МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
Минулі випуски
Розклад 2008
Автори
У наступному випуску
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  
Їжа і безпека
Фоторозповідь цього місяця присвячена проблемам, викликаним продуктовою кризою, найбільш пострадалим місцям, ролі води і пального та можливим питанням майбутньої безпеки, пов'язаним із харчовими продуктами.
Найкваліфікованіший міжнародний експерт з харчових продуктів говорить про те, як міжнародні організації можуть відреагувати на продуктову кризу в корткостроковому і довгостроковому сенсі, а також описує виклики і можливості, пов'язані з цією ситуацією.
Який зв'язок існує між цінами на харчові продукти і зростанням незадоволення або політичною нестабільністю? НАТО Ревю пропонує деякі попередні думки з цього приводу.
Як продуктова криза впливає на операції НАТО? Загальна інформація й інтерв'ю з ЮНАМА допомагають зрозуміти лихо, що вразило Афганістан.
Девід Віктор, з Ради закордонних зв'язків, пояснює причини виникнення енергетичної кризи, її зв'язок з питаннями продуктів харчування, і що повинні робити уряди.
Професори Алпас і Кіракоглу з пілотного проекту НАТО SPS обговорюють питання харчових продуктів як питання безпеки, що робиться в рамках цих проектів НАТО, та роблять прогнози на майбутнє.

Більшість із нас, на Заході, дивиться на нинішню харчову кризу як на проблему, що турбує, але далеку від нас. Ми не бачимо, щоб вона перетинала кордонів нашого комфорту – за винятком деякого здивування при погляді на рахунок у супермаркеті, коли ми робимо закупки продуктів на тиждень. Але таке самозаспокоєння є хибним за трьох причин.

По-перше, представники старшого покоління пам’ятають про те, що дефіцит продуктів харчування ще не так давно був проблемою на Заході. За часів великої депресії у США в кожному великому американському місті, від Нью- Йорка до Сіетла, можна було побачити нетрища, які були названі „Гувервілями” за прізвищем тодішнього президента США Е. Гувера, населені бідняками без грошей і без їжі. Наступний президент, який зайнявся цими проблемами, добре розумів, що дефіцит харчів загрожує безпеці. „Голодні і безробітні люди – це матеріал, з якого виростають диктатури”, – говорив Франклін Д. Рузвельт.

По-друге, попри те, що „Гувервілів” сьогодні на Заході вже немає, кількість бідняків у містах швидко зростає. Це люди, які найбільше страждають від зростання цін на харчові продукти, від того, що отримало назву „невидимий голод”. Вони бачать їжу на прилавках магазинів, і бачать, що ціни для них недоступні. І ці люди, яких налічується десятки, якщо не сотні мільйонів, можуть відреагувати на це досить скоро.

І, зрештою, по-третє, існує більш опосередкована загроза. Подивіться на Афганістан. Ця одна з найбідніших країн світу, яка ще шість місяців тому звернулась з проханням про харчову допомогу і в якій існує повстанський рух, який легко може скористатися незадоволенням людей нестачею харчів. Джерела в Афганістані вже вказують на небезпеку того, що невдоволена молодь може звернуть до радикальних способів розв’язання проблеми. Це вплине і на Захід – на наших військових у короткотерміновому сенсі, і на нашу безпеку в середньо і довгостроковому сенсі.

Харчі – це не просто гуманітарне питання, яке заслуговує на співчуття. Це також і питання безпеки, яке вимагає дій.

Пол Кінг