МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Дефіцит верховенства права як виклик безпеці : "Торкаючись поверхні"

Сарі Куово вважає, що посилена увага до технічних аспектів реформи, спрямованої на становлення верховенства права, не розірвуть негативну спіраль зниження довіри афганської громадськості до держави і посилення незахищеності за відсутності політичної волі подолати інституціоналізовану безкарність.

NATO/ISAF

Кабул, Афганістан: офіцери АНА - випускники навчального курсу в Кабулі, червень 2008 року.

Відвідуючи провінційну в’язницю на півночі Афганістану кілька років тому, я зустрілася з дружньо налаштованим начальником в’язниці. Він розповів мені про проблеми, які постають перед ним внаслідок корумпованості поліцейських, прокурорів і суддів, і поскаржився на занадто довге досудове затримання підозрюваних та недоліки свого керівництва.

Він також підкреслив, що високо цінує співпрацю з Групою з відбудови провінції (ГВП) і дуже хотів показати мені результати ремонту, який був виконаний за підтримки ГВП. Під час розмови начальнику в’язниці зателефонували.

Після завершення зустрічі мій перекладач сказав мені, що телефонна розмова стосувалась хабара, який мав бути сплачений певним в’язнем за своє звільнення.

Після президентських виборів 2004 року я мала можливість спостерігати за міжнародною військовою, політичною діяльністю в Афганістані і зусиллями з відбудови. Мене, як юриста, особливо цікавила роль закону (або його відсутність) в переході від конфлікту до (в найкращому випадку) незручного миру.

За цей час загальне сприйняття державного будівництва змінилось від «майже на правильному шляху, плюс-мінус деякі значні зміни» до «майже провалилось, але ще можна врятувати». За той самий період часу загальне ставлення до реформи, спрямованої на забезпечення верховенства права, радикально змінилось. З маргінального питання це перетворилось на питання, яке необхідно розв’язати заради врятування процесу державного будівництва в Афганістані.

Моя зустріч з начальником в’язниці є чудовим прикладом провалу стратегій реформ у сфері верховенства права, що були застосовані в перші роки процесу розбудови держави: несистематичні, а також ті, що визначались донорами, реформаторські проекти, спрямовані на реформування певних законів, розбудова короткострокового потенціалу і латання інфраструктури. Ці зусилля торкнулись афганського сектора безпеки і юстиції тільки поверхово, в той час як культурі корупції і безкарності було дане зелене світло. Залежно від співрозмовника сектори безпеки і юстиції демонструють свої різні обличчя. Доброзичливий іноземець з водієм і перекладачем і афганський селянин, який вимагає, щоб місцевий командир повернув йому його землю, мають справу з дуже різними реаліями (не)правосуддя.

... міжнародне співтовариство нарешті опинилось у ситуації, коли можна зв’язати усе воєдино і подолати недоліки попередніх реформаторських ініціатив

Останні два роки зростає увага до верховенства права і з’являються нові стратегії і дійові особи.

  • Національна стратегія розвитку Афганістану (ANDS) включає комплексну стратегію реформування правосуддя
  • Світовий банк підтримує створення вікна правосуддя в Цільовому фонді відбудови Афганістану (ARTF)
  • Місія ООН з допомоги Афганістану (UNAMA) у співпраці з Програмою розвитку ООН (ПРООН) посилює свій підрозділ, що займається питаннями верховенства права, впроваджуючи в життя ініціативу провінційного правосуддя і
  • Країни, що надали свої підрозділи для Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) створюють компоненти, які опікуються питаннями правосуддя у своїх секторах безпеки, та впроваджують у життя ініціативи з розвитку.

Під час проведення інтерв’ю з представниками міжнародного співтовариства щодо посилення уваги до розвитку верховенства права в Афганістані, один з опитуваних зазначив, що міжнародне співтовариство нарешті опинилось у ситуації, коли можна зв’язати усе воєдино і подолати недоліки попередніх реформаторських ініціатив. Під час зустрічей і дискусій з афганськими юристами я побачила ці реформи в іншому світлі; можливо усе й зв’язалось, але отримана картина не відповідає реаліям.

Долаючи безкарність

Немає сумніву в тому, що офіційна афганська юстиція є недієздатною і зруйнованою, і потрібні значні зусилля для зміцнення технічних аспектів відбудови секторів безпеки і юстиції. Сьогодні в Афганістані існує ряд паралельних і часто конфліктуючих між собою поглядів на врядування і верховенство права. Врядування і релігійні закони, якими керувались таліби, були екстремістськими, брутальними і дискримінаційними, але водночас вони були лише ще однією структурою врядування/верховенства права, яка в насильницький спосіб нав’язана центральним урядом з Кабула або Кандагара у випадку з талібами, чиї повноваження і законність піддаються сумніву.

Після багатьох років конфлікту і кількох змін урядів в Афганістані продовжують паралельно існувати численні урядові (формальні) і звичаєві й місцеві (неформальні) системи врядування і права. Останні вісім років державотворення за міжнародної підтримки додалися до складностей, пов’язаних з верховенством права і врядування в Афганістані.

