МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Караджич: від Сараєва до Гааги

Арешт Радована Караджича - це не тільки добра новина для його жертв - це може також стати питанням безпеки для Боснії.

Get the Flash Player to see this player.

Радован Караджич сидить у камері в'язниці в Гаазі. НАТО Ревю відвідало Боснію для того, щоб побачити, як новина про його арешт була сприйнята двома громадами цієї країни, що це означає для майбутнього курсу Боснії, і запитує, чи можна гарантувати Караджичу справедливий суд?

Тривалість відео: 16 хв.30 сек.

 Субтитри: Увімкнути / Вимкнути

© NATO Review

Радован Караджич - сумнозвісний лідер боснійських сербів під час війни у Боснії та Герцеговині.

Попереджав боснійських мусульман про їх знищення, якщо вони оголосять незалежність.

(на екрані): Не думайте, що ви не ведете Боснію і Герцеговину до пекла

(на екрані):... і можливо до зникнення мусульман ...

(на екрані):... тому, що мусульмани не можуть захищатись, якщо почнеться війна.

Людина, чиє військо і накази були спрямовані на те, щоб протягом наступних трьох років

перетворити цю погрозу на реальність. Два міста мають пряме підтвердження його брутальності:

Сараєво і Сребрениця. У Сребрениці Караджича, разом з генералом Младічем, звинувачують у

вбивстві восьми тисяч чоловіків і хлопців після падіння першої зони безпеки ООН.

Суду будуть надані докази того, що убивства передбачали ретельно сплановані страти

(на екрані): Не бійтеся. Ніхто не постраждає.

....брехню і бомбардування цивільних біженців.

Убивали чоловіків віком до 77 років і хлопців старших за 12 років.

У Сребрениці убивства тривали протягом кількох днів. У Сараєві вони відбувались майже чотири роки.

Місто обстрілювала артилерія, міномети і снайпери.

(на екрані): Ці люди не мають ані їжі, ані молока для дітей, ані шоколаду... взагалі нічого!

Серед 12 тисяч мешканців міста, які загинули, була одна тисяча дітей.

Попри оточення сербським військом і перебуваючи під постійним обстрілом, Сараєво не здалось.

НАТО Ревю повертається до Сараєва, місця одного з найбільших

воєнних злочинів боснійської війни, для того, щоб побачити реакцію на арешт Караджича.

І ми подивимось, що це означає для майбутнього і безпеки цієї країни і регіону.

Переживши війну, Нідзара Ахметасевіч розшукує Радована Караджича.

Я пережила війну тут, у Сараєві. А багато моїх друзів було вбито і поранено.

Я була поранена. Багато членів моєї родини були також поранені або убиті під час цієї війни.

Якою була її реакція, коли вона почула про арешт Караджича?

Коли Караджича заарештували, мені здалося, що це кінець війни. Але, на жаль, це не так.

Раффі Грегорян – заступник Високого представника для Боснії та Герцеговини.

До цього він працював у НАТО і уряді США, спеціалізуючись на Балканах.

Один з найпослідовніших переслідувачів Караджича, що він відчув, коли почув про його арешт?

Я почувався так, як після захисту докторської дисертації, тільки це взяло трохи більше часу.

Очікуване мною відчуття полегшення і піднесення обернулось на заціпеніння.

Скажіть слово „Сараєво” багатьом людям на Заході і

воно збудить образи воєнного міста в облозі.

Сараєво хоче рухатись уперед.

Цього тижня проходить Сараєвський кінофестиваль, на який з’їхались гості з усього світу.

Отже, що означає сьогодні для мешканців Сараєва арешт Караджича?

(на екрані): Він злочинець і він гірший за Гітлера. Мене шокував його арешт,

я думав, що його ніколи не заарештують, на цій землі все ж таки є справедливість.

Караджич вже у Гаазі, де він очікує суду у

Міжнародному трибуналі для колишньої Югославії.

Вас звинувачують у геноциді,

що підлягає покаранню за статтями 4-3A, 7-1 і 7-3 Статуту Трибуналу.

Сер Джеффрі Найс був головним прокурором на суді над Слободаном Мілошевічем у Гаазі.

Я довожу звинувачуваному, через свідка, або свідку,

я не знаю, хто це, що 93 в'язня – це фальшива,

і очевидно, навмисно сфальсифікована цифра.

Чи не думає Джеффрі Найс, що оскільки Караджич чинив свої злочини в цьому регіоні,

то й судити його треба у цьому регіоні?

Я вважав, що це ідеальне місце для суду над ним. Але можливо ще занадто рано для цього.

Було б дуже добре судити людину у місці, в якому, як вважається, вона скоїла свої злочини.

Тоді свідки могли б приходити щоденно

і їх не треба було б доставляти до чужого міста, до Гааги.

Трибунал був створений тому, що власті в регіоні не робили того, що були зобов’язані робити.

Цей Трибунал був створений великою мірою для того, щоб розібратись з Караджичем і Мілошевічем.

І я вважаю, що тут має бути відчуття упевненості в тому, що юстиція тут неупереджена,

попри мої особисті погляди на це питання, єдине місце, де цього насправді можна очікувати

сьогодні, це Гаазький Міжнародний трибунал для цих двох осіб.

Одна з труднощів, пов’язаних із судом над Караджичем в Гаазі,

полягає у тому, що багато сербів і боснійських сербів усе ще не довіряють Гаазькому трибуналу.

Ми поїхали до Палє, бази Караджича під час і після війни,

для того, щоб дізнатись, як люди ставляться до його арешту і до наступного суду.

Вже дуже чітко зрозуміло, що ми на сербській території. Це Республіка Сербська.

Знаки часто написані кирилицею.

Сербські прапори, що звисають з деяких будинків,

і один з перших будинків, які ми побачили тут, має дуже символічну назву.

Знак на будинку -- Загадка

Це центр Палє, міста, яке Караджич вважає своїм. Караджич був заарештований у 2008 році,

через 13 років після того, як він був обвинувачений Гаазьким трибуналом з воєнних злочинів.

Це обвинувачення його у геноциді, переслідуваннях і убивствах

несербського населення під час нападів на міста у Боснії та Герцеговині.

Його також звинувачують в ув’язненні в таборах тисяч не сербів,

де тих, кого вважали не сербами, убивали, піддавали тортурам, знущались і гвалтували.

Але через рік після оголошення звинувачення, у липні 1995 року,

його бачили на прогулянці в центрі свого міста.

Спочатку багато хто відповідав обережно.

(на екрані): Усі вони повинні відповісти перед судом – якою не була б їхня національність –

за скоєні ними злочини.

Але невдовзі ми почули, як дехто оголошував про лояльність,

якою користувався Караджич, коли мешкав у цьому місті.

Скажіть, ви зраділи, коли почули про арешт Караджича?

(на екрані): Мені було дуже погано. Я був засмучений. І я хочу, щоб увесь світ це знав.

Мені зовсім не подобається, що його заарештували.

Для декого арешт Караджича усе ще залишається делікатною темою.

(на екрані): Я не готовий відповісти на це запитання.

Скептицизм боснійських сербів щодо Гаазького трибуналу ґрунтується не тільки на тому,

що вони вважають, що Слободана Мілошевіча судили несправедливо.

Вони також посилаються на те, що Гаага виправдала мусульман, звинувачуваних

у воєнних злочинах, таких як мусульманський командир воєнних часів Насер Оріч.

Пан Оріч, встаньте, будь ласка. Вас визнано невинним і виправдано...

за першим звинуваченням у тому, що ви не виконали свій обов’язок керівника

і не вжили необхідних достатніх заходів для запобігання убивствам.

(на екрані): Отже, нині люди мусять боятися цього бандита... він виганяв сербів.

Насер Оріч?

(на екрані): Так, так... це він.

Але така думка ігнорує той факт, що Оріч був визнаний винним за рядом звинувачень.

Але ви визнаєтесь винним, за першим пунктом, у невиконанні свого обов’язку керівника

здійснити достатні і необхідні заходи для запобігання убивствам...

Чи виправданий цей скептицизм сербів щодо Гааги?

У нас 159 із 161 звинувачуваного, які відправлені до Гааги,

або постали в певний спосіб перед Трибуналом.

І по цих справах була ухвалена низка дуже важливих рішень.

Але були й випадки зняття звинувачень з людей.

Отже, я вважаю це справедливим, але за політичних причин дехто прагне показати,

що суд упереджений. Суд розглядає справи на основі представлених йому фактів.

Брюс Маклейн, що замінив Раффі Грегоряна на посаді політичного радника штабу НАТО в Сараєві,

погоджується. Одна з проблем, які ми маємо в цій країні щодо ставлення людей до

процесу, полягає в тому, що існує багато людей,

які вважають, що МТЮ упереджений, особливо проти сербів,

що міжнародне співтовариство покладає відповідальність за війну на сербів.

І судові процеси такого роду, на мою думку, дають протилежний результат. Вони демонструють,

що особи, які насправді винні у скоєних злочинах, несуть відповідальність за свої злочини.

Чи вважає Джеффрі Найс, що Гаага гарантує Караджичу справедливий суд?

Це залежить від суддів, і немає причини для іншого. Судді повинні твердо

продемонструвати, що вони отримують усі необхідні докази на прохання сторін.

І звичайно, вони можуть справедливо судити цю людину. Саме для цього судді там і знаходяться.

І хоча я не знайомий з детальними доказами у справі Караджича,

деякі докази набагато, принаймні на перший погляд, сильніші, ніж свідчення проти Мілошевіча.

Деякі речі, сказані ним на засіданнях Асамблеї, можуть викликати у нього серйозні труднощі.

Отже, є інші причини, за яких суд може тривати менше ніж суд над Мілошевічем.

Аналітики стурбовані щодо політичної структури Боснії та Герцеговини

через кількість виборів, які в ній відбулись, особливо з 1996 року.

Набагато більше ніж в багатьох інших країнах, особливо західноєвропейських. Ще один факт,

що їх турбує, це те, що люди дедалі частіше голосують за етнічним принципом, а не за

національним інтересом.І вони міркують, куди усе це може привести.Чи не існує небезпеки того,

що суд над Караджичем вплине на вибори в Боснії та Герцеговині у 2008 році?

Я вважаю, що він не викличе значних проблем,

хоча можна бути упевненим, що у період підготовки до муніципальних виборів у жовтні

це та інші питання будуть використовуватись тими, хто хоче скористатися ними у своїх цілях.

За Раффі Грегоряном, це питання навіть не повинно з’являтись на екрані передвиборчого радара.

Це дивно, бо це муніципальні вибори. Вони не мають нічого

спільного з питаннями статусу адміністративних одиниць або статусу держави.

Але у реальності муніципальні вибори повинні стосуватись збирання

сміття і асфальтування вулиць.

Тож, ви можете бачити скрізь у цій країні, що політики відвертають

увагу людей від реальних проблем врядування...

... і замість цього займаються такими смішними питаннями, як родина Караджича і

хто найбільше підтримує їх на муніципальних виборах.

Арешт Радована Караджича викликав реакцію в усьому балканському регіоні.

Якими є наслідки, зокрема для Сербії, країни, яка його заарештувала?

Я повторюю, що це дуже позитивний сигнал для Сербії, де відбувалась боротьба за її

демократичну душу, і демократичні сили перемогли.

Арешт Караджича і Младіча є вимогою національного законодавства Сербії,

не кажучи вже про міжнародні правові зобов’язання перед ООН.

Я думаю, що це був гарний політичний момент. Не тільки для Сербії,

але для Сербії, можливо, найкращий.

Але можливо для усього міжнародного співтовариства, Європейського Союзу і Америки,

бо це країни, які найбільше залучені до усього, що відбувається на Балканах.

Наступний суд також дає Гаазькому трибуналу шанс продемонструвати свою об’єктивність суду

над воєнними злочинцями. Але чи буде суд над Караджичем більш успішним, ніж над Мілошевічем?

Це не повинен бути особливо тривалий суд, бо справа Мілошевіча стосувалась трьох воєн,

десяти років і вона завершилась би протягом двох років, якби не поганий стан його здоров'я.

Для Раффі Грегоряна головна увага має бути спрямована на злочини Караджича.

Достатня кількість людей безкінечно обговорювала якісь

оборудки, що нібито мали місце, повністю ігноруючи злочини, в яких цю людину звинувачують...

... і в яких він вже визнаний винним

судами США в тому, що він керував таборами, де ґвалтували людей.

Чи достатньо суду над Караджичем для того, щоб регіон рухався уперед?

Ні, ми мусимо побачити у Гаазі Младіча.

Без нього цьому не буде кінця. Цьому немає кінця, тому що...

Жахливо жити у світі, коли ти знаєш, що хтось такий, як Ратко Младіч, на волі.

Це жахливо не тільки коли ти босняк. Це жахливо, якщо ти людина.

І я думаю, це не закінчиться, доки ми не візьмемо Младіча. Я хочу сказати, що Караджич

був політичним лідером. Він визначав політику.

Младіч виконував військові аспекти цього. Ці дві людини є дуже різними особистостями.

Один виглядає як патологічний убивця, інший виглядає як псевдоінтелектуал.

Дуже м’яко говорить, але як я раніше зауважив, патологічний брехун.

Але Младіч у своїх публічних заявах

чітко вказав на те, що він знав, що робить. Чітко знав, що робить.

Багато з тих, хто страждав у Сараєві, стоїчно дивляться на арешт Караджича.

Це крок уперед у закритті сторінки минулого. Але минуле усе ще залишається болісно очевидним.

Багато цифр було названо у зв'язку з війною тут, у Боснії та Герцеговині. Сараєво

з 43 місяцями облоги; Сребрениця з вісьмома тисячами чоловіків і хлопчиків, які були тут страчені.

Але цифри, які ви знайдете тут, на сараєвському кладовищі, це 1992, 1993, 1994 і 1995.

Це роки смерті, вказані тут на більшості могил.

Цивільні і військові, які загинули тут протягом років війни. Ці цвинтарі не у тихих куточках.

Багато з них розташовані у центрі міста, бо раніше це були міські парки Сараєва.

Отже, хоча арешт Караджича і може дещо закрити,

до останньої сторінки цієї розповіді ще далеко.

(на екрані): Коли я почув про його арешт, відчув духовне полегшення. Але у повсякденному житті

треба продовжувати ходити на роботу. І я просто сподіваюсь, що політична ситуація покращиться.

Для нас війна усе ще не історія. Ми усе ще живемо як...

ми усе ще живемо у ... не воєнній, але у повоєнній країні.

І я не переконана, навіть того дня, коли Караджич був заарештований, мені здавалось,

що війна закінчилась, але це не так, на жаль. Ми усе ще живемо з цим.

І нам, вірогідно, доведеться жити з цим протягом багатьох прийдешніх років.

Радован Караджич - сумнозвісний лідер боснійських сербів під час війни у Боснії та Герцеговині.

Попереджав боснійських мусульман про їх знищення, якщо вони оголосять незалежність.

(на екрані): Не думайте, що ви не ведете Боснію і Герцеговину до пекла

(на екрані):... і можливо до зникнення мусульман ...

(на екрані):... тому, що мусульмани не можуть захищатись, якщо почнеться війна.

Людина, чиє військо і накази були спрямовані на те, щоб протягом наступних трьох років

перетворити цю погрозу на реальність. Два міста мають пряме підтвердження його брутальності:

Сараєво і Сребрениця. У Сребрениці Караджича, разом з генералом Младічем, звинувачують у

вбивстві восьми тисяч чоловіків і хлопців після падіння першої зони безпеки ООН.

Суду будуть надані докази того, що убивства передбачали ретельно сплановані страти

(на екрані): Не бійтеся. Ніхто не постраждає.

....брехню і бомбардування цивільних біженців.

Убивали чоловіків віком до 77 років і хлопців старших за 12 років.

У Сребрениці убивства тривали протягом кількох днів. У Сараєві вони відбувались майже чотири роки.

Місто обстрілювала артилерія, міномети і снайпери.

(на екрані): Ці люди не мають ані їжі, ані молока для дітей, ані шоколаду... взагалі нічого!

Серед 12 тисяч мешканців міста, які загинули, була одна тисяча дітей.

Попри оточення сербським військом і перебуваючи під постійним обстрілом, Сараєво не здалось.

НАТО Ревю повертається до Сараєва, місця одного з найбільших

воєнних злочинів боснійської війни, для того, щоб побачити реакцію на арешт Караджича.

І ми подивимось, що це означає для майбутнього і безпеки цієї країни і регіону.

Переживши війну, Нідзара Ахметасевіч розшукує Радована Караджича.

Я пережила війну тут, у Сараєві. А багато моїх друзів було вбито і поранено.

Я була поранена. Багато членів моєї родини були також поранені або убиті під час цієї війни.

Якою була її реакція, коли вона почула про арешт Караджича?

Коли Караджича заарештували, мені здалося, що це кінець війни. Але, на жаль, це не так.

Раффі Грегорян – заступник Високого представника для Боснії та Герцеговини.

До цього він працював у НАТО і уряді США, спеціалізуючись на Балканах.

Один з найпослідовніших переслідувачів Караджича, що він відчув, коли почув про його арешт?

Я почувався так, як після захисту докторської дисертації, тільки це взяло трохи більше часу.

Очікуване мною відчуття полегшення і піднесення обернулось на заціпеніння.

Скажіть слово „Сараєво” багатьом людям на Заході і

воно збудить образи воєнного міста в облозі.

Сараєво хоче рухатись уперед.

Цього тижня проходить Сараєвський кінофестиваль, на який з’їхались гості з усього світу.

Отже, що означає сьогодні для мешканців Сараєва арешт Караджича?

(на екрані): Він злочинець і він гірший за Гітлера. Мене шокував його арешт,

я думав, що його ніколи не заарештують, на цій землі все ж таки є справедливість.

Караджич вже у Гаазі, де він очікує суду у

Міжнародному трибуналі для колишньої Югославії.

Вас звинувачують у геноциді,

що підлягає покаранню за статтями 4-3A, 7-1 і 7-3 Статуту Трибуналу.

Сер Джеффрі Найс був головним прокурором на суді над Слободаном Мілошевічем у Гаазі.

Я довожу звинувачуваному, через свідка, або свідку,

я не знаю, хто це, що 93 в'язня – це фальшива,

і очевидно, навмисно сфальсифікована цифра.

Чи не думає Джеффрі Найс, що оскільки Караджич чинив свої злочини в цьому регіоні,

то й судити його треба у цьому регіоні?

Я вважав, що це ідеальне місце для суду над ним. Але можливо ще занадто рано для цього.

Було б дуже добре судити людину у місці, в якому, як вважається, вона скоїла свої злочини.

Тоді свідки могли б приходити щоденно

і їх не треба було б доставляти до чужого міста, до Гааги.

Трибунал був створений тому, що власті в регіоні не робили того, що були зобов’язані робити.

Цей Трибунал був створений великою мірою для того, щоб розібратись з Караджичем і Мілошевічем.

І я вважаю, що тут має бути відчуття упевненості в тому, що юстиція тут неупереджена,

попри мої особисті погляди на це питання, єдине місце, де цього насправді можна очікувати

сьогодні, це Гаазький Міжнародний трибунал для цих двох осіб.

Одна з труднощів, пов’язаних із судом над Караджичем в Гаазі,

полягає у тому, що багато сербів і боснійських сербів усе ще не довіряють Гаазькому трибуналу.

Ми поїхали до Палє, бази Караджича під час і після війни,

для того, щоб дізнатись, як люди ставляться до його арешту і до наступного суду.

Вже дуже чітко зрозуміло, що ми на сербській території. Це Республіка Сербська.

Знаки часто написані кирилицею.

Сербські прапори, що звисають з деяких будинків,

і один з перших будинків, які ми побачили тут, має дуже символічну назву.

Знак на будинку -- Загадка

Це центр Палє, міста, яке Караджич вважає своїм. Караджич був заарештований у 2008 році,

через 13 років після того, як він був обвинувачений Гаазьким трибуналом з воєнних злочинів.

Це обвинувачення його у геноциді, переслідуваннях і убивствах

несербського населення під час нападів на міста у Боснії та Герцеговині.

Його також звинувачують в ув’язненні в таборах тисяч не сербів,

де тих, кого вважали не сербами, убивали, піддавали тортурам, знущались і гвалтували.

Але через рік після оголошення звинувачення, у липні 1995 року,

його бачили на прогулянці в центрі свого міста.

Спочатку багато хто відповідав обережно.

(на екрані): Усі вони повинні відповісти перед судом – якою не була б їхня національність –

за скоєні ними злочини.

Але невдовзі ми почули, як дехто оголошував про лояльність,

якою користувався Караджич, коли мешкав у цьому місті.

Скажіть, ви зраділи, коли почули про арешт Караджича?

(на екрані): Мені було дуже погано. Я був засмучений. І я хочу, щоб увесь світ це знав.

Мені зовсім не подобається, що його заарештували.

Для декого арешт Караджича усе ще залишається делікатною темою.

(на екрані): Я не готовий відповісти на це запитання.

Скептицизм боснійських сербів щодо Гаазького трибуналу ґрунтується не тільки на тому,

що вони вважають, що Слободана Мілошевіча судили несправедливо.

Вони також посилаються на те, що Гаага виправдала мусульман, звинувачуваних

у воєнних злочинах, таких як мусульманський командир воєнних часів Насер Оріч.

Пан Оріч, встаньте, будь ласка. Вас визнано невинним і виправдано...

за першим звинуваченням у тому, що ви не виконали свій обов’язок керівника

і не вжили необхідних достатніх заходів для запобігання убивствам.

(на екрані): Отже, нині люди мусять боятися цього бандита... він виганяв сербів.

Насер Оріч?

(на екрані): Так, так... це він.

Але така думка ігнорує той факт, що Оріч був визнаний винним за рядом звинувачень.

Але ви визнаєтесь винним, за першим пунктом, у невиконанні свого обов’язку керівника

здійснити достатні і необхідні заходи для запобігання убивствам...

Чи виправданий цей скептицизм сербів щодо Гааги?

У нас 159 із 161 звинувачуваного, які відправлені до Гааги,

або постали в певний спосіб перед Трибуналом.

І по цих справах була ухвалена низка дуже важливих рішень.

Але були й випадки зняття звинувачень з людей.

Отже, я вважаю це справедливим, але за політичних причин дехто прагне показати,

що суд упереджений. Суд розглядає справи на основі представлених йому фактів.

Брюс Маклейн, що замінив Раффі Грегоряна на посаді політичного радника штабу НАТО в Сараєві,

погоджується. Одна з проблем, які ми маємо в цій країні щодо ставлення людей до

процесу, полягає в тому, що існує багато людей,

які вважають, що МТЮ упереджений, особливо проти сербів,

що міжнародне співтовариство покладає відповідальність за війну на сербів.

І судові процеси такого роду, на мою думку, дають протилежний результат. Вони демонструють,

що особи, які насправді винні у скоєних злочинах, несуть відповідальність за свої злочини.

Чи вважає Джеффрі Найс, що Гаага гарантує Караджичу справедливий суд?

Це залежить від суддів, і немає причини для іншого. Судді повинні твердо

продемонструвати, що вони отримують усі необхідні докази на прохання сторін.

І звичайно, вони можуть справедливо судити цю людину. Саме для цього судді там і знаходяться.

І хоча я не знайомий з детальними доказами у справі Караджича,

деякі докази набагато, принаймні на перший погляд, сильніші, ніж свідчення проти Мілошевіча.

Деякі речі, сказані ним на засіданнях Асамблеї, можуть викликати у нього серйозні труднощі.

Отже, є інші причини, за яких суд може тривати менше ніж суд над Мілошевічем.

Аналітики стурбовані щодо політичної структури Боснії та Герцеговини

через кількість виборів, які в ній відбулись, особливо з 1996 року.

Набагато більше ніж в багатьох інших країнах, особливо західноєвропейських. Ще один факт,

що їх турбує, це те, що люди дедалі частіше голосують за етнічним принципом, а не за

національним інтересом.І вони міркують, куди усе це може привести.Чи не існує небезпеки того,

що суд над Караджичем вплине на вибори в Боснії та Герцеговині у 2008 році?

Я вважаю, що він не викличе значних проблем,

хоча можна бути упевненим, що у період підготовки до муніципальних виборів у жовтні

це та інші питання будуть використовуватись тими, хто хоче скористатися ними у своїх цілях.

За Раффі Грегоряном, це питання навіть не повинно з’являтись на екрані передвиборчого радара.

Це дивно, бо це муніципальні вибори. Вони не мають нічого

спільного з питаннями статусу адміністративних одиниць або статусу держави.

Але у реальності муніципальні вибори повинні стосуватись збирання

сміття і асфальтування вулиць.

Тож, ви можете бачити скрізь у цій країні, що політики відвертають

увагу людей від реальних проблем врядування...

... і замість цього займаються такими смішними питаннями, як родина Караджича і

хто найбільше підтримує їх на муніципальних виборах.

Арешт Радована Караджича викликав реакцію в усьому балканському регіоні.

Якими є наслідки, зокрема для Сербії, країни, яка його заарештувала?

Я повторюю, що це дуже позитивний сигнал для Сербії, де відбувалась боротьба за її

демократичну душу, і демократичні сили перемогли.

Арешт Караджича і Младіча є вимогою національного законодавства Сербії,

не кажучи вже про міжнародні правові зобов’язання перед ООН.

Я думаю, що це був гарний політичний момент. Не тільки для Сербії,

але для Сербії, можливо, найкращий.

Але можливо для усього міжнародного співтовариства, Європейського Союзу і Америки,

бо це країни, які найбільше залучені до усього, що відбувається на Балканах.

Наступний суд також дає Гаазькому трибуналу шанс продемонструвати свою об’єктивність суду

над воєнними злочинцями. Але чи буде суд над Караджичем більш успішним, ніж над Мілошевічем?

Це не повинен бути особливо тривалий суд, бо справа Мілошевіча стосувалась трьох воєн,

десяти років і вона завершилась би протягом двох років, якби не поганий стан його здоров'я.

Для Раффі Грегоряна головна увага має бути спрямована на злочини Караджича.

Достатня кількість людей безкінечно обговорювала якісь

оборудки, що нібито мали місце, повністю ігноруючи злочини, в яких цю людину звинувачують...

... і в яких він вже визнаний винним

судами США в тому, що він керував таборами, де ґвалтували людей.

Чи достатньо суду над Караджичем для того, щоб регіон рухався уперед?

Ні, ми мусимо побачити у Гаазі Младіча.

Без нього цьому не буде кінця. Цьому немає кінця, тому що...

Жахливо жити у світі, коли ти знаєш, що хтось такий, як Ратко Младіч, на волі.

Це жахливо не тільки коли ти босняк. Це жахливо, якщо ти людина.

І я думаю, це не закінчиться, доки ми не візьмемо Младіча. Я хочу сказати, що Караджич

був політичним лідером. Він визначав політику.

Младіч виконував військові аспекти цього. Ці дві людини є дуже різними особистостями.

Один виглядає як патологічний убивця, інший виглядає як псевдоінтелектуал.

Дуже м’яко говорить, але як я раніше зауважив, патологічний брехун.

Але Младіч у своїх публічних заявах

чітко вказав на те, що він знав, що робить. Чітко знав, що робить.

Багато з тих, хто страждав у Сараєві, стоїчно дивляться на арешт Караджича.

Це крок уперед у закритті сторінки минулого. Але минуле усе ще залишається болісно очевидним.

Багато цифр було названо у зв'язку з війною тут, у Боснії та Герцеговині. Сараєво

з 43 місяцями облоги; Сребрениця з вісьмома тисячами чоловіків і хлопчиків, які були тут страчені.

Але цифри, які ви знайдете тут, на сараєвському кладовищі, це 1992, 1993, 1994 і 1995.

Це роки смерті, вказані тут на більшості могил.

Цивільні і військові, які загинули тут протягом років війни. Ці цвинтарі не у тихих куточках.

Багато з них розташовані у центрі міста, бо раніше це були міські парки Сараєва.

Отже, хоча арешт Караджича і може дещо закрити,

до останньої сторінки цієї розповіді ще далеко.

(на екрані): Коли я почув про його арешт, відчув духовне полегшення. Але у повсякденному житті

треба продовжувати ходити на роботу. І я просто сподіваюсь, що політична ситуація покращиться.

Для нас війна усе ще не історія. Ми усе ще живемо як...

ми усе ще живемо у ... не воєнній, але у повоєнній країні.

І я не переконана, навіть того дня, коли Караджич був заарештований, мені здавалось,

що війна закінчилась, але це не так, на жаль. Ми усе ще живемо з цим.

І нам, вірогідно, доведеться жити з цим протягом багатьох прийдешніх років.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink