МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Переосмислення програм партнерства НАТО в ХХІ сторіччі

Загрози безпеці сьогодні глобалізовані і нетрадиційні. Настав час, коли програми партнерства НАТО також мають стати такими, вважає Рон Асмус.

У 1990-ті роки нові прогарми партнерства НАТО стали ключовим елементом перебудови Альянсу після холодної війни. Розширення НАТО і втручання на Балканах багато в чому стали найбільшими стратегічними кроками в історії Альянсу.

Розвиток нових інструментів партнерства допоміг уникнути появи нових ліній розділу внаслідок розширення і дозволив НАТО розбудувати відносини зі стратегічно важливими країнами, які не є кандидатами на членство в Альянсі, а також сприяв формуванню коаліції на чолі НАТО, яка допомогла підтримати мир на Балканах. Отже, програми партнерства стали важливим елементом успіху НАТО в 1990-ті роки і відмінною стратегією з поширення стабільності на континенті.

Дивлячись назад можна сказати, що ці інструменти партнерства були логічним і заснованим на здоровому глузді пристосуванням до нової стратегічної реальності. Але в ті часи Альянсу було нелегко відкритися для співпраці з країнами-нечленами.

Багато з нас чудово пам’ятають, з якою підозрою на нас дивились, коли ми пропонували такі кроки на початку 90-х років. Під час моїх візитів до НАТО мені неодноразово казали, що це просто неможливо. Через кілька років НАТО створила програму „Партнерство заради миру”, підписала Основоположний акт НАТО-Росія, заснувала Комісію Україна -- НАТО і РЄАП. Я нагадую про це тільки для того, щоб підкреслити, що тоді, і тільки тоді, коли викристалізувалися стратегічний імператив і політичний консенсус щодо необхідності змін, те, що здавалось неможливим, десь зникло, а Альянс довів свою гнучкість і здатність до інновацій.

Сьогодні ми перебуваємо в аналогічній ситуації. Серед членів Альянсу немає впевненості і єдності щодо майбутньої спільної мети і стратегії НАТО. Багато нових стратегічних викликів, що постають перед нами, знаходяться поза межами Європи і передбачають дії в потенційно нестабільних регіонах світу, де ніколи не ступала нога Альянсу. Але, на мою думку, ми ніколи не розв’яжемо питання того, яким має бути нове покоління програм партнерства, доки ми чітко не розберемось в більш широких стратегічних питаннях. Нам треба особливо попрацювати над трьома з них.

Серед членів Альянсу немає впевненості і єдності щодо майбутньої спільної мети і стратегії НАТО

Перше – це майбутня роль програм партнерства НАТО в нинішньому євроатлантичному співтоваристві. Зростає відчуття, що ці програми партнерства і структури втрачають актуальність. Багато членів РЄАП, які зробили свій вибір, або вже приєднались до Альянсу, або зосередились на двосторонньому партнерстві через ПДЧ та подібні інструменти.

В результаті РЄАП спустошується зсередини. В міру того як Росія стає дедалі більш категоричною і антизахідною, вона також може втрачати схильність до співпраці. Центральна Азія стає більш важливою для Заходу в статичному сенсі, але ніхто не знає, як використовувати інструменти партнерства НАТО в складі більш широкої стратегії залучення цих країн до співпраці. Знову-таки, проблема полягає у відсутності загальної стратегії Заходу, в якій інструменти партнерства НАТО могли б відіграти вирішальну роль.

А Близький Схід?

Друге питання стосується майбутньої ролі НАТО на ширшому Близькому Сході. Середземноморський діалог НАТО (СД) і Стамбульська ініціатива співпраці (СІС) перебувають у стані стратегічної невизначеності. Звичайно, ці дві ініціативи дуже різні за своїм походженням. СД був розвинутий в середині 90-х років як доповнення і противага відкритості НАТО стосовно країн Сходу. Він завжди був як прийомна дочка порівняно з розширенням і партнерством – з меншою стратегічною наполегливістю з боку Альянсу і меншим ентузіазмом з боку партнерів. СІС, започаткована в Стамбулі негайно після подій 11 вересня і війни в Іраку, стала першим кроком з визнання Альянсом величезного значення Перської затоки для Заходу.

Сьогодні обидві ініціативи страждають від відсутності в НАТО чіткого стратегічного розуміння наших цілей на ширшому Близькому Сході. Ці механізми позбавлені загального бачення або стратегії. На ширшому Близькому Сході є країни, які прагнуть більш близьких відносин з НАТО, а Альянс їх гальмує. Цей перелік починається з Ізраїлю і включає інші країни Середземномор’я, а також членів Ради співробітництва країн Перської затоки. Тут НАТО також не спромоглася скористатися стратегічними можливостями через відсутність широкого спільного західного бачення і стратегії.

Третім ключовим стратегічним питанням є можливі майбутні глобальні програми партнерства. Тут офіційний термін Альянсу „контактні країни” вже вказує на неоднозначність. Такі операції, як в Афганістані, вимагають від НАТО залучення неєвропейських країн з метою розподілу тягаря. І коли такі країни роблять внески більші, ніж деякі члени Альянсу, їхнє бажання брати участь у прийнятті рішень стає цілком зрозуміле. Це вимагає нових підходів до відкритості процесу прийняття рішень в НАТО.

Тут також ми маємо запитання без відповіді – чого насправді хочуть країни-члени НАТО? Чи справді програми партнерства з Австралією і Японією спрямовані лише на те, щоб видоїти з них більше грошей і військ для місій на чолі з НАТО? Чи вони також передбачають розбудову стратегічних відносин у нових і важливих регіонах? Це дорога з одностороннім чи двостороннім рухом? Просто кажучи, це діяльність з розподілу тягаря, чи ми намагаємося сформувати нову динаміку безпеки у важливих регіонах? НАТО не може, і не повинна, намагатись розв’язати усі проблеми, чи встигнути усюди. Але однієї поїздки до Японії і Австралії достатньо, щоб зрозуміти, що ці країни тягнуться до НАТО за більш важливих, хоч і складніших, причин, які часто ігноруються в наших нинішніх дискусіях.

Альянс знову стоїть на стратегічному роздоріжжі

Який з усього цього можна зробити висновок? Альянс знову стоїть на стратегічному роздоріжжі. Перебудувавшись у 90-х роках з метою виконання завдання побудови нового порядку в Європі по закінченні холодної війни, він нині змушений знову перебудовуватись на дійову особу в сфері безпеки, яка здатна захистити цінності й інтереси своїх членів на більш глобальній арені. НАТО в принципі зробила такий стратегічний стрибок в Афганістані, але чи він буде успішний, поки що не зрозуміло. Успіх МССБ відкриє двері для нових і більш амбіційних підходів до партнерства і можливої більш широкої ролі в безпеці Південної Азії і поза її межами. Провал може поставити під сумнів майбутнє Альянсу.

Не треба бути Клаузевіцем, щоб передбачити, що кризи, подібні до афганської, навряд чи не будуть повторюватись. До того ж з достатнім ступенем упевненості можна сказати, що наступна виникне на ширшому Близькому Сході. Якщо майбутнє цього регіону справді є головним стратегічним питанням нашого часу, тоді можна вважати аномалією те, що саме тоді, коли це питання потрібно розв’язувати, основного західного Альянсу майже не видно через відсутність спільної великої стратегії, частиною якої може бути НАТО. Ближче до дому, завдання з перегляду нашого партнерства в Євразії може здаватись менш важким, але й тут є ряд серйозних питань.

Коли сьогодні ставиш ці питання в Брюсселі, часто наражаєшся на незграбне мовчання – так само, як це було на початку 90-х років. Програми партнерства, схоже, знову віднесені до категорії „занадто складних для опанування”. Насправді, вимога творчо переглянути партнерство як новий інструмент у світі, в якому ми живемо, є актуальною як ніколи. Проблема, яку ми повинні розв’язати, полягає в пошуку спільної мети і політичної волі, необхідних для визначення того, чого ми прагнемо досягти в стратегічному плані. Тоді в НАТО знайдеться чимало розумних людей, які допоможуть нам модернізувати наш арсенал програм партнерства, який сприятиме досягненню цієї мети.

Виконуючи свою роботу: австарлійські військовослужбовці шукають зброю в Афганістані.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink