Інтерв’ю
Генерал-лейтенант Девід Лікі є генеральним директором Військового штабу Європейського Союзу.
Генерал-лейтенант Девід Лікі є генеральним директором Військового штабу Європейського Союзу. (© Council of the European Union)
На посаді генерального директора військового штабу Європейського Союзу (EUMS) генерал-лейтенант британських сухопутних військ Девід Лікі відповідає за раннє попередження, оцінку ситуації і стратегічне планування в ЄС. До останнього також входить планування місій ЄС в Косові й Афганістані. З грудня 2004 року по грудень 2005-го генерал Лікі командував першими військами ЄС (EUFOR) у Боснії та Герцеговині, де на практиці ознайомився з домовленостями „Берлін плюс”.

НАТО Ревю (Н.Р.): Які ваші пріоритети на посаді генерального директора військового штабу ЄС?

Генерал Девід Лікі (Ген. Лікі): Військовий аспект ESDP (Європейська політика безпеки і оборони) вже існує шість років, але порівняно з НАТО він усе ще перебуває у періоді дитинства. Однак він отримав гарний початок в організаційному, політичному і військовому сенсах. Він уже приніс ряд чудових результатів і, як будь-яка організація, продовжує розвиватися.

Передусім я прагну зробити нашу організацію такою, що відповідає своєму завданню. У сучасному мінливому світі військові місії ESDP можуть мати дуже різний характер: операція „Артеміс” у Демократичній Республіці Конго; потім події у колишній Югославській Республіці Македонія *; потім Боснія; і знову Конго. Усе це були різні за масштабами і розміром операції різного ступеня ризику і географічної віддаленості. Конго, а там ми були двічі, це зовсім не Балкани, що знаходяться „тут, за рогом”. Нам необхідно бути динамічними, бо наступна військова операція ніколи не буває такою ж самою, як попередня, і ніколи не збігається з вашими очікуваннями.

Друге, що пов’язане з операціями (бо перше і найважливіше, це місце їх проведення), це те, що в НАТО, в ООН і в столицях ЄС ми говоримо про операції, що ґрунтуються на результатах, про комплексний або глобальний підхід. Немає значення як його називати. Я думаю, ми усі розуміємо про що говоримо: про інтеграцію діяльності економічних, політичних і судових компонентів та поліції. І досягти успіху в зонах світової нестабільності можна тільки за рахунок ефекту інтеграції.

Отже, ми в Секретаріаті багато працюємо над питаннями цивільно-військової співпраці, цивільно-військової штабної діяльності. Ми перебуваємо в процесі пристосування одного зі штабних підрозділів до кращої інтеграції військових можливостей планування і підтримки та цивільного планування. Саме в цьому нам, в Секретаріаті Ради, необхідно вдосконалюватись. Я маю на увазі об’єднання військового і цивільного планування. Фактично, ми це вже робимо. Але нам потрібно посилювати цю інтеграцію.

Одне з моїх завдань полягає у поліпшенні цивільно-військової інтеграції, але не за рахунок військової спроможності. По-перше, для серйозного планування військової операції (як суто військової операції, так і військових елементів інших операцій) необхідно мати критичну масу військових планувальників. По-друге, ми не збираємося використовувати підхід, за яким цивільно-військові операції обмежуються лише захистом довкілля, встановленням відносин з громадами і гуманітарними проектами.

Головний внесок військових полягає у створенні необхідних умов. Створення цих умов може вимагати ведення бойових дій, і ЄС готовий до цього. Але при здійсненні цивільно-військової інтеграції і співпраці нам необхідно пам’ятати про те, що насамперед ми мусимо зберігати критичну масу військового планування, зберігати військовий дух, тобто, залишатись воїнами. Можливо доведеться воювати. Можливо доведеться нести втрати. Можливо доведеться завдавати втрат. А якщо ми не будемо готові підтримувати в собі цей військовий дух, ми не будемо надійними з військової точки зору.

Це підводить нас до другого завдання. Очевидно, що для проведення операцій нам необхідні сили і засоби. Мої попередники багато зробили у цьому відношенні.

По-перше, концепція „бойової групи” досягла своєї попередньої оперативної готовності у 2005 році, а в січні цього року досягла цілковитої оперативної готовності. Дві бойові групи перебувають у режимі чергування, готові до дій в будь-який час протягом свого шестимісячного терміну і нам потрібне гнучке командування, здатне добре управляти. Наші досягнення непогані, але могли б бути і кращими. Нас дуже непокоять питання забезпечення бойових груп, і тут ми маємо ту ж саму проблему, що й НАТО – стратегічні авіаперевезення. Хто їх забезпечить? Хто їх профінансує? Чи будуть вони доступні вчасно?

Нам необхідно бути динамічними, бо наступна військова операція ніколи не буває такою ж самою, як попередня, і ніколи не відповідає вашим очікуванням
Ми дуже добре попрацювали над головними цілями. Роблячи це, ми дуже ретельно вивчали досвід роботи НАТО з анкетами оборонного планування і таким чином змогли засвоїти важливі уроки. Ми це робимо з дещо іншою метою, тому й маємо інші вимоги і цілі. Ця робота надзвичайно корисна. Ми вже виходимо на етап, на якому можемо робити висновки щодо недоліків і прогалин у наших можливостях, силах і засобах, а також щодо можливості використання європейської промисловості у певних сферах з метою досягнення кращої оперативної сумісності і заповнення прогалин. Тут певна роль належить Європейському оборонному агентству.

Отже, ми перебуваємо на етапі, на якому добре упорались зі своєю роботою. А тепер ми підходимо до важкої частини. Ми зробили механічну роботу – отримали дані. Ми маємо використовувати ці дані у військовому штабі ЄС, в країнах-членах і в Європейському оборонному агентстві. Це фактично ускладнило роботу як зі штабної точки зору, так і в політичному сенсі. Отже, це серйозне завдання, яке вимагає великих обсягів важкої роботи.

Нас дуже мало. У військовому штабі ЄС працюють тільки 178 військовослужбовців, отже ми мусимо бути винахідливими в наших підходах до планування на стратегічному рівні.

Н.Р.: Чого навчила операція ІЮФОР в Конго минулого літа?

Ген. Лікі: Операція в Конго була успішною. ЄС дуже успішно розгорнув на великій відстані декілька тисяч осіб з оперативним штабом. Ми розгорнули на театрі операції війська, які виконали свою роботу і повернулись. Нам дещо пощастило, але будь-якій операції потрібна дещиця щастя. Отже, ми успішно упорались. Але одним із багатьох уроків, які ми винесли з цієї операції, було те, що на військово-стратегічному рівні нам потрібно вдосконалити політично-військове планування у межах наших механізмів. А це означає негайне вивчення усіх засвоєних уроків.

Н.Р.: Коли завершиться процес „вивчення засвоєних уроків”?

Ген. Лікі: Десь через десять років. Це серйозний момент, бо ми можливо і не будемо мати справу з такою ж самою операцією протягом наступного десятиліття і деякі уроки не можна буде застосувати до наступних чотирьох операцій, які ми виконуємо. Деякі з них взагалі не можна застосовувати не в Конго. Отже, коли я кажу через десять років, я саме це маю на увазі.

Перше, чому ми навчились, це те, що усі уроки мають бути занесені в доступну базу даних, де ми могли б їх знайти і вивчити. Отже, ми над цим працюємо і створюємо вдосконалене програмне забезпечення для бази даних засвоєних уроків. Ми вивчили систему НАТО, відвідали деякі країни і подивились, що вони мають, і ми оптимізували рішення, яке, на нашу думку, є найпередовішим у цій сфері. У світі накопичено багато досвіду і, як я сказав, головне полягає в тому, щоб зробити ці уроки доступними для тих, кому це потрібно.

Н.Р.: Які зв'язки і відносини склались у вашого штабу з НАТО ?

Ген. Лікі: Ми маємо зв'язки на робочому рівні. Кожного дня мені доповідають, що представники НАТО відвідують наш штаб, або наш персонал їде до НАТО для обговорення широкого кола питань – від взаємного вивчення баз даних засвоєних уроків до питань контракту Стратегічного проміжного розв'язання питань авіаперевезень. Ми поділяємо відповідальність і діємо в партнерстві під час забезпечення стратегічних авіаперевезень у Судані.

Наша група в SHAPE (Верховне командування об’єднаних збройних сил НАТО в Європі), яка забезпечує нам зв’язок, і постійна зв’язкова група НАТО в моєму штабі працюють над технічними угодами з НАТО щодо майбутньої місії ESDP (Європейська політика безпеки і оборони) в Косові. Ми також виконуємо багато роботи з планування для поліцейської місії ESDP в Афганістані спільно з групами відбудови провінцій (ГВП).

На більш високому рівні військові комітети (ЄС і НАТО), PSC-NAC (Комітет політики і безпеки – Північноатлантична рада), а також обидва Генеральних секретарі проводять регулярні зустрічі. Отже, чи хороші відносини ми маємо? І „так”, і „ні”. Коли особисті зв'язки хороші, тоді й офіційні відносини хороші. А якщо вони не такі вже й гарні, тоді їх треба поліпшувати. Я пам’ятаю, як, коли я був у Боснії командувачем ІЮФОР за домовленістю „Берлін плюс”, перед нами стояли дуже серйозні завдання і ми їх розв’язували через наполегливу працю.

Добре для обох організацій, що їх персонал пишається і демонструє певну корпоративну солідарність, ми повинні це поважати. Але на політичному і найвищому командному рівнях спостерігається відкритість і розуміння того, що ми усі працюємо заради спільної мети. Я пам’ятаю, як SACEUR (тодішній Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО генерал Джеймс Джоунс) сказав: „Я хочу зробити так, щоб операція ІЮФОР в Боснії була успішною”. І маю відверто сказати, що і на робочу рівні наші зв'язки дуже хороші, це можна сказати і про планування операції в Косові й Афганістані. На початку будуть певні проблеми, які необхідно буде виділити і розв’язати. Наприклад, хто буде платити. Або хто буде нести реальну відповідальність. Або чи потрібний нам політичний дозвіл для штабних домовленостей, над якими ми працюємо.

Те ж саме було, наприклад, коли ЄС співпрацював з ООН під час проведення недавньої операції. Такі ж питання виникали, коли НАТО і ЄС співпрацювали в Косові. На це також потрібен час, бо кожна організація і кожна ситуація дуже різні.

Люди чують лише про погані новини. Коли представник НАТО або ЄС говорить про те, що якась конкретна ситуація погіршилась, то це найімовірніше може стосуватись якогось одного питання, якогось одного дня. Але, на мій погляд, загальна тенденція є прогресивною і позитивною.

Н.Р.: Що стосується сил і засобів, який розподіл праці існує між Європейським оборонним агентством (EDA) і військовим штабом ЄС (EUMS) ?

Ген. Лікі: Між цими двома організаціями не існує абсолютно конкретного, чорно-білого розподілу. Більше того, якби він був, нам треба було б хвилюватись, бо, наприклад, Європейська оборонна агенція ознайомлена з усією нашою роботою, яка проводиться у сфері сил і засобів. Між нами ведеться діалог. У нас працюють співробітники EDA, які кожного дня отримують інформацію з EUMS, а наші представники працюють в EDA, обговорюючи інші питання з цією організацією.

Коли ми передаємо з EUMS до EDA дані або інформацію, визначені нами вимоги, засвоєні уроки, вони їх використовують для своїх цілей, таких як заповнення дефіциту сил і засобів, або науково-дослідні роботи. EDA дивиться на перспективу і намагається екстраполювати засвоєні нами уроки та нашу роботу над доктриною.

Це співпраця, і я вважаю, що вона дуже вдала. Над деякими питаннями ми повинні працювати в дуже тісному партнерстві. Наприклад, потрібно виконати багато роботи над мережевими засобами та вимогами до обміну інформацією, з якою EDA не може упоратись, доки EUMS не визначить для неї основу.

У них інші результати – залежно від досліджень і можливостей – в плані оснащення, розвитку тощо. Це завдання EDA. Результати роботи EUMS – оперативні. EDA певною мірою працює на майбутнє. Наша організація спрямована на сьогодення. Але одне без іншого нежиттєздатне.

Н.Р.: Щодо координації з НАТО, як ви уникаєте конфлікту інтересів між Силами реагування НАТО (СРН) і бойовими групами ЄС?

Ген. Лікі: Бойові групи дискретні – вони приписані до ЄС тільки під час своєї ротації. Кожна бойова група індивідуально приписується, коли настає її черга. Подвійне підпорядкування не передбачене. Наприклад, якщо десь трапилась катастрофа, ООН може звернутись до нас з проханням забезпечити проміжну операцію на час, доки ООН завершить генерування необхідних збройних сил. Тоді ми викликаємо одну з бойових груп з числа тих, що надані в розпорядження ЄС. Отже, ніякого конфлікту немає. Бойові групи, чия черга настала, перебувають виключно в нашому розпорядженні і не підпорядковані нікому іншому.

Н.Р.: Як перший командувач ІЮФОР в Боснії, що ви можете сказати про практичне застосування домовленостей „Берлін плюс” ?

Ген. Лікі: Домовленості „Берлін плюс” працюють з самого початку, бо Генеральний секретар і Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі передали по команді вказівку про те, що „Берлін плюс” повинні працювати. Так і сталося, передусім політична воля і віра в те, що ми це зробимо. По-друге, вони працюють, оскільки багато людей зі складу СФОР (Стабілізаційні сили НАТО), як зі штабів, так і з польових підрозділів, перейшли до ІЮФОР. Це значно полегшило виконання завдання. Отже, дух був відповідний.

Ми дечому навчились у сфері домовленостей про розподіл тягаря витрат, обміну розвідданими і певних процедурних моментів. Ми також засвоїли необхідність чіткого розподілу завдань у разі одночасного проведення військових операцій НАТО і ЄС на одному театрі.

Нам вдалося без проблем перейти від СФОР до ІЮФОР, забезпечити безперервний доступ до баз розвідданих і загальний обмін розвідувальною інформацією. Ми забезпечили безперервне функціонування системи CIS (Системи зв'язку та інформації) у штаб-квартирі ІЮФОР, яка була забезпечена відповідно до домовленостей „Берлін плюс”. Ми провели дуже успішні репетиції із забезпечення оперативного резерву в Боснії за координації ЄС і НАТО.

Але стосовно операції ІЮФОР в Боснії цікаво те, що ЄС прийшов на заміну НАТО в цій операції за ряду причин. НАТО вважала, що настав слушний момент, що свою роботу вона виконала. Етап, до якого підійшла Боснія, вимагав загальноєвропейського (в межах ЄС) розв’язання проблеми в ім'я майбутнього. Отже, було доцільно передати військовий аспект, а також цивільні питання Європейському Союзу.

Н.Р.: Зі скороченням ІЮФОР, зважаючи на те, якими невеликими стають ці сили, чи взагалі потрібні домовленості „Берлін плюс”?

Ген. Лікі: Домовленості „Берлін плюс” не втратили свого значення, оскільки існують спільні резерви. Це надзвичайно важливо. „Берлін плюс” працює тому, що велика частина діяльності з командування і управління з Брюсселя забезпечується зі штабу Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі. Це і є „Берлін плюс”. Цього не уникнути.

Н.Р.: Тобто оперативний штаб ЄС цього зробити не може?

Ген. Лікі: Він може. Але зараз немає ніякого сенсу змінювати систему командування і управління. Вона довела свою ефективність на основі домовленостей „Берлін плюс” для оперативного штабу. Нічого не зламалось, отже, нема чого й виправляти.

Н.Р.: Чи не планує EUMS місії в Афганістані і Косові та їх координацію з військами НАТО, які там перебувають?

Ген. Лікі: Так, але цим керують цивільні, бо це цивільні операції – місії поліції, юстиції і забезпечення верховенства права – які будуть виконуватись в Афганістані і Косові. Цивільні, не військові. Але ми допомагаємо планувати і готувати ці місії. Ця допомога стосуватиметься широкого кола питань, що мають допомогти цивільним планувальникам, які є експертами з питань поліції, верховенства права і юстиції, чітко розібратись з тим, що вони намагаються зробити і які завдання стоять перед ними.

Однак є речі, в яких ми можемо бути дуже корисними. Наприклад, допомогти їм зрозуміти значення Системи зв'язку та інформації (CIS) і підготувати хороший план такої системи, а також допомогти їм продумати стан безпеки на театрі операції і забезпечити необхідні домовленості, зокрема з НАТО, щодо власної безпеки і захисту. Військові дуже добре розуміють значення розвідувальної інформації і доступності баз даних. Чи маємо ми ефективні технічні домовленості щодо доступу до баз даних? Чи маємо ми потрібних людей і необхідні дозволи?

Військові багато в чому можуть допомогти цивільним при вдосконаленні планування їх операцій. Ми можемо поділитись досвідом, знаннями в сфері планування, а іноді й надати пряму підтримку – тому що ми постійно цим займаємось. Наприклад, під час місії „Асех” в Індонезії, більша частина особового складу були військовими, тому що за тих обставин це були найкращі люди для виконання тієї роботи. Це вимагало участі військових у плануванні і виконанні місії. Місія була не військова, але в такий спосіб посилюється ефективність цивільної місії: забезпечити їх більш структурованим плануванням, гарним планом і доступом до деякої допомоги.

Навіть за умов найбільш безпечної операції зі стримування, переконання або підтримання миру, коли в солдата стріляють, для нього це є бойові дії високої інтенсивності
Але це не означає упередженого ставлення до цивільного керівництва цивільної місії, і це не означає зниження морального духу збройних сил, які повинні бути готовими до битви. Навіть за умов найбільш безпечної операції зі стримування, переконання або підтримання миру, коли в солдата стріляють, для нього це є бойові дії високої інтенсивності. Він повинен мати можливість зробити усе необхідне в потрібний час і не казати: „Я думав, що це операція з підтримання миру. Де ж той мир?”

У цьому надзвичайно нестабільному світі багато воєн завершуються безрезультатно. Ми, як правило, зупиняємо їх на півдорозі. І саме в цих регіонах нестабільності повинні діяти наші солдати. Вони повинні бути готовими воювати, якщо на них нападуть, або якщо постає серйозне питання захисту, коли їм доводиться ставати дещо агресивними заради самозахисту.

В Афганістані, в Іраку чи на Балканах, завжди буде не вистачати карабінерів, жандармів, митників, прикордонників, і деякі з цих обов’язків не обов’язково збігаються з польовим уставом, але солдати повинні пристосовуватись.
...вгору...