Розгортання КФОР
Резолюція № 1244 Ради Безпеки ООН була ухвалена 10 червня 1999 року, а 12 червня перші підрозділи Сил в Косові під керівництвом НАТО (КФОР) увійшли до Косова. До 20 червня завершилося виведення сербських військ.
На початку до складу КФОР входило майже 50 тисяч військовослужбовці з країн – членів НАТО, країн-партнерів і країн – нечленів НАТО, які були під єдиним командуванням і управлінням. На початку 2002 року КФОР було скорочено до майже 39 тисяч військовослужбовців. Поліпшення стану безпеки дозволило НАТО скоротити чисельність військ КФОР до 26 тисяч в червні 2003 року і до 17,5 тисяч до кінця 2003 року.
Відновлення насильства
Рух до стабільного багатоетнічного і демократичного Косова припинився в березні 2004 року, коли відновилося насильство між албанцями і сербами, а сили КФОР зазнали нападів. У зв'язку із цим до Косова було направлено додатково майже 2500 військовослужбовців на підсилення сил КФОР.
На Стамбульському саміті 2004 року глави держав і урядів НАТО засудили відновлення насильства і підтвердили відданість НАТО безпечному, стабільному і багатоетнічному Косову.
Переговори про статус Косова
Після 14 місяців переговорів під проводом ООН Спеціальний представник ООН у Косові Мартті Ахтісаарі в березні 2007 року подав Генеральному секретарю ООН свої пропозиції щодо Комплексного плану врегулювання статусу Косова. Приштіна схвалила пропозиції Ахтісаарі, але Белград від них категорично відмовився.
1 серпня 2007 року за відсутності рішення Ради Безпеки ООН щодо майбутнього статусу Косова Генеральний секретар ООН Пан Гі-Мун ухвалив продовження переговорів зі сторонами конфлікту під керівництвом «Трійки» (ЄС, Росія і США) під егідою Контактної групи. На момент закінчення мандата «Трійки» 10 грудня 2007 року учасники переговорів не спромоглися досягти згоди щодо статусу Косова.
Під час усього процесу переговорів НАТО підтримувала зусилля Мартті Ахтісаарі та «Трійки» з врегулювання статусу Косова; КФОР допомагали підтримувати безпеку в провінції, забезпечуючи безперешкодний хід переговорів.
У грудні 2007 року міністри закордонних справ країн – членів НАТО вирішили, що КФОР залишатимуться в Косові на основі Резолюції № 1244 Ради Безпеки ООН, доки РБ не прийме іншого рішення. Вони також ще раз підтвердили свою готовність підтримувати на відповідному рівні контингенти для КФОР, що виділяються країнами, в тому числі й резерв, та не приймати нових заперечень.
На Бухарестському саміті в квітні 2008 року керівники держав і урядів країн – членів НАТО погодилися з тим, що НАТО і КФОР продовжуватимуть взаємодіяти із владою. Вони також погодилися з тим, що враховуючи їхній оперативний мандат, КФОР співпрацюватимуть з ООН, Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями в разі необхідності і допомагатимуть їм у розбудові стабільного, демократичного, багатоетнічного і мирного Косова. Вони також наголосили на тому, що НАТО готова виконати свою роль у втіленні в життя майбутніх домовленостей щодо безпеки.
На своєму засіданні 2 – 3 грудня 2008 року міністри закордонних справ країн – членів НАТО ще раз підтвердили, що присутність КФОР під керівництвом НАТО та згідно з мандатом ООН зберігатиметься в Косові і надалі на підставі Резолюції № 1244 РБ ООН. Вони наголосили на тому, що якомога швидке розгортання на території Косова місії Європейського Союзу з верховенства права (EULEX) є першорядним завданням. У цьому контексті міністри відзначили прийняття РБ ООН заяви голови РБ на підтримку реорганізації Місії ООН в Косові. Вони знову підтвердили, що НАТО продовжуватиме свою діяльність, спрямовану на розформування Корпусу захисту Косова і створення Сил безпеки Косова на основі добровільних Цільових фондів НАТО.
Поліпшений стан безпеки
З того часу стан безпеки продовжував поліпшуватися. Унаслідок цього 11 – 12 червня 2009 року міністри закордонних справ країн – членів НАТО вирішили поступово змінювати мандат сил КФОР на так звану «стримуючу присутність». Це означає, що за необхідності та відповідно до розвитку подій з часом НАТО зменшить чисельність військ на місцях, а ті, що залишаться на театрі військових дій, поступово більше покладатимуться на розвідувальні дані та будуть гнучкішими.
Після неофіційної зустрічі у Стамбулі 3 – 4 лютого 2010 року міністрів оборони країн – членів НАТО було поінформовано військовим керівництвом НАТО про те, що КФОР успішно виконали перший рівень переходу до «стримуючої присутності», зменшивши чисельність військ до близько 10 200 військовослужбовців. Вони порекомендували перейти до другого етапу, який дозволить довести чисельність контингенту до близько п’яти тисяч військовослужбовців. Такий перехід був санкціонований Північноатлантичною радою і наразі триває.
Майбутні рішення щодо подальшого скорочення чисельності сил КФОР в Косові продовжуватимуть потребувати ухвалення Північноатлантичною радою в світлі як військових, так і політичних аспектів без автоматичного переходу до стримувальної присутності.
