпечити собі власний, незалежний

військово-промисловий комплекс.

Вже скрізь можна побачити, що Китай почав екпортувти свою

військову продукцію в інші країни, що розвиваються,

то ж це для них також привабливо.

Китай звинувачують у приховуванні інформації

про свої витрати на військові цілі.

Офіційні дані про китайські військові видатки занижені,

цифри занадто малі, але так робить не тільки Китай.

Якщо подивитися на Індію чи Росію, ви побачите те ж саме.

Міністр оборони Бразилії декілька років тому навіть

заявив, що їхній оборонний бюджет має збільшитися на 50 відсотків.

Ніхто й оком не повів.

Китайці кажуть, що різниця викликана

різними підходами до обчислення військових видатків.

Вони завжди перебільшують витрати, які несуть китайські військові.

Останніми роками ми збільшили витрати військових.

Але, наскільки я знаю, в основному...

... ці гроші пішли на заробітну плату

і поліпшення рівня життя.

Це... Китай має більше двох мільйонів солдатів.

Якщо один офіцер, або один простий солдат отримає невеличке підвищення заробітної плати,

сукупна сума буде дуже великою.

Тип обладнання також змінився,

коли до оборонних приєдналися наступальні проекти.

Ми сьогодні бачимо, що Китай веде великі науково-дослідні роботи

з таких систем озброєння, які не такі вже й оборонні.

Останнє покоління його крилатих ракет має величезну дальність польоту.

Якщо подивитися на останнє покоління протикорабельних ракет,

вони сягають 200 кілометрів.

Тому я думаю, що Китай поступово розширює

свій традиційний військовий діапазон, і це лише початок.

Китай може збільшувати виробництво своєї власної військової продукції, але наскільки вона хороша?

Я чула від військових експертів, що, наприклад,

найновіша китайська розробка -

G 10 - це в принципі технологія 80-х років.

Що носій може бути одноразовим носієм.

Китай вважає, що не будучи загрозою,

він вже допоміг врятувати світову економіку під час кризи.

Урядові облігації США, якими володіє Китай,

становлять майже третину американського пакета стимулів.

Уряд США вже має великий бюджетний дефіцит.

Йому було потрібно більше грошей для стимулюючого пакета

для відновлення американської економіки.

З цієї точки зору Китай інвестує свої гроші в американський бюджет.

Це рятує США.

Це також рятує світову економіку.

Новий підхід більш потужного глобалізованого Китаю

до своєї зовнішньої політики і політики безпеки викликає питання.

Чи не розморозяться заморожені конфлікти внаслідок накопичення ним військового озброєння?

Як він поєднуватиме свій принцип невтручання

з потребою захищати дедалі більшу кількість своїх інвестицій за кордоном?

Мало хто здатен відповісти на усі запитання, але багато хто ввжає, що одне зрозуміло.

Це те, що робота не закінчена.

Насправді, визнається, що Китай більше турбують

свої внутрішні проблеми і загрози, ніж зовнішні.

Вони усвідомлюють, що внутрішні питання безпеки

є найбільш прямою загрозою, навіть найголовнішим пріоритетом.

Внутрішні заворушення, тероризм, навіть розгін натовпу.

Відбуваються демонстрації, масові маніфестації

з питань екології.

Отже, вони вже познайомилися з концепцією нетрадиційної безпеки.

Вони слідкують за нею дуже уважно. Я була втягнута в деякі з них,

або була у вирі масових громадських маніфестацій.

Нині настав найважчий етап,

тобто, більш ретельне балансування розвитку,

спрямування зростання на створення нових робочих місць,

перетворення зростання на більш чистий процес. Усі ці завдання лежать попереду,

я думаю, що це безперечно є причиною для головного болю в Пекині.