МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Зберігаючи гарну форму у 60 років

Деніел Корскі, старший науковий співробітник з питань політики Європейської ради міжнародних відносин, вказує на виклики, що стоять перед 60-річним Альянсом, і як на них можна відповісти.

Для розвитку НАТО повинна співпрацювати з іншими

По закінченні холодної війни НАТО вдалося зробити набагато більше, ніж хтось міг собі уявити, коли упав берлінський мур і зникла очевидна причина для існування Альянсу. Серед досягнень Альянсу - його розширення і успішні операції в Боснії і Косові.

Але в міру підготовки лідерів Альянсу до зустрічі в Страсбурзі/Келі на саміті НАТО, який буде першим для президента Обами і має продемонструвати повну реінтеграцію Франції до постійних військових структур НАТО і механізмів оборонного планування Альянсу, необхідно виконати складні завдання. Серед них - розширення НАТО, операція в Афганістані і перетворення Альянсу на більш компактну організацію. За цими питаннями приховане ще більше – для чого потрібна НАТО в ХХІ сторіччі?

Деякі союзники хочуть повернутись до статичної оборонної організації, зосередженої головним чином на традиційних загрозах територіального характеру; інші бажають зосередитись передусім на експедиційних операціях, таких як МССБ (Міжнародні сили сприяння безпеці) в Афганістані. Цілком вірогідно, що це може стати найбільшою стратегічною дилемою для НАТО. Найправильніше було б забезпечити взаємне підсилення обох місій і продовжувати узгоджену трансформацію армій країн Альянсу, хоча НАТО стає дедалі складніше зібрати необхідні бойові сили.

Але переконати багатьох членів Альянсу взяти на себе обидва зобов’язання водночас буде нелегко.

У цьому світлі місія в Афганістані може стати менш вимогливим завданням НАТО. Кожен знає, що місія має продовжуватись. Мало хто вірить в її успіх. І кожен знає, що президент Обама хоче від європейців значного посилення зусиль. Питання в тому, як це зробити. Якщо європейці не можуть надати більше військ, вони повинні зробити так, щоб їх війська краще виконували головне завдання – розбудову афганських збройних сил.

Більш проблематичними будуть відносини НАТО з Грузією і Україною. Росія неоднозначно продемонструвала своє негативне ставлення до розширення

На наступному саміті буде започатковано постійний Корпус військових радників НАТО. Він не розв’яже усі проблеми МССБ, але зможе посилити зусилля європейців і зміцнить МССБ. У такій якості він може забезпечити, в міру того, як адміністрація Обами поступово бере на себе відповідальність за усі операції НАТО на півдні і сході Афганістану, щоб союзники США не виводили свої війська, а США продовжували розглядати НАТО як корисний інструмент.

Більш проблематичними будуть відносини НАТО з Грузією і Україною. Росія неоднозначно продемонструвала своє негативне ставлення до розширення. Але підтримувати Грузію і Україну варто. Хоча Європі треба заново збалансувати свої відносини з Росією, якщо дати Москві право накладати вето на рішення НАТО, це навряд чи сприятиме поліпшенню поведінки Кремля. Хоча, як я вважаю, адміністрація Обами не захоче створювати конфліктної ситуації на саміті 2009, вона вірогідно також не захоче згортати політику відкритих дверей НАТО.

Тому важливо, щоб дві комісії, створені НАТО на допомогу Україні і Грузії в реформуванні їх оборонних структур, справді щось робили. Досвід Балкан вказує на те, що наглядати за політично делікатними оборонними реформами набагато складніше, ніж надавати технічну допомогу або функціонувати як парасолька для надання союзниками допомоги в реформах.

Цього разу усе має бути інакше, якщо НАТО хоче запропонувати Києву і Тбілісі (і Москві) щось значуще. Необхідно посилити персонал НАТО, який працює над реформами, необхідно призначити високопоставлених осіб як Вищих цивільних представників у Києві і Тбілісі, а союзники по Альянсу повинні об’єднатись і запропонувати серйозний пакет реформ.

Це не просто питання збільшення кількості військ, це також питання їх використання

НАТО також повинна знайти способи заспокоїти Польщу, Естонію і Литву, які відчувають загрозу з боку Росії.

Для цього Альянс має запропонувати створення невійськової установи НАТО в регіоні, наприклад, дослідницький інститут або навчальний центр. Це дасть новим членам НАТО відчуття того, що їх союзники турбуються про них, не провокуючи при цьому Москву. Гарний початок цьому процесу був покладений створенням Центру кібернетичного захисту в Естонії.

Західні керівники мають також надати загальновійськовому командуванню в Бранссумі – одному з військових командувань – повноваження здійснювати нагляд за ситуацією в північній Європі.

За часів холодної війни кожне командування НАТО зосереджувалось на певному регіоні. Країни могли зв’язатися з ними і отримати найсвіжішу інформацію про військову діяльність, наприклад, пересування радянських військово-морських сил. Зі зміною військових завдань ці командування стали більш функціональними; Бранссум зараз забезпечує управління МССБ і називає цю місію своїм «найвищим пріоритетом». Але зважаючи на поведінку Росії, варто поставити перед цим командуванням завдання тримати в полі зору ситуацію в північній Європі.

Коли президент США Трумен оголошував про створення Альянсу шість десятиріч тому, навряд чи він міг собі уявити світ, в якому ми сьогодні живемо

Загальновійськове командування в Неаполі також має отримати завдання тримати під контролем ситуацію на південному фланзі Європи, з тим, щоб не створювати враження занадто антиросійської налаштованості НАТО. Необхідно також не забувати про проведення обмежених військових навчань за оборонними сценаріями Статті 5.

Коли президент США Трумен оголошував про створення Альянсу шість десятиріч тому, навряд чи він міг собі уявити світ, в якому ми сьогодні живемо. Але нинішня сила Альянсу залежить не тільки від розбудови сил і засобів НАТО і розширення, а й від зміцнення зв’язків між НАТО і ЄС. Досвід Балкан і Афганістану показує, що військової сили недостатньо для гарантованого успіху. Необхідна комплексна суміш інструментів політики і розвитку. А це можна здійснити тільки за умови спільної роботи НАТО і ЄС. Отже, починаючи із саміту в Страсбурзі/Келі, обидві організації повинні вийти за рамки процесу, більше зосередитись на суті і знайти нові підходи.

Відстань не повинна перешкоджати добрим відносинам - у Європі, в Азії, будь-де

Доки залишається нерозв’язаним конфлікт навкруги Кіпру, варто уникати широкомасштабних ініціатив, на які може накласти вето Туреччина.

Але повинна бути можливість створити основу на робочому рівні для зближення між НАТО і ЄС. Одна з пропозицій полягає в тому, що ЄС візьме на себе відповідальність за відбудову в найбільших містах Афганістану, НАТО відповідатиме за безпеку в них, а США діятимуть на території провінцій.

«План безпеки і розвитку Кабула» може стати першим кроком; іншим може бути європейська жандармерія, яка через НАТО або через ЄС допомагатиме розбудовувати афганську поліцію.

Дві організації мають зважати і на інші сфери співпраці, в тому числі на підтримку на театрі операцій, яку МССБ надаватимуть ЄВРОПОЛу (Поліцейській місії Європейського Союзу), спільне навчання і підготовку до розгортання персоналу ГВП (Груп з відбудови провінцій) і спільні цивільно-військові навчання. Навіть краще, можна організувати Школу НАТО/ЄС з врегулювання постконфліктних ситуацій, де кожна з цих організацій може зробити свій внесок у вдосконалення місій, в яких беруть участь обидві організації. Де, як не на саміті у Страсбурзі/Келі, краще обговорити таку ідею?

Поза поточними зобов’язаннями і відносинами між НАТО і ЄС існує вірогідність появи двох довгострокових завдань для НАТО. Першим є потенційна роль у врегулюванні ізраїльсько-палестинського конфлікту, зокрема завдання з підтримання миру і допомога в розбудові палестинських інституцій безпеки. Другим – довгострокове питання Африки. Я вважаю, що попри прохання Африканського Союзу допомогти йому в розбудові власних сил і засобів, зусилля з боку НАТО поки що не достатньо ефективні.

Мандат нинішнього Генерального секретаря НАТО завершується цього року, надзвичайно важливо знайти йому достойну заміну

Адміністрація Обами має допомогти НАТО визначитись як взаємодіяти з АС і АФРІКОМом. Вона також може допомогти вивчити можливості побудови нової гібридної конструкції, чогось на зразок АС/НАТО – можливо навіть за участю ООН або ЄС – яка мала б постійну присутність в Африці, яка стала б довгостроковим партнером з питань безпеки і в роботі із запобігання конфліктам.

Для поліпшення поточних і майбутніх операцій також необхідні реформи, в тому числі з удосконалення у командній структурі НАТО, які надали б більше повноважень військовим командирам та покращили інтеграцію на театрі операцій з партнерами, такими як ООН.

Необхідно вивчити можливості внесення змін у фінансування місій, можливо через спільно фінансований оперативний бюджет НАТО.

Ще є питання лідерства. Мандат нинішнього Генерального секретаря НАТО завершується цього року, надзвичайно важливо знайти йому достойну заміну.

Якщо адміністрація Обами допоможе НАТО скористатись прихильністю французького президента до атлантичних зв’язків і досягти балансу між обороною і силою, Альянс в очах європейської громадськості не втратить свого значення і буде сприйматись усіма його членами як Організація, здатна виконувати військові завдання будь-якого характеру.

І це може бути найкращим подарунком до 60-ї річниці, про який може мріяти НАТО.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink