МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Під кригою світу...

Крайня Північ, чому вона така важлива...

Get the Flash Player to see this player.

НАТО Ревю намагається розібратись, чому Крайня Північ несподівано стала важливим пріоритетом: як зміни в цьому регіоні впливають на пошук нафти і газу, появу нових важливих судноплавних маршрутів, на рибальство і довкілля. Аналізуються можливі політичні наслідки. В цьому відеоматеріалі представлені інтерв'ю з провідними політиками, науковцями і вищими військовими представниками НАТО.

Тривалість відео: 15 хв.

 Субтитри: Увімкнути / Вимкнути

ПОЛ КІНГ (редактор, НАТО Ревю): Крайня Північ.

Іншого такого місця на Землі немає.

Тут клімат змінюється принаймні вдвічі швидше, ніж в інших місцях світу.

Із збільшенням викидів вуглецю тане лід.

Через танення льоду відбивається все менше сонячного тепла,

і Земля нагрівається дедалі більше.

Крайня Північ - це найкращий індикатор того, що відбувається з планетою Земля,

і зміни, що відбуваються тут, матимуть величезний вплив.

АДМІРАЛ ДЖАМПАОЛО ДІ ПАОЛА (голова Військового комітету НАТО): Певною мірою

на Крайній Півночі можуть відбутись революційні зміни.

СЬОРЕН ГАДЕ (міністр оборони Данії): Крайня Північ сьогодні постала на порядку денному,

але ви знаєте, за кілька років постане ще більше питань.

НЕВІДОМИЙ: Підрозділи спецназу встановлюють пости спостереження і кулементні позиції.

КІНГ: Поки що мало хто пов'язує

те, що відбувається на Крайній Півночі, і такі новини.

НЕВІДОМИЙ: Але ніхто не знає, коли з'являться пірати, якщо взагалі з'являться.

НЕВІДОМИЙ: Ці люди є представниками голландського еквіваленту САС.

Вони підготовлені до боротьби з терористами.

Зараз вони готуються зустріти сомалійських піратів.

КІНГ: Але танення криги відкриває більше нових арктичних судноплавних шляхів.

Це означає, що можна буде уникати вод, де орудують пірати.

НЕВІДОМИЙ: ...на борту фрегата "Де Руйтер" біля узбережжя Сомалі.

НЕВІДОМИЙ: Понад 80 відсотків російського газу, що експортується ...

КІНГ: Так само, мало хто побачить прямий зв'язок з цими новинами.

НЕВІДОМИЙ: І цього найхолоднішого дня зими три з них були зупинені.

Тому постачання до Боснії було скорочено на 25 відсотків; до Румунії - на 75 відсотків;

а тут, в Австрії - на 90 відсотків.

КІНГ: Але ряд країн вважає, що існують величезні запаси нафти і газу

під арктичною кригою, що тане.

Якщо це так, європейський енергетичний ландшафт може радикально змінитись.

Д-р Арні Снорассон очолює Ісландську метеослужбу.

Він на власні очі спостерігає за наслідками кліматичних змін.

Д-Р АРНІ СНОРАССОН (керівник Ісландської метеослужби): В багатьох місцях

ми бачимо зміни.

Найбільш постіними, на мою думку, є зміни в системі місцевих льодовиків.

Найбільший європейський льодовик знаходиться в Ісландії - майже десять тисяч квадратних кілометрів,

і ми бачимо достовірні свідчення про те, що він швидко зменшується останні 10 років.

Багато арктичних льодовиків відступили на декілька сот метрів за останні роки.

А їх маса вірогідно зменшується на 5 -10 відсотків.

КІНГ: Одне з головних питань, з яким необхідно розібратись на Крайній Півночі, це море.

Зараз Північний полюс оточений величезною масою криги, але вона швидко тане.

Коли це стане морем, судноплавним морем, постане питання, кому воно належатиме?

На сьогодні головним законом у цій сфері є Морське право ООН.

Згідно з ним територія на відстані до 200 кілометрів від узбережжя країни підпадає під її юрисдикцію.

Але незрозуміло, що робити з рештою цього моря.

Цілком слушно, новий інтерес до Крайньої Півночі насамперед

зосереджений на потенційних покладах нафти і газу.

Розташовані під досі непорушною кригою,

потенційні поклади викликали зростання інтересу до цього регіону.

Сьорен Гаде (міністр оборони Данії): Через те що

в цьому регіоні може бути багато нафти, він дуже цікавить усі країни,

бо якщо там багато нафти, можна стати дуже багатим,

якщо вона належатиме вам і ви готові її видобувати.

Можливо не сьогодні, по 40 доларів за барель, а коли вона коштуватиме 140 доларів, це буде вигідно.

КІНГ: Але ці поклади поки що тільки прогнозовані. Навіть якщо вони існують,

для того щоб їх розробляти потрібні нові технології і методики.

СНОРАССОН: Так, це буде величезна технічна проблема,

але звичайно, крига, що відступатиме, полегшить це завдання.

КІНГ: Часто дискусії навкруги енергетичної ситуації тут, на Крайній Півночі,

зосереджені на можливості знаходження покладів під кригою, яка зараз тане.

Ці поклади нафти і газу можуть становити до 20 відсотків світових нерозвіданих запасів.

Навіть Ісландія нещодавно розпочала пошук нафти на своєму північному узбережжі.

Але ситуація в енергетиці набагато складніша.

З посиленням танення льодової шапки збільшується кількість води,

яку можна використовувати для виробництва гідроелектроенергії.

Зі зміною міграційних маршрутів риби зростають можливості біомаси.

Рибальство - це ще одна сфера, яка зазнає впливу кліматичних змін,

що також може призвести до економічних і політичних наслідків.

ЙОГАНН СІГУРЙОНССОН (генеральний директор Ісландського морського дослідного інституту):

Ми бачимо, що пелагічні запаси мігрують між зонами, в міру того, як змінюються умови в морі.

Пелагічні запаси добре вказують на те, що відбуається, коли змінюється клімат.

І рибні запаси, які доступні для Ісландії поточного року, можуть не бути такими доступними

для неї наступними роками внаслідок міграції рибних запасів.

КІНГ: Дехто вважає ці суперечки щодо прав на рибальство дрібницею

порівняно з іншими питаннями, що дебатуються на Крайній Півночі. Але це не так.

Суперечки щодо прав на рибальство в минулому призводили до великих конфліктів,

а дрібні точаться і донині.

І такі суперечки виникають навіть між дружніми країнами.

Проблема з визначенням прав на рибальство пов'язана з методикою, що застосовується.

Деякі країни виступають за зональну демаркацію.

Це означає, що певна територія виділяється їм для рибальства.

Але проблема в тому, що з посиленням кліматичних змін міграційні звички риби

змінюються і вже немає гарантії, що наступного року в цій зоні буде риба.

Інші країни виступають за так званий "історичний улов".

Тобто, якщо в минулому вони виловлювали певну кількість риби,

їм потрібно гарантувати таку саму кількість у майбутньому.

Проблема з цим методом полягає в тому, що деякі країни регіону прагнуть

виловити якомога більше риби, що призводить до надмірного вилову,

і може викликати фактичне зникнення цієї риби.

Ще одне завдання і потенційна можливість, що стосується цього регіону, це як краще скористатись

перевагами нових, більш коротких судноплавних маршрутів, що відкриваються тут.

ГЕНЕРАЛ ДЖОН КРЕДДОК (Верховний головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО в Європі):

Перевага цих скорочених маршрутів, меншої відстані,

привабить судноплавні компанії, привабить торговельний флот з усього світу,

і це буде цікаво не тільки для альянсу НАТО і Росії,

я тут бачу глобальний вплив, глобальні контакти і глобальні зв'язки.

КІНГ: Більше криги розтане, з'явиться більше нових судноплавних маршрутів, і ці нові маршрути

можуть бути дуже важливими для комерційних компаній.

Вони зможуть скоротити деякі свої маршрути вдвічі, якщо не більше.

Але це викликає ряд запитань. Яким суднам дозволять ходити і по яких маршрутах?

Хто буте сплачувати мито і кому? І хто буде займатись будь-якими потенційними аваріями?

Такого роду ситуації чудово ілюструють те, як цивільні і військові

мають співпрацювати над розв'язанням нових проблем на Крайній Півночі.

ЙОНАС ГАХР СТЬОРЕ (норвезький міністр закордонних справ): Жодне з цих завдань

не є виключно військовим. Вони цивільно-військові.

Тому ми повинні дивитись на наші можливості

як з цивільного, так і з військового боку.

Наприклад, в плані спостереження,

необхідного на таких величезних океанських територіях, які відкриваються,

ми не можемо покладатись тільки на військове спостереження, ми повинні також

зважати на цивільне метеоспостереження, наприклад.

КРЕДДОK: Я вважаю, що співпраця складається з двох частин.

Одна - це внутрішня співпраця, внутрішня для Альянсу,

співпраця між країнами з військових питань.

Друга частина більша,

і це співпраця між цивільним боком морської діяльності і військовим,

і я думаю, що саме тут лежать величезні можливості для майбутнього.

КІНГ: Можливо найважливіша співпраця - в науці.

АДМІРАЛ ДЖАМПАОЛО ДІ ПАОЛА (голова Військового комітету НАТО):

Наука може допомогти вкласти природу змін у відповідні рамки.

Якщо відбудеться те, що, як дехто вважає, має відбутися, це буде надзвичайна фізична,

і відповідно, політична революція.

СТЬОРЕ: Наука є ключем, і я думаю, в плані пошуку джерел енергії, чи маємо ми

достатні знання, чи достатньо ми знаємо, щоб безпечно розпочати роботу в нових водах?

Я думаю, що ми збираємось втручатись в регіон, про який ми знаємо дуже мало.

КІНГ: Але самої наукової співпраці недостатньо. Необхідні подальші інвестиції в дослідження

і розуміння процесів на Крайній Півночі.

СНОРАССОН: Я, наприклад, керую проектом з арктичної гідрології

і здійснюю моніторинг арктичної гідрології.

Нам зрозуміло, що операційних систем і систем спостереження недостатньо.

Зовсім недостатньо для тих питань, що стоять перед нами.

І, на мою думку, це стосується багатьох наукових спостережень.

Їх недостатньо для того, щоб реально оцінити

виклики, що були кинуті нам нещодавно.

КІНГ: Але для того, щоб краще розібратись,

необхідно подолати перешкоди у вигляді національних інтересів.

СНОРАССОН: Завжди важко отримати інформацію,

особливо про ресурси, або питання, пов'язані з ресурсами, від національних властей.

КІНГ: А національні інтереси не обмежуються виключно наукою.

Вони можуть поширюватись і на військову сферу.

КРЕДДОК: Нам треба проаналізувати, що ми маємо, і вирішити, що нам треба зробити,

що нам можливо доведеться зробити, а потім подивитись,

чи НАТО має усе необхідне для цього?

Тому що, якщо країна ікс має десять одиниць чого-небудь, а говорить про те, що має тільки

п'ять, це означає, що вони зацікавлені приховати щось від Альянсу.

КІНГ: Те що відбудеться на Крайній Півночі не обмежиться тільки Крайньою Північчю.

Зміни в цьому регіоні будуть відчутні на усій планеті.

Багато спостерігачів вказують, що питання Крайньої Півночі - це не тільки питання Арктики

чи питання п'яти країн, що межують з цим регіоном. Це глобальні питання.

На це вказує інтерес до того, що тут відбувається.

Його виявляють Китай, Японія, і навіть Індія.

Деякі технології, які зараз використовуються в Арктиці,

походять з таких країн, як Південна Корея.

Ісландія є чудовим прикладом глобалізації цього регіону.

Саме тут зустрічаються тектонічні платформи Північної Америки і Європи.

Це означає, що зараз я стою в Європі, а зараз - в Північній Америці.

Чи відчуваєте ви, що Крайня Північ - це глобальне питання?

СТЬОРЕ: Слушно. До Арктичної ради входять країни, що мають свої узбережжя в Арктиці,

плюс Фінляндія, Швеція й Ісландія.

Але питання, які постають в Арктиці, як ви зауважили, глобальні.

Саме це дивовижно.

Ви знаєте, тут в НАТО ми говоримо про неподільність безпеки.

Значною мірою завдяки географії ми усі перебуваємо в одному човні безпеки.

Але я думаю, ми почали дивитись на неподільність безпеки також і з тематичної точки зору.

Глобальне потепління пов'язане з взаємозалежністю, де ви не були б на Землі.

ДІ ПАОЛА: З одного боку, НАТО має замислюватись над своєю роллю в цій глобальній проблемі.

Але з іншого боку, якщо ми занадто зосередимось на НАТО, ми обов'язково ризикуємо зробити це

питанням НАТО і Росії і таким чином певною військовою загрозою безпеці.

Отже, давайте включимо... давайте розширимо питання, бо якщо ви включаєте не тільки Росію,

якщо ви включаєте Китай, включаєте Японію, включаєте Корею,

якщо ви включаєте Індію, ви негайно розумієте, що

це не військова конфронтація між НАТО і Росією на Півночі, як це бувало в інших регіонах.

КІНГ: Попри деякі заголовки в пресі співпраця між Росією

і країнами НАТО на Півночі відносно гарна.

Наприклад, у липні 2008 року норвезькі і російські моряки

провели спільні навчання з рятування підводних човнів у Північному морі.

СТЬОРЕ: Нам зараз необхідно визнати, що ми живемо в інші часи,

коли усі ці ризики, які нам доводиться долати,

не є справою тільки однієї країни і не є справою лише військових.

Це цивільно-військові багатонаціональні виклики, і з норвезької точки зору

Росія скоріше може допомагати розв'язувати більшість з них, а не створювати.

КРЕДДОК: По усьому спектру важливо мати співпрацю між військовими

НАТО і Росії. Це одна з її сторін.

Очевидно, що вони накопичили величезний досвід,

і коли ми отримаємо політичне "добро" на продовження співпраці між військовими,

зокрема в цьому регіоні, ми старанно це робитимемо.

КІНГ: Але важко ігнорувати активність Росії на Крайній Півночі.

Вона вже встановила свій прапор на морському дні на Північному полюсі

і має свій очевидний інтерес до цього регіону.

ДІ ПАОЛА: Який інтерес має Росія?

Інтереси Росії такі само як і інтереси усіх інших.

Питання в тому, як вони хочуть задовольняти свої інтереси, а інтереси такі ж самі.

СТЬОРЕ: Вони мають великі сили і засоби на Півночі. Вони завжди їх мали. Стратегічні сили.

Вони модернізують свій флот. Модернізують літаки, відновлюють польоти.

Ми не вважаємо, що це щось спрямоване

проти групи країн або однієї країни.

Але в такий спосіб Росія демонструє свою присутність.

Ми повинні за цим дуже уважно спостерігати і мусимо реагувати відповідно, я вважаю.

Але не розкручуючи потенціальну військову конфронтацію,

тому що розв'язати завдання, що стоять перед нами, військовими засобами неможливо,

і я глибоко вірю в те, що більшість того, чого Росія прагне досягти

в цій частині Арктики, можна отримати через співпрацю і зниження напруження.

КРЕДДОК: Тут ми маємо можливості для домовленостей і угод, щоб уникнути будь-яких

чорних дірок, якщо хочете, в арктичному регіоні, а також щоб тримати ситуацію під контролем.

Це основа. Як я вже сказав, нам не треба бути скрізь,

але ми хочемо знати, що відбувається і де.

КІНГ: Деякі речі, деякі факти і цифри залишаються нечіткими тут, на Крайній Півночі,

але схоже, що усі погодились з одним.

Вони сподіваються на рішення, що нагадує "Блакитну лагуну",

водночас природне і таке, що задовольнить усіх.

ДІ ПАОЛА: Нам треба уникати військового розгортання в Арктиці.

