Info

Ініціатива для Південно-Східної Європи Ініціатива НАТО для країн Південно-Східної Європи являє собою низку програм, спрямованих на сприяння розвиткові регіональної співпраці та довготривалої стабільності на Балканах. У зв’язку з цим Генеральний секретар НАТО лорд Робертсон зазначив: "Регіон заслуговує на шанс знову приєднатися до основних європейських тенденцій, оскільки найзрозуміліший урок, який ми винесли з останніх 50 років, є таким, що інтеграція породжує довіру, стабільність та процвітання". Започаткована на Вашингтонському саміті, який проходив 1999 року, під час повітряної операції НАТО у Косовому, ініціатива була розроблена з метою розширення і без того насиченої програми співробітництва між НАТО та країнами-партнерами у рамках Ради євро-атлантичного партнерства (РЄАП) та програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ). Окрім того, до цієї ініціативи були включені країни, що не були учасницями цієї установи та програми, такі як Боснія та Герцеговина і (на той час) Хорватія. Передбачалося також поступове розширення ініціативи та приєднання до неї Союзної Республіки Югославії, коли того дозволять обставини. Протягом минулого десятиліття нестабільність та конфлікти у Південно-Східній Європі, яка географічно розташована між однією з країн НАТО на півночі (Угорщина) та трьома членами НАТО на півдні (Греція, Італія та Туреччина) -- становили безпосередню загрозу інтересам Альянсу. У зв’язку з цим Альянс мусив вжити якихось заходів, щоб не допустити поширення кризи, яка могла б дестабілізувати сусідні країни. Альянс не лише започаткував дану ініціативу, але дотепер запроваджує три операції з підтримки миру у регіоні -- у Боснії та Герцеговині (Боснія), у Косовому та колишній Югославській Республіці Македонії (1). З нагоди проведення Вашингтонського саміту під егідою РЄАП було скликано Спеціальну Робочу групу з відкритим терміном функціонування, яка опікувалася питаннями регіональної співпраці у Південно-Східній Європі. Метою її діяльності було стимулювати та підтримувати практичне співробітництво між країнами Південно-Східної Європи. Рекомендації, розроблені Робочою групою, були розглянуті Керівним військово-політичним комітетом ПЗМ, який запропонував певні поліпшення та висунув чимало нових пропозицій. Згодом Північноатлантична рада ухвалила усебічну низку ініціатив, спрямованих на сприяння регіональному співробітництву та стабільності у регіоні. Важливою характерною ознакою ініціативи був той факт, що проекти та програми запроваджуватимуться під регіональним управлінням та будуть власністю цих країн. Тобто пропозиції щодо ініціатив та програм, які народжуються на ґрунті внутрішніх міркувань у самому Альянсі або в РЄАП, далі розробляються країнами регіону за підтримки НАТО. Добрим прикладом є Керівна група з питань співробітництва у галузі безпеки для країн Південно-Східної Європи. У жовтні 2000 року Албанія, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Румунія, Словенія, колишня Югославська Республіка Македонія (1), Туреччина та США започаткували цю групу, голова якої обирається її членами за принципом ротації, з метою сприяння різноманітним процесам співпраці, що вже тривають у регіоні. Пізніше до групи приєдналися Австрія, Союзна Республіка Югославія та Швейцарія. Група виявилася дієвою щодо розробки регіональних підходів до ключових питань. Останнім прикладом стало вироблення Рамкових настанов стосовно здійснення обміну офіцерами з питань зв’язку, які несуть службу у прикордонних районах, між країнами регіону з метою підвищення ефективності спільних зусиль у галузі боротьби з організованою злочинністю, тероризмом та контрабандою людей, наркотиків, зброї та заборонених речовин. Вагомим звершенням стала домовленість щодо вироблення Спільного аналізу з питань викликів та можливостей у галузі безпеки для країн Південно-Східної Європи, який був ухвалений міністрами закордонних справ усіх країн Південно-Східної Європи, включаючи Союзну Республіку Югославію, у травні 2001 року. Ідею вироблення документа було висунуто НАТО, проте країни регіону під головуванням Румунії її підтримали та розробили. Документ являє собою різнобічний аналіз середовища безпеки, у якому знаходяться країни Південно-Східної Європи. У ньому містяться спільні погляди на виклики у галузі безпеки, а також щодо співпраці між країнами-учасницями з метою їх подолання. Документ зорієнтований на конкретні дії, значної уваги приділено питанням досягнення кінцевої мети заходів, що проводяться. У документі також окреслені рамки для здійснення реформування оборонного сектора у країнах регіону. НАТО також намагається знайти нові шляхи співробітництва з іншими міжнародними організаціями у рамках Пакту стабільності. Завдяки співпраці з НАТО у галузі оборонної реформи країни регіону можуть підготуватися до розв’язання практичних фінансових та соціальних проблем, які виникають у зв’язку із запровадженням конкретних реформаторських ініціатив. Щоб полегшити подолання цих викликів, НАТО надає консультативну допомогу та ділиться своїм досвідом, заохочуючи розробку спільних програм зі Світовим банком та іншими донорськими організаціями. Ця діяльність спрямована на сприяння інтеграції відставних військовослужбовців Болгарії, Хорватії та Румунії до цивільного сектора, надання допомоги щодо їх працевлаштування та розвитку кар'єри. Дану концепцію було розширено, охопивши питання закриття військових баз та їх конверсії для застосування у цивільних цілях. Роботу у цьому напрямі було розпочато у Румунії, а попередні обговорення такої можливості нині тривають з Болгарією та Хорватією. Серед донорських організацій, які висловили зацікавленість у запровадженні проекту, -- Світовий банк, Банк розвитку Ради Європи, Європейський банк розвитку та Європейський банк реконструкції та розвитку. У кожному разі, завдяки консультаціям та досвіду НАТО зацікавлені організації ставляться до національних пропозицій з довірою. Це також допомагає підтримувати зацікавленість донорських організацій та здійснювати їх інформування протягом усього періоду розробки програми. НАТО також започаткувало Фонд довіри у рамках ПЗМ, метою діяльності якого є надання допомоги щодо знищення протипіхотних мін у Албанії. Країни Південно-Східної Європи, які не є учасницями програми "Партнерство заради миру", можуть також скористатися перевагами цілеспрямованих програм співпраці у галузі безпеки. Так, наприклад, до того, як Хорватія приєдналася до програми НАТО "Партнерство заради миру" у травні 2000 року, вона була отримувачем міжнародної допомоги. А Боснія і дотепер отримує допомогу у рамках програми, започаткованої ще 1997 року. Боснійська програма співробітництва у галузі безпеки спрямована на встановлення довіри між військовими, які воювали між собою під час чотирирічної боснійської війни, а також на здійснення реформування внутрішньої військової структури таким чином, щоб оборонні видатки більше не були обтяжливими для держави, а мирний процес не потребував додаткової підтримки. Ініціатива додала нового змісту, форми та напряму регіональній співпраці, що триває на Балканах. Дана ініціатива користується підтримкою усіх країн Південно-Східної Європи та НАТО. До того ж, оскільки не існує простих рішень, ініціативу можна розглядати як таку, що розрахована на тривалу перспективу, і залишатиметься вагомим складником намагань Альянсу встановити мир і стабільність у Південно-Східній Європі на довгі роки. Туреччина визнає конституційну назву -- Республіка Македонія.