NATO/ISAF

В Афганістані верховенство права продовжує залишатись сумішшю урядових (формальних) ініціатив і ініціатив на рівні громади (неформальних).

Неспроможність виключити ватажків збройних формувань, про багатьох з яких відомо, що вони винні у тяжких злочинах проти прав людини, з урядових структур і неспроможність забезпечити комплексний процес роззброєння ще більше послаблюють врядування і верховенство права. Присутність ватажків, які вважають себе вище або поза законом, в уряді вказує на різницю між міфом і реаліями реформ у сфері верховенства права в Афганістані за міжнародної підтримки.

Це безперечно визнається у поданні афганського уряду до Загального періодичного огляду (UPR) Ради ООН з прав людини, в якому уряд наголошує на тому, що однією з причин відсутності прогресу у впровадженні його власного Плану дій в ім’я миру, справедливості і примирення є «неефективність урядового апарату і вплив з боку впливових осіб та тих, хто порушували права людини».

Одним з найяскравіших прикладів «інституалізації» культури безкарності є ухвалення так званого «законопроекту про амністію» парламентом Афганістану восени 2007 року. Дехто з колишніх ватажків збройних формувань, які нині є депутатами парламенту, спромігся проштовхнути закон, який за незначними винятками дає амністію усім, хто протягом останніх двох десятиріч брав участь у конфлікті в Афганістані.

Хоча афганський уряд стверджує у своєму поданні UPR, що президент Карзай не підписав цей закон і тому він не набув чинності, цей закон слугує нагадуванням про те, що ватажки збройних формувань продовжують користуватись владою. Справедливо буде припустити, що більшість афганців, які знають про закон про амністію в Афганістані, усе ще вважають його чинним.

... погіршення стану безпеки загрожує зірвати програми в певних провінціях і районах

Ще однією причиною інституціоналізації безкарності стала неналежна увага до реформ на субнаціональному рівні. Хоча на рівні центрального уряду докладаються певні зусилля з долання дефіциту врядування і верховенства права, провінції і райони значною мірою були залишені напризволяще в перші роки розбудови держави.

Попри те, що зараз набагато більше уваги приділяється врядуванню і верховенству права на субнаціональному рівні (ініціатива ООН з розвитку правосуддя на провінційному рівні є одним з елементів цієї діяльності), погіршення стану безпеки загрожує зірвати програми в певних провінціях і районах.

NATO/ISAF

Випускники Цільової навчальної програми з охорони кордону, Спін Булдак, Афганістан, 2 квітня 2009 року.

В результаті протягом процесу державотворення уряд Афганістану представлений серед значної частини бідного і неписьменного населення країни тільки

  • такими начальниками в’язниць, як мій приятель з півночі
  • корумпованими поліцейськими, готовими до залякування людей, які не дають їм хабарів
  • суддями, які приймають такі рішення, які від них вимагає місцевий ватажок, а не закон і
  • неофіційними місцевими губернаторами, яким зручно бути не тільки губернаторами, а водночас і начальниками поліції, прокурорами і суддями в своїх районах.

Немає нічого дивного в тому, що ці тенденції до корупції і злочинності підривають законність уряду і додають до зростаючої незахищеності: громадяни не можуть довіряти уряду, який навряд чи буде їх захищати і підтримувати.

Хоча багато спостерігачів попереджають про те, що вибори навряд чи будуть вільними і чесними, є надія, що вони принаймні будуть достовірними

Сприяючи легітимності

Велика увага приділяється зараз наступному виборчому циклу і його здатності відновити законність афганського уряду. Хоча багато спостерігачів попереджають про те, що вибори навряд чи будуть вільними і чесними, є надія, що вони принаймні будуть достовірними. Вибори, які дають громадянам можливість самим вибирати своє політичне керівництво, безперечно можуть стати потужним інструментом забезпечення легітимності.

Але, як було вже доведено під час попереднього раунду виборів (президентських виборів 2004 і парламентських виборів 2005 року), це не панацея. Якщо воєнним злочинцям і людям, пов’язаним з незаконними збройними формуваннями, дозволять балотуватись і виграти вибори із застосуванням стратегій, що виходять далеко поза межі того, що описано в базових політологічних підручниках про вибори, вибори можуть тільки посилити, а не розв’язати кризу легітимності.

Зважаючи на широку політичну, військову підтримку і підтримку з розвитку, яка надається Афганістану, міжнародне співтовариство (в тому числі країни, що надали свої війська для участі в МССБ) має повне право вимагати від афганського уряду консультуватись зі своїми громадянами і підтримувати політичні дебати, орієнтовані на питання юстиції в Афганістані. Звичайно, якщо щось вимагати від афганського уряду, то необхідно також подивитись критичним поглядом на власну стратегію міжнародного співтовариства (як та, що нещодавно була ініційована новою американською адміністрацією).

До того ж оновлений підхід до забезпечення верховенства права в Афганістані, як мінімум, має передбачати посилення уваги до питань допуску кандидатів на вищі політичні посади як у законодавчій, так і у виконавчій гілках влади під час наступного виборчого циклу, активізацію роззброєння і забезпечення підзвітності при реформуванні сектора безпеки і використання доступу до правосуддя як мірила успішності судової реформи.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink