МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Боснія: армія нового типу?

Боснійські збройні сили нині вважаються справжнім постачальником безпеки, і вже далекими від створення загрози. Як це сталося?

Get the Flash Player to see this player.

Забезпечення перебудови боснійських збройних сил було нагальною потребою по припиненні конфлікту в країні. Попри ряд перешкод, вона продемонструвала неочікуваний успіх. Тут, дехто з головних учасників цих подій пояснюють, чому вони були такими.

Video length: 11хв. 55 сек.

 Субтитри: Увімкнути / Вимкнути

© NATO Review

Збройні сили зіграли головну роль в тому,

що Боснія і Герцеговина були майже розірвані навпіл у війні 1990-х років.

Після війни одним із найбільш термінових, але складних завдань,

стало створення збройних сил для нової країни.

Для цього треба зібрати разом солдатів, які нещодавно воювали один проти одного.

Ця оборонна реформа не була ані швидкою, ані легкою,

але вона, на думку як міжнародних спостерігачів, так і місцевих мешканців, була успішною.

Я думаю, що вона пішла далі, ніж ми очікували.

Я повністю згоден, що це був найбільший прорив після Дейтонської угоди.

Оборонна реформа зайшла дуже далеко.

Поки що це дуже великий успіх, без сумніву.

Що стосується оборонної реформи, справедливо зазначити, що це один з успіхів

як місцевих лідерів, так і міжнародної громади у цій країні.

Досягнення оборонної реформи вийшли далеко за межі

забезпечення спільної діяльності солдатів, які раніше воювали між собою.

Мірилом досягнутого прогресу є те,

що боснійські солдати нині несуть миротворчу службу в таких місцях, як Ірак і Конго.

Сталося те, що ми стали свідками того, як три війська

перетворились на єдині збройні сили Боснії та Герцеговини.

І це величезне досягнення.

Це також професіоналізація збройних сил і їх масове скорочення.

Попередній мандат оборонної реформи полягав у створенні єдиної кадрової,

фінансової і логістичної структури.

Передбачалась також ліквідація міністерств оборони двох одиниць цієї країни –

Республіки Сербської і Боснійсько-Хорватської Федерації.

Але протягом чотирьох місяців впровадження цього процесу стало очевидно,

що існує справжній інтерес до широкомасштабного створення єдиних збройних сил,

принаймні до того ступеня, до якого ми можемо їх мати в Боснії та Герцеговині.

І нам це вдалося зробити.

Отже, ми вийшли далеко за рамки письмового мандата,

який нам надали НАТО і Високий представник.

У результаті ми маємо спільні збройні сили. Але ключовим словом є "спільні", не "об’єднані".

Устрій боснійських збройних сил є фактично полковим, таким,

який існує у Великій Британії і Канаді.

Структура збройних сил тут буде фактично віддзеркалювати остаточну політичну структуру.

І ми маємо спільні збройні сили, а не об’єднані,

тому що ми маємо спільну країну, а не об’єднану.

Нинішній рівень інтеграції збройних сил є таким, який ми можемо забезпечити на даний момент.

І я не думаю, що якась подальша інтеграція насправді зараз потрібна,

тому що збройні сили вже діють в принципі як єдині збройні сили.

Отже, як Комісія з оборонної реформи,

перед якою було поставлене завдання запровадити необхідні зміни, упоралась з цим завданням?

Як завжди, усе це зводиться до грошей і людей,

і це було практичне завдання, яке нам доводилось розв’язувати спочатку.

Але я можу сказати, що нам дуже пощастило,

тому що на той час політичні сили в цій країні були дуже зговірливі.

Вони розуміли важливість прогресу в цій сфері для країни.

І ми користувались дуже, дуже великою підтримкою з боку міжнародного співтовариства,

зокрема Високого представника, ОБСЄ і самої НАТО.

Ми розробляли концепцію оборонної реформи з нашими місцевими партнерами.

Це не те, що ми прийшли зі зразком і сказали їм, що саме так має бути.

Зовсім навпаки.

Фактично, я думаю, що перше, що ми зрозуміли,

це те, що ми мали закласти і сформувати політичний контекст. А потім створити процес,

де люди в цій країні самі до нього прилучилися б.

Без такого відчуття причетності на місцевому рівні нам ніколи не вдалося б досягти успіху.

Найважливішим, або поворотним пунктом, було пояснити широкий контекст

і виявити інтереси ключових гравців у цьому процесі,

а потім пояснити, як їхні інтереси можуть бути задоволені завдяки цим реформам.

На цьому шляху були деякі негативні моменти.

Ну, було декілька незначних негативних моментів. Одним з них була пневмонія.

Інший був, я думаю дещо дивним, навіть попри те, що я говорю це для НАТО Ревю,

я сказав би, що це була неспроможність НАТО визнати свій найбільший успіх тут.

Ми написали і підписали з місцевими політичними лідерами 18 липня 2005 року,

через рік після 10-ї річниці подій у Сребрениці,

угоду про розпуск армії, що здійснювала геноцид у Сребрениці.

Це було зроблено добровільно і … Це не було визнано самою НАТО,

і не було визнано міжнародними ЗМІ,

які були настільки зосереджені на тому, що відбувалось у минулому,

що пропустили найбільшу новину стосовно майбутнього Боснії та Герцеговини.

І деякі піднесення.

Я навіть був присутній на одній зустрічі,

де президент Республіки Сербської розповідав іншим політикам,

боснійським і хорватським політикам про полкову систему.

І я вважаю це дуже позитивним моментом.

Оборонна реформа повністю змінила образ солдата у Боснії та Герцеговині.

Наприклад, збройні сили нещодавно уперше оголосили про набір нових солдатів.

На 300 посад нижчого рівня було отримано понад три тисячі заяв.

Майже половина претендентів мали вищу освіту.

Це люди, які знають, що вони вступають до багатонаціональної армії.

Щодо цього немає проблем.

І я вже сказав про те, як вони подають заяви на роботу в іншій частині.

Те, що вони це роблять, вказує на те, що немає ризику

для їхньої безпеки, що вони відчувають себе комфортно, перебуваючи і працюючи в інших частинах своєї країни,

цього ми не бачили під час інших реформ.

Скорочення боснійських збройних сил з сотень тисяч до

майже дев'яти тисяч осіб означало,

що треба було якось допомогти тисячам чоловіків і жінок,

які залишились без роботи.

Серед таких заходів був і Цільовий фонд НАТО,

який має допомогти їм перекваліфікуватись і знайти нову роботу.

З самого початку процесу оборонної реформи ми особливу увагу приділяли

необхідності надати допомогу тим військовослужбовцям і тому персоналу оборонної сфери,

які стали зайвими, впроваджуючи програми,

які або дають їм фінансові стимули для пом’якшення такого переходу,

або забезпечити їх навчанням і освітою,

необхідними їм для того, щоб стати продуктивними членами громадянського суспільства.

Але не усі заходи, особливо ті, до яких вдавалися сторони,

були найкращими.

Що мене турбує, так це те, що кількість грошей,

потрачених на демобілізованих військових, ветеранів війни й інвалідів війни

набагато перевищила фактичний оборонний бюджет, принаймні у два або у три рази.

У Федерації причина, за якої вони мають проблеми,

полягає у тому, що вони ухвалили закон перед останніми загальними виборами, в якому

фактично пообіцяли кожному інваліду або демобілізованому ветерану, який не має роботи,

щомісячну виплату, не обумовлену перекваліфікацією або пошуком роботи,

або використанням цієї особи на таких роботах, як будівництво інфраструктури, нічим подібним.

І нічого дивного немає в тому, що кількість безробітних ветеранів зросла за кілька місяців

після прийняття цього закону на 40-50 тисяч.

До того ж вони з’ясували, що тепер є більше ветеранів війни,

ніж їх було по закінченні самої війни.

В міру того як Боснія розбудовує свої сили безпеки виникає одне ключове запитання:

"Яка нині існує найбільша загроза безпеці країни?".

Я скажу дещо, що здивує багатьох.

На мою особисту думку, одна з найбільших загроз безпеці у цій країні

в майбутньому походить від її освітньої системи.

Якщо ми подивимось на покоління… на покоління, що приходить,

війна почалась 16 років тому,

і багато людей отримали свою освіту у фактично сегрегованих школах.

І ми усе ще маємо сегреговане шкільне навчання.

Отже, якщо ви зростаєте у різних системах, вивчаєте різні тлумачення минулого,

ви фактично накопичуєте проблеми на майбутнє.

Нещодавно було проведено дослідження, можливо не так вже й недавно,

яке провела організація «ПРИЗМ ресеч», щодо зростання кількості людей, які готові воювати

заради захисту Боснії та Герцеговини, або заради розпаду Боснії та Герцеговини.

Попри ці розбіжності, мало хто очікує,

що вони можуть призвести до подібного минулого конфлікту в Боснії.

Ви не бачите. Ні, «двигун» нової війни існує.

Завжди є потенціал нових конфліктів, менших.

Кожен успіх є важливим для суспільного єднання і для інтеграції суспільства.

І тому, я думаю, цей процес дуже корисний для інтеграції.

Оборонна реформа у Боснії водночас користувалась допомогою міжнародного співтовариства

і певною мірою робилась заради нього.

Наскільки їм вдалося переконати міжнародне співтовариство у тому,

що Боснія готова приєднатись до міжнародних організацій?

Якби це залежало тільки від міністра закордонних справ

і міністра оборони цієї країни, вони уже наступного року були б у НАТО.

Ми усі розуміємо, що для цього потрібно більше часу.

Але зважаючи на таку політичну підтримку і за підтримки штабу НАТО у Сараєві,

я переконаний, що вони продовжуватимуть рухатись до членства в НАТО

і можуть бути запрошені до вступу як тільки це буде політично можливо.

Нам щастить, що зараз, на мою думку,

членство в НАТО підтримує більшість населення.

Вони так швидко просуваються з оборонною реформою,

що немає нічого нереалістичного в очікуванні, наприклад,

приєднання до Плану дій з підготовки до членства наступного або 2010 року.

Це рух відносно швидкий порівняно з іншими країнами регіону.

Для декого такої швидкості недостатньо.

Як людина молода, я нетерплячий.

Я не хочу приєднуватись до Європейської Комісії або НАТО коли вийду на пенсію.

Мені хочеться отримати задоволення від життя в ЄС та НАТО дещо раніше.

Збройні сили пройшли довгий шлях після перших днів оборонної реформи.

Який буде наступний крок?

Мені здається, що ми зараз стоїмо на порозі,

чи це будуть об’єднані збройні сили,

чи вони повернуться до окремих армій.

І протягом наступних... найближчих місяців

це питання буде, принаймні я так вважаю, зростати дедалі більше і більше.

Наступний крок, це... або це обговорюється деякими політиками

і міжнародними офіційними особами – це цілковита демілітаризація країни.

Але справедливо зазначити, що такий крок дуже маловірогідний

доти, доки у сусідніх країнах є постійні армії.

Незалежно від того, що буде далі, боснійські сили навели чудовий приклад

того, як країна може і здійснює важливі кроки від

минулого до світлого майбутнього.

Я бачу збройні сили Боснії та Герцеговини як єдину військову силу, яка стала

і продовжує залишатись лідером соціальних змін у Боснії та Герцеговині,

навіть попри те, що вони усі походять з різних етнічних громад

і вони служили протилежним сторонам під час останнього конфлікту,

вони сьогодні пишаються однаковими одностроями.

І тому вони вселяють у мене велику довіру і оптимізм

щодо майбутнього Боснії та Герцеговини.

Збройні сили зіграли головну роль в тому,

що Боснія і Герцеговина були майже розірвані навпіл у війні 1990-х років.

Після війни одним із найбільш термінових, але складних завдань,

стало створення збройних сил для нової країни.

Для цього треба зібрати разом солдатів, які нещодавно воювали один проти одного.

Ця оборонна реформа не була ані швидкою, ані легкою,

але вона, на думку як міжнародних спостерігачів, так і місцевих мешканців, була успішною.

Я думаю, що вона пішла далі, ніж ми очікували.

Я повністю згоден, що це був найбільший прорив після Дейтонської угоди.

Оборонна реформа зайшла дуже далеко.

Поки що це дуже великий успіх, без сумніву.

Що стосується оборонної реформи, справедливо зазначити, що це один з успіхів

як місцевих лідерів, так і міжнародної громади у цій країні.

Досягнення оборонної реформи вийшли далеко за межі

забезпечення спільної діяльності солдатів, які раніше воювали між собою.

Мірилом досягнутого прогресу є те,

що боснійські солдати нині несуть миротворчу службу в таких місцях, як Ірак і Конго.

Сталося те, що ми стали свідками того, як три війська

перетворились на єдині збройні сили Боснії та Герцеговини.

І це величезне досягнення.

Це також професіоналізація збройних сил і їх масове скорочення.

Попередній мандат оборонної реформи полягав у створенні єдиної кадрової,

фінансової і логістичної структури.

Передбачалась також ліквідація міністерств оборони двох одиниць цієї країни –

Республіки Сербської і Боснійсько-Хорватської Федерації.

Але протягом чотирьох місяців впровадження цього процесу стало очевидно,

що існує справжній інтерес до широкомасштабного створення єдиних збройних сил,

принаймні до того ступеня, до якого ми можемо їх мати в Боснії та Герцеговині.

І нам це вдалося зробити.

Отже, ми вийшли далеко за рамки письмового мандата,

який нам надали НАТО і Високий представник.

У результаті ми маємо спільні збройні сили. Але ключовим словом є "спільні", не "об’єднані".

Устрій боснійських збройних сил є фактично полковим, таким,

який існує у Великій Британії і Канаді.

Структура збройних сил тут буде фактично віддзеркалювати остаточну політичну структуру.

І ми маємо спільні збройні сили, а не об’єднані,

тому що ми маємо спільну країну, а не об’єднану.

Нинішній рівень інтеграції збройних сил є таким, який ми можемо забезпечити на даний момент.

І я не думаю, що якась подальша інтеграція насправді зараз потрібна,

тому що збройні сили вже діють в принципі як єдині збройні сили.

Отже, як Комісія з оборонної реформи,

перед якою було поставлене завдання запровадити необхідні зміни, упоралась з цим завданням?

Як завжди, усе це зводиться до грошей і людей,

і це було практичне завдання, яке нам доводилось розв’язувати спочатку.

Але я можу сказати, що нам дуже пощастило,

тому що на той час політичні сили в цій країні були дуже зговірливі.

Вони розуміли важливість прогресу в цій сфері для країни.

І ми користувались дуже, дуже великою підтримкою з боку міжнародного співтовариства,

зокрема Високого представника, ОБСЄ і самої НАТО.

Ми розробляли концепцію оборонної реформи з нашими місцевими партнерами.

Це не те, що ми прийшли зі зразком і сказали їм, що саме так має бути.

Зовсім навпаки.

Фактично, я думаю, що перше, що ми зрозуміли,

це те, що ми мали закласти і сформувати політичний контекст. А потім створити процес,

де люди в цій країні самі до нього прилучилися б.

Без такого відчуття причетності на місцевому рівні нам ніколи не вдалося б досягти успіху.

Найважливішим, або поворотним пунктом, було пояснити широкий контекст

і виявити інтереси ключових гравців у цьому процесі,

а потім пояснити, як їхні інтереси можуть бути задоволені завдяки цим реформам.

На цьому шляху були деякі негативні моменти.

Ну, було декілька незначних негативних моментів. Одним з них була пневмонія.

Інший був, я думаю дещо дивним, навіть попри те, що я говорю це для НАТО Ревю,

я сказав би, що це була неспроможність НАТО визнати свій найбільший успіх тут.

Ми написали і підписали з місцевими політичними лідерами 18 липня 2005 року,

через рік після 10-ї річниці подій у Сребрениці,

угоду про розпуск армії, що здійснювала геноцид у Сребрениці.

Це було зроблено добровільно і … Це не було визнано самою НАТО,

і не було визнано міжнародними ЗМІ,

які були настільки зосереджені на тому, що відбувалось у минулому,

що пропустили найбільшу новину стосовно майбутнього Боснії та Герцеговини.

І деякі піднесення.

Я навіть був присутній на одній зустрічі,

де президент Республіки Сербської розповідав іншим політикам,

боснійським і хорватським політикам про полкову систему.

І я вважаю це дуже позитивним моментом.

Оборонна реформа повністю змінила образ солдата у Боснії та Герцеговині.

Наприклад, збройні сили нещодавно уперше оголосили про набір нових солдатів.

На 300 посад нижчого рівня було отримано понад три тисячі заяв.

Майже половина претендентів мали вищу освіту.

Це люди, які знають, що вони вступають до багатонаціональної армії.

Щодо цього немає проблем.

І я вже сказав про те, як вони подають заяви на роботу в іншій частині.

Те, що вони це роблять, вказує на те, що немає ризику

для їхньої безпеки, що вони відчувають себе комфортно, перебуваючи і працюючи в інших частинах своєї країни,

цього ми не бачили під час інших реформ.

Скорочення боснійських збройних сил з сотень тисяч до

майже дев'яти тисяч осіб означало,

що треба було якось допомогти тисячам чоловіків і жінок,

які залишились без роботи.

Серед таких заходів був і Цільовий фонд НАТО,

який має допомогти їм перекваліфікуватись і знайти нову роботу.

З самого початку процесу оборонної реформи ми особливу увагу приділяли

необхідності надати допомогу тим військовослужбовцям і тому персоналу оборонної сфери,

які стали зайвими, впроваджуючи програми,

які або дають їм фінансові стимули для пом’якшення такого переходу,

або забезпечити їх навчанням і освітою,

необхідними їм для того, щоб стати продуктивними членами громадянського суспільства.

Але не усі заходи, особливо ті, до яких вдавалися сторони,

були найкращими.

Що мене турбує, так це те, що кількість грошей,

потрачених на демобілізованих військових, ветеранів війни й інвалідів війни

набагато перевищила фактичний оборонний бюджет, принаймні у два або у три рази.

У Федерації причина, за якої вони мають проблеми,

полягає у тому, що вони ухвалили закон перед останніми загальними виборами, в якому

фактично пообіцяли кожному інваліду або демобілізованому ветерану, який не має роботи,

щомісячну виплату, не обумовлену перекваліфікацією або пошуком роботи,

або використанням цієї особи на таких роботах, як будівництво інфраструктури, нічим подібним.

І нічого дивного немає в тому, що кількість безробітних ветеранів зросла за кілька місяців

після прийняття цього закону на 40-50 тисяч.

До того ж вони з’ясували, що тепер є більше ветеранів війни,

ніж їх було по закінченні самої війни.

В міру того як Боснія розбудовує свої сили безпеки виникає одне ключове запитання:

"Яка нині існує найбільша загроза безпеці країни?".

Я скажу дещо, що здивує багатьох.

На мою особисту думку, одна з найбільших загроз безпеці у цій країні

в майбутньому походить від її освітньої системи.

Якщо ми подивимось на покоління… на покоління, що приходить,

війна почалась 16 років тому,

і багато людей отримали свою освіту у фактично сегрегованих школах.

І ми усе ще маємо сегреговане шкільне навчання.

Отже, якщо ви зростаєте у різних системах, вивчаєте різні тлумачення минулого,

ви фактично накопичуєте проблеми на майбутнє.

Нещодавно було проведено дослідження, можливо не так вже й недавно,

яке провела організація «ПРИЗМ ресеч», щодо зростання кількості людей, які готові воювати

заради захисту Боснії та Герцеговини, або заради розпаду Боснії та Герцеговини.

Попри ці розбіжності, мало хто очікує,

що вони можуть призвести до подібного минулого конфлікту в Боснії.

Ви не бачите. Ні, «двигун» нової війни існує.

Завжди є потенціал нових конфліктів, менших.

Кожен успіх є важливим для суспільного єднання і для інтеграції суспільства.

І тому, я думаю, цей процес дуже корисний для інтеграції.

Оборонна реформа у Боснії водночас користувалась допомогою міжнародного співтовариства

і певною мірою робилась заради нього.

Наскільки їм вдалося переконати міжнародне співтовариство у тому,

що Боснія готова приєднатись до міжнародних організацій?

Якби це залежало тільки від міністра закордонних справ

і міністра оборони цієї країни, вони уже наступного року були б у НАТО.

Ми усі розуміємо, що для цього потрібно більше часу.

Але зважаючи на таку політичну підтримку і за підтримки штабу НАТО у Сараєві,

я переконаний, що вони продовжуватимуть рухатись до членства в НАТО

і можуть бути запрошені до вступу як тільки це буде політично можливо.

Нам щастить, що зараз, на мою думку,

членство в НАТО підтримує більшість населення.

Вони так швидко просуваються з оборонною реформою,

що немає нічого нереалістичного в очікуванні, наприклад,

приєднання до Плану дій з підготовки до членства наступного або 2010 року.

Це рух відносно швидкий порівняно з іншими країнами регіону.

Для декого такої швидкості недостатньо.

Як людина молода, я нетерплячий.

Я не хочу приєднуватись до Європейської Комісії або НАТО коли вийду на пенсію.

Мені хочеться отримати задоволення від життя в ЄС та НАТО дещо раніше.

Збройні сили пройшли довгий шлях після перших днів оборонної реформи.

Який буде наступний крок?

Мені здається, що ми зараз стоїмо на порозі,

чи це будуть об’єднані збройні сили,

чи вони повернуться до окремих армій.

І протягом наступних... найближчих місяців

це питання буде, принаймні я так вважаю, зростати дедалі більше і більше.

Наступний крок, це... або це обговорюється деякими політиками

і міжнародними офіційними особами – це цілковита демілітаризація країни.

Але справедливо зазначити, що такий крок дуже маловірогідний

доти, доки у сусідніх країнах є постійні армії.

Незалежно від того, що буде далі, боснійські сили навели чудовий приклад

того, як країна може і здійснює важливі кроки від

минулого до світлого майбутнього.

Я бачу збройні сили Боснії та Герцеговини як єдину військову силу, яка стала

і продовжує залишатись лідером соціальних змін у Боснії та Герцеговині,

навіть попри те, що вони усі походять з різних етнічних громад

і вони служили протилежним сторонам під час останнього конфлікту,

вони сьогодні пишаються однаковими одностроями.

І тому вони вселяють у мене велику довіру і оптимізм

щодо майбутнього Боснії та Герцеговини.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink