НАТО допомагає Білорусі і Україні боротися із ризиками повеней

  • 29 Nov. 2011 -
  • |
  • Last updated 05-Dec-2011 11:44

Басейн річки Прип'ять на кордоні між Білоруссю і Україною страждає від великих повеней, які завдають шкоди місцевим громадам і економіці. До басейну входить Чорнобильська зона відчуження, а одна з приток річки забезпечує атомну електростанцію водою для охолодження, тому важливо здійснювати ефективний моніторинг.

Раніше моніторинг здійснювався вручну, що було дуже повільно, не давало можливості завчасно попередити і про повінь, і допомогти спрогнозувати її. Зараз завдяки проекту, фінансованому НАТО, ситуація змінюється. За проектом має бути встановлена система автоматичного моніторингу в реальному часі.

На початку грудня Білорусь відкрила свою першу автоматичну гідрометеорологічну моніторингову станцію в рамках проекту, що фінансується з бюджету програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» (SPS). Раніше, цього року, Україна відкрила свої перші дві автоматичні станції в Луцьку, на Волині, і в селі Гренники в Рівненській області, які кожні 15 хвилин збирають і відсилають дані до волинського Гідрометцентру.

«Моніторингова система реального часу робить дані доступними в глобальному масштабі і майже миттєво, що дає змогу краще підготуватися до повеней і визначити способи обмеження шкоди від них», – каже Сюзанна Міхаеліс, фахівець з енергетичної безпеки Відділу НАТО з нових викликів безпеці. – Вона також унеможливлює людську помилку, оскільки дані записуються безпосередньо в електронний спосіб».

Повені спричинюють економічні труднощі

Протягом понад 700 кілометрів річка Прип'ять тече на схід через північно-західну Україну і до Білорусі перед тим, як знову перетнути кордон України. Вона збирає воду з приток і потім прямує до Дніпра, який впадає у Чорне море.

Коли навесні крига і сніг починають танути, селяни і мешканці півдня Білорусі і північно-західної України готуються до повеней. Несподівані і рясні дощі ще більше ускладнюють проблему.

Марія Мосюк, селянка з українського села Копилля, розташованого поблизу річки Стир, притоки Прип’яті, завжди чекає з посадкою картоплі і цукрового буряка до кінця квітня. Після танення снігу йдуть рясні дощі і землю вкриває вода на три і більше місяців, що робить життя таких селян як Марія дуже важким.

Вразливість атомних станцій

Особливу проблему зумовлює те, що повеневі води течуть через чорнобильську зону відчуження і дістають велике радіоактивне забруднення. Ще однією проблемою є те, що річка Стир, східна притока Прип’яті, забезпечує Рівненську атомну електростанцію водою для охолодження, якість і температуру якої необхідно постійно контролювати.

«Аварія атомної електростанції в Японії нагадала нам про важливість охолодження для атомних станцій», – каже Міхаеліс. З одного боку, пояснює вона, має бути достатньо води для охолодження. З іншого боку, річка не повинна затопити станцію. «Якщо стає відомо, що вода в річці занадто висока, занадто низька або занадто гаряча, можна вчасно здійснити необхідні заходи», – каже вона.

Автоматичні дані в реальному часі

За проектом передбачається встановити і об'єднати у мережу сім автоматичних станцій до кінця 2012 року. НАТО надала «стартовий капітал» для здійснення цього проекту.

У майбутньому буде потрібно 70 таких станцій для того, щоб виявляти повені і давати попередження на ранніх етапах. Вони надсилатимуть інформацію про рівні води, повітряні опади і температуру повітря і води до гідрометеорологічних центрів у Луцьку, Україна, і Бресті, Білорусь, і водночас розміщувати цю інформацію в режимі он-лайн. У майбутньому буде легко додати інші вимірювальні прибори, наприклад, для моніторингу за ядерними ізотопами.

Якщо вода підніметься суттєво, можна буде здійснювати негайні запобіжні заходи і попередити мешканців цих регіонів. Маючи постійний потік даних легше також виявляти тенденції і робити кращі прогнози, а також шукати шляхи мінімізації впливу повеней. «Наприклад, може виявитися, що розширення певних заливних територій для того, щоб вони поглинали більше води, зменшить загальний рівень повеней і завдану шкоду», – каже Міхаеліс.

Співпраця є основою

Моніторинг повеней в басейні річки Прип'ять був визначений як пріоритет для України і Білорусі в проведеному в 2006 році дослідженні «гарячих точок» екологічної безпеки у Східній Європі. Дослідження виконувалося за підтримки НАТО в рамках Ініціативи екологічної безпеки (ENVSEC).*

«Роки після розпаду СРСР були важкими для України», – каже Марк Железняк, заступник директора з наукової роботи Українського центру екологічних і водних проектів. Україна звернулася по допомогу до НАТО, бо гідрометеорологічній службі країни не вистачає сучасного обладнання.

«Річки не мають кордонів», – пояснює Владімір Корнєєв. Він є співдиректором проекту в Центральному дослідному інституті комплексного використання водних ресурсів у Мінську, Білорусь. – Ми дуже добре співпрацюємо з українськими колегами з питань гідрології і над успішним втіленням цього проекту».

У 2010 році для отримання інформації, необхідної для створення моделі прогнозування повеней, було створено 50 профілів річок Стир, Прип'ять і Простир. У гідрометеорологічних центрах обох країн були встановлені комп’ютери з необхідним програмним забезпеченням і підготовлений технічний персонал. Словацький гідрометеорологічний інститут у Братиславі допомагає втілювати проект. 

Проект виконується під егідою ENVSEC, партнерства шести міжнародних організацій, які забезпечують інтегровану відповідь на виклики довкіллю і безпеці.