МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Громадськість на Заході повинна перейнятись проблемами Афганістану і зробити це якомога швидше

Марко Вінченціно вважає, що громадськість у країнах НАТО втрачає інтерес до війни в Афганістані. Він каже, що втрата цього інтересу - і підтримки - може призвести до поразки у війні.

Зрештою, майбутнє Афганістану великою мірою залежатиме від того, чи зможе його центральний уряд задовольнити або принаймні створити враження задоволення, великих сподівань простих афганців. Якщо він їх не задовольнить, можливість незворотної втрати легітимності центрального уряду стане однією із найбільших довгострокових загроз „успіху” в Афганістані.

Хоча міжнародне співтовариство усе ще може посилити свою участь у більшості галузей, найкраще, до чого це може привести, це виграти час для Афганістану. Однак афганська громадськість потребує запевнення в тому, що допомога з боку міжнародного співтовариства буде довгостроковою, послідовною і надійною. Пам'ять про міжнародне нехтування після виводу радянських військ і підйому руху „Талібан” залишається свіжою у багатьох афганців.

Отже, наскільки віддане міжнародне співтовариство справі допомоги Афганістану? Хоча рівень підтримки в різних країнах різний. Загальна картина не дуже втішна, особливо для простих афганців.

Скажімо, процес вибивання в країнах НАТО додаткових фондів і ресурсів для допомоги Афганістану нагадує процес виривання зубів. Запеклі суперечки точаться у парламентах, ЗМІ і в громадській думці багатьох країн НАТО. Хоча усі 40 держав, які надають допомогу Афганістану, роблять свої внески, на загал цих зусиль і ресурсів усе ще недостатньо для успішного виконання місії. А більш рівний розподіл тягаря потрібен на усіх фронтах. Наприклад, тільки американські, британські, канадські й голландські війська несуть на собі тягар важких бойових дій на півдні і сході Афганістану.

Загроза того, що парламенти країн НАТО не поновлять їх мандати через декілька років залишається реальною, оскільки громадська підтримка в багатьох країнах НАТО продовжує слабшати. Великою мірою це пов’язано з неспроможністю політичного керівництва вступити у прямий діалог з громадськістю і пояснювати важливість і масштаби місії. Ця неспроможність, або точніше, відсутність волі, є наслідком, в першу чергу, страху політиків перед наслідками цього для виборів.

Багатьом необхідно нагадувати, що події 11 вересня мали своє значне коріння в Афганістані, і що цей регіон продовжує становити регіональну і міжнародну загрозу

Просто кажучи, головним питанням, пов’язаним із самим існуванням НАТО, є місія в Афганістані. На жаль, воно усе ще не отримало в країнах - членах НАТО належної уваги чи критичного обговорення, на яке заслуговує. Хоча деякі країни оголосили про збільшення своїх внесків останнім часом, необхідна більш масштабна діяльність із забезпечення довгострокової громадської підтримки, яка зробила б міжнародну місію в Афганістані сталою і успішною.

У США Афганістану приділяється обмежена увага, оскільки внутрішні питання продовжують домінувати в дебатах кандидатів у президенти. Гроші американських платників податків, які витрачаються в Афганістані, відносно невеликі порівняно з Іраком. Той факт, що афганці на загал позитивно ставляться до іноземної присутності і готові взяти на себе відповідальність на передовій, робить цей конфлікт набагато менш суперечливим, ніж в Іраку.

Для тих, хто не цікавиться міжнародними справами, конфлікт в Афганістані став "учорашньою війною". Для тих, чия зацікавленість обмежена – він став "іншою війною", такою, яка час від часу генерує гучні фрази для протиставлення її Іраку, або заголовки стосовно зловісного теракту самогубця-терориста чи нападу талібів.

Керівники по обидва боки Атлантики повинні розпочати широке обговорення конфлікту в Афганістані зі своєю громадськістю. Це передбачає змістовну та інформовану дискусію, а не просто красиві фрази і барвисту риторику.

Тобто те, що поставлено на карту, вплине на національну безпеку, міжнародну стабільність і майбутні покоління США та їхніх союзників. Багатьом необхідно нагадувати, що події 11 вересня мали своє значне коріння в Афганістані, і що цей регіон продовжує становити регіональну і міжнародну загрозу.

Політичні керівники зобов’язані визначити приблизні часові рамки і масштаб операції. Необхідно наголосити на тому, що боротьба в Афганістані і в інших частинах світу потребуватиме відданості цій справі і виділення необхідних ресурсів протягом принаймні одного покоління. Відсутність підтримки на домашніх фронтах в США і Європі серйозно розохотить афганську громадськість, яку необхідно переконувати словами і, понад усе, діями в тому, що довгострокова підтримка існує і є стабільною.

Мета полягає в тому, щоб виграти час в короткостроковій перспективі для того, щоб з часом Афганці стали більш самодостатніми і перебрали на себе контроль в усіх сферах, зокрема у сфері безпеки. Після трьох десятиліть війни це завдання виглядає надзвичайно великим, але його успішне виконання цілком можливе.

Інформація... і результати

Для того щоб зберегти громадську підтримку, політичні керівники повинні робити регулярні, а не спорадичні звіти про досягнення, особливо у невійськовій сфері. Люди хочуть бачити, на що витрачаються гроші платників податків.

У США це ще складніше, зважаючи на системні труднощі, насамперед неадекватний рівень невійськового експертного потенціалу уряду США. До того ж експерти на специфічні закордонні посади призначаються на короткі терміни. Це означає, що якщо навіть знайдеться кваліфікований фахівець, його або її призначення триватиме не довше року, що підриває ефективність часто добре фінансованих програм в таких галузях, як сільське господарство, освіта, охорона здоров'я і верховенство права. Такий дефіцит компетентності і відсутність послідовності серйозно стримує можливості звітувати про досягнення або недоліки програм.

На домашньому фронті в США також розвилося непорозуміння між американською громадськістю і представниками збройних сил, особливо сухопутних військ і морської піхоти. Багато хто з військових вважає, що цивільні не мають жодної уяви про реалії їхнього життя, серед яких бойові операції, тривалі службові відрядження і напружене сімейне життя.

Після завищених очікувань, які були створені архітекторами іракської війни, зрозуміло, що багато простих американців з недовірою ставляться до участі в заморських операціях.

Саме тут важлива роль належить відповідальному політичному керівництву.

По-перше, воно може пояснити серйозні наслідки провалу в Афганістані і допомогти відновити довіру до місії.

По-друге, воно може відновити як підтримку своєю громадськістю збройних сил, так і ставлення афганців до далекосяжних намірів Америки і НАТО.

Поразка в Афганістані серйозно зашкодить трансатлантичним зв’язкам і міжнародній стабільності, бо НАТО залишається опорою глобальної безпеки

Більше того, політичні керівники повинні наголосити на тому, що з нестабільним Пакистаном на схід від Афганістану і дедалі більш рішучо налаштованим Іраном на заході, США і НАТО не можуть дозволити собі програти в Афганістані.

Для США поразка в Афганістані означатиме ще більшу шкоду їхній репутації і престижу як глобальній супердержаві і відкриє їх для ще більших міжнародних загроз.

Для НАТО поразка в Афганістані може означати кінець найбільш успішного військового альянсу в історії після першої його операції поза межами його безпосереднього периметра. І така поразка серйозно зашкодить трансатлантичним зв’язкам і міжнародній стабільності, оскільки НАТО залишається опорою глобальної безпеки.

Для афганського народу поразка означатиме ще одну трагічно втрачену можливість. Історія зафіксує, що його витривалість і прагнення відбудувати свою державу після 30 років конфлікту не були адекватно підтримані міжнародним співтовариством, яке багато обіцяло і мало робило.

Зрештою, поразка в Афганістані означатиме колективну поразку усіх з непередбачуваними і ірраціональними наслідками, що не може не турбувати.

Це вказує на фундаментальну необхідність посилення ефективності, повного залучення і довгострокової відданості з боку міжнародного співтовариства в Афганістані, особливо США та їхніх союзників по НАТО.

Хоча дискусії щодо розширення НАТО є безперечно важливими, стабілізація в Афганістані є для Альянсу набагато критичнішою метою, навколо якої мають згуртуватись усі члени Альянсу.

Нікому не треба нагадувати про 11 вересня. Але чи не треба декому нагадати, що ці події взяли свій початок в Афганістані?

Марко Вінченціно

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink