МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Немов американські горки

Роберт Пшель ділиться власними поглядами на зміни в ЗМІ, що відбулися протягом його професійної кар'єри - по обидва боки "залізної завіси".

Ми усі бачимо, як швидко змінюються ЗМІ останніми десятиріччями. Але мій власний досвід останніх 20 років демонструє, наскільки радикальними є ці зміни - від журналіста, що працював у старих ЗМІ радянського блоку часів холодної війни, до прес-секретаря штаб-квартири НАТО в Брюсселі, що працює з новими ЗМІ.

Порівняйте дві наступні фотографії. Одна, зроблена у 1988 році, повертає мене до Варшави. Я пам’ятаю атмосферу цензури, яка слабшала (але продовжувала діяти), і в якій доводилось працювати польським ЗМІ. З часів роботи в щоденній газеті, я пригадую палкі дискусії щодо можливості реальної демократії, яка асоціювалася з рухом „Солідарність”, що набирав обертів. Це неможливо було обговорювати в офіційних публікаціях, але жваво дебатувалось в підпільній пресі і під час таємних зборів.

Як не дивно, але мої найяскравіші спогади про ті часи пов’язані з буденними проблемами, викликаними архаїчним станом „інфраструктури ЗМІ”, такими як:

• запах свинцю в друкарні, де готувались вранішні випуски, часто із застосуванням досить примітивної технології.

• Насолода від друкування репортажів закордонних кореспондентів, які щоденно диктували свою інформацію по тріскучій телефонній лінії.

• І задоволення від розмотування довгих телексних стрічок, отриманих від офіційного агентства новин.

Ніякого Інтернету, мобільних телефонів чи комунікаторів.

А як же ж кваліфіковані громадські обговорення зовнішньої політики і політики безпеки? Від будь-якої згадки про НАТО, якщо вона не супроводжувалась рішучим засудженням цієї „машини війни”, цензори скаженіли. Дані про участь виборців у місцевих виборах на територіях, де була значна військова присутність, не публікувались, щоб „ворог” (НАТО?) не зрозумів схему дислокації збройних сил. Журналістам, які намагалися отримати справжні цифри про оборонні видатки, радили пошукати іншу тему, бо така інформація вважалась державною таємницею.

Коротко кажучи, спроба поставити під сумнів правдивість останніх комюніке Варшавського пакту була марною і навіть ризикованою з точки зору перспектив вашої кар’єри.

Від будь-якої згадки про НАТО, якщо вона не супроводжувалась рішучим засудженням цієї „машини війни”, цензори скаженіли!

Але навіть тоді, в такому несприятливому середовищі, інформація надходила. Деякі спеціальні видання публікували професійні відгуки про найостанніші тенденції в оборонних технологіях. Колеги, повертаючись із закордонних відряджень, ділились змістом найважливіших статей, опублікованих в пресі країн Альянсу. А деякі хоробрі мислителі починали обговорювати можливі варіанти політики безпеки після падіння старого режиму.

Ті, хто не міг дочекатись свободи аналізувати нинішні і можливі майбутні тенденції у військовій справі, звертались до ...минулого. Було написано багато захоплюючих коментарів про битви і кампанії античних часів, з яких робились дуже сучасні висновки. Я пам’ятаю один матеріал, присвячений кампанії Олександра Македонського, який цензори чомусь пропустили попри те, що в ньому гострій критиці були піддані дії, за якими без сумніву проглядала тактика радянської армії 1980-х років.

Перенесіться у 2008 рік і ви відчуєте себе, ніби на іншій планеті.

А зараз мені не треба хвилюватись з приводу державної цензури моїх праць, присвячених політиці безпеки НАТО – мені, фактично, саме за це й платять! Польща разом з десятьма іншими країнами-учасницями колишнього Варшавського пакту повністю інтегрувалась до НАТО. Але ж ця НАТО зовсім інша.

А зараз мені не треба хвилюватись з приводу державної цензури моїх праць, присвячених політиці безпеки НАТО – мені, фактично, саме за це й платять!

Після стабілізаційних зусиль на Балканах (які продовжуються, зокрема, в Косові), увага Альянсу великою мірою зосереджена на Афганістані. Так до цього ставляться і ЗМІ. Засоби масової інформації (місцеві, регіональні та міжнародні) дуже детально інформують про те, що там відбувається. Політичні коментарі, військові звіти, розповіді окремих цивільних і військових осіб, які беруть участь в афганській місії , формують постійний потік новин – як друкованих, так і електронних.

Мої співвітчизники, так само, як і мешканці інших країн, що беруть участь у формуванні МССБ, з великою зацікавленістю слідкують за цією інформацією. Природно, що офіційних комюніке і заяв недостатньо. Інформацію шукають на веб-сторінках, у статтях, на фотографіях, відео і аудіо матеріалах з прес-конференцій, модулях для іПод. Навіть блоги учасників подій стали нормою. Акредитація журналістів при військових підрозділах часто дає глядачам/читачам можливість безпосередньо слідкувати за подіями в сфері безпеки.

Для прес-служби, такої як наша, особливо складною проблемою є необхідність дуже швидко реагувати на запити. Журналісти не готові занадто довго чекати на інформацію і коментарі – тиск з боку цілодобових каналів новин і дедалі більш короткі строки випуску інформації (це особливо стосується міжнародних агенцій новин) вимагають високого рівня координації і обміну інформацією між цивільними компонентами НАТО.

Прес-служба НАТО успішно долає ці труднощі. Ми знаємо, наскільки високими є ставки. Платники податків мусять знати, як використовуються виділені на оборону гроші. Дезінформація може зірвати підтримку місії. А нам до того ж необхідно боротись з тими, хто вставляє нам палки в колеса – терористами, повстанцями і талібами, чия брехня і залякування поширюються і старими, і новими ЗМІ.

Останнє міркування. Більшість знає, що НАТО виконує місії в сфері безпеки, такі як Афганістан, Косово, морська операція в Середземному морі і тренувальна місія в Іраку. Але НАТО сьогодні працює над завданнями у сфері безпеки, які виходять далеко за межі чисто військової справи. Кібернетичний захист, енергетична безпека і боротьба з тероризмом – усі вони вимагають значних політичних, бюджетних і технічних внесків.

Отже, попри величезні геополітичні зміни в Європі, і на тлі захоплюючих технологічних проривів у світі ЗМІ, що відбулись за останні двадцять років, один принцип лишається незмінним: міжнародні новини в сфері безпеки є життєво важливими. Ще багато історій чекають на те, щоб їх розповіли. Чекайте і не пропустіть...

Роберт Пшель

Добрі старі часи: для того, щоб керувати ЗМІ сьогодні потрібно набагато більше умінь

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink