МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Розв'язання конфлікту: Афганці роблять це самі для себе

Афганці знаходять свої місцеві традиційні способи розв'язання суперечок.

Крістіан Денніс описує свій власний досвід спостереження за тим, як афганці самі забезпечують правопорядок за допомогою місцевих рад. Він вважає, що необхідно підтримувати цю неформальну систему протягом тривалого часу, який потрібен Афганістану для запровадження повноцінної судової системи.

На початку 2008 року Кала-і Фархад, рівнинне селище на півночі від Кабула, було охоплене рядом земельних конфліктів. Одні конфлікти виникли між місцевими родинами, інші – з іншими селищами. З часом місцеві ради з примирення почали працювати з усіма сторонами, в тому числі з молодими людьми, які підштовхували своїх батьків до врегулювання конфліктів, шукаючи справедливого розв'язання, яке задовольнило б усіх. Місцеві конфлікти не зникли в Калахані, але після створення рад з примирення з’явився принаймні форум для їх розв'язання.

Такі суперечки, як в Кала-і Фархад, звичайне явище в багатьох країнах. Але в Афганістані вони набувають особливого значення через відсутність ефективної судової системи, що означає відсутність доступу для багатьох афганців до базового правосуддя і залежність від неформальних механізмів розв'язання суперечок. В Кала-і Фархаді суперечки розв’язувались через членів місцевих рад з примирення, які отримали спеціальну підготовку з ненасильницького і недискримінаційного розв'язання суперечок в благодійній організації «Співпраця в ім’я миру і єдності» (CPAU).

Відсутність доступу до судової системи є головним чинником незадоволення для багатьох афганців. Нарешті визнано, що реформування формальної судової системи візьме багато років. Але плану забезпечення судового розв'язання питань поза межами формальної системи не існувало – це означало, що більшість афганців не матимуть доступу до навіть базового правосуддя протягом багатьох наступних років.

Надзвичайна і конституційна Лоя Джирга (або Велика Джирга), що збиралась у 2002 і 2003 роках, була формою розв'язання суперечок національного масштабу

Неформальні механізми правосуддя вже існують майже в усіх громадах. Вони називаються «джирга» або «шура», що означає «рада». В деяких громадах існують довгі традиції розв'язання конфліктів зі своїми власними кодексами, як, наприклад, «Паштунвалі», що застосовуються в районах переважно з пуштунським населенням. Інші громади користуються іншими термінами. Але елементи неформального розв'язання суперечок залишаються в основному однаковими: рада дає змогу позивачеві подати скаргу або висунути претензію, а відповідач може відреагувати на претензію. Представники громади, в основному це старійшини, землевласники і релігійні лідери, приймають рішення, яке може передбачати сплату штрафу, передачу землі, або взаємно прийнятні умови спільного користування громадським ресурсом, таким як вода.

Можна навести багато прикладів розв’язаних у такий спосіб суперечок. Фактично надзвичайна і конституційна Лоя Джирга (або Велика Джирга), що збиралась у 2002 і 2003 роках, була формою розв'язання суперечок національного масштабу. Джирга і шура зазвичай не бувають такими масштабними і зосереджуються в основному на питаннях повсякденного існування більшості афганців. Дослідження CPAU на основі програм вказує на те, що основними конфліктними питаннями є земля (36%), вода (14%), шлюб/розрив шлюбу (15%) і боргові зобов’язання (15%), а також ряд приватних суперечок, як, наприклад, автомобільні аварії (20%).

Будучи місцевими, ради реагують на місцеві проблеми. Дослідження CPAU вказує на те, що рівень місцевих конфліктів тісно пов’язаний з сільськогосподарським циклом, коли конфлікти найчастіше виникають під час сівби, поливу і збирання врожаю. Афганці високо цінують готовність рад до реагування, на відміну від того, що вони бачать в офіційній системі, де прийняття рішення може тривати роками і часто пов’язане з хабарами.

NATO/ISAF

Старійшина села Сафідбарах вітає солдата 207-го корпусу Афганської національної армії.

Хоча саме учасники конфлікту просять раду зібратись, відомо, що інші неурядові ради, релігійні лідери і сусіди наполягають на тому, щоб сторони конфлікту звертались до ради. Навіть місцеві урядові органи часто розуміють, що інколи найкращим місцем для розв'язання суперечок, навіть кримінальних суперечок, таких як пограбування або побиття, є неформальна система.

В одному випадку член ради з примирення дізнався, що людина подала скаргу до губернатора району і місцевого судді з приводу того, що чоловік його сестри застосовує до неї насильство. Побоюючись неефективного розгляду справи, член ради з примирення попросив раду стати посередником між братом і чоловіком, і чоловіком і дружиною. Для цього знадобилось декілька засідань, але поступово чоловік визнав свою помилку, вибачився і помирився зі своєю дружиною та її братом.

Це не означає, що родині не буде потрібна подальша підтримка у запобіганні відновлення побутового насильства, але рішення було ухвалене швидко, привело до визнання помилок і зміни поведінки.

Очевидно, що вдосконалення розв'язання конфліктів місцевого рівня через навчання і підвищення інформованості членів рад має здійснюватись через афганські організації або уряд

Місцеві конфлікти не застраховані від змін, що відбуваються в решті країни і залежать від нестабільності, збройних конфліктів, наркоторгівлі, посух і переміщень населення. У районі Саєдабад, провінції Вардак, два командира джихадистських угруповань виступали проти місцевого розвитку, тому що вони вважали, що це буде вигідно протилежній стороні. Завдяки тренінгам місцевим представникам вдалося залучити до участі в навчанні самих цих командирів. Навчання було напружене, але завдяки тому, що їм доводилося сидіти разом в одній кімнаті, вони почали розуміти один одного. Після навчання вони погодились працювати разом над розвитком району.

Місцеві механізми розв'язання суперечок не є універсальними і не завжди допомагають знайти справедливе рішення. Багато груп, які беруть участь в розв’язанні конфліктів, джирга і шура, змінились протягом конфліктів за останні 30 років так, що вони вже служать інтересам не громади, а впливових осіб. Більше того, джирга і шура при прийнятті рішень не завжди беруть до уваги погляди жінок і маргіналізованих груп, таких як молодь, тому що вони діють в рамках місцевих і релігійних традицій.

NATO/ISAF

Афганські старійшини є невід'ємною частиною процесу прийняття рішень і розв'язання конфліктів у Афганістані.

Очевидно, що вдосконалення розв'язання конфліктів місцевого рівня через навчання і підвищення інформованості членів рад має здійснюватись через афганські організації або уряд, які здатні працювати з радами над розвитком їх умінь і навичок. Навчання місцевої ради з примирення, яка складається з 25 членів, коштує дуже мало, а натомість дає місцевій громаді доступ до правосуддя. Це надзвичайно важливо, бо формальній системі правосуддя, судам, суддям і поліції потрібно багато років для навчання і організації виконання своїх функцій.

Чого багато хто в міжнародному співтоваристві не розуміє, так це те, що розвиток і допомога самі можуть спровокувати відновлення конфлікту. Досвід провінцій Вардак і Бадахшан показує, що ради з примирення залучались до врегулювання конфліктів навколо проектів з водопостачання і іригації, які фінансувались за рахунок таких програм, як «Програма національної солідарності».

Роль міжнародного співтовариства в розв’язанні конфліктів і діяльності місцевих рад є делікатною. Найлегший і найкращий підхід полягає у дотриманні принципу «не зашкодь» при виконанні програм з розвитку і допомоги і зведенні потенційних конфліктів до мінімуму. Пряме втручання у діяльність рад може бути складним, тому що більшість членів рад не хочуть відчувати, що вони працюють тому, що міжнародне співтовариство їм платить або хоче, щоб вони цим займались – вони часто беруть участь в роботі рад тому, що бажають служити своїм громадам і забезпечувати правосуддя.

Але можна надавати підтримку групам тренерів або організаціям, які можуть забезпечувати ради додатковими уміннями і навичками. Цієї непрямої підтримки поки що недостатньо і є багато можливостей розширення практики розв'язання конфліктів на найнижчому рівні і задоволення головної вимоги афганського народу – правосуддя.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink