Розробити дорожню карту для проведення демонтажу старих штурмових підводних човнів та човнів, здатних перевозити крилаті ракети, зі складу Тихоокеанського флоту Росії -- такою була мета семінару поглиблених вивчень, який проходив у м. Владивосток 17 та 18 березня. Захід проводився у рамках програми НАТО “Безпека через науку”.
Програма ліквідації російських ядерних підводних човнів стала предметом занепокоєння широкої світової спільноти. Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї масового знищення у рамках Великої Вісімки, яке було прийняте у червні 2002 року, закликає виділити 20 мільярдів доларів США до 2012 року на потреби знищення ядерної, хімічної та біологічної зброї та речовин на теренах колишнього Радянського Союзу.
Йдеться, зокрема, про ядерні матеріали, які містяться на списаних ядерних човнах російського флоту. Хоча у справі списання та демонтування надлишкових підводних човнів російського флоту було досягнуто певного успіху, більшість цих зусиль торкнулася стратегічного підводного флоту, який здатен переносити міжконтинентальні балістичні ракети.
Залишається ще багато чого зробити стосовно підводних човнів загального призначення, тобто штурмових підводних човнів та таких, що перевозять крилаті ракети. Станом на травень 2003 року Росія мала 87 списаних ядерних субмарин, які зберігалися на воді із запасом ядерного палива на борту. Сімдесят сім з них -- це підводні човни загального призначення, що вже не на плаву і стан яких продовжує погіршуватися, таким чином підвищуючи ризик потенційного забруднення довкілля високорадіоактивними матеріалами.
Окрім цього, відпрацьоване ядерне паливо становить серйозну загрозу поширення небезпечних речовин та може бути використане терористами для здійснення нападів із застосуванням радіоактивних речовин. До того ж, раніше більшість зусиль США та країн Європи було зосереджено на Північному флоті, що базується у Мурманську, неподалік Норвегії, тоді як плани демонтажу застарілих кораблів Тихоокеанського флоту значно менш розвинуті.
У семінарі взяли участь 38 представників, які порушували наукові, інженерні та організаційні питання стосовно демонтажу ядерних підводних човнів Тихоокеанського флоту, які ще належить розв’язати у майбутньому. Вони також розглянули можливості поліпшення координації зусиль із демонтажу кораблів Північного та Тихоокеанського флотів. Напередодні проведення семінару члени організаційного комітету відвідали об’єкти ВМФ у Петропавловську та Владивостоці, після чого вони могли поділитися своїми висновками з учасниками семінару. Дискусії під час заходу ґрунтувалися на досвіді Росії, країн СНД і Західної Європи, Японії та США. |