МОВА
В зв'язку з перекладом, українська версія НАТО Ревю виходить он лайн приблизно через два тижня після англійської
ПРО НАТО РЕВЮ
ПРАВИЛА ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО
РЕДКОЛЕГІЯ
 RSS
НАДІШЛІТЬ ЦЮ СТАТТЮ ДРУГОВІ
ПІДПИСАТИСЬ НА НАТО РЕВЮ
  

Центральна Азія: де зіткнулися сила, політика і економіка

Попри те, що більші чи нестабільніші країни Азії часто домінують у заголовках газет, останнім часом зростає інтерес до дедалі більш важливих ресурсів, розташування і лояльності країн Центральної Азії. Регіональний експерт д-р Тамара Макаренко ділиться своїми поглядами на те, як діють ці інтереси.

© Reuters/Sergei Karpukhin

У світі, що потребує дедалі більше енергії, центральноазійські ресурси викликають велику заінтересованість

Маючи справу з Центральною Азією з 1998 року як науковець і професіонал, я дійшла висновку, що цей регіон дає величезну кількість конкретних випадків того, як відносини між міжнародними інтересами, офіційною економікою, злочинністю і політичним насильством вступають у конфлікт, та/або збігаються.

Цей погляд став результатом моїх наукових досліджень зв’язку між злочинністю і тероризмом, які ґрунтувалися на припущенні, що у 2000 році ісламістський рух Узбекистану отримав поштовх внаслідок того, що Джума Наманганий спромігся переплести воєдино (фасад) законного бізнесу з контрабандою наркотиків.

Ці випадки з часом розвинулись у більш складні операції в міру того, як інтереси бізнесу, злочинності і політики дедалі більше зближувалися. Наприклад, у Киргизстані є свідчення того, що хоча основні галузі економіки часто переплітаються з незаконною діяльністю, вони мають необмежений доступ до банківської системи і приваблюють іноземні інвестиції.

Замість того щоб прийняти підтримані Заходом демократичні ідеали і ринкові механізми як пріоритетні шляхи досягнення економічного зростання і політичної стабільності, Центральна Азія зіткнулася з тим, що її розвиток обмежується владою, накопиченою авторитарними режимами, олігархами і кримінальними мережами.

Більше того, попри регулярну критику регіону за відсутність демократичного розвитку і нездатність взяти під контроль злочинність і екстремізм, що піднімає голову, дії зовнішніх дійових осіб сприяють автократичному правлінню і корупції, що потім впливає на клімат економічної, політичної і соціальної нестабільності.

Центральна Азія є частиною змагань, в яких зовнішні гравці по черзі змагаються за увагу і, зрештою, за доступ до ресурсів

Геоекономіка як нова геополітика

Історично Центральна Азія згадується у контексті її положення як перехрестя між Сходом і Заходом, розташоване між імперіями і таке, що межує із зонами конфліктів і повстань (наприклад, Афганістан, китайська провінція Сіньцзянь та Іран). Хоча цей регіон за часів холодної війни в основному ігнорувався, його важливість і життєздатність дуже швидко були віднайдені.

Центральна Азія постійно визнається як важлива заінтересована сторона в каспійській енергетичній грі, елемент енергетичної безпеки Китаю, арена російської політики сили і транзитна територія для злочинної діяльності і релігійного екстремізму, що знаходить своє екстремальне вираження в Афганістані.

Зважаючи на ці регіональні реалії, Центральна Азія є частиною змагань, в яких зовнішні гравці по черзі змагаються за увагу і, зрештою, за доступ до ресурсів. Конкуренція за контроль над ресурсами регіону часто знаходить свій вираз у двосторонніх і багатосторонніх економічних і військових угодах, що укладаються з державами Центральної Азії.

Хоча немає сумніву в тому, що зовнішні держави спроможні диктувати умови угод, регіональні еліти розуміють, що вони можуть користуватися конкуренцією інтересів для власної (часто особистої) вигоди. В результаті часто вважається, що такими концепціями, як верховенство права, корпоративне врядування і прозорість комерційних операцій можна пожертвувати заради національних інтересів.

Ігри політики сили вже не обмежуються виключно діями держав, а передбачають здатність держави використовувати комерційні інтереси і обходити кримінальний контроль над економічними сферами, не викликаючи більш масштабної короткотермінової нестабільності. Якщо розглянути окремо політику Китаю, Росії і США, можна сказати, що роблячи це кожна з цих держав допомагає зберегти статус-кво в республіках Центральної Азії. Доступ до ресурсів і інфраструктури став пріоритетним інструментом м'якої політики, за допомогою якого вони забезпечують собі здатність поступово посилювати свій регіональний вплив.

Розширена африканська стратегія Китаю

З часу свого народження у 1990-х роках китайська стратегія в Центральній Азії без сумніву є багатогранною. Але ключовий рушій китайської політики в регіоні, схоже, скопійований з її африканської політики. Тобто Китай постійно нарощував свою регіональну присутність, купуючи енергетичні й інфраструктурні активи і надаючи позики «без політичних зобов’язань». Наприклад, Пекін нещодавно погодився надати Астані позику в розмірі 10 мільярдів доларів США виключно для розвитку нафтогазової галузі країни. Цей крок вірогідно розширить енергетичні зв’язки Китаю в регіоні.

Хоча Китай уклав ряд двосторонніх угод з Душанбе, Ташкентом, Алмати і Бішкеком, і Пекін зберігає збалансовану позицію стосовно Росії в Шанхайській організації співпраці, його головний плацдарм забезпечує ретельно спрямована інвестиційна стратегія. Це очевидно в Таджикистані, де Китай бере участь в алюмінієвій промисловості, і в Казахстані, де укладена велика комерційна угода з КазМунайГазом і Казатомпромом. Європу почали турбувати китайські прямі іноземні інвестиції, які разом з довгостроковими позиками в регіоні становлять близько 13 мільярдів американських доларів.

© Reuters/POOL New

Керівники країн - учасниць Шанхайської організації співпраці (ШОС) на засіданні ШОС

Силові ігри російських олігархів

Росія також успішно використовує комерційну сферу для того, щоб зосередити свій вплив і владу в Центральній Азії. Це особливо чітко видно в Казахстані – дехто вважає його єдиним прямим каналом зв’язку Росії з іншими республіками. Росія здійснила своє перше проникнення в казахську банківську систему через державні банки – через прямі і непрямі покупки акцій. В теорії, ця політика дозволить Москві здійснювати вплив на Казахську економіку через контроль над доступом до позик і прийняттям рішень стосовно комерційного боргу. Наприклад, "Внєшекономбанк" надав Астані позику в розмірі 3,5 мільярда доларів, які можуть використовуватися виключно для покупки російської продукції. Вірогідно також, що казахський банк БТА піде шляхом реструктуризації, який може призвести до його продажу російському "Сбербанку".

Попри намагання захопити фінансові ринки, Росія також забезпечує собі вплив на енергетичну і видобувні галузі. Такі компанії, як «Полюс золото» і «Поліметал» мають значний контроль над покладами золота і міді; а «Лукойл» продовжує розширювати свою присутність. Наприклад, в період кризи Москва запропонувала «Лукойлу» капітал, потрібний для покупки акцій «Бритиш петролеум» у проекті Каспійського трубопровідного консорціуму. Варто також вказати на те, що в 2003 році президент Назарбаєв запросив «Лукойл» до участі в Казахстанській раді з питань іноземних інвестицій.

І Китай, і Росія, втілюючи комерційні стратегії із забезпечення собі впливу в регіоні, допомагають зберегти поточний політичний статус-кво. Вивчення різноманітних ділових операцій, пов’язаних з китайськими або російськими інтересами, підтвердило, що у багатьох випадках верховенство права, корпоративне врядування і прозорість діяльності власників, що отримують вигоду, вважаються розкішшю і тому можуть ігноруватися. Отже, участь цих держав у комерційних операціях має мало спільного із внеском у забезпечення сталого економічного зростання. Більше того, ряд комерційних оборудок забезпечив збереження «тіньового стану», внаслідок чого отриманий дохід спрямовується не на економічний розвиток, а на збереження режиму.

США зосереджені на пріоритетах безпеки

На відміну від Китаю і Росії, чия діяльність у Центральній Азії не обмежується і не ґрунтується на міркуваннях безпеки, більша частина діяльності США в цьому регіоні після 11 вересня спрямована на укладання і збереження угод щодо військових баз. Саме в цих комерційних угодах США пішли шляхом Росії і Китаю – ігнорувати ринкові механізми, які так цінує Захід, заради забезпечення власних національних пріоритетів.

Приклад бази «Манас» у Киргизстані є добре задокументованим прикладом. У 2005 році ФБР розпочало розслідування, під час якого було викрито розкрадання мільйонів доларів з контрактів на пальне, які Пентагон уклав з компаніями, що контролювалися сином і зятем тодішнього президента країни. Ця тенденція збереглася і після того, як Бакієв замінив Акаєва, тепер спокусливі контракти на пальне укладені з компаніями, які нібито контролює син нового президента. США заплатили за доступ не тільки велику ціну у грошовому вимірі (комерційні угоди разом зі збільшеним розміром допомоги), але дехто також звинуватив Вашингтон у тому, що він закриває очі на численні порушення, які були зареєстровані під час останніх президентських виборів у Киргизстані.

Зростання значення цього регіону після подій 11 вересня створило іншу реальність

Геоекономічні силові ігри і безпека Центральної Азії

Безпека в Центральній Азії дуже легко вписується в поняття геополітики, яка в територіальному сенсі використовується як сцена, на якій зовнішні дійові особи можуть грати в силову політику. Зростання значення цього регіону після подій 11 вересня створило іншу реальність, але таку, в якій фундаментальні ігри не змінилися, просто змінилися способи гри. Хоча негайний вплив цього невеличкого відхилення у контексті не очевидний, існує небезпека, що, будуючи економічний картковий будиночок, Центральна Азія ще більше посилюватиме регіональну нестабільність.

Д-р Тамара Макаренко

Поява законних ділових інтересів і інвестиційних можливостей без сумніву продовжуватиме підтримувати певну форму широкомасштабної економічної стабільності, як це відбувається у Центральній Азії з часів незалежності. Але водночас це комерційне середовище, побудоване на хиткому фундаменті – складеному з корупції, конкурентних політичних інтересів, громадських заворушень і незадоволення, і нестабільності, що викликається злочинними засобами. Достаток усе ще залишається лише для впливових, капітал продовжує переводитися на офшорні рахунки (часто сприяючи переведенню незаконно отриманих грошей), а громадянське суспільство залишається спостерігачем за тим, як внутрішні і зовнішні політичні дійові особи втілюють суперечливу політику.

Поки США, Росія і Китай продовжують грати в геополітичні ігри в регіоні, тут залишатиметься вигляд стабільності. Вони зацікавлені в тому, щоб це було насправді так. Але треба ставити під сумнів тривалість цієї політики і визнавати, що будь-яке незначне послаблення інтересів – за будь-якої причини – може подіяти як каталізатор, який підштовхне регіон назад до більш відвертої нестабільності.

Поділись цим:     DiggIt   MySpace   Facebook   Delicious   Permalink