Эхо Москвы 19 мая 2005 г.

Інтерв’ю з послом паном Мартіном Ердманом Коли щойно обраний Президент Віктор Ющенко брав участь у Брюссельському саміті 22 лютого, керівництво НАТО заявило про свою підтримку українського амбіційного плану реформ і погодилося поглибити та докорінно змінити співробітництво НАТО з Україною у руслі нових урядових пріоритетів. Два місяці по тому під час зустрічі міністрів закордонних справ країн -- членів Комісії Україна - НАТО у Вільнюсі (Литва) 21 квітня ц.р. між Альянсом і Україною розпочався Інтенсифікований діалог з питань наміру України до вступу в НАТО, а також було оголошено пакет короткотермінових дій, спрямованих на розвиток співробітництва Україна - НАТО у сфері першорядних реформ. Щойно призначений помічник Генерального секретаря з політичних питань і політики безпеки посол Мартін Ердман буде всебічно сприяти розвитку взаємодії Україна - НАТО протягом кількох наступних років. "Новини НАТО" звернулися до нього з проханням пояснити, що на практиці означають для України останні ініціативи НАТО. "Новини НАТО" (Н.Н.): Що таке Інтенсифікований діалог? Мартін Ердман (М.Е.) : Інтенсифікований діалог вперше було розпочато з Чеською Республікою, Угорщиною і Польщею на початку 1997 року під час підготовчої роботи до першого після закінчення холодної війни етапу розширення НАТО у 1999 році. Процес проведення Інтенсифікованого діалогу із цими країнами, які заявили про свою заінтересованість у приєднанні до Альянсу, дозволив нам розглянути з кожною з них окремо питання, порушені у Дослідженні про розширення НАТО 1995 року. Дослідження було проведено Альянсом з метою вивчення переваг прийняття нових членів і з’ясування, яким чином вони можуть бути прийняті. У його висновках зазначено, що закінчення холодної війни дало унікальну можливість створення якісно нової системи безпеки в усьому євроатлантичному просторі. Було також підкреслено, що країни, які прагнуть членства в НАТО, повинні продемонструвати виконання ними певних вимог. Процес Інтенсифікованого діалогу мав на меті забезпечити ці країни конкретною інформацією стосовно прав і зобов’язань, що випливають з членства в НАТО. У разі приєднання до НАТО нові країни-члени користуватимуться усіма правами і візьмуть на себе усі відповідні зобов’язання. Згідно з матеріалами цього Дослідження, будь-яка країна, що бажає приєднатися до Альянсу, повинна дотримуватися ключових вимог, які передбачають функціонування демократичної політичної системи, яка ґрунтується на ринковій економіці, ставлення до національних меншин відповідно до принципів, встановлених Організацією з безпеки і співробітництва в Європі, взяття зобов’язань щодо врегулювання спорів із сусідами виключно мирним шляхом, спроможність і готовність надати військовий внесок до Альянсу та забезпечити взаємодію із силами інших країн-членів, а також дотримання зобов’язань щодо демократизації цивільно-військових відносин і організаційних структур. Початок Інтенсифікованого діалогу з Україною є справжньою віхою в історії відносин НАТО і України та важливим етапом на шляху євроатлантичної інтеграції країни. Це чіткий сигнал від союзників по НАТО, який свідчить про підтримку намірів України. Однак цей процес не є гарантією запрошення до лав Альянсу. Як багато разів роз’яснював Генеральний секретар НАТО, запрошення до НАТО має ґрунтуватися на досягненні Україною ключових цілей реформ. А НАТО та країни, які до неї входять, зобов’язуються надавати допомогу і консультації протягом усього процесу. Однак темпи просування цілком залежать від України. Н.Н.: Що практично цей процес означає для України? M.E.: Перший конкретний крок у рамках Інтенсифікованого діалогу з Україною було зроблено 27 червня ц.р. під час візиту Генерального секретаря НАТО до Києва, коли український уряд офіційно представив початковий документ для обговорення, покликаний створити фундамент для Інтенсифікованого діалогу. Цей документ присвячений ключовим питанням, викладеним у Дослідженні 1995 року: внутрішня і зовнішня політика, реформування сектора оборони і безпеки, питання права і безпеки. Він особливо підкреслює ті галузі, які потребують конкретних дій, необхідних для перетворення намірів України на реальність. Цей документ передано країнам НАТО на розгляд і буде застосовуватися як базис для конструктивного обговорення на рівні експертів. Ми маємо намір провести перший раунд зазначених переговорів у вересні ц.р., коли делегація посадових осіб України високого рівня, які представляють міністерства -- часників Інтенсифікованого діалогу, прибуде до Брюсселя. Обговорення на рівні експертів, у свою чергу, дадуть змогу українським урядовцям точніше з’ясувати, що саме очікують від України найближчими роками, а для посадових осіб НАТО, до яких належу і я, - більш докладно вивчити політику і можливості країни. Н.Н.: Що має на меті пакет короткотермінових дій, представлений у Вільнюсі? M.E. : У прийнятому у Вільнюсі документі "Удосконалення співробітництва Україна - НАТО: короткотермінові дії" наведено ряд пріоритетів на найближче майбутнє – галузей, де НАТО і Україна співпрацюватимуть для досягнення найбільш нагальних цілей реформування. Документ також містить угоду між Альянсом і Україною про започаткування Інтенсифікованого діалогу. Короткотермінові заходи зосереджено у п’яти сферах, а саме: зміцнення демократичних інституцій, інтенсифікація політичного діалогу, активізація реформування галузі оборони і безпеки, поліпшення інформування громадськості й подолання економічних та соціальних наслідків реформ. Усі вони мають бути найвищими пріоритетами для нового українського уряду, оскільки є запорукою успішних демократичних перетворень, яких вимагав український народ у грудні минулого року. Це також сфери діяльності, в яких НАТО може поділитися конкретним досвідом, а в окремих випадках надати і матеріальну допомогу. Для втілення у життя зазначених дій уже зроблено кілька кроків. Ми розширили наше співробітництво у сфері реформування оборони і безпеки, зокрема, відгукнулись на прохання України надати їй допомогу у реформуванні розвідувальних служб відповідно до європейських стандартів. Нами поширено консультації на такі питання, як ситуація у Молдові, де Україна стала відігравати більш активну роль у спробі досягнення політичного врегулювання. У рамках програми „Партнерство заради миру” ми заснували найбільший в його історії трастовий фонд з метою фінансування знищення великих запасів застарілих і небезпечних боєприпасів. Крім того, нами збільшено підтримку перепідготовки українських офіцерів і військовослужбовців, перед якими постане необхідність переходу до роботи в приватному секторі економіки у зв’язку зі скороченням і модернізацією українських збройних сил. Союзники також розглядають питання співпраці у справі забезпечення додаткової підтримки у перепідготовці цивільного персоналу українських установ оборони і безпеки. Під час зустрічі в рамках Комісії Україна - НАТО на рівні послів у Києві у жовтні ц.р. ми матимемо нагоду переглянути досягнення в зазначеній і інших сферах. Н.Н.:Яким чином ініціативи, висунуті у Вільнюсі, стосуються сьогоднішнього співробітництва у рамках Плану дій Україна -- НАТО? M.E.: Інтенсифікований діалог стосується питань, безпосередньо пов’язаних із можливим членством України в НАТО. Пакет короткотермінових заходів має зосередити увагу на практичній співпраці у сприянні виконанню нагальних завдань реформування. Обидві зазначені ініціативи покликані доповнити і поглибити існуюче співробітництво у рамках Плану дій Україна - НАТО. План дій, прийнятий на Празькому саміті у листопаді 2002 року, визначає комплекс довготермінових стратегічних цілей, які мають наблизити Україну до реалізації її євроатлантичних інтеграційних прагнень. Його виконання забезпечується Щорічними цільовими планами, де визначаються конкретні рівні, яких треба досягти, і заходи, яких необхідно вжити протягом кожного календарного року. Невід’ємною частиною плану є механізм оцінки виконаної роботи. Цей механізм і надалі слугуватиме каркасом співробітництва Україна - НАТО під час нашого просування в Інтенсифікованому діалозі. З точки зору НАТО ми вважаємо за необхідне використовувати усі наявні у нас засоби для досягнення кінцевої мети - розбудови більш процвітаючої, більш демократичної України із сучасними підзвітними службами безпеки, повністю підготовленої до вступу у Північноатлантичний альянс. І ми не повинні забувати про цю мету, коли вносимо поправки до механізмів, призначених для її досягнення. Н.Н.: Якщо Україна досягне значних успіхів у проведенні відповідних реформ, наступним кроком на шляху реалізації прагнень країни здобути членство у НАТО буде запрошення приєднатися до Плану підготовки до членства (ППЧ). Чи могла б Україна отримати запрошення приєднатися до ППЧ? Якщо говорити реально, коли Україна може очікувати на таке запрошення, і що воно означатиме для країни? М.Е.: Як я уже казав раніше, зараз не слід намагатися вгадати, коли це станеться. Інтенсифікований діалог – це серйозний процес, спрямований на те, щоб допомогти Україні краще зрозуміти і, що навіть є більш важливим, запровадити багато стандартів, яким вона як кандидат у члени НАТО має відповідати. У міру просування Інтенсифікованого діалогу наша основна увага повинна і далі залишатись зосередженою на основній меті - здійсненні необхідних реформ. Українська влада повинна сконцентрувати свої зусилля на практичних справах і виконанні вже взятих на себе зобов’язань, а НАТО надаватиме консультації і підтримку відповідно до своєї компетенції. Настане час, коли країни НАТО, переглянувши досягнення України в рамках Інтенсифікованого діалогу, зможуть прийняти рішення про запрошення країни до Плану підготовки до членства (ППЧ). ППЧ – це програма надання консультацій, допомоги і практичної підтримки, розроблена для допомоги країнам, які бажають приєднатися до Альянсу, під час їх підготовки до потенційного членства і наближення до стандартів НАТО. Проте, хоча участь у ППЧ в основному допомагає підготувати країну-кандидата до членства в Альянсі, вона не передбачає гарантій майбутнього членства. При прийнятті будь-якого рішення про розширення НАТО кожну країну оцінюють відповідно до виконання нею визначених умов і на підставі висновків країн-членів стосовно того, чи сприятиме таке членство стабільності в євроатлантичному просторі. Н.Н.: Хоча українське керівництво відверто заявило про прагнення України до вступу в Альянс, відповідь українського народу у разі пропозиції реалізувати його демократичні права на референдумі, може, як показують результати опитування думки громадян, бути: "Ні". Чи можете ви це прокоментувати? M.E.: Переконати український народ, що амбіційна урядова програма реформ та інтеграційні цілі відповідають інтересам країни – це передусім завдання українського керівництва. Водночас ми також зацікавлені в тому, щоб українська громадськість була належним чином поінформована про НАТО і про наміри України для того, щоб люди мали змогу сформувати свої висновки, ґрунтуючись на фактичному матеріалі. Протягом багатьох років ми постійно намагались підвищити рівень знань про те, що таке НАТО, які цілі організації, а також розгорнути більш широку дискусію з питань євроатлантичної безпеки серед українських науковців, фахівців, які сприяють формуванню громадської думки, а також серед громадськості. Саме з цією метою нами засновано в Києві Центр інформації та документації НАТО і запроваджено програму публікацій українською і російською мовами. Однак ми не займаємось пропагандою. У рамках плану короткотермінових дій, прийнятого у Вільнюсі, країнам Альянсу запропоновано співпрацювати з Україною у справі доведення до широкого загалу правдивої інформації про організацію і відносини між НАТО та Україною. Нам відомо, що багато людей в Україні все ще сприймають НАТО з підозрою і асоціюють Альянс із стереотипами часів холодної війни. Незалежно від питання можливого вступу України до Альянсу, НАТО в майбутньому передбачає зацікавленість у формуванні свіжого погляду на Альянс, щоб люди відкрили для себе, наскільки НАТО змінилася з часів холодної війни і як ця організація розгортає партнерство в усьому євроатлантичному просторі для розв’язання нових проблем безпеки, що постають перед нами. Для них стало б очевидним, що стратегічне партнерство НАТО як з Україною, так і з Росією є значною частиною такої трансформації. Хочу сподіватися, що громадяни тоді зрозуміють, що прагнення України до членства в НАТО й її бажання підтримувати тісні зв’язки з Росією не виключають одне одного. Багато громадян України, здається, не знають про вигоди від існуючого співробітництва Україна - НАТО. Фактично НАТО і Україна вже співпрацюють у конкретних взаємовигідних напрямах. Ми працюємо разом у зміцненні миру і стабільності на Балканах та боротьбі проти тероризму. Ми також співпрацюємо у розробці програм, що відповідають конкретним потребам України, таких як модернізація збройних сил, знищення небезпечної, застарілої зброї і боєприпасів та перепідготовка військового особового складу для полегшення його переходу до цивільного життя. Я впевнений, що цей взаємний досвід співробітництва забезпечить нас у наступні роки ще міцнішим підґрунтям для інтенсифікації відносин Україна - НАТО.