Інформація наведена за станом на жовтень 2002 р.

Відносини Україна -- НАТО Contents Хартія про Особливе партнерство Напрями діяльності Основні події у розвитку відносин Нині Україна та НАТО розглядають можливості подальшого поглиблення та розширення відносин, що ґрунтуються на положеннях Хартії про Особливе партнерство між Україною та НАТО, яку було підписано 9 липня 1997 року у Мадриді і яка дотепер залишається основоположним документом, що регламентує розвиток відносин Україна -- НАТО. Політичні повноваження щодо втілення ініціативи, спрямованої на подальше поглиблення відносин, були сформульовані міністрами закордонних справ України та країн -- членів НАТО, які зустрілися 15 травня 2002 року у Рейк’явіку (Ісландія) у рамках засідання Комісії Україна -- НАТО (КУН), у ході якого сторони підкреслили своє прагнення піднести відносини Україна -- НАТО на якісно новий рівень, зокрема, шляхом пожвавлення консультацій та поглиблення співпраці з політичних, економічних та оборонних питань. У зв’язку з цим міністри доручили послам найближчим часом вивчити та розробити шляхи поглиблення відносин Україна -- НАТО. Відтоді розпочалася робота над виробленням проекту Плану дій, спрямованого на чітке визначення стратегічних цілей та пріоритетів України відповідно до її задекларованого прагнення цілком інтегруватися до євро-атлантичних структур безпеки. Цей документ має також виробити стратегічні рамки поточної та майбутньої співпраці у рамках діючої Хартії. Виступаючи у Києві з нагоди п’ятиріччя підписання Хартії про Особливе партнерство між Україною та НАТО Генеральний секретар НАТО лорд Робертсон заявив: “НАТО готове піти настільки далеко у відносинах з Україною, наскільки Україна виявиться спроможною втілювати структурні зміни та реформи, необхідні для зближення з НАТО”. Проте він наголосив, що цей процес буде тривалим і потребуватиме рішучості, відданості та кропіткої роботи усіх сторін, але особливо з українського боку. Хартія про Особливе партнерство “Територія та провідна геостратегічна роль роблять Україну ключовою державою у плані гарантування тривалої стабільності на євро-атлантичному просторі. Тому НАТО послідовно намагалося допомогти Україні гідно прокласти її шлях у майбутнє”. (лорд Робертсон, 5 липня 2001 року) Одразу після проголошення державної незалежності у 1991 році із розпадом Радянського Союзу Україна започаткувала партнерські відносини з НАТО, ставши активною учасницею діяльності Ради північноатлантичного партнерства (РПАС), яку згодом було замінено на Раду євро-атлантичного партнерства (скорочено -- РЄАП). У 1994 році Україна першою з країн Співдружності Незалежних Держав приєдналася до програми НАТО “Партнерство заради миру”. З підписанням у 1997 році Хартії про Особливе партнерство між Україною та НАТО співпраця між сторонами ще поглибилася. У Хартії підтверджується підтримка з боку НАТО суверенітету та незалежності України, її територіальної цілісності, демократичного розвитку, економічного процвітання та статусу без’ядерної держави, а також офіційно визнається важливість незалежної, стабільної та демократичної України для Європи у цілому. Хартія також відбиває прагнення України поглибити інтеграцію до європейських та трансатлантичних структур та цілком відповідає пріоритетам України у галузі національної безпеки. Основні події у розвитку відносин 1991 Україна вступає до Ради північноатлантичного партнерства 1994 Україна стає учасницею програми НАТО “Партнерство заради миру” 1996 Вперше в історії українські миротворці розгорнуті пліч-о-пліч з військовослужбовцями НАТО у рамках проведення миротворчої операції під проводом НАТО на території Боснії та Герцеговини 1997 Підписано Хартію про Особливе партнерство між Україною та НАТО, започатковано Комісію Україна -- НАТО При штаб-квартирі НАТО відкрито Місію України з метою полегшення контактів між сторонами Підписано Меморандум про Взаєморозуміння у галузі планування на випадок надзвичайних станів цивільного характеру У Києві відкрито Центр інформації та документації НАТО, діяльність якого спрямована на організацію інформаційних заходів 1998 Започатковано Спільну робочу групу з питань оборонної реформи, яка має слугувати форумом для здійснення обміну інформацією з питань, пов’язаних із оборонною галуззю 1999 У Києві відкрито Офіс зв’язку НАТО, який має на меті полегшувати взаємодію з українськими цивільними та військовими установами, які беруть участь у заходах ПЗМ та Робочого плану КУН 2000 Верховна Рада України ратифікує Угоду про статус сил, що беруть участь у заходах ПЗМ, та Договір про Відкрите небо 2001 Підписано Меморандум про Взаєморозуміння, на основі якого у липні 2002 року в Україні розпочинається втілення проекту у рамках Цільового фонду ПЗМ з метою безпечного знищення 400 000 одиниць протипіхотних мін 2002 Підписано Меморандум про Взаєморозуміння з питань підтримки країни, що приймає, який надає змогу застосовувати українські військові сили та засоби у ході навчань та операцій НАТО Згідно із положеннями Хартії було започатковано Комісію Україна -- НАТО, яка має слугувати форумом для проведення обговорень між сторонами з питань, які становлять спільну зацікавленість, а також стосовно шляхів вдосконалення та подальшого розвитку відносин. Посли країн -- членів НАТО та Військові представники, міністри закордонних справ та оборони, начальники оборонних штабів та глави держав та урядів періодично проводять спільні засідання зі своїми українськими колегами у рамках даного форуму. Підписавши Хартію, Україна та НАТО вирішили втілювати у життя спільні ініціативи з метою сприяння зміцненню євро-атлантичної безпеки і стабільності та співпрацювати з цілої низки питань від запобігання конфліктам та врегулювання криз до операцій з підтримки миру та гуманітарних місій. У рамках Особливого партнерства НАТО також має змогу надавати Україні допомогу у плані втілення найскладніших проектів із реформування, щоб Україна могла впевнено подолати непростий шлях до забезпечення економічного процвітання та демократії. Напрями діяльності Беручи участь у семінарах, засіданнях робочих груп та інших заходах партнерства представники країн -- членів Альянсу та України співпрацюють з широкого кола питань, а саме: · Миротворчість Діючи пліч-о-пліч зі своїми колегами з країн НАТО та інших країн-партнерів, українські військовослужбовці відіграють неоціненну роль стосовно запровадження миротворчих операцій під проводом НАТО на Балканах. Нині у Косові розгорнуто український контингент, який налічує близько 300 українських військовослужбовців, у складі спільного українсько-польського батальйону сил КФОР під проводом НАТО. Україна також відіграла вагому роль у рамках діяльності Сил стабілізації (СФОР), розгорнутих на території Боснії, надавши до складу миротворчого контингенту НАТО батальйон механізованої піхоти та вертолітний загін загальною чисельність 400 військовослужбовців та пілотів. · Міжнародні зусилля у боротьбі з тероризмом 14 вересня 2001 року члени Комісії Україна -- НАТО виступили із спільною заявою, у якій вони рішуче засудили вересневі акти тероризму, спрямовані проти Сполучених Штатів Америки, та висловили свою готовність забезпечити передачу відповідальних за терористичні акти до рук правосуддя та їхнє покарання. Відтоді Україна вжила низку практичних заходів, які мали на меті сприяти проведенню міжнародної антитерористичної операції за участю країн -- членів Альянсу. Так, наприклад, Україна надала доступ до свого повітряного простору для прольоту союзницької авіації, що брала участь в операції, а також виділила свої військово-транспортні літаки для перевезення військ країн -- членів НАТО до Афганістану. · Оборонна реформа та військова співпраця Для НАТО одним із пріоритетних завдань залишається надання Україні допомоги у галузі реформування її оборонних структур, вдосконалення системи цивільного та демократичного контролю над збройними силами, а також підвищення рівня оперативної сумісності з військами сил НАТО, що має полегшити участь України у миротворчих місіях під проводом НАТО. Сьогодні перед Україною стоїть непросте завдання -- реформувати успадковану від Радянського Союзу громіздку та незбалансовану структуру збройних сил, яка характеризується наявністю значної кількості переважно застарілого важкого обладнання, створивши на її основі менш чисельні, сучасніші та ефективніші збройні сили, які відповідали б потребам у галузі безпеки та могли відігравати активну роль у плані зміцнення європейської безпеки та стабільності. Завдяки діяльності Спільної Робочої групи Україна -- НАТО з питань оборонної реформи було досягнуто суттєвого успіху у плані надання Україні допомоги щодо трансформації її оборонних структур. Ця Група становить форум, у рамках якого сторони мають змогу обмінюватися думками та ділитися досвідом з широкого кола питань, пов’язаних з обороною, зокрема щодо перегляду національних концепцій у галузі оборони, військових доктрин, планування сил, укладання бюджетів, скорочення збройних сил та сприяння інтеграції колишніх військових до цивільного життя. Беручи участь у широкому спектрі заходів та військових навчань у рамках ПЗМ, українські військовослужбовці мають змогу набути практичного досвіду взаємодії з військами країн НАТО. Практичну користь приносить також участь України у Процесі планування та огляду сил за програмою ПЗМ -- механізмі, який дає змогу визначити ті аспекти у галузі оборонного планування, де існує потреба надалі вдосконалювати оперативну сумісність. Плоди військової співпраці даються взнаки щодня, зокрема, на прикладі успішної участі українських підрозділів в операціях з підтримки миру на Балканах. Освіта та професійна підготовка є іншими важливими складниками оборонної трансформації. Разом із колегами з інших країн-партнерів старші українські офіцери беруть участь в курсах, які проводяться в Оборонному коледжі НАТО у Римі, Італія, а також в Школі НАТО в Обераммергау, Німеччина. · Планування на випадок надзвичайних станів цивільного характеру Планування на випадок надзвичайних станів цивільного характеру та готовності до катастроф є одним із найвагоміших напрямів співробітництва між Україною та НАТО та темою, якій присвячуються регулярні спільні тренування. Співпраця має на темі підготувати Україну до ефективного запровадження та координацій операцій з ліквідації наслідків стихійних лих за участі національних підрозділів, а також сприяти розвитку регіонального потенціалу у галузі реагування на катастрофи. Останнім часом окремі регіони України регулярно потерпали від сильних повеней. У зв’язку з цим вдосконалення систем запобігання повеням та ліквідації їх наслідків стало одним із першочергових завдань співпраці у галузі планування на випадок цивільних надзвичайних станів. У вересні 2000 року на Закарпатті були проведені широкомасштабні навчання із моделюванням повені. Це були перші навчання, організовані Євро-атлантичним центром координації реагування на катастрофи (ЄАЦКРК) та Євро-атлантичним підрозділом із реагування на катастрофи (ЄАПРК). У рамках співпраці у цій галузі був також запроваджений пілотний проект Україна -- НАТО, спрямований на розвиток ефективної системи запобігання повеням та ліквідації їх наслідків. Планується, що проект забезпечить потенціал раннього оповіщення щодо загрози повеней та подолання їх наслідків в регіонах України, які регулярно потерпають від повеней. · Наука та довкілля Починаючи з 1991 року у рамках Наукової програми НАТО організовувалися робочі засідання, семінари та дослідницькі проекти, які мали на меті підтримати українських науковців. Поглибленню співпраці сприяло започаткування Спільної робочої групи з питань співробітництва у галузі науки та охорони довкілля. Протягом цього періоду українським науковцям було вручено понад 500 грантів. Так, наприклад, у жовтні ц.р. український науковець Артем Халатов був удостоєний першої премії НАТО за наукове партнерство разом з його колегами з Росії та Великої Британії за розробку інноваційних систем охолодження газотурбінних двигунів. НАТО також підтримало низку проектів, націлених на створення необхідної інфраструктури для забезпечення науковим колективам України доступу до мережі Інтернет. Співпрацю у галузі охорони довкілля було передусім спрямовано на розв’язання екологічних проблем, пов’язаних з оборонною діяльністю. Цей текст не є офіційно узгодженим документом НАТО і тому необов'язково представляє офіційну думку урядів країн-членів НАТО з питань політики, які тут порушувались.