Go to Nato homepage
вихід на головну сторінку НАТО Ревю
      Поточний випуск: Весна 2002 попереднє видання  |  мова
Go to Nato homepage
 Зміст
 Передмова
 Дебати
 Книжковий
 огляд
 Інтерв'ю
 Нариси
 Погляд
 фахівця
 Військові
 питання
 Мапа
 Автори
 Контакти
 Наступний
 випуск
вихід на головну сторінку НАТО Ревю версія для друку контакт з редактором/підписка Print friendly version


Переслати статтю

























































































































Військові питання
Планування майбутнього

Заради членства в НАТО необхідно бути у формі:
процес MAP допомагає країнам краще підготуватись
до зв'язаних з майбутнім членством вимог.
(© NATO)

Френк Боланд досліджує, як План отримання членства допомагає країнам підготуватись до вступу в НАТО.

Увага дев'яти країн, що бажають вступити до НАТО, за зрозумілих причин прикута до Празького саміту, що відбудеться у листопаді. Але в багатьох відношеннях їхні зусилля, спрямовані на отримання запрошення до Альянсу, є найлегшою ділянкою на шляху до членства в НАТО. Країни, яких запросять у Празі або пізніше, після вступу отримають усі права та відповідальність пов’язані з членством у Альянсі. Виконання цих обов'язків в найкращий спосіб буде тривалим завданням після їхнього вступу до НАТО. План отримання членства, започаткований на Вашингтонському саміті у 1999 р., спрямований на забезпечення якомога легкої та швидкої інтеграції до Альянсу.

План отримання членства, або МАР, є вимогливим. Кожного року країни-кандидати повинні подавати НАТО оновлену Річну державну програму. Вона стосується усіх п'яти так званих розділів МАР, що складаються з політичних та економічних питань; військових та оборонних питань; ресурсів; питань безпеки; та правових аспектів. Кожної осені між країнами-членами Альянсу та кандидатами відбуваються консультації щодо програми. За цим попереднім діалогом наступної весни слідує більш детальне обговорення в столиці країни-кандидата за участю групи НАТО, яка складається з військових та цивільних фахівців. На основі цього обговорення виробляється індивідуальний звіт про досягнення кожної з країн-кандидатів. Це, в свою чергу, стає основою для подальшого обговорення між послами країн-членів НАТО і делегаціями кожної з країн-кандидатів. Ці делегації, як правило, очолюють міністри закордонних справ або оборони. Таке обговорення проводиться перед весняними засіданнями на рівні міністрів, на яких міністри країн-членів НАТО ознайомлюються з загальним звітом про МАР.

Такий інтенсивний процес спрямований на забезпечення, з одного боку, ознайомлення союзників з найдетальнішою інформацією про підготовку країн-кандидатів до членства, а з іншого, що не менш важливо, повного розуміння країнами-кандидатами того, що від них очікується як майбутніх членів НАТО. Він також допомагає виявити галузі, в яких Альянс як організація, або окремі його члени, мають посилити допомогу кандидатам у підготовці до членства. В деяких галузях, що належать до МАР, таких як питання безпеки та правові питання, робота може бути завершена на, або негайно після Празького саміту. В інших, зокрема, оборонних та військових галузях країнам-кандидатам, яких у листопаді запросять до Альянсу, необхідно буде продовжувати роботу з інтеграції до Альянсу ще багато років.

Оборонні питання

Робота над розділом військових та оборонних питань МАР ґрунтується на програмі "Партнерство заради миру", в якій країни-кандидати беруть участь протягом багатьох років. До неї належить Процес планування та аналізу сил (PARP) та Індивідуальна програма партнерства (ІПП). В процесі PARP, виконується оцінка стану оборонних планів кожної країни-кандидата і їхні успіхи у досягненні узгоджених цілей планування. Ці цілі планування, або Цілі партнерства, обговорюються з усіма країнами-кандидатами, з тим, щоб забезпечити напрямки роботи в пріоритетних галузях задля забезпечення кращої підготовки сил до співпраці з військовими НАТО, та задля визначення ресурсів, які очікуються від країн, як повноправних членів Альянсу. ІПП, яка пристосована до потреб кожної країни-кандидата, визначає напрямки, на яких країни-учасники Партнерства заради миру мають зосередитись для ознайомлення з тим, як функціонує НАТО.

МАР підтвердив свою надзвичайну ефективність як механізм, що дозволяє членам Альянсу слідкувати за досягненнями країн-кандидатів з широкого кола питань.
Оборонна та військова оцінка є центральним елементом роботи над військовими та оборонними питаннями в МАР. Вона ґрунтується на індивідуальних відповідях країн-кандидатів на запитання Дослідження загальної сумісності в межах програми "Партнерство заради миру".
Цей документ, який заповнюють усі країни, що беруть участь у процесі PARP, для країн-кандидатів на вступ до НАТО є більш детальним, тому, що вони на додаток повинні заповнити частину ІІІ, що не обов'язково для країн, які не беруть участі у МАР. Дослідження ґрунтується на анкеті НАТО з оборонного планування, яку щорічно заповнюють країни-члени Альянсу, які беруть участь у плануванні колективної оборони. Фактично, ці два документи ідентичні.

Інформація у частині ІІІ Дослідження є надзвичайно деталізованою. На додаток до інформації про політику безпеки та оборони необхідно надати детальні цифри про оборонні видатки (включно з прогнозом); інформацію про окремі підрозділи (таку, як кількість особового складу, кількість та види оснащення та обсяги проведеної підготовки); плани модернізації (включно з прогнозами видатків на різні типи оснащення по роках); рівень матеріально-технічних запасів та матеріально-технічні можливості; успіхи у досягненні узгоджених цілей планування; та по ряду інших аспектів, наприклад можливості командування і управління. Для країн-кандидатів, так само, як і для країн-членів, збирання такого широкого спектра інформації є дуже складним завданням. Але життєво необхідно надати можливість членам НАТО ідентифікувати військові ресурси, які країни-кандидати будуть здатні передати в розпорядження Альянсу в майбутньому. Крім того, це допомагає країнам-кандидатам забезпечити організацію своїх внутрішніх процесів оборонного планування та менеджменту так, щоб вони відповідали майбутнім вимогам системи планування НАТО та щоб у себе в країні вони діяли в прозорий спосіб, що є необхідною умовою демократичного контролю над збройними силами.

Нагляд за військовою реформою.

Широкомасштабна інтеграція у військові структури Альянсу та розбудова можливостей, необхідних для ефективного членства в організації, може тривати багато років. Тому оборонна та військова оцінка зосереджена на тому, як країни-кандидати планують розвивати свої збройні сили, а також наскільки вони відповідатимуть вимогам майбутнього членства в НАТО. Цей підхід складається з двох основних компонентів. Перший - вивчення способів, в які країни-кандидати планують підготовку своїх сил до участі у повному спектрі місій НАТО, від колективної оборони, до операцій з підтримування миру, в межах майбутнього членства в Альянсі. Другий - тісно пов’язаний з першим процес вивчення оборонних планів країн-кандидатів, зокрема, планів розбудови або перебудови збройних сил та розвитку майбутніх можливостей, який має забезпечити реалістичність, досяжність та посильність цих планів.

У певному сенсі країни-кандидати повинні поміняти свій менталітет. Перед започаткуванням МАР на Вашингтонському саміті, зусилля з досягнення сумісності з НАТО були зосереджені на силах, що надавались в розпорядження операцій з підтримування миру під проводом НАТО, таких як Сили стабілізації в Боснії та Герцеговині. Важливо, щоб вони розуміли, що такі місії представляють собою тільки одну з багатьох ситуацій за яких вони братимуть участь у військових операціях в майбутньому. Колективна оборона, як національної території, так і здатність надсилати війська за кордон для участі в операціях із захисту інших союзників, є фундаментальним завданням НАТО. Вкрай важливо, щоб плани країн-кандидатів відбивали необхідність розвитку потрібних для виконання цього завдання можливостей. Військова операція в Афганістані, в якій союзники підтримали сили США в рамках Статті 5 Вашингтонського договору яскраво нагадує про те, що хоча протягом останнього десятиліття клімат безпеки поліпшився, світ залишається небезпечним і роль колективної оборони НАТО залишається не менш важливою, ніж вона була під час створення Альянсу.

Ніхто не заінтересований у тому, щоб країни-кандидати витрачали час і зусилля на спроби втілити занадто амбіційні й нереалістичні плани. НАТО потрібно найоб'єктивніше оцінити прогрес країн-кандидатів на момент Празького саміту і наскільки вони реально здатні просунутись через, скажімо, п'ять років після нього. Тому вивчаючи плани країн-кандидатів, члени Альянсу зосереджуються на з'ясуванні того, чи вони ґрунтуються на чіткій оцінці цілей кожної країни в плані безпеки; чи передбачені структура сил та можливості найкраще пристосовані до досягнення визначених цілей; і чи взагалі ці плани справді можуть принести плоди з огляду на необхідні організаційні зусилля та наявні людські й фінансові ресурси.

Під час цього процесу, який був формалізований у цілях Партнерства, де країнам-кандидатам пропонується переглянути заплановану структуру сил спільно з Альянсом, усі країни-кандидати дослідили чого вони сподіваються досягти з огляду на ресурси наявні сьогодні та у майбутньому. В такий спосіб вони усі переглянули свої плани з тим, щоб привести їх у відповідність наявним ресурсним можливостям. Члени Альянсу ретельно вивчили ці змінені плани протягом роботи над МАР цієї весни. Їхні висновки будуть враховані в Празі під час прийняття рішень про те, хто буде запрошений вступити до Альянсу.

Необхідно підкреслити, що НАТО не намагається забезпечити країни-кандидати калькою для організації їхніх оборонних структур. Кожна країна має власні риси і традиції. Деякі розбудовують свої збройні сили з чистого аркушу. Інші працюють над модернізацією успадкованих з часів холодної війни структур. У кожному з цих випадків завдання різні, а рішення мають адаптуватись до конкретних обставин. Саме тому діалог з НАТО, що ведеться через МАР, забезпечить відповідність способів, в які вони розвивають свої збройні сили, їхній майбутній відповідальності як членів Альянсу.

Допомога країнам-кандидатам

Країни-кандидати, розв'язуючи питання своїх можливостей, отримують допомогу з низки джерел. Участь партнерів в багатьох сферах роботи Альянсу дає їм можливість привести свої зусилля у відповідність до зусиль членів Альянсу і підготуватись до майбутньої ролі повноправних членів НАТО. Представники цих країн поряд з представниками інших країн-партнерів несуть службу як в штаб-квартирі НАТО, так і в багатьох інших штабах Альянсу, що дає їм можливість на практиці ознайомитись з роботою Альянсу. Командна структура НАТО на усіх рівнях активно залучена до надання порад з широкого спектра військових питань та навчальної підготовки через, наприклад, школу НАТО в Обераммергау, Німеччина.

Ще більш важливою є допомога, яка надається країнами членами Альянсу на двосторонній основі. До неї належить допомога з проведення оборонної оцінки як основи майбутньої роботи з розвитку структур збройних сил та потужностей; мовної підготовки; розвиток здатності виконувати повітряне спостереження; дорадча допомога з таких питань, як військова освіта та підготовка, розбудова корпусу молодшого командного (сержантського) складу, реорганізація структур матеріально-технічного забезпечення, методологія оперативного планування, управління персоналом, фінансовий менеджмент та бюджетний процес. Така допомога дає цим країнам можливість прискорити процес у визначених галузях. Але в багатьох випадках до завершення цього процесу ще далеко і дуже багато ще треба зробити.

МАР підтвердив свою надзвичайну ефективність як механізм, що дозволяє членам Альянсу слідкувати за досягненнями країн-кандидатів з широкого кола питань. Він примушує кандидатів вивчати фундаментальні положення і є потужним рушієм військової реформи, надаючи НАТО засоби зворотного зв'язку, яким члени Альянсу користуються для того, щоб пояснити яким вони бачать подальший розвиток. В цьому сенсі він надає країнам-кандидатам величезну допомогу, спрямовуючи їхню підготовку до членства в НАТО.

Завершення третього циклу МАР збігається і з засіданнями на рівні міністрів цієї весни. Але МАР буде продовжуватись і під час підготовки до Празького саміту. Країнам-кандидатам пропонується підготувати цієї осені оновлену Річну державну програму. Водночас Альянсу потрібно буде розглянути майбутнє вдосконалення МАР і способи його застосування після Празького саміту , зокрема і щодо нових країн-кандидатів. Треба буде також прийняти рішення щодо здійснення вступу кандидатів, яких запросять на Празькому саміті. Хоча багато залежатиме від деталей рішень, що будуть ухвалені в Празі, багато з уроків МАР, без сумніву, вплинуть на майбутню організацію прийому нових членів до Альянсу.

Френк Боланд - заступник директора з питань планування сил Відділу оборонного та оперативного планування НАТО.

...вгору...