Комплексні політичні директиви: детальний огляд
Глави держав та урядів НАТО дають “зелене світло” КПД в Ризі. (© HATO)
Поль Савре аналізує нещодавно опублікований документ.
На Ризькому саміті стало відомо, що глави держав та урядів країн НАТО ухвалили документ під назвою “Комплексні політичні директиви” і прийняли рішення щодо його оприлюднення.

Що ж таке Комплексні політичні директиви (КПД)? Як з′явився цей документ і якими є його ключові положення та бачення Альянсу сьогодні і в майбутньому?

Огляд КПД

КПД є керівним документом, в якому викладено основні напрями та політичні директиви щодо подальшої трансформації НАТО, а також визначено пріоритети процесів формування сил, планування та діяльності розвідки Альянсу на наступні 10-15 років. Тобто документ є узгодженим підходом до процесу трансформації НАТО та визначає її пріоритети. Впровадження викладених в КПД керівних напрямів має забезпечити розвиток ефективних сил та засобів для виконання майбутніх операцій та місій, що дасть можливість Альянсу залишатись дієвою, надійною організацією, яка відповідає вимогам XXI сторіччя.

КПД містять аналіз вірогідного майбутнього середовища безпеки з урахуванням можливості непередбачуваного розвитку подій. На основі цього аналізу в документі визначаються види операцій, які Альянс має бути спроможним виконувати в майбутньому відповідно до Стратегічної концепції 1999 року, а також типи військових сил та засобів, які будуть потрібні Альянсу. Ці визначення подаються в узагальненому формулюванні; питання щодо конкретних заходів створення відповідних сил та засобів залишається відкритим, оскільки їх визначатимуть країни на індивідуальній основі та колективно, в межах процесу планування НАТО.

Як створювався документ КПД

Для того щоб оцінити важливість і релевантність КПД, необхідно знати контекст, в якому було створено цей документ, наприклад, взяти до уваги процес перегляду процедур оборонного планування НАТО, що мав місце наприкінці 2003 – на початку 2004 року.

Метою процесу оборонного планування є забезпечення гармонізації різних аспектів планування на національному рівні та в Альянсі таким чином, щоб створити умови для найефективнішого виконання спільно узгоджених вимог. Тобто процес оборонного планування має забезпечити наявність таких сил, ресурсів і засобів, які будуть необхідні НАТО для виконання усього спектра місій у майбутньому.

Хоча цілі оборонного планування є чітко визначеними, їхнє практичне досягнення є доволі складним процесом, який здійснюється у семи “традиційних“ галузях планування: озброєння, надзвичайні ситуації, командування і управління, формування збройних сил, матеріально-технічне забезпечення, ядерне та ресурсне планування. За кожну з цих галузей відповідає окремий комітет або орган НАТО, що керуються різними вказівками, роблять різний внесок у виконання спільної справи і працюють відповідно до різних процедур. Більше того, результати діяльності в інших галузях, таких як розвідка, стандартизація, повітряна оборона і оперативне планування, також враховується у загальному процесі оборонного планування, що ще більше ускладнює це питання. Забезпечення послідовності і відповідності зусиль усіх цих дійових осіб є дуже непростим завданням, особливо якщо взяти до уваги, що не існує єдиного органу, який би забезпечував загальне керівництво. Північноатлантична рада відповідає за роботу багатьох з цих структур, але, наприклад, ядерне планування та планування збройних сил, а також деякі аспекти тилового забезпечення і планування ресурсів перебувають у компетенції Комітету оборонного планування або Групи ядерного планування, які проводять засідання у складі представників 25 країн (усіх країн – членів НАТО, за винятком Франції, яка не є членом інтегрованої військової структури).

Усі попередні зусилля, спрямовані на вдосконалення і гармонізацію процедур оборонного планування, були не дуже успішними, оскільки були спрямовані на окремі галузі планування. У процесі підготовки до Стамбульського саміту в червні 2004 року та в контексті перегляду процедур оборонного планування, що мав на меті забезпечення комплексного підходу до цього питання, виникла необхідність у підтримці на рівні глав держав та урядів Альянсу. Головна ідея полягала в тому, що домовленість на найвищому рівні забезпечить спільність підходів усіх членів Альянсу, дасть змогу об′єднати зусилля у різних галузях планування заради досягнення спільної мети, а також забезпечить необхідне фінансування.

Попри відсутність консенсусу щодо засобів досягнення поставлених цілей, переваги розробки спільного підходу до виконання майбутніх завдань були очевидними. Стамбульський саміт давав можливість зробити значний крок вперед, і глави держав та урядів НАТО доручили Північноатлантичній раді підготувати КПД для усіх галузей планування Альянсу на додаток до Стратегічної концепції.

КПД були узгоджені в грудні 2005 року і стали основним документом для багатьох аспектів внутрішньої діяльності НАТО. Проте цей документ був оприлюднений лише в листопаді 2006 року на Ризькому саміті, коли глави держав та урядів, які дали завдання його розробити, офіційно ухвалили КПД.

Основні положення КПД

КПД є невеликим за обсягом, але дуже змістовним документом. Зокрема, в ньому розглянуто такі питання: КПД також визначають конкретні вимоги щодо сил та засобів, яким члени Альянсу мають приділити увагу як на індивідуальних, так і на колективних засадах. Серед цих вимог, зокрема такі: У КПД визначено пріоритетні вимоги, починаючи з необхідності створення спільних експедиційних сил, забезпечення їх розгортання і підтримки під час виконання операцій.

І нарешті, КПД визначають засади створення механізму управління для забезпечення практичного впровадження КПД в Альянсі. Цей механізм було створено в лютому 2006 року.

Вплив КПД на Альянс

Статус КПД є вищим за статус інших керівних документів у галузі планування сил та засобів, таких як керівні вказівки міністрів, за винятком Стратегічної концепції 1999 року. КПД є загальним керівним документом для усіх структур та органів Альянсу, які працюють у різних галузях військового планування НАТО.

КПД є унікальним документом, оскільки дають відповідь на запитання, принципово важливе для усіх галузей військового планування, а саме: якою має бути НАТО з погляду якісних характеристик? КПД дають чітке визначення вимог і пріоритетів.

КПД є керівним документом, в якому викладено основні напрями та політичні директиви щодо подальшої трансформації НАТО
КПД є дуже ефективним інструментом, що довели свою практичну цінність у різних галузях оборонного планування Альянсу і допомагають усім відповідним органам та структурам, а також країнам НАТО в процесі гармонізації підходів до пріоритетних завдань. Наприклад, Міністерські директиви 2006 року, узгоджені Комітетом оборонного планування у червні 2006 року, враховують КПД так само, як і Міністерські директиви щодо планування на випадок надзвичайних ситуацій, ухвалені у січні 2007 року. Крім цього, МС 550, Директиви Військового комітету щодо військового впровадження КПД та відповідні додаткові документи дають можливість забезпечити практичне виконання КПД. Цей документ також довів свою ефективність у процесі трансформації окремих держав Альянсу.

Головна увага в КПД приділяється питанням забезпечення сил та засобів. Розробники документа намагалися визначити не вимоги щодо конкретних видів озброєння або оснащення, тобто, наприклад, які саме кораблі або літаки потрібні, а вимоги щодо тих сил та засобів, які необхідні для досягнення конкретних результатів під час проведення операцій. У цьому контексті поняття “сил та засобів” охоплює не тільки питання оснащення, але і багато інших аспектів, таких як відповідні доктрини, процедури, організації, підготовка, підтримка та оперативна сумісність.

У КПД не тільки визначаються підходи до сил та засобів на майбутнє, а також приділяється увага питанням забезпечення операцій. Цей документ є практичним і реалістичним і може бути застосований до поточних операцій. Наприклад, він забезпечує політичне підгрунтя для розвитку нового підходу до операцій, що орієнтований на досягнення конкретних результатів і ефективніше використання різних інструментів Альянсу, призначених для реагування і подолання кризових ситуацій, а також на забезпечення координації заходів з іншими організаціями і структурами.

У документі підкреслюється: країни Альянсу повинні забезпечувати свій внесок у створення мобільних сил, їхню підтримку та справедливий розподіл обов′язків у галузі оборони.

КПД також відіграють роль каталізатора в процесі трансформації НАТО. Наприклад, КПД передбачають механізм спільного управління і підкреслюють можливість наявності уніфікованого списку вимог до сил НАТО та пріоритетів, що сприятиме гармонізації усього процесу розвитку відповідних сил і ресурсів. Командування ОЗС НАТО з питань трансформації з допомогою інших агенцій і органів уже розробляє такий список.

КПД та відповідний механізм управління сприяли появі нової Ініціативи щодо вдосконалення процесу оборонного планування в цілому, що передбачає вивчення можливостей гармонізації зобов′язань, процедур, графіків виконання завдань та механізмів звітності окремих структур, що працюють над питаннями, пов′язаними з плануванням сил та засобів.

Які питання не розглядаються в КПД?

Ми розглянули, яку роль відіграють КПД в Альянсі. Мабуть, варто побіжно розглянути і ті аспекти, які не розглядаються у документі.

КПД не є документом, що заміняє Стратегічну концепцію 1999 року, він підтримує і доповнює її. Проте, з метою забезпечення відповідності поточним вимогам, КПД будуть періодично переглядатися. Якщо врахувати певні тенденції, можна розраховувати, що документ буде переглянутий після того, як НАТО ухвалить чергову Стратегічну концепцію, вірогідно в 2009 році.

КПД не дають детального опису вимог для кожної конкретної галузі планування і для відповідних органів; таким чином, існує необхідність в більш детальних документах нижчого рівня.

КПД не містять кількісних показників, яким повинна відповідати НАТО з точки зору членів Альянсу. Для визначення конкретних завдань з планування сил існує додатковий документ обмеженого користування (Міністерські директиви – 2006), який був розроблений на основі КПД і ухвалений країнами у червні 2006.

І нарешті, КПД не вимагають збільшення кількості збройних сил. Вимоги стосуються наявності ефективних, мобільних, здатних до швидкого розгортання сил, а не збільшення їхньої кількості.

Шлях до трансформації

Підсумовуючи, можна сказати, що в КПД стисло, але грунтовно, викладено перспективне бачення процесу трансформації НАТО. Проте основне значення має практичне втілення КПД в Альянсі та в країнах – членах НАТО, оскільки це сприятиме розвитку ефективних сил та засобів виконання майбутніх операцій і місій, що дасть можливість Альянсу залишатись ефективною і надійною організацією, яка відповідає вимогам XXI сторіччя.

Як засвідчив Ризький саміт і події, що йому передували, держави Альянсу стали на шлях трансформації, визначений в КПД. Проте цей шлях є довгим і нелегким. Головним завданням для членів Альянсу є дотримання обраного курсу.
...вгору...