Аналіз
Гроші як корінь зла: економіка транснаціонального тероризму
Культивація опіумного маку забезпечила збільшення фінансових ресурсів терористів і повстанців. За даними Бюро ООН з питань наркотиків і злочинності, виробництво опіуму в 2006 році досягло 6 тис. тонн. (© UNODC)
Адріан Кендрі проливає світло на тіньовий світ фінансування терористів.

Економічна основа мотивації і поведінки

Економічні ідеї і методики мають нескінченний потенціал: вони здатні впливати на мотивацію, вибори і компроміси при прийнятті рішень людьми і організаціями в усіх сферах життя. Це дуже чітко продемонстрували дві книги, нещодавно написані відомими економістами, Стівеном Левіттом і Тімом Герфордом.

І Левітт, і Герфорд проілюстрували універсальний і важливий внесок, який роблять економічний аналіз і принципи в пояснення таких різноманітних речей, як глобалізація, причини бідності в багатьох країнах, структура і поведінка банд наркоторгівців, пробки на дорогах і ціна на каву в різних місцях.

Так само можна показати, що економічні міркування є необхідним інструментом для успішної боротьби з фінансуванням і здійсненням терактів. НАТО не економічна організація, але вона відіграє важливу, хоча і скромну, роль в обміні економічною і фінансовою інформацією з країнами Альянсу і партнерами, допомагаючи їм виконувати дедалі більш складні й вимогливі завдання. У цій статті основна увага приділяється питанням, пов’язаним з фінансуванням тероризму „джихадистського” типу.

Масштаб і рівень

Організація і здійснення терористичної діяльності часто є справою складною, комплексною і широкомасштабною. Вона передбачає забезпечення коштів для „джихадистського” тероризму в Іраку, повстання талібів в Афганістані і залучення доморощених терористів (як продемонстрували теракти самогубців-терористів у Лондоні в 2005 році).

Терористична діяльність спрямована проти військових, цивільного населення і життєво важливих елементів інфраструктури – в тому числі енергетичних і комп’ютерних мереж. Хоча повідомлення про комп’ютерний, або кібернетичний, тероризм трапляються відносно не часто, існує занепокоєння з приводу зростання можливостей терористичних груп здійснити напад і зруйнувати як державні, так і приватні інформаційні мережі.

Терористична діяльність може фінансуватись з широкого кола потенційних джерел, в тому числі з:

Фінансовий зв’язок

У квітні 2007 року „Аль-Джазіра” оприлюднила таку заяву шейха Мустафи Абу аль-Язіда, якого вважають керівником сил Аль-Каїди в Афганістані:

„ Що стосується потреб „джихаду” в Афганістані, перша з них – фінансова. У Талібану тисячі муджахедів, але їм не вистачає грошей. І є сотні бажаючих стати мучениками і провести операцію, але їм потрібні гроші для оснащення. Отже, фінансування – є основою „джихаду”.

Того ж самого місяця Саудівська Аравія оголосила про те, що вона розкрила заколот Аль-Каїди, за яким планувалось здійснити напади на нафтові підприємства і військові бази. Було заарештовано понад 170 підозрюваних осіб, серед яких були курсанти-пілоти, які готувались до операцій як самогубці.

Складність ситуації з фінансуванням терористичної діяльності проявляється на прикладі парадоксу нафтової індустрії Саудівської Аравії, в якій обертаються мільярди доларів. Ця галузь економіки, яка є головним чином державною, генерує таке приватне багатство, яке дозволяє окремим особам продовжувати фінансування глобального вахабізму, створення медресе в Пакистані і, як зазначила дослідницька група по Іраку в 2006 році, фінансування сунітських повстанців в Іраку (паралельно з іншими донорами з країн Перської затоки). Саудівські донори також беруть участь у фінансуванні „джихадистів” в Сомалі та Хамасу в Палестині.

Поширення міжнародного тероризму

У доповіді Державного департаменту США за 2006 рік, (Доповідь по країнах щодо глобального тероризму), вказується на зростаючу терористичну активність, яка проявилась у майже 14 тис. актів, визначених як „терористичні”, що призвели до загибелі майже 20 тис. осіб. Це означає зростання кількості терористичних нападів на 25 відсотків, а кількості загиблих на 40 відсотків порівняно з попереднім роком.

Економічні міркування є необхідним інструментом для успішної боротьби з фінансуванням і здійсненням терактів
Визнаючи необхідність для США продовження переслідування і знищення керівництва терористичних організацій, у звіті вказується що „ ув’язнення або ліквідація терористів не забезпечать припинення тероризму” і що „боротьба ідей” вимагає систематичної і сталої стратегії боротьби з „екстремістською риторикою і дезінформацією, що надходить від ворожих груп".

Трансформація міжнародного тероризму змусила Держдепартамент описати його як „форму глобального повстання”, яким керують з безпечних місць, таких як пакистанські „Племінні території федерального підпорядкування” (FATA), Сомалі, Східна Африка і різноманітні прикордонні території в Латинській Америці – де терористичні організації можуть „організовувати, планувати, збирати кошти, агітувати, рекрутувати, тренувати і діяти у відносній безпеці”.

Економічна структура і організація

Організація і планування, які потрібні для підтримки міжнародного тероризму, здійснюються під дахом трьох основних економічних структур. Лоретта Наполеоні, авторка книги „Гроші і тероризм”, описала ці досить комплексні етапи економічного розвитку тероризму в такий спосіб:

перше, державна підтримка тероризму, яка, як дехто вважає, втрачає своє внутрішньодержавне, але не міждержавне значення (зважаючи на тривале занепокоєння з приводу масштабів фінансування Іраном різних організацій і груп на Близькому Сході);

друге, приватизований тероризм, де терористичні організації вирішують або змушені створювати квазіавтономію у формі „держави-даху” (гроші і ресурси спрямовуються на терористичні операції, як в Афганістані і Чечні);

третє, вищий ступінь терористичної економічної організації, глобальна терористична мережа (Аль-Каїда та її підрозділи, що користуються можливостями, які з'являються внаслідок глобалізації і послаблення або розмивання торговельних кордонів).

Зміна методів фінансування

У цій структурі дедалі більш прагматичні відносини з представниками організованої злочинності і діаспори забезпечують необхідні для терористичної діяльності гроші і ресурси. Дедалі більш активне використання цими організаціями менш традиційних механізмів фінансування (напр., контрабанда, підробка продукції, торгівля наркотиками і використання дорогоцінних металів) частково є побічним наслідком посилення ефективності міжнародного контролю над фінансами і відмиванням брудних грошей.

Це явище лежить в основі „Закону Гудхарта”, в якому визнається замінність методів фінансування з регульованих каналів на нерегульовані. У випадку з Аль-Каїдою це означає диверсифікацію портфеля в терористичній мережі, який включає в себе, серед іншого, діаманти, інші дорогоцінні камені та фальсифіковану продукцію.

Така диверсифікація дедалі частіше залежить від символічних і нестандартних зв’язків між мережами організованої злочинності і терористичними організаціями, зокрема щодо забезпечення логістичних потреб останніх в транспортуванні і розміщені „джихадистів”. Можливо вони і не дуже приємні сусіди, але поглиблення спільних інтересів між організованою злочинністю і тероризмом є одним із небажаних наслідків посилення економічної і фінансової лібералізації в євроатлантичному регіоні.

Соціально-економічні імперативи

Планування і виконання „джихадистських” терактів часто є складною справою, яка вимагає цілої комбінації різних якостей у рекрутів. Це досягнення у вищій технічній освіті; радикалізація внаслідок нездатності, або небажання глибше вивчити основи віри; і гостре відчуття несправедливості, що ґрунтується на переконанні в переслідуваннях з боку інших вір або релігійних груп.

Ці риси є типовими як для міжнародних, так і для „доморощених” терористів (напр., організаторів терактів у Лондоні в 2005 році). Переконання в тому, що вони не мають впливового голосу в суспільстві, разом з прагненням насильницького протесту проти економічної і соціальної несправедливості, забезпечують потужну основу для „тероризму самогубців”, як найбільш дешевого виду несиметричного методу боротьби.

Економічне страхування і відповідь на тероризм

Може здаватись, що суспільства надають значно більшої пріоритетності використанню приватних і суспільних ресурсів для боротьби з тероризмом, ніж для здійснення кроків зі зменшення ризику загибелі, травмування або шкоди власності в результаті дорожньо-транспортних пригод, які трапляються набагато частіше – навіть попри те, що останні призводять до більшої кількості жертв і прямих втрат для суспільства.

Хоча пов’язаний з терактом ризик для середньої людини невеликий, страх перед особистими, фінансовими і фізичними втратами дуже серйозний. Це призводить до готовності погодитись з витратами і політикою, які непропорційно більші за потенційні вигоди, які вони можуть забезпечити. Індивідууми і суспільство стоять перед важливими економічними альтернативами необхідності робити додаткові страхові платежі за ще більше зменшення достатньо низької вірогідності нападу; і виявленням тих додаткових захисних дій, які в першу чергу запевняють, але дуже мало впливають на зменшення фактичного ризику.

За таких обставин державний і приватний сектори суспільства в країнах, яким загрожують терористи, мають посилити свою співпрацю з метою ефективного використання дефіцитних ресурсів для забезпечення сил і засобів боротьби з тероризмом. Економічна міцність і вдосконалення менеджменту ліквідації наслідків терактів є необхідними компонентами цього процесу.

Внесок НАТО

26 країн – членів Альянсу проводять регулярні засідання з метою обміну інформацією про заходи, які здійснює міжнародне співтовариство з метою боротьби з економічною і фінансовою підтримкою тероризму. Альянс не є провідною організацією у цій сфері; він також не прагне дублювати діяльність інших міжнародних організацій. Але обмін інформацією дає можливість усім членам Альянсу краще розібратись у методах і механізмах, які можуть застосовуватись для зменшення можливостей забезпечення ресурсами терористичної діяльності.

Будучи універсальним документом, що визначає відносини НАТО з країнами-партнерами в сфері боротьби проти тероризму, План дій Партнерства проти тероризму (PAP-T) забезпечує рамки, в яких здійснюється діяльність, зосереджена на економічній і фінансовій протидії тероризму. Країни – учасниці Середземноморського діалогу і Стамбульської ініціативи співпраці, а також й інші держави, можуть брати участь у цих ініціативах на індивідуальній основі. Виконання PAP-T може бути посилене за рахунок вдосконалення співпраці з міжнародними організаціями за наступними зразками.

Поглиблення спільних інтересів між організованою злочинністю і тероризмом є одним із небажаних наслідків посилення економічної і фінансової лібералізації в євроатлантичному регіоні
У 2003 році Швейцарія організувала в Женеві перший семінар в рамках Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП) і партнерства заради миру (ПЗМ). Семінар „Боротьба з фінансуванням тероризму” підкреслив те, що співпраця між державами, приватним сектором і міжнародними організаціями потребує зміцнення за рахунок більш цілісного і міждисциплінарного підходу як на національному, так і міжнародному рівнях.

У 2004 році Оборонний коледж НАТО в Римі організував інноваційний захід, в якому взяли участь міжнародні фінансові інституції, урядові аналітики, парламентарі, аналітичні центри і співробітники НАТО. Увага була зосереджена на вивченні можливостей посилення фінансових і економічних аспектів боротьби з тероризмом.

А у 2005 році, у відповідь на бажання Генерального секретаря НАТО Яапа де Хооп Схеффера зміцнити зв’язки і працювати більш тісно над певними питаннями і проектами, Швейцарія організувала конференцію з питань співробітництва між державним і приватним секторами в боротьбі з фінансуванням тероризму, на якій НАТО і Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) об'єднали свої зусилля з Держдепартаментом США. Офіційні особи, які відповідають за боротьбу з тероризмом у 55 країнах – членах ОБСЄ, намагалися досягти рівноваги між розробкою політики (розбудовою політичних зобов’язань і виконанням міжнародних правових вимог) і технічною підтримкою (як розвивати фінансову розвідку і як карати тих, хто бере участь у фінансуванні терористичної діяльності).

Рекомендації

Найважливішим елементом сприяння кращому розумінню економічних і політичних переваг співробітництва у питаннях боротьби з тероризмом залишається інтенсифікація міжвідомчих зусиль у країнах-членах і партнерах НАТО щодо наступного.

По-перше, узгоджена і систематична оцінка і моніторинг результативності нинішніх антитерористичних фінансових правил (зокрема щодо відмивання грошей, контролю і заморожування фінансових активів, а також запровадження міжнародних фінансових стандартів) і їх виконання мають здійснюватись відповідальними за такий нагляд національними і міжнародними органами.

По-друге, країни – члени НАТО спільно з партнерами мають здійснити оцінку ризику для найбільш вразливих елементів життєво важливої економічної інфраструктури, які можуть постраждати від терактів, націлених на об’єкти комунікації, енергетики, торгівлі і транспорту.

По-третє, для прийняття оптимальних рішень щодо фінансування сил і засобів, потрібних для проведення різноманітних операцій і дій необхідна узгоджена національна і міжнародна оцінка економічних і фінансових наслідків антитерористичних заходів для оборонних видатків і бюджетів, яка зважала б на обмеженість цих бюджетів. У рамках Альянсу така координація вимагатиме комплексного підходу для оцінки наслідків для майбутніх оборонних можливостей.

І нарешті, поглиблення і розширення аналізу і пояснення економічних вигод і витрат від співробітництва між НАТО і країнами-партнерами необхідне заради найбільш ефективного використання наших колективних ресурсів і підтримки зростаючої боротьби проти фінансування терористів і повстанців.
...вгору...