Go to Nato homepage
вихід на головну сторінку НАТО Ревю
      Поточний випуск: Весна 2002 попереднє видання  |  мова
Go to Nato homepage
 Зміст
 Передмова
 Дебати
 Книжковий
 огляд
 Інтерв'ю
 Нариси
 Погляд
 фахівця
 Військові
 питання
 Мапа
 Автори
 Контакти
 Наступний
 випуск
вихід на головну сторінку НАТО Ревю версія для друку контакт з редактором/підписка Print friendly version


Переслати статтю













































ІНТЕРВ'Ю
Чингіз Айтматов: письменник, дипломат
 

 

Чингіз Айтматов є послом Киргизії в НАТО, Європейському Союзі та Бельгії, а також найвизначнішим письменником своєї країни. Його твори, серед яких „Джаміля”, „Прощавай, Гюльсари!”, „Білий пароплав”, „Сходження на гору Фуджі” та „І понад вік триває день” , було перекладено багатьма мовами і вони мали гучний успіх у читачів Азії, Європи та Північної Америки. Лауреат багатьох національних та міжнародних нагород в галузі літератури, Чингіз Айтматов став радником Михайла Горбачова в останні роки існування Радянського Союзу та киргизьким дипломатом після здобуття Киргизькою Республікою незалежності.

 

Який вплив мав конфлікт в Афганістані на Киргизьку Республіку?

Конфлікт в Афганістані не є суто військовим конфліктом між двома супротивними сторонами. Важливіше значення має те, що він є зіткненням двох різних світоглядів. Зрозуміло, що важливо отримати військову перемогу, але з точки зору довгострокової перспективи не менш важливо знайти шляхи примирення двох конфліктних світоглядів. Події в Афганістані стали важким іспитом для моєї країни та інших країн регіону. Нібито сама доля випробовувала нашу рішучість. В той самий час, коли ми прагнемо забезпечити становлення принципів свободи, демократії та дотримання прав людини, коли ми модернізуємо наші суспільства та намагаємось підняти рівень економічного розвитку в пострадянські часи, поряд з нами, в Афганістані, відбуваються події, що загрожують зруйнувати все, чого ми досягли. Якби перемогу здобув ісламський фундаменталізм, годинник історії було б переведено назад на багато сторіч. Релігійний екстремізм та фундаменталізм, що набуває сили в Афганістані, є проявом варварських сил, що відкидають нас назад до феодалізму середньовіччя. Тобто ми спостерігаємо зіткнення цивілізацій, яке було неминучим.

Процеси розбудови свободи і демократії в країнах Центральної Азії не могли не викликати певних економічних та політичних негараздів. Проте реакційні сили в цьому регіоні залишалися прихованими, аж поки хаос в Афганістані не активізував їх. Киргизстан також мав долати наслідки двох озброєних вторгнень в 1999 та 2000 роках. Це були критичні моменти нашої історії, але ми подолали їх за допомогою Росії, що відіграла позитивну роль в цих обставинах. Проте все ще існує потреба докласти особливих зусиль для стримування та знищення цих реакційних, варварських сил. У цьому контексті НАТО і західні країни мають відіграти вирішальну роль.


Як населення Киргизької Республіки, що є переважно мусульманським, сприймає конфлікт в Афганістані?


Всі усвідомлюють, що було необхідно покласти край терору талібанського режиму і, на загал, люди розуміють роль Заходу і НАТО в процесі боротьби з тероризмом та забезпеченні миру. Поширеним є усвідомлення того, що стабільність є запорукою добробуту, розбудови демократії, особистої свободи та прав власності.

Однак мені хотілося б розглянути релігійний фактор, який має безпосереднє відношення до Вашого запитання. Релігія може відігравати позитивну роль в людському житті, якщо йдеться про духовність, мораль і традиції. Але нас непокоять випадки, коли релігія використовується для досягнення політичних цілей або влади. За таких обставин вона перестає бути релігією і перетворюється на реакційну силу.

У цьому сенсі нам в Киргизстані пощастило. З певних історичних причин іслам не мав такого впливу на свідомість нашого народу, як в інших центрально-азіатських країнах, наприклад, в Таджикистані та Узбекистані. Киргизстан та Казахстан знаходяться на узбіччі ісламського світу. В наших країнах релігія знаходить своє віддзеркалення в традиціях та народних звичаях, і наші народи є помірковано релігійними, без проявів фанатизму. Таким є наш спосіб життя.

Але, коли йдеться про релігію, треба брати до уваги один важливий фактор. А саме: бідність може стати родючим грунтом для ісламського фундаменталізму. Яскравим прикладом цього став Афганістан, що є дуже бідною країною. Чим бідніші люди, тим сильніша релігія. Важливо, аби міжнародна спільнота у своєму прагненні до забезпечення стабільності передусім звернула увагу на те, що можна зробити для поліпшення соціальної та економічної ситуації в Афганістані. Освіта та просвіта молодих афганців має стати пріоритетним завданням. Якщо єдиною можливістю отримати освіту для них залишатиметься відвідання релігійних шкіл, або медресе, годі чекати на якісь зміни. Тому життєво необхідним є створення можливостей для активного розвитку та субсидування системи громадської освіти.


Як розвивалися відносини між Киргизькою Республікою і НАТО за останнє десятиріччя і якими є перспективи їх подальшого розвитку?


Це питання безпосередньо стосується роботи нашого посольства. Киргизстан вже багато років є складовою партнерських структур НАТО і бере активну участь у програмі "Партнерство заради миру". Така співпраця є дуже своєчасною. Вона розвивається в багатьох галузях, серед яких планування на випадок надзвичайних ситуацій, військово-цивільні відносини, політика в галузі оборони, а також консультації на політичному і військовому рівнях. Програми партнерства створюють плідне підґрунтя для розвитку співпраці з іншими країнами-партнерами, зокрема, з державами Центральної Азії.

У нашій країні багато було зроблено для поглиблення розуміння НАТО і Партнерства заради миру, зокрема, у військових структурах. У минулому НАТО сприймали як реальну загрозу. Але з роками таке сприйняття змінилося і ми подолали старі стереотипи, що дало змогу зосередитись на розвитку активної співпраці. Не випадково НАТО, що було створено у XX сторіччі, продовжує існувати у XXI. Ми живемо не в ідеальному світі, а в світі з багатьма суперечностями і ризиком виникнення конфліктів. Більшість людей визнає, що НАТО є потужною організацією, яка відіграє ключову роль у стримуванні цих загроз і, хоча це регіональна організація, вона дедалі частіше сприймається як структура, що має глобальне значення. НАТО розглядають як не тільки військову організацію, але й таку, що має політичну і гуманітарну складові. Вона розвивається і продовжує озброюватись, але новим баченням, а не новою зброєю. Я переконаний, що ми будемо продовжувати співпрацювати в тих напрямах, по яких ми працюємо тепер в межах програм партнерства і ця діяльність буде розвиватися в міру того, як НАТО буде розширювати співпрацю в глобальному контексті.


Що дала киргизьким збройним силам участь в програмі "Партнерство заради миру"?


З моменту приєднання до цієї програми наші збройні сили брали участь у майже всіх навчаннях, що відбувалися в межах програми "Партнерство заради миру". Наші військові здобули дуже корисний досвід розвитку співпраці між НАТО і країнами-партнерами. Важливо також зазначити, що вони переконалися, що наші збройні сили не так вже й далеко знаходяться від того рівня, який дасть змогу робити внесок у спільну безпеку. Наші військові хотіли б робити ще більше, аби досягти стандартів, поширених у країнах НАТО. На жаль, нам бракує ресурсів для вдосконалення наших військових структур та придбання новітніх технологій. Однак ми намагаємося розбудувати професійнішу армію і відійти від моделі, побудованій повністю на системі призову. Ми розглядаємо це як надзвичайно важливий процес. Участь в програмі "Партнерство заради миру" дала нам змогу виробити краще і реалістичніше бачення НАТО.


Якою ви бачите роль Ради євро-атлантичного партнерства?


РЄАП відіграє позитивну роль у процесі нового об'єднання колишніх радянських республік та заохочення їх до політичної співпраці після здобуття незалежності. Структури партнерства також сприяють певній інтеграції на військовому рівні. Ми маємо розвивати цей процес консолідації, інтеграції та співпраці в регіоні.


Чи Ви накопичили новий матеріал для майбутніх творів під час роботи в НАТО? Можемо ми очікувати на нову книжку, дія якої розгортатиметься в Брюсселі?


Звичайно, мої творчі горизонти розширилися і мій досвід може знайти віддзеркалення в моїй літературній праці, якщо в мене буде час для неї. Майбутні книжки можуть певним чином відобразити зміну мого бачення НАТО у період після холодної війни та моє розуміння нової ролі НАТО в світі. Можливо, персонажі майбутніх творів приїдуть до Брюсселя і візьмуть участь у діяльності НАТО. Як і я, вони вірогідно спочатку уявлятимуть НАТО величезним військово-технологічним комплексом, розташованим у вражаючій будівлі на кшталт Пентагону або міністерства оборони в Москві, аж поки побачать, що це досить невелика, скромна організація, побудована на засадах раціональності і готовності до дій у разі необхідності.

Чингіз Айтматов давав відповіді на запитання Вікі Нільсен, заступника редактора НАТО Ревю.

...вгору...