МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Як спрямувати битву в ЗМІ проти Талібану

Тім Фокслі зауважує, що занадто мало часу, зусиль і аналітичних ресурсів приділяють розумінню того, що кажуть таліби, і що зміна підходу може призвести до зміни в ході війни.

Нічний лист талібів. Такі листи з погрозами, призначені сіяти страх, є ефективним інструментом комунікації серед місцевого населення Афганістану.

Я вибачаюсь за те, що відразу переходжу до суті цієї статті, але я хочу запитати, що робиться для того, щоб перенести „битву ЗМІ” на Талібан?

Під цим я маю на увазі активні кампанії, які протистоять і розповідають правду про заяви талібів, їхні слабкі місця і суперечки, а не просто потоки „гарних новин”, які передаються для афганців та міжнародного співтовариства.

Я вважаю, що занадто мало часу, зусиль і аналітичних ресурсів приділяється тому, щоб розібратись, що кажуть таліби, як вони це кажуть, і чому вони це кажуть. І занадто мало таких звітів від Міжнародної кризової групи, яка вивчала пропаганду талібів. Як результат спостерігається недостатнє розуміння, або навіть очевидна байдужість до заходів, які можуть протистояти інформаційній діяльності талібів.

В той час як НАТО вкладає зусилля у стратегічні комунікації, поширення „гарних новин” та інформації в Афганістані – це тільки одна частина боротьби на фронті ЗМІ. Я вважаю, що таліби насправді досить вразливі на цій арені й активні дії на випередження проти них можуть бути плідними.

Комунікація - це не стільки питання винахідливості, скільки результативності

Щодо фізичної, або „кінетичної” битви проти талібів, аналітики люблять вказувати на те, що це не тому, що таліби сильні, а тому, що вони єдині, хто окупують території на рівні районів. Я сказав би, що це справедливий погляд, якщо подивитись на арену ЗМІ.

Таліби діють добре, або „ефективно”, на місцевому рівні, коли вони запросто спілкуються зі своїми пуштунськими громадами по обидва боки кордону. І тут спільні племінні цінності і мова дають їм велику перевагу перед тим, що, на мою думку, є досить „галасливим” західним підходом. Талібан добре вміє грати на турботах місцевого населення – чи то знищення посівів маку і втрата засобів до існування, порушення честі з боку невірних, чи ненавмисна шкода, завдана під час бойових дій людям і їхній власності.

Хоча діяльність талібських ЗМІ не є такою вже винахідливою (у мене таке враження, що НАТО/МССБ схильні до застосування „винахідливості” талібів щодо ЗМІ як виправдання власної неефективності), у багатьох випадках нам треба бути обережними щодо цього питання. По-перше, тому що це не стільки питання винахідливості, скільки результативності. І щось не видно великої кількості свідчень аналізу результативності талібських ЗМІ. По-друге, для основної аудиторії, на яку таліби спрямовують свою комунікативну діяльність, їм не треба бути такими вже винахідливими.

Хто перемагає у битві ЗМІ - НАТО чи Талібан?

У сфері ЗМІ Альянс повинен мати перевагу – він володіє грошима, ресурсами, інтелектуальним потенціалом. Але він дуже обмежений, бо:

  • його діяльність, дилеми і турботи болісно відкриті і публічні;
  • багато інформаційних зусиль, схоже, витрачається на те, щоб тримати власну команду „в курсі”;
  • він має ширшу, більш розвинену, вимогливу і скептичну аудиторію у своїх столицях.

На додаток до цих труднощів міжнародні ЗМІ часто роблять ненавмисні пропагандистські „подарунки” талібам. Наприклад, наполегливе вживання терміну „весняний наступ” так довго не піддавалось критиці, що таліби самі почали вживати цей термін. А якщо ви запитаєте речника талібів: „Ви атакували авіабазу "Баграм" тому, що знали, що там був міністр оборони США?”, він навряд чи відповість „ні”.

© Reporters / Associated Press

Гра в ЗМІ: таліби знають, що швидкість, а не правдивість інформації є способом отримати перевагу в ЗМІ.

На боці талібів також швидкість реакції – вони моментально беруть відповідальність за будь-яку подію, яка відповідає їхній меті. Їхні матеріали в Інтернеті і на веб-сторінках переповнені неймовірно роздутими списками убитих ворогів і, як це не дико, „підбитих танків”.

Але я вважаю, що на стратегічному рівні НАТО зберігає перевагу, бо зусилля талібів з широких політичних питань є суперечливими, наївними і не викликають довіри. Наприклад, минулого року таліби стверджували, що це не вони руйнували школи, а що вони фактично мають свою освітню політику! Але вони очевидно почуваються незручно, коли їм доводиться говорити про якусь іншу політику, окрім убивства невірних, – в основному тому, що за усім цим немає глибокої думки. В їхніх заявах майже зовсім немає елементів обговорення тем, про які хочуть почути більшість афганців – відбудови, зайнятості, розвитку.

Але незалежно від цього аргументу таліби поступово удосконалюють свої стратегічні сигнали, це, що я помітив з того часу, як поринув у вивчення цього питання наприкінці 2006 року. Такі напади, як на готель „Сирена” або замах на президента Карзая цього року, можливо, вказують напрям розвитку діяльності талібів у плані координації операцій зі стратегічними сигналами у ЗМІ.

Я сам був свідком випадку у провінції Фар'яб, який продемонстрував, як таліби нехтують цінностями пуштунів, коли їм це вигідно

Якщо ви знаєте слабкі місця свого суперника, ви вже на півдорозі до їх використання. Якщо подивитись на заяви талібів, можна побачити багато з того, що їх турбує. Вони виглядають дуже чутливими до таких питань:

  • загрози або виклики їхній репутації і довірі до них – чи то пуштунській, афганській, джихадистській, чи ісламістській;
  • втрат, які вони можуть зазнати;
  • втрати серед мирного (афганського) населення внаслідок їхніх атак;
  • повідомлення про розколи всередині Талібану;
  • суперечливість їхніх заяв.

Тім Фокслі

Є багато можливостей скористатись цими слабкими сторонами. У липні, коли я був у Афганістані, я сам побачив таку можливість.

Я був у провінції Фар'яб, частині Афганістану, яку зазвичай називають „відносно тихою”. Трапився незначний інцидент у сфері безпеки. На межі провінцій Бадгіс і Фар'яб доморощений талібський „тіньовий губернатор” і невелика група бойовиків увійшли до села, намагаючись захопити у полон місцевих працівників НУО (неурядової організації), які будували колодязь для села. Сільський староста, дотримуючись пуштунського кодексу захисту гостей, захистив працівників НУО: застрелив лідера талібів і змусив решту втекти.

Якщо ретельно попрацювати, можна скористатись такими ситуаціями для демонстрації, наприклад, того, як таліби зневажають цінностями пуштунів, коли їм це вигідно, як їм очевидно не вдається розгорнути народний джихад, на який вони сподіваються.

Серед інших можливостей, які з'являлись у минулому, були такі:

  • у 2005 році мулла Омар був позбавлений титулу „Лідер правовірних” тією ж шурою, яка призначила його у 1996 році.
  • У березні 2006 року Верховний муфтій Єгипту визнав незаконною діяльність самогубців-терористів. Принаймні одна афганська газета в своїй редакторській статті поскаржилась на те, що цей факт не набув широкого розголосу в країні.
  • У листопаді 2006 року Ахмед Рашид у своїй статті цитував пуштунські племена з північно-західних прикордонних провінцій (NWFP), які говорили: „Таліби топлять наші цінності у морі крові”.
  • У квітні 2007 року шура NWFP також прийняла рішення про незаконність діяльності самогубців-терористів.

Прикладів суперечностей дуже багато. Наведу лише два:

  • неісламський характер викрадення жінок (як у випадку з південнокорейськими заручниками).
  • Взяття на себе відповідальності за теракти, скоєні самогубцями-терористами лише для того, щоб відмовитись від неї, коли стає очевидною кількість загиблих цивільних афганців (як у випадку зі Спін Болдак у січні 2006 року). Це наповнило непередбаченою іронією заяву вже померлого мулли Дадулли: „Під час наших операцій цивільні не гинуть”.

Виклик, кинутий талібам у ЗМІ, не забезпечить нас "чарівною паличкою", яка допомогла б талібам зникнути під тягарем власних суперечностей

Треба подякувати Ентоні Кордсмену за його роботу в CSIS (Центр стратегічних і міжнародних досліджень), яка нагадала нам не тільки про необхідність перегляду наших способів оцінення й аналізу військових і політичних подій в Афганістані, але й про те, що це регіональна проблема афганців і пакистанців. Необхідно, щоб кампанія в ЗМІ за участю афганців, пакистанців і пуштунів по обидва боки кордону кинула виклик талібам і змусила їх виправдовуватись за те, що вони роблять, і пояснювати, навіщо вони це роблять.

Афганський і пакистанський уряди, за допомогою міжнародного співтовариства, можуть багато зробити для перехоплення ініціативи в ЗМІ, розширивши дебати, працюючи зі своїми ЗМІ і позбавивши талібів комфорту, залучивши їх до дискусії з таких питань, як політика, економіка, права жінок, права етнічних меншин, права людини, освіта та відбудова.

Але для того щоб це зробити, необхідно провести набагато ретельніший аналіз того, що, як і чому таліби щось кажуть. Причому цей аналіз повинні робити не білі західні представники середнього класу, як це робиться зазвичай, а афганці, пакистанці і пуштуни.

Що можна зробити і хто має це виконати?

Я не маю жодних ілюзій щодо того, що виклик, кинутий талібам в ЗМІ, забезпечить нас „чарівною паличкою”, а таліби зникнуть під тягарем власних суперечностей. Справжній прогрес у боротьбі з талібами залежатиме від того, чи зможуть афганський уряд і міжнародне співтовариство забезпечити реальні реформи і відбудову на місцевому рівні – зокрема постійну присутність компетентної, добре оснащеної і такої, що заслуговує на довіру, поліції – і чи з'являться у крихких реформ достатньо міцні корні, які не роз'єднають країну протягом наступних десятиріч.

Але, у будь-якому разі, активна політика краща за пасивну.

Міжнародне співтовариство, міжнародні ЗМІ, уряди Афганістану і Пакистану, НАТО/МССБ можуть зробити багато для того, щоб зменшити рівень підтримки талібів і заохочувати „відмовників”, активно демонструючи і критикуючи суперечності і слабкі місця талібів. Готовність талібів знищувати людей, власність та інфраструктуру та відсутність у них політичного й економічного змісту забезпечують великі переваги, які необхідно використовувати у ЗМІ.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink