МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Китай і кліматичні зміни: в оці бурі?

Get the Flash Player to see this player.

Матеріал цього відео, захищений авторським правом ITN/Reuters і ліцензований НАТО, може використовуватися для нового виробництва лише за згоди власника авторського права.

Наскільки серйозно Китай ставиться до проблеми кліматичних змін? Що важливіше для нього - промисловий розвиток чи дії із захисту довкілля? У цьому відео розглядаються інколи протилежні враження від позиції Китаю.

 субтитри: вкл. / викл.

У Китаю складні відносини з кліматичними змінами.

Він вважає обмеження на викиди вуглецю в атмосферу загрозою своєму розвитку.

Але його керівництво усвідомлює також, що Китай

особливо сильно постраждає від наслідків кліматичних змін.

Китай зараз вже є найбільшим забруднювачем вуглецем,

і протягом наступних десятиріч він стане ще більшим.

Немає сумнівів у важливості боротьби проти кліматичних змін.

Попри заяви про згоду щодо принципів боротьби проти кліматичних змін,

диявол залишається у деталях.

У принципі, Китай та інші країни світу

не мають розбіжностей.

Китай погоджується долати кліматичні зміни

спільними зусиллями з нами.

Але інколи у нас виникають розбіжності.

В основному розбіжності стосуються способів, як це робити.

Копенгагенська конференція довела, наскільки важко

згладити ці деталі.

Час формальних заяв пішов у минуле.

Час підтвердження добре відомих позицій також минув.

Настав час простягнути руку один одному.

Насправді важливу роль на саміті зіграло те,

що Китай не хоче стримувати своє зростання обмеженнями.

Він погодився до 2020 р.підвищити на 45 відсотків ефективіність своєї промисловості

для того, щоб скоротити викиди.

Але він вважає, що спроби, особливо з боку Європи, накласти 20 відсоткове фіксоване обмеження

спрямовані на, скажімо так, прихований захист своєї економіки

і певне гальмування зростання країн, що розвиваються.

Західні країни звикли пов'язувати те, що вони будуть робити

з іншими країнами.

Наприклад, Європейський Союз завжди казав:

"Ми встановили цільові обмеження на викиди.

Якщо ми це робимо, ЄС і США,

ви, в Китаї, також маєте це зробити.

Китай розуміє, що його переговори сприймаються як такі, що ведуться

не тільки заради себе, а й заради багатьох країн, що розвиваються.

Пекін продовжує надавати великого значення

своєму традиційному альянсу з третім світом.

І певне змагання, і гра мускулами

в рамках Копенгагенського саміту демонструє,

що цей альянс усе ще дуже важливий для китайців.

Рівень зросатння Китаю є головним питанням у контексті глобальних кліматичних змін.

Він стало демонструє зростання від 8 до 9 відсотків ВВП,

виробляє більшість автомобілів у світі

і вводить в дію нову вугільну теплоелектростанцію кожного тижня.

Розвиток зупинити неможливо.

Ми маємо знайти відповідні підходи

до захисту довкілля, з одного боку,

і до розвитку китайської економіки, з іншого,

до поліпшення рівня життя бідних,

особливо мешканців сільської місцевості у віддалених районах Китаю.

Але чи буде місцева влада виконувати екологічні накази з Пекіна?

Місцева влада, уряди провінцій зазвичай

зацікавлені у піднесенні своєї власної економіки

і вони робитимуть усе для того, щоб ці фабрики продовжували працювати,

навіть попри громадське занепокоєння з приводу забруднення,

токсичних загроз для довкілля тощо.

Поки що Пекін відносно чітко і рішуче діє у цій сфері.

Ми не повинні недооцінювати контроль з боку Пекіна

за провінційними урядами.

За останні два роки уряд запровадив критерії оцінки

для усіх своїх провінційних кадрів. Отже, замість того, щоб лише опікуватися зростаням ВВП,

вони слідкують за тим, наскільки чистою стає місцева економіка.

У Китаї мешкає 1,3 мільярда людей,

і схоже на те, що дедалі більше людей

усвідомлюють екологічні проблеми.

Якщо ви поїдете до Китаю, навіть фермери у віддалених місцевостях

розуміють питання захисту довкілля.

Що таке захист довкілля? Що він означає?

Місцеві фермери знають. Вода забруднена.

Риба гине в забрудненій воді.

Повітря забруднене.

Його не можна назвати чистим порівняно з повітрям, скажімо, 20 років тому.

Щодо кліматичних змін, я не схильний до

надмірної критики китайської позиції.

Якщо подивитися на те, що робить уряд Китаю

для зменшення викидів вуглецю, будете вражені.

Китай відкривє багато нових вугільних теплоелетростанцій,

але кожного тижня він закриває чотири старих з метою підвищення ефективності.

Якщо, наприклад, подивитися на рівень інвестицій

у науково-дослідну діяльність, або в чисті енергетичні технології,

він досягнув рівня вищого, ніж у 27 країн - членів ЄС.

Зелені технології і гроші на них є основою позиції Китаю.

Це було добре видно в Копенгагені.

Ні, я вважаю, що фінансове питання дуже важливе.

Які ініціативи не оприлюднили б ці країни, це буде важливий крок.

Щодо двох інших питань - грошей і технологій -

ці обидва ключові елементи контролюються західними країнами.

Розвинуті країни мають взяти на себе історичну відповідальність.

І ми сподіваємося, що розвинуті країни принаймні

знайдуть ще грошей для того, щоб об'єднати їх в єдиний фонд

і допомогти країнам, що розвиваються, ...

боротися проти кліматичних змін.

Поки що чітким уроком з переговорів про кліматичні зміни є

те, що Китай не може мати політику "універсального розміру, що підходить усім".

Потреби його бідних регіноів і його міст відрізняються

від потреб його економіки і його довкілля.

На це варто зважити під час наступних переговорів наприкінці 2010 року.

Існує ще багато надзвичайно бідних провінцій,

особливо у глибинці країни,

яким буде дуже важко упоратися з новими вказівками,

бо від них усе ще очікується початок індустріалізації.

Вони безперечно будуть забруднювати сильніше, ніж Гуандунг,

яка прагне стати найзеленішою провінцією

і одним із найзеленіших регіонів в усій Азії.

Напередодні Копенгагенської конференції

китайська сторона дуже чітко заявила: "Ми прагнемо успіху".

Але це тільки початок кампанії проти кліматичних змін.

Можливо наступного разу усі країни будуть більш досвідченими

і краще вирішуватимуть, що робити надалі.

У Китаю складні відносини з кліматичними змінами.

Він вважає обмеження на викиди вуглецю в атмосферу загрозою своєму розвитку.

Але його керівництво усвідомлює також, що Китай

особливо сильно постраждає від наслідків кліматичних змін.

Китай зараз вже є найбільшим забруднювачем вуглецем,

і протягом наступних десятиріч він стане ще більшим.

Немає сумнівів у важливості боротьби проти кліматичних змін.

Попри заяви про згоду щодо принципів боротьби проти кліматичних змін,

диявол залишається у деталях.

У принципі, Китай та інші країни світу

не мають розбіжностей.

Китай погоджується долати кліматичні зміни

спільними зусиллями з нами.

Але інколи у нас виникають розбіжності.

В основному розбіжності стосуються способів, як це робити.

Копенгагенська конференція довела, наскільки важко

згладити ці деталі.

Час формальних заяв пішов у минуле.

Час підтвердження добре відомих позицій також минув.

Настав час простягнути руку один одному.

Насправді важливу роль на саміті зіграло те,

що Китай не хоче стримувати своє зростання обмеженнями.

Він погодився до 2020 р.підвищити на 45 відсотків ефективіність своєї промисловості

для того, щоб скоротити викиди.

Але він вважає, що спроби, особливо з боку Європи, накласти 20 відсоткове фіксоване обмеження

спрямовані на, скажімо так, прихований захист своєї економіки

і певне гальмування зростання країн, що розвиваються.

Західні країни звикли пов'язувати те, що вони будуть робити

з іншими країнами.

Наприклад, Європейський Союз завжди казав:

"Ми встановили цільові обмеження на викиди.

Якщо ми це робимо, ЄС і США,

ви, в Китаї, також маєте це зробити.

Китай розуміє, що його переговори сприймаються як такі, що ведуться

не тільки заради себе, а й заради багатьох країн, що розвиваються.

Пекін продовжує надавати великого значення

своєму традиційному альянсу з третім світом.

І певне змагання, і гра мускулами

в рамках Копенгагенського саміту демонструє,

що цей альянс усе ще дуже важливий для китайців.

Рівень зросатння Китаю є головним питанням у контексті глобальних кліматичних змін.

Він стало демонструє зростання від 8 до 9 відсотків ВВП,

виробляє більшість автомобілів у світі

і вводить в дію нову вугільну теплоелектростанцію кожного тижня.

Розвиток зупинити неможливо.

Ми маємо знайти відповідні підходи

до захисту довкілля, з одного боку,

і до розвитку китайської економіки, з іншого,

до поліпшення рівня життя бідних,

особливо мешканців сільської місцевості у віддалених районах Китаю.

Але чи буде місцева влада виконувати екологічні накази з Пекіна?

Місцева влада, уряди провінцій зазвичай

зацікавлені у піднесенні своєї власної економіки

і вони робитимуть усе для того, щоб ці фабрики продовжували працювати,

навіть попри громадське занепокоєння з приводу забруднення,

токсичних загроз для довкілля тощо.

Поки що Пекін відносно чітко і рішуче діє у цій сфері.

Ми не повинні недооцінювати контроль з боку Пекіна

за провінційними урядами.

За останні два роки уряд запровадив критерії оцінки

для усіх своїх провінційних кадрів. Отже, замість того, щоб лише опікуватися зростаням ВВП,

вони слідкують за тим, наскільки чистою стає місцева економіка.

У Китаї мешкає 1,3 мільярда людей,

і схоже на те, що дедалі більше людей

усвідомлюють екологічні проблеми.

Якщо ви поїдете до Китаю, навіть фермери у віддалених місцевостях

розуміють питання захисту довкілля.

Що таке захист довкілля? Що він означає?

Місцеві фермери знають. Вода забруднена.

Риба гине в забрудненій воді.

Повітря забруднене.

Його не можна назвати чистим порівняно з повітрям, скажімо, 20 років тому.

Щодо кліматичних змін, я не схильний до

надмірної критики китайської позиції.

Якщо подивитися на те, що робить уряд Китаю

для зменшення викидів вуглецю, будете вражені.

Китай відкривє багато нових вугільних теплоелетростанцій,

але кожного тижня він закриває чотири старих з метою підвищення ефективності.

Якщо, наприклад, подивитися на рівень інвестицій

у науково-дослідну діяльність, або в чисті енергетичні технології,

він досягнув рівня вищого, ніж у 27 країн - членів ЄС.

Зелені технології і гроші на них є основою позиції Китаю.

Це було добре видно в Копенгагені.

Ні, я вважаю, що фінансове питання дуже важливе.

Які ініціативи не оприлюднили б ці країни, це буде важливий крок.

Щодо двох інших питань - грошей і технологій -

ці обидва ключові елементи контролюються західними країнами.

Розвинуті країни мають взяти на себе історичну відповідальність.

І ми сподіваємося, що розвинуті країни принаймні

знайдуть ще грошей для того, щоб об'єднати їх в єдиний фонд

і допомогти країнам, що розвиваються, ...

боротися проти кліматичних змін.

Поки що чітким уроком з переговорів про кліматичні зміни є

те, що Китай не може мати політику "універсального розміру, що підходить усім".

Потреби його бідних регіноів і його міст відрізняються

від потреб його економіки і його довкілля.

На це варто зважити під час наступних переговорів наприкінці 2010 року.

Існує ще багато надзвичайно бідних провінцій,

особливо у глибинці країни,

яким буде дуже важко упоратися з новими вказівками,

бо від них усе ще очікується початок індустріалізації.

Вони безперечно будуть забруднювати сильніше, ніж Гуандунг,

яка прагне стати найзеленішою провінцією

і одним із найзеленіших регіонів в усій Азії.

Напередодні Копенгагенської конференції

китайська сторона дуже чітко заявила: "Ми прагнемо успіху".

Але це тільки початок кампанії проти кліматичних змін.

Можливо наступного разу усі країни будуть більш досвідченими

і краще вирішуватимуть, що робити надалі.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink