Резюме

НАТО і Росія: тверезі думки і практичні пропозиції

Дмітрій Тренін

Після складних 90-х, коли між НАТО і Росією виникали розбіжності з приводу розширення НАТО і операцій в колишній Югославії, на початку останнього десятиріччя ми спостерігали поліпшення взаємин між Альянсом і Росією. З точки зору Москви, Альянс, який багато років протистояв Радянському Союзу в Центральній Європі, трансформувався у коаліцію держав, що сприяла зміцненню безпеки в центральноазіатському регіоні, на найбільш вразливому фланзі російської держави. Проте нещодавно наші відносини знову почали погіршуватись. Однак, попри існуючі розбіжності, сьогодні Росія значно краще розуміє НАТО, ніж в 90-х роках. Це розуміння додає стабільності і передбачуваності нашим відносинам, хоча і не всі взаємні сподівання справдились. Очевидно, що для поліпшення відносин необхідні обопільні зусилля. Відносини між НАТО і Росією потребують ретельного керівництва, що дозволить мінімізувати протистояння і непорозуміння, і водночас всіляко сприятиме розвитку співпраці.

Україна і НАТО: на роздоріжжі

Професор Г.М. Перепелиця

У відносинах з НАТО Україна нині стоїть перед вибором. Один із шляхів може привести країну до членства в Альянсі і дати можливість стати європейською державою західної орієнтації; вибір другого може привести до відмови від євроатлантичних прагнень і має малопередбачувані наслідки. Після Помаранчевої революції завдання вступу до НАТО зайняло чільне місце серед зовнішньополітичних пріоритетів Президента Віктора Ющенка. Важливі кроки були зроблені у напрямку євроатлантичної інтеграції. У березні 2006 року Україна успішно склала один із головних іспитів на членство в НАТО, провівши вільні, демократичні вибори до Парламенту. Але за іронією долі результат виборів спричинив значне зниження темпу подальшого наближення до цієї мети. „Антикризова коаліція” новообраної Верховної Ради та прем’єр-міністр Віктор Янукович загальмували процес наближення до членства в НАТО. Політична нестабільність в Україні продовжує негативно впливати на рівень співпраці з Альянсом. Тим часом питання вступу до НАТО залишається в Україні вкрай заполітизованим, а остаточний вибір – далеко не певним.

НАТО і Балкани: необхідність подальшої інтеграції

Д-р Амадео Уоткінс та Срджан Глігорієвич

Альянс, що брав активну участь у вирішенні балканської проблеми з часів війни у Боснії, і зараз утримує свої сили в регіоні. Окрім сил КФОР, НАТО має три місцеві штаби і нещодавно відкрила в Белграді Офіс зв′язку. Присутність Альянсу є позитивним фактором, що не тільки впливає на зміцнення безпеки, але і сприяє зближенню між регіоном і євроатлантичним співтовариством. Проте необхідно докласти зусиль для поліпшення репутації Альянсу в деяких країнах. Наступний рік буде дуже важливим для регіону і для НАТО, зокрема в контексті вирішення питання статусу Косова. Альянс багато зробив для регіону, зокрема забезпечив стабільне і безпечне середовище для сталого розвитку. Але НАТО не повинна на цьому зупинятись, попереду ще багато роботи. Передання цілковитої відповідальності за безпеку і стабільність регіону місцевим структурам має бути ретельно скерованим.

НАТО і Японія: посилення стабільності в Азії.

Доктор Масако Ікегамі

НАТО і Японія мають спільні демократичні цінності і основні стратегічні інтереси. Східна Азія набуває дедалі більшого значення у контексті глобальної безпеки. Проте, на відміну від євроатлантичної зони, у цьому регіоні все ще існують райони нестабільності і небезпека міждержавного конфлікту є реальною. Нині, в епоху глобалізації загроз і ризиків, НАТО проводить операції далеко за межами її традиційної євроатлантичної зони. Японія також робить свій внесок у підтримання міжнародного миру і безпеки, бере участь у гуманітарних операціях. Альянс розширюється; це створює певну загрозу, але і відкриває нові можливості для євроатлантичного співтовариства. Якщо до НАТО приєднаються країни, що не поділяють демократичні цінності, або Альянс співпрацюватиме з ними, це ймовірно може зашкодити ефективності НАТО в майбутньому. Але коаліція партнерів, що обстоюють спільні демократичні принципи, зміцнить потенціал Альянсу і його спроможність здійснювати стримування. З метою розширення цих можливостей НАТО може створити нову, багаторівневу структуру партнерства, до якої увійдуть і такі країни як Японія, що поділяє головні цінності Альянсу і може зробити вагомий внесок в його операції.

Десятиріччя Ради євроатлантичного партнерства: особистий погляд

Роберт Ф. Сіммонс-молодший

Відзначаючи десятиріччя Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), ми аналізуємо досягнуті успіхи і дивимось у майбутнє. Об’єднуючи у своїх лавах 26 союзників і 23 країни-партнера, РЄАП є потужним каталізатором внутрішніх перетворень та міжнародної співпраці у галузі безпеки. Як форум для діалогу та координації спільних зусиль між членами Альянсу та партнерами Рада євроатлантичного партнерства дає можливість країнам-партнерам брати участь у операціях під проводом НАТО в Афганістані, на Балканах та у Середземномор’ї. У майбутньому Рада євроатлантичного партнерства продовжуватиме розвиватися відповідно до директив, накреслених Празьким, Стамбульським та Ризьким самітами. Процедури та програми РЄАП стають дедалі ефективнішими і доступнішими. Але члени Альянсу мають докласти більше зусиль, щоб їхні партнери по РЄАП переконалися, що цей орган справді працює на засадах спільної відповідальності.

НАТО та Європейський Союз: співробітництво і безпека

Професор Адріан Поп

Перед НАТО та Європейським Союзом постають подібні стратегічні завдання, що включають забезпечення миру й стабільності вздовж своїх кордонів, боротьбу з тероризмом та транснаціональною злочинністю, розв’язання заморожених конфліктів, протистояння потенційній загрозі пандемій. Необхідно докласти більше зусиль для співпраці заради зміцнення безпеки й стабільності. На стратегічному рівні співробітництво запобігає дублюванню зусиль і посилює впливовість обох організацій. Щодо практичних питань, то нині широкою підтримкою користується ідея про те, що певні зовнішні операції, такі як підтримання миру в Африці та на Балканах, мають проводитись під егідою ЄС, в той час як інші – на кшталт поточних операцій в Афганістані – належать до компетенції НАТО.

Інтерв'ю

Генерал-лейтенант Девід Лікі, генеральний директор військового штабу Європейського Союзу

Генерал-лейтенант британських сухопутних сил Девід Лікі є генеральним директором військового штабу Європейського Союзу (EUMS), що відповідає за раннє попередження про загрози, оцінку ситуації і стратегічне планування для ЄС. З грудня 2004 року до грудня 2005 генерал Лікі був командувачем перших сил ЄС в Боснії і Герцеговині (EUFOR) і безпосередньо брав участь у забезпеченні виконання домовленостей “Берлін плюс”. У цьому інтерв’ю генерал Лікі відповідає на запитання стосовно цивільно-військової співпраці, оперативної готовності сил ЄС і досвіду операцій в Конго. Він також розповідає про свій особистий досвід на посаді першого командувача EUFOR в Боснії і Герцеговині і можливості майбутньої оперативної співпраці з НАТО.

Партнерство НАТО – Росія: все не так просто

Пол Фрітч

Часто взаємини між НАТО і Росією привертають підвищену увагу громадськості не через досягнення у розвитку відносин. У Росії і на Заході журналісти, політологи і багато відомих політиків спекулюють на ідеї конфронтації як дійсної, так і потенційної. Ніщо так не підвищує рейтинг газет, як проголошення “нової холодної війни”. Проте співпраця і дискусії з Росією мають значно більше аспектів, ніж багатьом здається. РРН практично стала форумом для серйозних обговорень і вирішення тих питань, щодо яких між нами існують розбіжності. У цьому році, коли Росія висловила своє занепокоєння щодо планів США розташувати третю систему протиракетної оборони в Центральній Європі, РРН стала головним форумом для обговорення цього питання. Окрім політичного діалогу, здійснюється багато заходів практичної співпраці. У контексті нагальних загроз тероризму і розповсюдження зброї масового знищення ми спрямували роботу Ради Росія – НАТО на вирішення проблем майбутнього і пошук шляхів співпраці у протистоянні безпрецедентним новим загрозам. У наступні п′ять років ми повинні продовжувати працювати над всіма цими завданнями водночас, аби забезпечити міцне підгрунтя взаємної довіри для поглиблення подальшої співпраці.

Гроші як корінь зла: економіка транснаціонального тероризму

Адріан Кендрі

Роль економічних законів і технологій залишається важливою у будь-які часи. Неможливо не визнати, що вони здатні впливати на мотивацію, вибір і компроміси при прийнятті рішень людьми і організаціями в усіх сферах життя. Тероризм не є винятком – фінансова підтримка тероризму може надходити з різних джерел, серед яких окремі держави, незаконна торгівля і взаємодія із структурами організованої злочинності. НАТО не економічна організація, але вона відіграє важливу, хоча і скромну, роль в обміні економічною і фінансовою інформацією з країнами Альянсу і партнерами, допомагаючи їм виконувати дедалі складніші завдання. Є певні заходи, яких може вжити Альянс, щоб позбавити терористичні організації фінансової підтримки. Ретельне економічне управління оборонними бюджетами, міжнародна співпраця правоохоронних органів і захист ключових елементів інфраструктури, координація заходів з відповідними міжнародними і національними організаціями є ключовими факторами для вирішення цієї проблеми.

Досвід солідарності в Альянсі

Лех Валенса

Шлях Польщі та інших країн колишнього Східного блоку до членства в Північноатлантичному альянсі був довгим і непростим. На Заході спочатку не могли усвідомити, що геополітичне середовище докорінно змінилось і що падіння залізної завіси позначило початок нової епохи. В цю епоху виникли нові правила існування глобального світу. Світ без кордонів, в якому ми зараз живемо, має керуватись максимально точними правилами і необхідними засобами управління. І це також одне із завдань Альянсу. Чим більше країн він об′єднує – тим краще він виконує це завдання. Сьогодні, коли минуло десять років після історичного і пам′ятного рішення щодо розширення НАТО, наші союзники можуть сказати із впевненістю, що це було правильне рішення. Польща може з чистою совістю сказати, що вона достойно несе свою частку спільної ноші в Альянсі.

Велике переселення

Франсуа Ле Блевеннек

10 березня 1966 року уряд Франції надіслав чотирнадцяти країнам НАТО звернення, в якому зазначалось, що він має намір відкликати своїх офіцерів із штабів інтегрованої військової структури НАТО, припинити виконання зобов’язань щодо підпорядкування військових сил міжнародному командуванню і звертається з проханням перемістити за межі території країни штаб-квартиру НАТО, військові підрозділи Альянсу та інші установи і бази, які не належать Франції. Проте Франція не відмовлялась від Вашингтонського договору і не вважала, що Атлантичний альянс має припинити своє існування. Виникли певні проблеми з розміщенням штаб-квартири Альянсу. Декілька місяців ходили різні чутки. Пропонували різні міста, але вибір було зроблено на користь Брюсселя. Складний демонтаж бетонних злітно-посадочних смуг, побудованих “Люфтваффе”, питання безпеки, надзвичайно напружений графік будівництва – все це значно ускладнило процес переміщення штаб-квартири НАТО в 1967 році.
...вгору...