Цього ми повинні уникнути. І ми також маємо уникнути ситуації, коли

хтось посилює свою військову присутність, і тому нам треба посилювати свою присутність,

що зрештою провокує реакцію у відповідь, і так доки ви не зрозумієте, що

досягли рівня конфронтації канонерок. Це нам не потрібно.

СТЬОРЕ: Завдання, повертаючись до усього цього,

полягає в тому, що нам вже час говорити про Крайню Північ без напруження.

ПОЛ КІНГ (редактор, НАТО Ревю): Крайня Північ.

Іншого такого місця на Землі немає.

Тут клімат змінюється принаймні вдвічі швидше, ніж в інших місцях світу.

Із збільшенням викидів вуглецю тане лід.

Через танення льоду відбивається все менше сонячного тепла,

і Земля нагрівається дедалі більше.

Крайня Північ - це найкращий індикатор того, що відбувається з планетою Земля,

і зміни, що відбуваються тут, матимуть величезний вплив.

АДМІРАЛ ДЖАМПАОЛО ДІ ПАОЛА (голова Військового комітету НАТО): Певною мірою

на Крайній Півночі можуть відбутись революційні зміни.

СЬОРЕН ГАДЕ (міністр оборони Данії): Крайня Північ сьогодні постала на порядку денному,

але ви знаєте, за кілька років постане ще більше питань.

НЕВІДОМИЙ: Підрозділи спецназу встановлюють пости спостереження і кулементні позиції.

КІНГ: Поки що мало хто пов'язує

те, що відбувається на Крайній Півночі, і такі новини.

НЕВІДОМИЙ: Але ніхто не знає, коли з'являться пірати, якщо взагалі з'являться.

НЕВІДОМИЙ: Ці люди є представниками голландського еквіваленту САС.

Вони підготовлені до боротьби з терористами.

Зараз вони готуються зустріти сомалійських піратів.

КІНГ: Але танення криги відкриває більше нових арктичних судноплавних шляхів.

Це означає, що можна буде уникати вод, де орудують пірати.

НЕВІДОМИЙ: ...на борту фрегата "Де Руйтер" біля узбережжя Сомалі.

НЕВІДОМИЙ: Понад 80 відсотків російського газу, що експортується ...

КІНГ: Так само, мало хто побачить прямий зв'язок з цими новинами.

НЕВІДОМИЙ: І цього найхолоднішого дня зими три з них були зупинені.

Тому постачання до Боснії було скорочено на 25 відсотків; до Румунії - на 75 відсотків;

а тут, в Австрії - на 90 відсотків.

КІНГ: Але ряд країн вважає, що існують величезні запаси нафти і газу

під арктичною кригою, що тане.

Якщо це так, європейський енергетичний ландшафт може радикально змінитись.

Д-р Арні Снорассон очолює Ісландську метеослужбу.

Він на власні очі спостерігає за наслідками кліматичних змін.

Д-Р АРНІ СНОРАССОН (керівник Ісландської метеослужби): В багатьох місцях

ми бачимо зміни.

Найбільш постіними, на мою думку, є зміни в системі місцевих льодовиків.

Найбільший європейський льодовик знаходиться в Ісландії - майже десять тисяч квадратних кілометрів,

і ми бачимо достовірні свідчення про те, що він швидко зменшується останні 10 років.

Багато арктичних льодовиків відступили на декілька сот метрів за останні роки.

А їх маса вірогідно зменшується на 5 -10 відсотків.

КІНГ: Одне з головних питань, з яким необхідно розібратись на Крайній Півночі, це море.

Зараз Північний полюс оточений величезною масою криги, але вона швидко тане.

Коли це стане морем, судноплавним морем, постане питання, кому воно належатиме?

На сьогодні головним законом у цій сфері є Морське право ООН.

Згідно з ним територія на відстані до 200 кілометрів від узбережжя країни підпадає під її юрисдикцію.

Але незрозуміло, що робити з рештою цього моря.

Цілком слушно, новий інтерес до Крайньої Півночі насамперед

зосереджений на потенційних покладах нафти і газу.

Розташовані під досі непорушною кригою,

потенційні поклади викликали зростання інтересу до цього регіону.

Сьорен Гаде (міністр оборони Данії): Через те що

в цьому регіоні може бути багато нафти, він дуже цікавить усі країни,

бо якщо там багато нафти, можна стати дуже багатим,

якщо вона належатиме вам і ви готові її видобувати.

Можливо не сьогодні, по 40 доларів за барель, а коли вона коштуватиме 140 доларів, це буде вигідно.

КІНГ: Але ці поклади поки що тільки прогнозовані. Навіть якщо вони існують,

для того щоб їх розробляти потрібні нові технології і методики.

СНОРАССОН: Так, це буде величезна технічна проблема,

але звичайно, крига, що відступатиме, полегшить це завдання.

КІНГ: Часто дискусії навкруги енергетичної ситуації тут, на Крайній Півночі,

зосереджені на можливості знаходження покладів під кригою, яка зараз тане.

Ці поклади нафти і газу можуть становити до 20 відсотків світових нерозвіданих запасів.

Навіть Ісландія нещодавно розпочала пошук нафти на своєму північному узбережжі.

Але ситуація в енергетиці набагато складніша.

З посиленням танення льодової шапки збільшується кількість води,

яку можна використовувати для виробництва гідроелектроенергії.

Зі зміною міграційних маршрутів риби зростають можливості біомаси.

Рибальство - це ще одна сфера, яка зазнає впливу кліматичних змін,

що також може призвести до економічних і політичних наслідків.

ЙОГАНН СІГУРЙОНССОН (генеральний директор Ісландського морського дослідного інституту):

Ми бачимо, що пелагічні запаси мігрують між зонами, в міру того, як змінюються умови в морі.

Пелагічні запаси добре вказують на те, що відбуається, коли змінюється клімат.

І рибні запаси, які доступні для Ісландії поточного року, можуть не бути такими доступними

для неї наступними роками внаслідок міграції рибних запасів.

КІНГ: Дехто вважає ці суперечки щодо прав на рибальство дрібницею

порівняно з іншими питаннями, що дебатуються на Крайній Півночі. Але це не так.

Суперечки щодо прав на рибальство в минулому призводили до великих конфліктів,

а дрібні точаться і донині.

І такі суперечки виникають навіть між дружніми країнами.

Проблема з визначенням прав на рибальство пов'язана з методикою, що застосовується.

Деякі країни виступають за зональну демаркацію.

Це означає, що певна територія виділяється їм для рибальства.

Але проблема в тому, що з посиленням кліматичних змін міграційні звички риби

змінюються і вже немає гарантії, що наступного року в цій зоні буде риба.

Інші країни виступають за так званий "історичний улов".

Тобто, якщо в минулому вони виловлювали певну кількість риби,

їм потрібно гарантувати таку саму кількість у майбутньому.

Проблема з цим методом полягає в тому, що деякі країни регіону прагнуть

виловити якомога більше риби, що призводить до надмірного вилову,

і може викликати фактичне зникнення цієї риби.

Ще одне завдання і потенційна можливість, що стосується цього регіону, це як краще скористатись

перевагами нових, більш коротких судноплавних маршрутів, що відкриваються тут.

ГЕНЕРАЛ ДЖОН КРЕДДОК (Верховний головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО в Європі):

Перевага цих скорочених маршрутів, меншої відстані,

привабить судноплавні компанії, привабить торговельний флот з усього світу,

і це буде цікаво не тільки для альянсу НАТО і Росії,

я тут бачу глобальний вплив, глобальні контакти і глобальні зв'язки.

КІНГ: Більше криги розтане, з'явиться більше нових судноплавних маршрутів, і ці нові маршрути

можуть бути дуже важливими для комерційних компаній.

Вони зможуть скоротити деякі свої маршрути вдвічі, якщо не більше.

Але це викликає ряд запитань. Яким суднам дозволять ходити і по яких маршрутах?

Хто буте сплачувати мито і кому? І хто буде займатись будь-якими потенційними аваріями?

Такого роду ситуації чудово ілюструють те, як цивільні і військові

мають співпрацювати над розв'язанням нових проблем на Крайній Півночі.

ЙОНАС ГАХР СТЬОРЕ (норвезький міністр закордонних справ): Жодне з цих завдань

не є виключно військовим. Вони цивільно-військові.

Тому ми повинні дивитись на наші можливості

як з цивільного, так і з військового боку.

Наприклад, в плані спостереження,

необхідного на таких величезних океанських територіях, які відкриваються,

ми не можемо покладатись тільки на військове спостереження, ми повинні також

зважати на цивільне метеоспостереження, наприклад.

КРЕДДОK: Я вважаю, що співпраця складається з двох частин.

Одна - це внутрішня співпраця, внутрішня для Альянсу,

співпраця між країнами з військових питань.

Друга частина більша,

і це співпраця між цивільним боком морської діяльності і військовим,

і я думаю, що саме тут лежать величезні можливості для майбутнього.

КІНГ: Можливо найважливіша співпраця - в науці.

АДМІРАЛ ДЖАМПАОЛО ДІ ПАОЛА (голова Військового комітету НАТО):

Наука може допомогти вкласти природу змін у відповідні рамки.

Якщо відбудеться те, що, як дехто вважає, має відбутися, це буде надзвичайна фізична,

і відповідно, політична революція.

СТЬОРЕ: Наука є ключем, і я думаю, в плані пошуку джерел енергії, чи маємо ми

достатні знання, чи достатньо ми знаємо, щоб безпечно розпочати роботу в нових водах?

Я думаю, що ми збираємось втручатись в регіон, про який ми знаємо дуже мало.

КІНГ: Але самої наукової співпраці недостатньо. Необхідні подальші інвестиції в дослідження

і розуміння процесів на Крайній Півночі.

СНОРАССОН: Я, наприклад, керую проектом з арктичної гідрології

і здійснюю моніторинг арктичної гідрології.

Нам зрозуміло, що операційних систем і систем спостереження недостатньо.

Зовсім недостатньо для тих питань, що стоять перед нами.

І, на мою думку, це стосується багатьох наукових спостережень.

Їх недостатньо для того, щоб реально оцінити

виклики, що були кинуті нам нещодавно.

КІНГ: Але для того, щоб краще розібратись,

необхідно подолати перешкоди у вигляді національних інтересів.

СНОРАССОН: Завжди важко отримати інформацію,

особливо про ресурси, або питання, пов'язані з ресурсами, від національних властей.

КІНГ: А національні інтереси не обмежуються виключно наукою.

Вони можуть поширюватись і на військову сферу.

КРЕДДОК: Нам треба проаналізувати, що ми маємо, і вирішити, що нам треба зробити,

що нам можливо доведеться зробити, а потім подивитись,

чи НАТО має усе необхідне для цього?

Тому що, якщо країна ікс має десять одиниць чого-небудь, а говорить про те, що має тільки

п'ять, це означає, що вони зацікавлені приховати щось від Альянсу.

КІНГ: Те що відбудеться на Крайній Півночі не обмежиться тільки Крайньою Північчю.

Зміни в цьому регіоні будуть відчутні на усій планеті.

Багато спостерігачів вказують, що питання Крайньої Півночі - це не тільки питання Арктики

чи питання п'яти країн, що межують з цим регіоном. Це глобальні питання.

На це вказує інтерес до того, що тут відбувається.

Його виявляють Китай, Японія, і навіть Індія.

Деякі технології, які зараз використовуються в Арктиці,

походять з таких країн, як Південна Корея.

Ісландія є чудовим прикладом глобалізації цього регіону.

Саме тут зустрічаються тектонічні платформи Північної Америки і Європи.

Це означає, що зараз я стою в Європі, а зараз - в Північній Америці.

Чи відчуваєте ви, що Крайня Північ - це глобальне питання?

СТЬОРЕ: Слушно. До Арктичної ради входять країни, що мають свої узбережжя в Арктиці,

плюс Фінляндія, Швеція й Ісландія.

Але питання, які постають в Арктиці, як ви зауважили, глобальні.

Саме це дивовижно.

Ви знаєте, тут в НАТО ми говоримо про неподільність безпеки.

Значною мірою завдяки географії ми усі перебуваємо в одному човні безпеки.

Але я думаю, ми почали дивитись на неподільність безпеки також і з тематичної точки зору.

Глобальне потепління пов'язане з взаємозалежністю, де ви не були б на Землі.

ДІ ПАОЛА: З одного боку, НАТО має замислюватись над своєю роллю в цій глобальній проблемі.

Але з іншого боку, якщо ми занадто зосередимось на НАТО, ми обов'язково ризикуємо зробити це

питанням НАТО і Росії і таким чином певною військовою загрозою безпеці.

Отже, давайте включимо... давайте розширимо питання, бо якщо ви включаєте не тільки Росію,

якщо ви включаєте Китай, включаєте Японію, включаєте Корею,

якщо ви включаєте Індію, ви негайно розумієте, що

це не військова конфронтація між НАТО і Росією на Півночі, як це бувало в інших регіонах.

КІНГ: Попри деякі заголовки в пресі співпраця між Росією

і країнами НАТО на Півночі відносно гарна.

Наприклад, у липні 2008 року норвезькі і російські моряки

провели спільні навчання з рятування підводних човнів у Північному морі.

СТЬОРЕ: Нам зараз необхідно визнати, що ми живемо в інші часи,

коли усі ці ризики, які нам доводиться долати,

не є справою тільки однієї країни і не є справою лише військових.

Це цивільно-військові багатонаціональні виклики, і з норвезької точки зору

Росія скоріше може допомагати розв'язувати більшість з них, а не створювати.

КРЕДДОК: По усьому спектру важливо мати співпрацю між військовими

НАТО і Росії. Це одна з її сторін.

Очевидно, що вони накопичили величезний досвід,

і коли ми отримаємо політичне "добро" на продовження співпраці між військовими,

зокрема в цьому регіоні, ми старанно це робитимемо.

КІНГ: Але важко ігнорувати активність Росії на Крайній Півночі.

Вона вже встановила свій прапор на морському дні на Північному полюсі

і має свій очевидний інтерес до цього регіону.

ДІ ПАОЛА: Який інтерес має Росія?

Інтереси Росії такі само як і інтереси усіх інших.

Питання в тому, як вони хочуть задовольняти свої інтереси, а інтереси такі ж самі.

СТЬОРЕ: Вони мають великі сили і засоби на Півночі. Вони завжди їх мали. Стратегічні сили.

Вони модернізують свій флот. Модернізують літаки, відновлюють польоти.

Ми не вважаємо, що це щось спрямоване

проти групи країн або однієї країни.

Але в такий спосіб Росія демонструє свою присутність.

Ми повинні за цим дуже уважно спостерігати і мусимо реагувати відповідно, я вважаю.

Але не розкручуючи потенціальну військову конфронтацію,

тому що розв'язати завдання, що стоять перед нами, військовими засобами неможливо,

і я глибоко вірю в те, що більшість того, чого Росія прагне досягти

в цій частині Арктики, можна отримати через співпрацю і зниження напруження.

КРЕДДОК: Тут ми маємо можливості для домовленостей і угод, щоб уникнути будь-яких

чорних дірок, якщо хочете, в арктичному регіоні, а також щоб тримати ситуацію під контролем.

Це основа. Як я вже сказав, нам не треба бути скрізь,

але ми хочемо знати, що відбувається і де.

КІНГ: Деякі речі, деякі факти і цифри залишаються нечіткими тут, на Крайній Півночі,

але схоже, що усі погодились з одним.

Вони сподіваються на рішення, що нагадує "Блакитну лагуну",

водночас природне і таке, що задовольнить усіх.

ДІ ПАОЛА: Нам треба уникати військового розгортання в Арктиці.

Цього ми повинні уникнути. І ми також маємо уникнути ситуації, коли

хтось посилює свою військову присутність, і тому нам треба посилювати свою присутність,

що зрештою провокує реакцію у відповідь, і так доки ви не зрозумієте, що

досягли рівня конфронтації канонерок. Це нам не потрібно.

СТЬОРЕ: Завдання, повертаючись до усього цього,

полягає в тому, що нам вже час говорити про Крайню Північ без напруження.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink