МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Get the Flash Player to see this player.

Талібан, телебачення, телефони і терор

Нік Гроно, заступник голови Міжнародної кризової групи, окреслює елементи війни в ЗМІ, яку ведуть таліби в Афганістані, в тому числі її сильні і слабкі сторони - і як завдавати їм удари у відповідь.

Перехід до питання

ПОЛ КІНГ (редактор НАТО Ревю): боротьба за серця і уми широко вважається однією з ключових сфер битви за Афганістан.

Нещодавно Міжнародна кризова група в своєму звіті „Пропаганда Талібану: перемога у війні слів” звернула увагу на методику дій талібів на цій території. Вона розглянула розвиток тактики Талібану і її значення для битви за Афганістан.

Для обговорення результатів, представлених у звіті, до мене сьогодні приєднався заступник голови Міжнародної кризової групи Нік Гроно.

Нік Гроно, у вашому звіті сказано, що таліби cпілкуються кількома різними мовами. Англійською з міжнародною аудиторією, арабською з глобальних питань, фінансування і вербування та місцевими мовами задля забезпечення собі підтримки в Афганістані. На вашу думку, яка з цих аудиторій є найважливішою для талібів сьогодні?

НІК ГРОНО (заступник голови, Міжнародна кризова група): я думаю, що вони усі однаково важливі. До міжнародної аудиторії звертаються з метою послабити рішучість міжнародного співтовариства залишатись в Афганістані на тривалий час, а для талібів надзвичайно важливо показати, що вони здатні пережити міжнародне співтовариство.

Афганська аудиторія особливо важлива, бо саме за ці серця і уми вони змагаються і вони набагато краще, ніж міжнародне співтовариство, можуть встановлювати контакт з афганцями і доносити до них свої ідеї.

Можливо, арабська аудиторія не така важлива, але вона залишається критично важливим джерелом фінансування і тому подібне, але, на мою думку, саме дві перші аудиторії є тими, на які таліби прагнуть вплинути найбільше.

Ви згадували, що на комунікацію дуже впливають недостатні мовні навички представників Заходу. Наскільки це справедливо щодо Афганістану, і що, на вашу думку, краще – більш активне спілкування цими мовами чи за допомогою місцевих комунікаторів?

Я відповім спочатку на ваше останнє запитання. Я виступаю за обидва підходи. Треба розуміти ідеї, цілі ваших опонентів, а нам це не дуже вдається. Міжнародне співтовариство не дуже ретельно аналізує їх ідеї. Та робота, яку ми провели аналізуючи пропаганду Талібану, є одним з перших значних зусиль у цій сфері, як це не дивно. І це дуже велике джерело інформації.

Звичайно, інформація спотворена, але тим не менше, дуже багато чого можна дізнатись із сигналів, які посилають ваші опоненти. Також надзвичайно важливо протистояти цим ідеям, спілкуючись з їхньою цільовою аудиторією, якою в даному разі є самі афганці. Тому необхідно добре спілкуватись мовами пушту і дарі.

Одне з питань, яке було підняте у звіті – це недостатня довіра до афганської влади і слабкі зусилля з доведення незаконності Талібану, що грає талібам на руку. Наскільки ці завдання спілкування мають бути в руках самих афганців?

Звичайно мають, хоча усе ускладнюється тим, що коли мова йде про питання відповідальності і боротьби з корупцією, скажімо, в афганському уряді, це не просто питання комунікації. Воно стосується самої суті врядування в Афганістані. Це треба розуміти і брати до уваги.

Талібан, очевидно, це розуміє, тому його пропаганда значною мірою спрямована на те, щоб піднімати ці питання і підривати законність центрального уряду. Ось чому міжнародне співтовариство і уряд Афганістану повинні набагато краще спілкуватись з народом, ніж вони це роблять зараз, і робити необхідні конкретні кроки для цього, а це дуже нелегке завдання.

Роль афганських ЗМІ легкою не назвеш. На них тиснуть і Талібан, і уряд. Як можна допомогти афганським ЗМІ стати більш надійними і вільними?

Як ви сказали, ЗМІ нині зазнають справді важких часів і за них дуже болить душа. Якщо критикуєш Талібан, таліби починають вам погрожувати. Якщо починаєш критикувати уряд, стає насправді непереливки.

Уряд повинен зрозуміти, що він зацікавлений у вільних ЗМІ. Буде критика, але якщо ти справді хочеш виграти інформаційну кампанію, ти не повинен обмежувати здатність ЗМІ інформувати. ЗМІ також відіграють надзвичайно важливу роль в допомозі уряду в розв’язанні питань відповідальності і корупції. Тому уряд має бути набагато більш відкритим у своїх стосунках зі ЗМІ. І міжнародне співтовариство не повинно ігнорувати неправомірні обмеження, які афганський уряд накладає на ЗМІ.

Як об’єктивна журналістика може процвітати в афганському середовищі, де події часто відбуваються в ізольованих регіонах, де важко з'ясувати факти, і де, як ми сказали, журналістам часто погрожують? Як Захід може допомогти журналістам стати більш об’єктивними, працюючи в такому середовищі?

Це незріле інформаційне середовище. Я хочу сказати, що тут немає звички діяти у вільному середовищі. Частково допомогти ЗМІ розвинути такі навички можна, якщо дати їм можливість функціонувати вільно. Щось подібне ми спостерігаємо в Пакистані. Одним з дуже позитивних кроків уряду Мушаррафа, коли він уперше прийшов до влади, було суттєве відкриття інформаційного простору і поява в ньому різноманітних конкуруючих між собою голосів. Багато з них були екстремістськими або зарозумілими, але з часом вони розвинули в себе набагато більшу об’єктивність і набагато краще розуміння своєї аудиторії. Я думаю, що в Афганістані також необхідно краще усвідомити необхідність створення можливостей для функціонування і, відповідно, для розвитку ЗМІ.

Ви думаєте, що попри застосування Талібаном сучасних технологій і комунікаційних засобів, найбільш впливовим інструментом залишається вимовлене слово?

Це комбінація інструментів. Усне слово є дуже важливим і цікаво те, що ця пропагандистська методика передбачає широкий спектр засобів, якими Талібан користується для донесення своєї ідеї: чутки, нічні листи, рінгтони мобільних телефонів. В Афганістані дуже поширені мобільні телефони і вони пропонують в якості рінгтонів патріотичні мелодії. У них є МР3 плеєри, отже, їм дуже ефективно вдається донести свої ідеї до своєї аудиторії.

Цікаво те, що радіо не дуже поширене, тому що Талібану усе ще важко встановити радіопередавачі і експлуатувати їх протягом якогось періоду часу. Але таліби дуже ефективно користуються усіма іншими засобами комунікації.

Будучи при владі, таліби заборонили телебачення, музику, Інтернет і навіть фотографії живих істот. А зараз, для того щоб діяти проти Заходу, вони застосовують саме ті засоби, які до цього забороняли. Чи не створює це в Афганістані відчуття лицемірства і неприхованого фанатизму?

Я думаю, що ні. Тобто я думаю, як ви зауважили, що лицемірно використовувати проти ворогів ці засоби, але я впевнений, що Талібан знаходить виправдання цьому війною, яка виправдовує усі засоби.

А щодо населення, я думаю, що його цікавить інформація, що надходить, і я підозрюю, що його взагалі не обходить лицемірство Талібану.

Як ви думаєте, західні військові операції в Афганістані є комунікаційною проблемою самі собою, чи проблема викликана тільки тим, як ці операції використовує Талібан?

Знов-таки, і те, і те. Якщо від бомбардування гинуть мирні мешканці, то, безперечно, загибель цивільного населення це справжня проблема. Але й комунікаційний бік цього теж велика проблема. Я маю на увазі, що Талібан набагато швидше і активніше реагує, частково тому, що його не дуже турбує точність реакції. Але речник талібів завжди на зв’язку, 24 години на добу, за супутниковим телефоном, і готовий відреагувати на будь-який інцидент, в той час, як ЗМІ міжнародних сил в Афганістані часто реагують набагато повільніше.

Частково це викликано зусиллями з підтвердження факту і тому подібне, а частково тим, що вони просто не готові швидко реагувати. Отже, треба вирішувати обидві проблеми.

Ведеться багато роботи з розв’язання проблеми жертв серед цивільного населення, але багато ще треба зробити, про що свідчать значні втрати, які зазнає цивільне населення.

Дуже важливо інформувати, передавати ідеї, повідомляти про злочинні вчинки талібів, для того щоб протистояти їхній пропаганді.

У звіті вашої групи стверджується, що Талібан довів надзвичайну ефективність в тому, щоб показати себе сильнішим, ніж він є насправді. Чи не є це ознакою опанування Талібаном психологічними операціями і не здається вам, що це враження, яке їм вдалося створити, може бути тимчасовим?

Я не думаю, що це тимчасове явище. Я думаю, що вони дуже добре знають, як показати себе в найкращому світлі і звичайно вони діють не у вакуумі. Вони бачили, що відбулося в Іраку, де дуже винахідливо використовувався Інтернет та інші ЗМІ, вони цим користуються і розуміють, що для асиметричного ведення війни їм важливо добре себе показати і вони цей урок дуже добре засвоїли і продовжуватимуть це робити.

Міжнародне співтовариство і афганський уряд занадто пізно зрозуміли важливість не просто інформування про свої цілі, а протистояння цій пропаганді і ми сподіваємось, що в результаті цього звіту вони краще зрозуміють деякі питання, які необхідно розв’язати.

У звіті також вказано на те, що неспроможність міжнародного співтовариства розгорнути раніше свої війська в достатній кількості в усій країні в якості нейтральних миротворців лежить в основі багатьох проблем, які постали сьогодні перед Афганістаном.

Ви тут посилаєтесь і на проблеми комунікації також?

Ні, це набагато більше, ніж проблеми комунікації. Ми з початку 2003 - кінця 2002 року дуже критично ставимось до практики розгортання військ на відносно безпечній півночі і до залишання півдня, зокрема провінції Гельманд, без миротворців чи міжнародних військ.

Я думаю, що перед тим, як британці прийшли на південь у 2006 році, до них там діяло лише близько 500 бійців спецпідрозділів, тому не було нічого дивного в тому, що Талібан отримав можливість укорінитись там, створити мережі і значно ускладнити завдання афганського уряду, коли прийде час піти далі на південь.

Отже, питання комунікації тут не є основним. Це питання фактичних дій, скорочення військ там, де вони по-справжньому необхідні.

Останнім часом точиться багато дискусій щодо того, що Афганістану потрібен регіональний підхід і у вашому звіті ви вказали на те, що видання деяких журналів Талібану або для Талібану, вироблення відеоматеріалів на деяких студіях і певний контроль над веб-сайтами безперечно здійснюються у сусідньому Пакистані. То ж як долати цю пропаганду, якщо вона фактично розповсюджується, контролюється і виробляється не в Афганістані?

Пакистан справді є проблемою для Афганістану, і багато спостерігачів це розуміють. Той факт, що Пакистан надає притулок повстанцям, що повстанці мають змогу перегруповуватись у Пакистані, займатись виробництвом пропагандистських матеріалів і використовувати це як базу, надзвичайно ускладнює усі зусилля в Афганістані. Тому міжнародне співтовариство має спочатку усвідомити масштаб проблеми. Це вже відбувається. За останні 12-18 місяців відбулися драматичні зміни, зокрема у Вашингтоні, в поглядах на роль Пакистану.

Наступним кроком має бути співпраця з урядом Пакистану і чітке розуміння того, що саме Пакистан несе головну відповідальність в очах міжнародного співтовариства за розв’язання проблем на територіях племен і долання повстанського руху на цих територіях. Робота вже ведеться, і набагато більше можна зробити. Міжнародне співтовариство може бути набагато більш об’єднаним у донесенні цієї ідеї до пакистанського уряду і підтримці його зусиль на територіях племен в північно-західній прикордонній провінції. І тому ми закликаємо до більш активного обговорення і демонстрації Пакистану, що долання цієї проблеми в його власних інтересах.

На будь-яких жертвах серед цивільного населення в Афганістані негайно спекулює Талібан. Але у вашому звіті вказано, що незалежні цифри свідчать про те, що за перші три місяці 2008 року антиурядові сили убили більше ніж в чотири рази цивільних мешканців, ніж міжнародні сили під час бойових дій.

Чи не вважаєте ви, що така спотворена картина з’являється не просто внаслідок пропаганди талібів, але й тому, що міжнародні сили не можуть чітко донести свої сигнали?

Я думаю...я вважаю, що це велика проблема. Знов-таки, я думаю, це суттєве питання, не просто питання комунікації. Комунікація має критичне значення для посилення сигналу. І часто цього недостатньо, я думаю, і не маючи особистого досвіду в цьому, але на основі того, як діють інформаційні послання, я підозрюю, що існує великий розрив між комунікацією і суттю питання.

Талібан дуже чітко продемонстрував, що в нього такого розриву немає, і вони дуже швидко реагують на інциденти, на відміну від міжнародного співтовариства, яке реагує набагато повільніше.

Це необхідно розуміти на фундаментальному рівні. НАТО докладає багато зусиль до розв’язання питання комунікації. Альянс розуміє, що треба зробити набагато більше і набагато більше уваги треба приділяти афганській частині рівняння, роботі з афганцями і посиленню можливостей афганців. НАТО має зосереджуватись не тільки на міжнародній частині рівняння і посилювати свої операції, але й забезпечувати, щоб багато з цих питань розв’язувались місцевими зусиллями.

Чи можна сказати, що простий афганець на вулиці не знає про цю невідповідність?

Так, я думаю, саме так. І я підозрюю, що значною мірою це є результатом, як я сказав, спроможності афганських ЗМІ. Під час нашого дослідження ми спостерігали за цікавою ситуацією – багато міжнародних журналістів, з Рейтер, інших агенцій, акредитовано при регіональному командуванні „Південь”, що базується в Кандагарі, і жодного афганського журналіста.

Як же ви можете передавати свої сигнали, якщо афганці не можуть спілкуватися з міжнародними військами, і ви не можете розповісти їм про те, що відбувається, і про загибель афганців від рук талібів.

Існує тенденція, особливо серед іноземців, спілкуватись лише з іноземцями, що повертає нас до питання, яке ми обговорювали, про необхідність готувати афганців, виділення більше ресурсів для інформаційних операцій в Афганістані, роботи з журналістами, які можливо працюють не так, як ті журналісти, з якими ми звикли працювати. Можливо вони не настільки добре розуміють наші комунікаційні сигнали, як нам хотілось би, але саме вони спілкуються з афганським народом і нам необхідно набагато ефективніше спілкуватись з ними.

У вашому звіті говориться про те, що виснаження Заходу і висвітлення фактів корупції в Афганістані – це дві основні сфери, на яких Талібан зосереджує свою пропаганду. Яка з них, на вашу думку, більш важлива?

В Афганістані це корупція і скарги людей. Вам треба зрозуміти, що для того, щоб афганський уряд довів свою легітимність, він має довести населенню, що це уряд, якому можна довіряти, який діє в їхніх інтересах, а коли ми бачимо широкомасштабну корупцію і кумівство при призначенні на посади, усе дуже погано сприймається населенням Афганістану. Вони пам’ятають історію. За останні 30 років... вони пережили багато правителів, правителів, які зловживали владою і зневажали людей. І частково успіх Талібану в ті часи 90-х років можна пояснити тим, що на нього дивились як на визволителя від корупції і кумівства. Багато подібних чинників можна побачити і сьогодні.

І необхідно усвідомити, що ці питання мають розв’язуватись по суті, а це дуже, дуже складно.

Наскільки добре сприймаються в Афганістані джихадистські ідеї? Наприклад, Талібан стверджує, що якщо ти убиваєш ворогів або гинеш від руки ворога, ти потрапиш до раю, але такого культу жертовності в Афганістані раніше не існувало, то ж як добре ця ідея там сприймається?

Наш аналіз виявив нові ідеї, які поширюються, вірогідно, джихадистами, які скрізь діють активно. Ірак – це очевидний приклад, але є й інші конфлікти. І це дуже небезпечна тенденція.

Це посилюється діяльністю медресе на племінних територіях, які пропагують екстремістські ідеї і це одне з питань, на якому, на нашу думку, необхідно зосередити набагато більше уваги, бо необхідно протистояти цим ідеям, розв’язати проблему медресе і боротись з повстанцями, що базуються в Пакистані.

І нарешті, що Ви можете порекомендувати країнам, які надіслали свої війська, і НАТО, як міжнародній організації, в Афганістані?

Я думаю, що головна ідея, яку ми повинні донести, це необхідність зрозуміти роль афганських ЗМІ. Як я сказав, іноземцям дуже легко зосереджуватись на міжнародних сигналах, що дуже важливо. Але недостатня увага... ми краще вміємо робити речі міжнародного характеру і ми маємо для цього необхідні можливості. Але афганській частині рівняння приділяється недостатня увага, не розвиваються таланти афганців.

І зрештою, якщо ви збираєтесь завоювати серця і уми афганців, це можна зробити саме через афганські ЗМІ і ми повинні докласти набагато більше зусиль до того, щоб наш сигнал був переданий цими ЗМІ якомога ефективніше.

КІНГ: Нік Гроно, дуже дякую.

ГРОНО: дякую.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink