МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

НАТО повинна добре подумати про своє майбутнє

Зінгуй Жанг, журналіст, що працює у китайській газеті, яка має великий наклад, розповідає про свій досвід ознайомлення з НАТО і про те, що, на його думку, НАТО має більше зосередитись на своєму майбутньому розвитку.

Дозвольте мені спочатку розповісти вам про те, що НАТО означала для мене раніше. Це була загадкова з операційної точки зору, далека з географічної точки зору і ворожа організація. Це було так за часів холодної війни і в деякі періоди після неї.

Чому? Вона була „загадковою з операційної точки зору” в основному внаслідок незрозумілості її процесу вироблення політики і того факту, що її діяльність дуже мало була пов’язана з політичним, економічним або суспільним життям Китаю. Вона була „географічно далекою”, бо усі її члени були з числа Західноєвропейських та Північноамериканських країн. І вона була „ворожою” тому, що спочатку її головною метою було протистояння колишньому комуністичному блоку на чолі з Радянським Союзом.

За цих причин я дивився на НАТО як на „великого незнайомця” і вважав її інструментом, за допомогою якого США розширюють свою „глобальну гегемонію”. Тому, цілком природно, між Китаєм і НАТО не було ніяких відносин.

Потім, у 1999 році, літаки НАТО скинули бомби на китайське посольство у Белграді під час повітряних ударів по режиму Мілошевіча. Загинуло троє китайських громадян. Мало кому спадало на думку, що перший прямий контакт між НАТО і Китаєм відбудеться за таких жахливих обставин.

На той час я працював журналістом у головному офісі газети „Чайна юс дейлі” в Пекіні. Я поділяв гіркі почуття моїх розлючених колег. Я спостерігав за хвилями демонстрацій і протестів, в яких брали участь представники усіх верств китайського суспільства.

Саме це бомбардування посольства посіяло зерна ненависті в серцях китайців – і здавалося, що це зробило будь-які відносини між Китаєм і НАТО неможливими.

Китайці кажуть, що людина насолоджується успішним життям доти, доки вона знає, як відмовлятись від непотрібного. Я думаю, що це справедливо і стосовно НАТО

Перенесемось у 2007 рік, коли я став шефом брюссельського бюро своєї газети. Це дало мені шанс переступити поріг НАТО і замислитись над такими питаннями, як „А що таке НАТО насправді?”, „Куди НАТО прямує?” і „Як змінюється НАТО?”. Нижче я пропоную свої висновки.

Сьогоднішній світ переживає надзвичайні зміни і перетворення. Усі учасники світової гри мусять добре розуміти основні тенденції і на основі цього виробляти свої позиції.

Я особисто бачу три основні напрямки.

По-перше, співпраця прийшла на зміну конфронтації. НАТО – це організація, яка виросла у середовищі ворожнечі. Від того, чи зможе НАТО повністю позбутися такої конфронтаційної ідеології, залежатиме успішність її трансформації в межах міжнародного співтовариства.

По-друге, мир вже став загальною, універсальною метою. НАТО, як найбільш потужна військова група в світі, безперечно несе відповідальність за демонстрацію світові того, що немає потреби розв’язувати суперечки військовими засобами.

По-третє, в економічному і суспільному розвитку взаємно заінтересовані усі державні і недержавні дійові особи. НАТО (крім свого розвитку) має зробити свій унікальний внесок у мирний розвиток усього людства.

На основі цих трьох основних тенденцій мінливого світу НАТО чітко визначить стратегічний напрям своєї трансформації. Вона позначить свої довгострокові місії не піддаючись короткостроковим труднощам. Як говориться у китайській поемі: „Не турбуйся з приводу того, що хмари затьмарюють світ, бо вже зійшов на вершину гори”.

З розпадом Радянського Союзу і його комуністичного альянсу НАТО безперервно трансформується за чотирма напрямами.

По-перше, НАТО збільшує кількість своїх членів. НАТО додала до лав своїх членів десять колишніх комуністичних країн та радянських республік за два великі раунди розширення на схід. У 2009 році ще дві країни будуть додані до цього списку.

По-друге, НАТО розпочала кампанії поза межами своєї території. Спочатку призначенням НАТО було стримування комуністичної експансії і захист Західної Європи. Географічні території місії НАТО були чітко обмежені засновниками організації. Але у період після закінчення холодної війни НАТО безпосередньо втрутилась у війни в Боснії та Герцеговині, Косові й Афганістані і допомагала Африканському Союзу в розширенні його миротворчої місії в Дарфурі. Водночас вона відіграє певну роль у трансформації Іраку.

По-третє, НАТО створила всесвітню мережу різноманітних програм партнерства. Задля розширення свого глобального впливу НАТО пристосовує до різних країн світу різноманітні програми партнерства, такі як Партнерство заради миру, Середземноморський діалог, Стамбульська ініціатива співпраці тощо. Ці програми допомагають НАТО дотягтись до великої кількості країн на усіх континентах.

По-четверте, я вважаю, що НАТО прагне перетворитися на всесильного гіганта. НАТО по суті є військовою оборонною організацією. Але, чесно кажучи, якщо подивитись на її діяльність під час косовської війни 1999 року та поточну антитерористичну війну в Афганістані, я вважаю, що вона діє в протилежний спосіб. З іншого боку, НАТО поширює свою зацікавленість на багато сфер, до яких оборонні організації не часто виявляють інтерес. Наприклад, НАТО взялася за питання глобального потепління, енергетичної безпеки, навчальні програми і тому подібне.

Китайці кажуть, що людина насолоджується успішним життям доти, доки вона знає, як відмовлятись від непотрібного. Я думаю, що це справедливо і стосовно НАТО. Отже, я вважаю, що ті, хто виробляє політику в НАТО, зробили б мудро, якби вони склали перелік найголовніших пріоритетів, в яких НАТО може діяти найкраще.

Легко можна побачити, що Китай є однією з провідних світових держав, яка не має офіційних відносин з НАТО

Тероризм становить матеріальну загрозу світові. Після терористичних нападів на США 11 вересня НАТО швидко звернула свою увагу на боротьбу з тероризмом. Із серпня 2003 року НАТО очолює міжнародні зусилля з підтримання миру в Афганістані. Але й досі немає чітких ознак того, що НАТО може досягти цих поставлених для себе цілей у передбачуваному майбутньому. Провал операції НАТО в Афганістані обов’язково призведе до поглиблення сумнівів щодо потрібності її існування. Отже, я вважаю, що НАТО має розглядати свою операцію в Афганістані як головний пріоритет і докласти усіх можливих зусиль до виконання цього завдання.

Усі країни зацікавлені у відновленні безпеки і стабільності в Афганістані. Війна в Іраку довела, що експорт західної свободи і демократії не працює. Якщо НАТО прагне принести успіх до Афганістану, вона мусить засвоїти уроки Іраку. На мою думку, головним з них є те, що НАТО має заручитись розумінням і співпрацею в усьому світі; водночас поважаючи певні традиції, історію і культуру.

Щодо розширення, я думаю, що НАТО має зупинитись і „перетравити плоди попереднього розширення”. Після холодної війни НАТО збільшила кількість своїх членів з 16 до 26, а наступного року їх можливо буде 28. Збільшення кількості членів створює ризик появи внутрішніх розколів і послаблення можливостей досягнення консенсусу в політиці. Керівництво організації повинне запобігти перетворенню її на двошарову.

Ахіллесова п’ята НАТО проявилась, коли приймались заходи щодо Росії під час і після грузинської кризи: Франція і Німеччина не хотіли, щоб НАТО грала більш вагому роль, і НАТО має дуже обмежені важелі противаги Росії.

Ззовні безперервне розширення НАТО на схід викликало погіршення відносин з Росією і посилило пильність Китаю. Якщо подивитися на відносини, які НАТО розбудувала в світі, легко можна побачити, що Китай є однією з провідних світових держав, яка не має офіційних відносин з НАТО.

За минулі шість років НАТО і Китай поступово встановили певні офіційні контакти і обміни між академічними колами, що проклало обом сторонам шлях до виходу з тіні, яку кинуло бомбардування посольства у Белграді. Якщо НАТО і Китай продовжуватимуть розвивати взаємне розуміння, дуже вірогідно, що вони встановлять певні офіційні відносини. Але „для танго потрібні двоє”, тому і НАТО, і Китай мають докладати спільних зусиль для цього.

Конфуцій сказав: „Після 60 я вже можу відрізнити правильне від неправильного в словах інших людей”. У 2009 році НАТО виповниться 60 років. Я сподіваюсь, що слова Конфуція виявляться справедливими і для неї також.

Одну з перших великих ініціатив, спрямованих на зближення між Заходом і Китаєм, у 1970-ті роки очолив президент Річард Ніксон.

Шанхай сьогодні: в міру того, як змінюється зовнішність китайських міст, чи не треба йому також розпочати зближення з НАТО?

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink