МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

НАТО і крива Мадонни:чому нова Стратегічна концепція життєво необхідна

© DPA / Reporters

Пітер ван Хем вважає, що НАТО мусить терміново обновитися.

Тут він аргументує необхідність розпочати оновлення НАТО зі спроби вироблення нової Стратегічної концепції.

Вказуючи шлях: бізнес використовує Мадонну як модель самооновлення. Тепер настала черга НАТО.

Великі фірми самооновлюються кожні декілька років. Без інновацій вони втрачають ринкову владу і стають неадекватними.

Ось чому НАТО потрібні підприємці у сфері політики, готові надати Альянсу нове життя і нову мету.

Сьогодні майже немає завдань, що стоять перед Заходом і які НАТО не зобов’язана внести у свій, і без того переповнений, порядок денний. На додаток до традиційних завдань, таких як територіальна оборона і підтримання миру, Альянсу доводиться боротись із розповсюдженням зброї масового знищення, займатись питаннями протиракетної оборони і кібернетичної безпеки.

У своїй багатофункціональності НАТО починає нагадувати складаний швейцарський ніж, у якого відкриті усі його інструменти. Але, як відомо, повністю розкладені складані ножі - незграбна штука, будучи готовими до виконання будь-якої роботи, фактично нічого не можуть зробити. Ось чому НАТО потрібно переоснаститись, і починати треба з перегляду застарілої Стратегічної концепції.

Нинішня Стратегічна концепція, яка є головним викладом місії Альянсу, була ухвалена в квітні 1999 року в розпал косовської кампанії НАТО. Таким чином, цей ключовий документ випередив зсув стратегічної парадигми, що відбувся 11 вересня, а також місію в Афганістані – першу місію поза межами євроатлантичної території.

У минулому члени Альянсу не часто готували стратегічні концепції (в 1952, 1967, 1991 і 1999 роках), але схоже, що сучасна історія рухається у прискореному темпі. Ось чому Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер в лютому 2007 року закликав до вироблення нової Стратегічної концепції, зауваживши, що поточні операції в Афганістані і Косові дали Альянсу „уроки безпеки ХХІ сторіччя. Ми мусимо включити їх у наші керівні документи для використання їх у практичній діяльності”.

Такий підхід, „ не чіпай, доки не зламалось”, недооцінює стратегічні виклики, що стоять сьогодні перед НАТО

Але в столицях країн НАТО багато офіційних осіб занепокоєні тим, що ризик такого стратегічного перегляду занадто великий. Вони бояться, що це може викликати до життя трансатлантичні суперечки 2002 -- 2003 років і відкриє рани, які щойно почали загоюватись. Вони також вважають, що Комплексні політичні настанови – документ, який був ухвалений у листопаді 2006 року на Ризькому саміті – забезпечує НАТО вихід з цього скрутного становища.

Але, усе ж таки, якщо ми просто будемо продовжувати шпуряти бляшанку по дорозі, ми зробимо велику помилку. Такий підхід, „ не чіпай, доки не зламалось”, недооцінює стратегічні виклики, що стоять сьогодні перед НАТО.

У нинішніх дискусіях канцлер Німеччини Ангела Меркель є єдиним політичним лідером, який чітко заявив, що вона хотіла б бачити нову Cтратегічну концепцію ухваленою на саміті НАТО в 2009 році. Цього важко буде досягти, зважаючи на календар виборів у США, де нова адміністрація прийде до Білого дому в січні 2009 року і їй потрібно буде декілька місяців для того, щоб зібрати нову команду.

Презентація нової Стратегічної концепції під час 60-ї річниці НАТО буде приємним подарунком до дня народження. Але більш важливим, ніж приурочення цієї події до святкування буде те, що члени Альянсу візьмуть на себе складні зобов’язання зробити усе необхідне: примиритись із незручностями тимчасових розбіжностей і зосередитись на виробленні нової Стратегічної концепції НАТО, яка пояснить політичну і військову стратегію Альянсу, та чітко повідомити про неї увесь світ.

Чому? Чому зараз?

Нинішні дебати щодо нової Cтратегічної концепції – це déjà vu для стратегічних аналітиків: зараз повторюються усі аргументи „за” і „проти”, які можна було почути в 1990-ті роки. Навіщо відкривати скриньку Пандори? Навіщо марнувати дипломатичну енергію, яку можна витратити на більш важливі, оперативні питання? Навіщо ризикувати можливим провалом, публічно перучи брудну натовську білизну?

Що цікаво, обидві Cтратегічні концепції, 1991 і 1999 років, були новаторськими і корисними для підготовки НАТО до вступу нових членів і виконання нових місій. Отже, нещодавній досвід не на користь обережному підходу, а, навпаки, демонструє, що Альянсу потрібен більш рішучий дух.

Можна сказати, що перед НАТО стоїть лакмусовий тест, який покаже, чи ця організація усе ще залишається справжнім „Альянсом”, що ґрунтується на спільних інтересах і цінностях, чи це просто коаліція у сфері безпеки, яку возвеличили. Стратегічна перекалібровка НАТО необхідна з чотирьох нагальних причин.

Заради успіху НАТО потребує пакета болісних компромісів, у яких кожна країна-член Альянсу мусить чимось поступитись і щось отримати

По-перше, членам Альянсу необхідно знайти дієвий консенсус щодо законності застосування військової сили в операціях, що не підпадають під дію статті 5 (тобто, не з метою самооборони), а у крайніх випадках, навіть без чіткого мандату Ради Безпеки ООН. Певною мірою, це було найбільш суперечливе нерозв’язане питання Стратегічної концепції 1999 року, яке набуло ще більшого значення у зв’язку з американським вторгненням в Ірак і американською доктриною превентивних воєн.

Якщо НАТО збирається боротись із тероризмом і розповсюдженням зброї масового знищення, час і законність застосування військової сили буде ключовим питанням, яке члени Альянсу мусять обговорити між собою відверто. Але певні ключові стратегічні документи демонструють, що це питання сьогодні не порушується. Стратегія безпеки ЄС від 2003 року відкриває оптимістична заява, що „Європа ніколи ще не була такою процвітаючою, такою безпечною і такою вільною”, в той час, як американська Стратегія безпеки від 2006 року починається зі зловісної заяви про те, що „Америка перебуває у стані війни”. Це вказує на потенційну загрозу зараження Альянсу дуже нездоровим рівнем стратегічної шизофренії, миритись з якою не можна.

Нинішній страусовий рефлекс, коли голова ховається в пісок у надії, що проблема зникне сама по собі, вже не діє. Необхідно прийняти на себе зобов’язання перетворити НАТО на справжню дієву політичну організацію, готову до обговорення ключових стратегічних завдань, які стоять перед Альянсом. Відсутність цього сьогодні пояснює розбіжності у сприйнятті загрози, які роблять проблематичними колективні дії НАТО. Північноатлантична рада (NAC), головний політичний керівний орган НАТО, сьогодні зосереджує свою діяльність в основному на поточних операціях Альянсу, приділяючи занадто мало часу потенційним кризам, які маячать на горизонті. Нова Стратегічна концепція має покласти край такому дисбалансу, наприклад, помінявши процедури визначення порядку денного роботи NAC.

По-друге, необхідно зробити вибір щодо майбутнього НАТО як оборонної організації. Безперечно, колективна оборона залишається хребтом Альянсу. Але що це означає в добу, коли переривання постачання енергоносіїв і (кібер-)тероризм є пріоритетними напрямками нападів? Положення статті 5 про колективну оборону НАТО було відповідним чином задіяне після подій 11 вересня, що теоретично означає, що НАТО в цілому залишається у квазі-стані війни. Те, що ми просто про це забули, вказує на те, що Альянсу необхідно переосмислити характер колективної оборони, свої реакції, і важливість переоснащення свого набору оперативних інструментів задля більш ефективного долання нових загроз безпеці. Військові операції НАТО пропонують нову стратегію „передової оборони”, де інтереси і цінності Альянсу захищаються у „Гіндукуші”. Але зважаючи на те, що енергетична безпека займає пріоритетне місце, а відносини з Росією перебувають на точці замерзання, істинне, і можливо інноваційне, значення статті 5 вимагає серйозного колективного переосмислення.

Усе це вимагає від НАТО визначити пріоритети. Розрив між очікуваннями від Альянсу і його можливостями стає небезпечно великим. Як організація НАТО не може запропонувати багато політичних інструментів і покладається в цьому на бажання країн-членів співпрацювати і об’єднувати свої колективні ресурси, сили і засоби. Але жовчні суперечки, які продовжуються щодо виділення фінансових і військових ресурсів для операцій на чолі з НАТО, демонструють розпад консенсусу в Альянсі, особливо щодо МССБ. НАТО повинна почати кроїти своє вбрання відповідно до тканини, яку вона має. Нова Стратегічна концепція має чітко пояснити значення статті 5 в ХХІ сторіччі, і на основі цієї нової оцінки встановити обмеження на масштаб і характер місій на чолі з НАТО.

По-третє, НАТО має підняти свої відносини з новими, часто глобальними партнерами і ключовими дійовими особами, такими як ЄС і ООН, на новий рівень. В Афганістані в МССБ беруть участь такі важливі союзники, як Австралія, 1000 військовослужбовців якої діють у небезпечній південній провінції Урузган. Оскільки численні країни НАТО не бажають ризикувати життям і здоров’ям в таких небезпечних місіях, Альянс ризикує перетворитись на „добровільну коаліцію”, що підірве внутрішню солідарність і, відповідно, raison d'être НАТО. Якщо НАТО вирішує бути справді глобальною, вона повинна наблизити до себе глобальних партнерів і визначити їхні права і обов’язки в рамках нових і прозорих правил гри.

Для стратегічного і рішучого оновлення Альянсу немає ідеального часу. Отже, сьогодні момент не менш слушний, ніж будь-який інший

Це також поширюється на зв’язки НАТО з ЄС і ООН. Альянс пишається своїм „комплексним підходом” до операцій. Але в реальності його можна реалізувати тільки включивши в гру ресурси ключових міжнародних організацій, таких як ЄС, ООН і Світовий банк. Ось чому ці міжнародні організації були вперше запрошені до обговорення відбудови Афганістану під час неформального засідання міністрів оборони країн НАТО в Ноордвійку в жовтні 2007 року. Оскільки 21 країна-член ЄС водночас є членами НАТО, очевидно потрібно посилити координацію і спільні дії між двома організаціями.

Домовленості „Берлін плюс” передбачають використання ресурсів НАТО Європейським Союзом. Нині настав час так званих реверсних домовленостей „Берлін плюс”, бо Альянсу можуть знадобитись інструменти ЄС, такі як Сили європейської жандармерії (EGF), а також цивільні сили і засоби врегулювання кризових ситуацій, якими володіє ЄС. Департамент миротворчих операцій ООН (DPKO) має у своєму розпорядженні вже 90 тис. військовослужбовців (які забезпечені річним бюджетом у 5 мільйонів доларів США), тому існує очевидна необхідність у зміцненні і формалізації зв’язків між НАТО і ООН. Неформально обговорюються численні нюанси, але рішення необхідно приймати терміново.

По-четверте, рішуче розв’язання проблеми стратегічних виборів і дилем НАТО матиме оздоровлюючий ефект в Альянсі.

Ті, хто бояться, що шлях до нової Стратегічної концепції буде вкритий конфліктами і взаємними звинуваченнями, тільки частково мають рацію. Головна проблема НАТО полягає в тому, що збереження статус-кво більш ризиковане, ніж реформи – зволікання є найчіткішою ознакою провалу. Сьогодні деякі ключові гравці НАТО стурбовані тим, як об'єднати свої різні підходи у новій Стратегічній концепції. Дехто хоче, щоб НАТО була справді глобальною, інші бояться, що це відволікатиме від розбудови потужного європейського підходу.

Без сумніву, розірвати це коло буде важко, але НАТО заради себе зобов’язана зробити серйозну спробу. Хоча головним призом має стати інноваційна і активна Стратегічна концепція, для НАТО сам процес досягнення консенсусу може бути не менш цінним, ніж кінцевий результат. Можливо Альянс мусить набратися мужності і скористатися аркушем з книги ЄС, чия нещодавня конституційна криза здійснила очищувальний вплив на процес європейської інтеграції, а не зупинила його.

Мадонна або смерть?

Якісну адаптацію до нових завдань, залишаючись при цьому вірним своїм принципам, бізнес-аналітики називають „кривою Мадонни”. Ця крива названа на честь знаменитої поп-співачки, яка перевтілювалась кожного разу, коли її стиль і популярність зазнавали неминучого занепаду, але її зухвалість знову піднімала її ще на вищі рівні популярності і слави.

НАТО мусить діяти за принципом „кривої Мадонни” і не чекати, доки її суперечки переростуть у публічні сварки. Аргумент, що латання країв достатньо, бо усі завдання можна вирішувати по черзі, просто не відповідає дійсності. Заради успіху НАТО потребує пакета болісних компромісів, у яких кожна країна-член Альянсу мусить чимось поступитись і щось отримати. Це вимагає комплексних реформаторських зусиль, які може запропонувати тільки нова Стратегічна концепція.

Для стратегічного і рішучого оновлення Альянсу немає ідеального часу. Отже, сьогодні момент не менш слушний, ніж будь-який інший.

Згадайте, що нинішня Стратегічна концепція, датована 1999 роком, коли НАТО вела першу справжню війну в своїй історії. Це має дати Альянсу необхідної упевненості в тому, що він зможе упоратись і цього разу, особливо, зважаючи на те, що єдиною альтернативою „кривій Мадонни” залишається сталий занепад його значення і цінності.

Ми також не повинні забувати про те, що решта світу ретельно спостерігає за діями НАТО і дехто очевидно прагне побачити Альянс іммобілізованим дезорієнтацією і упертістю. Нова, переломна, Стратегічна концепція доведе, що критики НАТО помиляються, і забезпечить довгострокову міць Альянсу.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink