Інформація наведена за станом на вересень 2000 р.

Короткий перелік основних скорочень та словосполучень CFE (ЗЗСЄ) Договір про звичайні збройні сили в Європі (Conventional Forces in Europe Treaty). Договір про звичайні збройні сили в Європі — це великий договір з питань контролю над озброєнням, який є наріжним каменем європейської безпеки. Понад 58000 одиниць військової техніки було знищено в Європі країнами-членами НАТО та членами колишньої Організації Варшавського договору з моменту підписання договору ЗЗСЄ у 1990 році. У березні 1999 року було досягнуто угоди між Росією, НАТО та іншими європейськими державами з усіх головних питань стосовно цього договору, і, таким чином, було відкрито шляху до своєчасної адаптації Договору ЗЗСЄ напередодні саміту Організації з питань безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) у Стамбулі в листопаді 1999 року. CJTFs (БООТС) Багатонаціональні об’єднані оперативно-тактичні сили (Combined Joint Task Forces) - Ця воєнна концепція виникла в 1994 році з метою забезпечити НАТО гнучким засобом реагування на знову виникаючі загрози безпеці, в тому числі в ході операцій з участю країн – не членів НАТО шляхом оперативного розгортування багатонаціональних сил з участю різних родів військ, підготованих для вирішення конкретних воєнних завдань, таких, як надання гуманітарної допомоги і підтримання миру. Чимало елементів концепції БООТС було реалізовано на практиці в ході операцій з підтримання миру на Балканах, які запроваджувались під проводом НАТО. Крім того, БООТС можуть призначатися для проведення операцій під керівництвом НАТО і, у визначених обставинах, Західноєвропейського союзу або Європейського союзу. EADRCC (ЄАЦКРК) Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи (Euro-Atlantic Disaster Response Coordination Centre) - Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи був створений при штаб-квартирі НАТО за пропозицією Російської Федерації під егідою Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП) в травні 1998 року. Центр покликаний займатись координацією роботи з ліквідації наслідків великих стихійних лих і катастроф у країнах–членах РЄАП в співробітництві з Управлінням координації гуманітарних питань (УКГП) ООН. З моменту свого заснування ЄАЦКРК вже брав участь в ліквідації наслідків поводей в Західній Україні, Румунії і Угорщині, а також в наданні допомоги населенню Туреччини, яке постраждало від землетрусу в 1999 році. Крім того, центр зіграв ключову роль в організації програм гуманітарної допомоги під час Косівської кризи. EAPC (РЄАП) Рада євроатлантичного партнерства (Euro Atlantic Partnership Council). Створена в травні 1997 року як наступниця Північноатлантичної ради співробітництва, РЄАП доповнює програму “Партнерство заради миру” (ПЗМ) та забезпечує універсальну базу для розширеного політичного виміру ПЗМ і тіснішого практичного співробітництва. Вона об’єднує представників країн-членів НАТО та країн-партнерів — усього 46 країни. У квітні 1999 року у Вашінгтоні відбувся саміт РЄАП з участю глав держав та урядів країн, що входять до РЄАП. ESDI (ЄСБО) Європейська система безпеки й оборони (European Security and Defence Identity). Метою розробки Європейської системи безпеки й оборони в рамках Альянсу є надання можливостей усім європейським країнам-членам НАТО послідовніше та ефективніше робити свій внесок в НАТО, що є проявом їх спільної відповідальності, і зміцнювати трансатлантичне партнерство, водночас надаючи їм можливість діяти спільно в європейському контексті. ЄСБО є суттєвою часткою процесу адаптації структур Альянсу до нових умов. KFOR (КФОР) Сили в Косовому. Багатонаціональні сили, створені в Косовому під егідою ООН відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН за номером 1244 від 10 червня 1999 року. Передову оперативну групу КФОР було дислоковано НАТО в колишній Югославській Республіці Македонії в очікуванні врегулювання конфлікту. Ці війська було передано під оперативний контроль командувача корпусом швидкого реагування (КШР) командування об'єднаними збройними силами НАТО в Європі з самого початку військово-повітряної кампанії НАТО наприкінці березня. Поступово їх було перепідпорядковано під виконання гуманітарних завдань у відповідь на ескалацію кризи з біженцями. Коли до регіону було надіслано додаткові сили, сили КФОР почали виконувати життєво важливі завдання з надання безпосередньої допомоги біженцям у колишній Югославській Республіці Македонії (1), а також щодо сприяння міжнародним гуманітарним організаціям. NAC (ПАР) Північноатлантична рада (North Atlantic Council), куди входять представники країн-членів Альянсу, є найвищим органом Альянсу, що розробляє та приймає рішення. Засідання ПАР проходять регулярно в Брюсселі на рівні послів та принаймні двічі на рік — на рівні міністрів закордонних справ, а інколи, як це було, наприклад, на Вашінгтонському саміті, — на рівні глав держав та урядів. NATO (НАТО) Організація Північноатлантичного договору (North Atlantic Treaty Organisation) створена відповідно до Вашінгтонського договору в квітні 1949 року як система колективної оборони Заходу. У березні 1999 року до цієї організації вступили три нових члени, довівши таким чином загальне число країн —членів НАТО до 19. З самого початку 90-х років країни-члени Альянсу провели великі скорочення своїх збройних сил та пристосували структуру військового командування Альянсу до виконання в майбутньому нових функцій та завдань з врегулювання криз, проведення миротворчих операцій та підтримання миру. Вони активно співпрацюють з тими європейськими країнами, що не є членами НАТО, через програму “Партнерство заради миру”. У травні 1997 року з Російською Федерацією був підписаний Основоположний акт Росія —НАТО. В липні 1997 року НАТО підписало Хартію про особливе партнерство з Україною. У квітні 1999 року на Вашінгтонському саміті НАТО відсвяткувало свою 50-ту річницю. NATO Russia PJC (ПСР Росія — НАТО) Постійна спільна рада (Permanent Joint Council) — це орган, якого було створено згідно з Основоположним актом Росія — НАТО, підписаним у травні 1997 року. Основоположний акт передбачає регулярні засідання ПСР на рівні послів від країн —членів НАТО та від Росії, а також засідання на рівні міністрів закордонних справ, які проводяться двічі на рік. ПСР є місцем зустрічей для консультацій, співробітництва та досягнення консенсусу під час обговорення політичних питань та питань безпеки. Після того, як Альянс розпочав військово-повітряні операції з метою покласти край конфлікту в Косовому, Росія припинила свою участь у цьому форумі. Альянс висловив своє розчарування з приводу цього рішення, визнавши при цьому наявність спільних інтересів з Росією стосовно досягнення політичного врегулювання кризи в Косовому. Країни НАТО продовжували тісно співпрацювати з Росією в контексті дипломатичних ініціатив з метою завершення конфлікту в Косовому. NUC (КУН) Комісія Україна–НАТО (NATO–Ukrainian Commission) — це орган, створений згідно з умовами Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО. Комісія засідає принаймні двічі на рік з метою аналізу прогресу, досягнутого в розвитку взаємин між Україною та НАТО. 24 квітня 1999 року у Вашінгтоні відбувся саміт глав держав та урядів країн-членів Альянсу та України. OSCE (ОБСЄ) Організація з питань безпеки та співробітництва в Європі (Organization for Security and Cooperation in Europe), раніше відома під назвою Конференція з питань безпеки та співробітництва в Європі (КБСЄ), спочатку була суто політичним процесом, завдяки якому було визначено основоположні принципи, що регулюють правила поведінки в міжнародних справах з метою зниження напруги та зміцнення довіри між державами. Нині це організація, до якої входить 55 країн-членів, включаючи всю Європу, Канаду та Сполучені Штати Америки. ОБСЄ виступала спостерігачем під час організації та проведення виборів у Боснії-Герцеговині, а також організувала наприкінці 1998 та на початку 1999 року міжнародну Верифікаційну місію в Косовому, яка перевіряла дотримання резолюцій Ради Безпеки ООН з питань Косівської кризи. Інспекторів ОБСЄ було відкликано після провалу в березні 1999 року переговорів, спрямованих на політичне врегулювання. PARP (ППОС) Процес планування та огляду сил ПЗМ (PfP Planning and Review Process) було започатковано як окремий вид діяльності в рамках програми “Партнерство заради миру” для тих країн партнерів, котрі бажають брати в ньому участь. Метою цього процесу є заохочення прозорості у військовому плануванні, а також розвиток оперативної сумісності збройних сил країн партнерів з силами країн НАТО шляхом розробки та перегляду взаємно узгоджених планових завдань. У цьому процесі нині беруть участь сімнадцять країн-партнерів. PfP (ПЗМ) Партнерство заради миру (Partnership for Peace). Розпочата в січні 1999 року програма “Партнерство заради миру” надає країнам-партнерам можливість брати участь спільно з НАТО в окремих програмах співробітництва з питань безпеки, спеціально розроблених з урахуванням індивідуальних потреб країн-партнерів. Сюди входять такі види діяльності, як військові навчання та операції на випадок надзвичайних ситуацій. Цю програму підсилено з метою надання партнерам більшої участі в процесі планування подальших програм та в здійсненні керівництва ними. SACEUR та SACLANT (ВГК ОЗС НАТО в Європі та ВГК ОЗС НАТО на Атлантиці) Верховний головнокомандуючий об’єднаними збройними силами НАТО в Європі та Верховний головнокомандуючий об’єднаними збройними силами НАТО в Атлантиці (Supreme Allied Commander Europe та Supreme Allied Commander Atlantic). Це два головних командувачі, які відповідають за інтегровану військову структуру Альянсу. SFOR та IFOR (СФОР та ІФОР) Стабілізаційні сили СФОР (Stabilization Force - SFOR) були розгорнуті в Боснії-Герцеговині, починаючи з грудня 1996 року, в рамках зусиль, спрямованих на підтримання Дейтонської мирної угоди в колишній Югославії. Вони замінили Сили імплементації – ІФОР (Implementation Force – IFOR), що відповідали за виконання воєнних аспектів Мирної угоди. Понад 35 країн, як членів НАТО, так і тих, що не входять до НАТО, виділили свої війська для СФОР, загальна чисельність яких становить понад 30 000. Штаб ВГК ОЗС НАТО в Європі (SHAPE) Штаб Верховного головнокомандуючого об’єднаними збройними силами НАТО в Європі (Supreme Headquarters Allied Powers Europe). Штаб командування об’єднаними збройними силами НАТО в Європі розташований поблизу містечка Монс, в Бельгії. Strategic Concept (Стратегічна концепція) Стратегічна концепція — це авторитетне викладення цілей Альянсу, яке забезпечує керівництво високого рівня щодо застосування політичних та воєнних засобів з метою досягнення визначених цілей. В Стратегічній концепції викладено логічне обгрунтування Альянсу та його діяльності. Стратегічна концепція є орієнтиром для воєнних органів НАТО, яким вона вказує на напрями розвитку військових спроможностей та шляхи підготовки до можливих операцій. Стратегічну концепцію було вперше опубліковано у 1991 році. Останній варіант Стратегічної концепції було схвалено й опубліковано на Вашінгтонському саміті в 1999 році. Крім того, враховуючи розвиток політичних та воєнних подій після 1991 року, у Стратегічній концепції підтверджено зобов’язання Альянсу дотримуватися принципів забезпечення колективної оборони та трансатлантичного зв’язку. WEU (ЗЄС) Західноєвропейський союз (Western European Union) був створений з самого початку відповідно до Брюссельського договору 1948 року. Нині він налічує 10 країн-членів, кожна з яких є водночас членом НАТО. До ЗЄС входять також країни на правах асоційованого членства (члени НАТО, що не входять до Європейського союзу) та асоційовані країни-партнери (країни, що не входять ні до Європейського союзу, ні до НАТО). ЗЄС відновив свою діяльність у 1984 році з метою вироблення європейського характеру спільної оборони та зміцнення європейського вектора Альянсу. Ініціатива щодо ЗМЗ (WMD Initiative) Ініціатива щодо зброї масового знищення (Weapons of Mass Destruction Initiative). Ця ініціатива спрямована на зменшення ризику розповсюдження зброї масового знищення (ЗМЗ) шляхом підсилення консультацій з питань роззброєння і нерозповсюдження, вперше її було проголошено на саміті НАТО у Вашінгтоні в квітні 1999 року. У травні 2000 року при штаб-квартирі НАТО був створений Центр ініціативи щодо ЗМЗ, головною метою якого є координація зусиль в цієї галузі, а також підтримка оборонних заходів, покликаних підвисити готовність Північноатлантичного альянсу до реагування на ризики, пов’язані з ЗМЗ і засобами їх доставки. Примітка: Туреччина визнає Республіку Македонія за її конституційною назвою. Цей текст не є офіційно узгодженим документом НАТО і тому необов'язково представляє офіційну думку урядів країн-членів НАТО з питань політики, які тут порушувались.