Аналіз
Партнерство НАТО – Росія: все не так просто
28 травня 2002 року: відкриття нової сторінки в історії відносин між НАТО і Росією, перше засідання Ради Росія – НАТО в Римі, Італія. (© NATO)
Пол Фрітч розповідає про десять років становлення відносин між супротивниками часів минулої холодної війни.
З того часу, як десять років тому Росія і Північноатлантичний альянс зробили першу спробу налагодити відносини як стратегічні партнери, в світі відбулося багато змін. Десять новоутворених держав Центральної та Східної Європи приєднались до Альянсу. Розширення Європейського Союзу (ЄС) змінило соціально-економічний ландшафт континенту. Ми змогли вирішити основні проблеми на Балканах, але перед нами постали нові загрози тероризму і розповсюдження зброї масового знищення. Багато змін сталося і в Росії, де процес побудови дієвої демократичної держави, вільного суспільства та процвітаючої ринкової економіки пов′язаний з вирішенням дуже складних проблем.

Усі ці зміни мали зблизити НАТО та Росію, і в багатьох випадках саме так і сталось. Проте надто часто взаємини між НАТО і Росією привертають підвищену увагу громадськості зовсім з інших причин. У Росії і на Заході журналісти, політологи і багато відомих політиків спекулюють на ідеї конфронтації як дійсної, так і потенційної. Ніщо так не підвищує рейтинг газет, як проголошення “нової холодної війни”.

Чи насправді у відносинах між НАТО і Росією немає суперечностей? Звичайно ж, є. Між нами виникають розбіжності, часом незначні, часом глибші. Чи могли обидві сторони зробити більше для створення ефективного і сталого партнерства? Можливо.

Але для того щоб зрозуміти, куди нам рухатись далі, необхідно розібратись, де ми знаходимось зараз і що цьому передувало. Попри всі спекуляції з приводу існуючих проблем у наших відносинах, усе ще бракує загального розуміння реальних спільних досягнень Росії і держав – членів НАТО.

Досить часто ми згадуємо перший етап партнерства НАТО – Росія як необхідний, але неприємний перехідний період, який завершився косовською кризою 1999 року. Проте в ті важкі роки ми змогли подолати найважчу кризу в галузі безпеки Європи – громадянську війну та етнічні чищення у колишній Югославії – і зробили це спільними зусиллями. З усіх країн, що не є членами НАТО, Росія надала найбільший військовий контингент для виконання операцій під проводом НАТО і утримувала цю першість понад сім років.

Другий етап партнерства між НАТО і Росією, що почався з утворення Ради Росія – НАТО (РРН) у 2002 році, мав стати значним кроком на шляху відмови від стереотипів минулого і розвитку ефективної співпраці у протистоянні загрозам і проблемам майбутнього. Коли глави держав та урядів зібрались п′ять років тому в Римі, вони всі ще мали свіжі спогади про терористичні напади 11 вересня 2001 року. Лідери держав визнали, що загрози XXI сторіччя вимагають нового спільного підходу і що Росія та члени НАТО повинні подолати стереотипи та ворожнечу, що були характерними для минулих часів.

У Росії і на Заході журналісти, політологи і багато відомих політиків спекулюють на ідеї конфронтації як дійсної, так і потенційної
З того часу багато було зроблено. Заради посилення спроможності спільно протистояти загрозам безпеці НАТО і Росія почали активно працювати над розвитком оперативної сумісності військових сил і оснащення, груп планування на випадок надзвичайних ситуацій, систем протиракетної оборони на театрі бойових дій та, що не менш важливо, систем оцінки загроз. У 2004 році Рада Росія – НАТО ухвалила комплексний План дій проти тероризму, що передбачає впровадження конкретних ініціатив, спрямованих на запобігання і протидію терористичним нападам, а також подолання їх наслідків. Росія стала першою державою за межами НАТО, що зробила внесок в операцію колективної оборони Альянсу, передбачену статтею 5, коли в 2006 році приєдналась до антитерористичного патрулювання Середземного моря.

Трансформація відносин між НАТО і Росією не обмежується технічними проектами. Інтенсифікований політичний діалог з питань сучасної безпеки сприяв визначенню нових галузей, в яких перед НАТО і Росією стоять спільні засадничі питання, та нових способів об′єднання зусиль заради зміцнення загальної безпеки.

Найяскравішим прикладом цієї тенденції у наших відносинах є участь у міжнародних заходах, спрямованих на встановлення миру, забезпечення стабільності і демократичного розвитку в Афганістані. У 2005 році міністри закордонних справ на засіданні у межах РРН визнали, що незаконна торгівля наркотиками становить загрозу успішності зусиль міжнародного співтовариства. Вони започаткували спільну програму, спрямовану на підготовку сил протидії наркоторгівлі в Афганістані. До кінця цього року понад 350 офіцерів з Афганістану та сусідніх країн Центральної Азії отримають підготовку в межах нової програми.

Рада Росія – НАТО практично стала форумом для серйозних обговорень і тих питань, щодо яких між нами існують розбіжності
РРН практично стала форумом для серйозних обговорень і тих питань, щодо яких між нами існують розбіжності. У цьому році, коли Росія висловила своє занепокоєння щодо планів США розташувати третю систему протиракетної оборони в Центральній Європі, Москва і Вашингтон обрали РРН для обговорення цього питання, пов′язанного з політичними ускладненнями і технічними труднощами. Експерти погодились розширити межі щорічної робочої програми РРН, застосувати досвід співпраці у галузі протиракетної оборони на театрі бойових дій і розглянути можливість розширення співпраці у вирішенні питання ПРО. РРН дала згоду організувати низку зустрічей на високому рівні за участю провідних політиків з обох країн з метою посилення прозорості, розвитку діалогу, поглиблення розуміння планів США і причин занепокоєння Росії, а також пошуку шляхів розширення подальшої співпраці.

Ще одне складне питання на нашому порядку денному пов′язане з Договором про звичайні збройні сили в Європі (ЗЗСЄ). Тут також давно існують розбіжності між нами щодо складних юридичних і політичних аспектів – з російської сторони щодо часу ратифікації та набуття чинності угоди про адаптацію Договору до поточної ситуації в галузі безпеки, а з боку Альянсу – з приводу виконання Росією в Грузії і Молдові умов Договору щодо згоди країни, на території якої розташовані іноземні збройні сили. У квітні президент Путін оголосив “мораторій” на виконання Росією Договору ЗЗСЄ, після чого Росія закликала до проведення надзвичайної наради учасників Договору.

На тлі усіх цих суперечностей досить легко забути про те, чого Росія і члени Альянсу досягли у межах Договору ЗЗСЄ. Було знищено понад 60 тис. одиниць важкого військового обладнання і потенційна загроза великомасштабного військового конфлікту в Європі практично зникла. Кількість озброєнь НАТО, обмежена Договором, зазнала таких значних скорочень, що сьогоднішній Альянс 26 країн є легше озброєним, ніж Альянс 16 в 1990 році. Не дивно, що РРН неодноразово висловлювала свою підтримку Договору ЗЗСЄ як наріжного каменя європейської безпеки.

У процесі розвитку відносин між НАТО і Росією ми маємо продовжувати діалог для обговорення цього та інших складних питань водночас з поглибленням практичної співпраці у тих галузях, де наші інтереси збігаються. Протягом перших п′яти років партнерства, коли ми працювали у межах Спільної постійної ради Росія – НАТО, ми зосереджувались на подоланні минулого протистояння шляхом посилення прозорості відносин і створення взаємодовіри. На другому етапі, в контексті нагальних загроз тероризму і розповсюдження зброї масового знищення, ми спрямували роботу нової Ради Росія – НАТО майже винятково на проблеми майбутнього і пошук шляхів об′єднання сил у протистоянні безпрецедентним новим загрозам. У наступні п′ять років ми повинні продовжувати працювати над всіма цими завданнями водночас, аби забезпечити міцне підгрунтя взаємної довіри для поглиблення подальшої співпраці. Якщо ми прагнемо успішно долати проблеми майбутнього, у нас немає іншого шляху.
...вгору...