Go to Nato homepage
вихід на головну сторінку НАТО Ревю
      Поточний випуск: Весна 2002 попереднє видання  |  мова
Go to Nato homepage
 Зміст
 Передмова
 Дебати
 Книжковий
 огляд
 Інтерв'ю
 Нариси
 Погляд
 фахівця
 Військові
 питання
 Мапа
 Автори
 Контакти
 Наступний
 випуск
вихід на головну сторінку НАТО Ревю версія для друку контакт з редактором/підписка Print friendly version


Переслати статтю










































Празькі прогнози

Вацлав Гавел розповідає про своє бачення майбутнього саміту, що вперше має відбутися в країні, яка колись знаходилась за залізною завісою.

Прийняття до НАТО Чеської Республіки, Угорщини та Польщі й надання такої можливості іншим країнам стало найвизначнішим і наочним прикладом трансформації Альянсу після холодної війни. Минуло три роки і тепер, коли члени НАТО готуються до саміту в Празі, на порядку денному цієї організації знову постають питання розширення Альянсу та його майбутньої ролі.

За відносно короткий період дві історично значущі події докорінно змінили сприйняття місії НАТО як всередині, так і за межами Альянсу. Це операція НАТО в Косові у 1999 році та терористичні акти 11 вересня, в результаті яких вперше в історії Альянсу було задіяно Статтю 5 Вашингтонського договору, яка стосується колективної оборони.

Ці дві події, що є ознаками історичних процесів, започаткованих наприкінці холодної війни, та тенденцій розвитку сучасної цивілізації, які ми називаємо глобалізацією, наявно продемонстрували масштаби загроз безпеці, що постають перед нами на початку XXI сторіччя. Ці нові загрози включають локальні конфлікти, що можуть перерости в широкомасштабну конфронтацію; удари із застосуванням найсучаснішої зброї, що можуть раптово завдаватися з різних напрямів; та низку ризиків, які надходять із "ciрої зони" організованої злочинності, тероризму та громадянських воєн. Тому для Альянсу настав час докорінного перегляду своєї ідентичності, історичної місії та ролі, яку він має відіграти в сучасному світі.

Ініціативи, ухвалені на попередньому саміті НАТО, свідчать про те, що в той час Альянс не вперше прийшов до розуміння нових загроз безпеці. Очевидним проявом цього стало запрошення до членства в Альянсі, надане на Мадридському саміті 1997 року колишнім країнам-членам Варшавського пакту, які до падіння комуністичної системи знаходились під радянським домінуванням. Це стало першим вагомим доказом серйозного наміру Заходу покінчити з поділом Європи. Більше того, цьогорічна зустріч на вищому рівні стане першою, що відбувається по інший бік колишньої залізної завіси, на території нової країни Альянсу.

Я давно вважаю, що майбутнє світу - в співпраці чітко визначених регіональних груп, що обстоюють спільні цінності. Проте, якщо враховувати культурні та географічні аргументи, запрошення до НАТО мають отримати три прибалтійські республіки, Болгарія, Румунія, Словенія, Словаччина, та деякі інші держави, зокрема Південно-Східної Європи. І хоча одночасне приєднання до НАТО всіх цих країн, вочевидь, буде неможливим, (до того ж деякі з них ще не готові до вступу), на Празькому саміті Альянс має оголосити, які держави можуть у майбутньому стати його членами.

Така заява є суттєвою передумовою для розбудови ефективного співробітництва між Альянсом та іншими регіональними групами та державами, такими як Російська Федерація, співпраця якої з НАТО потенційно може перерости у довгострокові взаємовигідні відносини. Отже, Празький саміт повинен сприяти розбудові нової форми партнерства між НАТО та Росією. Він також покликаний накреслити нові шляхи для співробітництва Альянсу з країнами середземноморського регіону, колишніми радянськими республіками, (головним чином, Центральної Азії і Кавказу), та країнами Південно-Східної Європи.

Трансформація, модернізація та розширення НАТО потребує і надалі потребуватиме докорінних змін військової доктрини, інституційних засад армії, структури збройних сил Альянсу, їх командування і управління, та переходу до нових систем озброєння. Якщо мої передбачення щодо масштабів розширення Альянсу в близькому майбутньому справдяться, то, безумовно, виникне необхідність перегляду існуючого механізму прийняття рішень.

Кампанія в Косові спонукала до створення нової стратегічної концепції -документа, що визначає цілі Альянсу і військово-політичні шляхи їх досягнення - та ініціативи оборонної спроможності НАТО, які були ухвалені Вашингтонським самітом 1999 року. Події 11 вересня ще більше загострили актуальність питань загальної безпеки в сучасному світі. Для чіткого визначення ролі Альянсу в міжнародній кампанії боротьби з тероризмом, Празький саміт має ретельно переглянути організацію роботи НАТО. Більше того, він має спричинитися до ще глибшої трансформації Альянсу, аби зміцнити його позицію як структури, що є наріжним каменем в міжнародній архітектурі безпеки та взірцем відданості ідеям захисту свободи людини.

На відміну від терористичних нападів 11 вересня, що затьмарили початок третього тисячоліття, Празький саміт має можливість осяяти шлях у майбутнє. З часом ми осягнемо всю глибину реальних наслідків цих трагічних подій, так само як і те, який сигнал перестороги принесли вони для нашої цивілізації. Проте певні висновки щодо сьогодення ми повинні зробити вже зараз, і я дуже сподіваюсь, що в Празі для цього буде створено сприятливі та дружні умови. Було б справді чудово, якби ми всі, як в межах Альянсу, так і в інших країнах, за свого життя стали свідками закінчення ери штучного поділу світу. Хотілося б, аби своїм позитивним прикладом Альянс сприяв розбудові кращого світу, де буде менше страждань та жертв насильства.

Вацлав Гавел, президент Чеської Республіки.

...вгору...