Протидія тероризму

  • Last updated 23-May-2012 16:12

Боротьба проти тероризму є одним із пріоритетів НАТО. У новій Стратегічній концепції¹ і декларації Лісабонського саміту² чітко визначалося, що тероризм становить реальну і серйозну загрозу безпеці Альянсу та його членів. НАТО продовжуватиме боротися з цим лихом, на індивідуальній основі та колективно, відповідно до міжнародного законодавства і принципів Статуту ООН. Зокрема, Альянс зміцнить свою здатність стримувати, обороняти, запобігати терористичній діяльності і захищати від цієї загрози, у тому числі завдяки сучасним технологіям, розширенню консультацій з партнерами і ширшому обміну інформацією і розвідувальними даними.

Тероризм – це всесвітнє лихо, яке не визнає кордонів, національних чи релігійних відмінностей. Саме тому міжнародне співтовариство повинне розв’язувати це завдання колективно. З моменту нападів 11 вересня 2001 року НАТО бере активну участь у міжнародній боротьбі проти тероризму. У відповідь на ці напади НАТО вперше за свою історію послалася на статтю 5 Вашингтонського договору – пункт, що передбачає колективну оборону Альянсу. Північноатлантична рада (ПАР) – головний політичний керівний орган Альянсу – приймає рішення щодо загальної ролі НАТО у боротьбі проти тероризму.

Багатоаспектний характер тероризму вимагає від НАТО, для розв'язання цієї проблеми, брати участь у різних ініціативах політичного, оперативного, концептуального, військового, технологічного і наукового характеру. Створення у структурі штаб-квартири НАТО у серпні 2010 року Відділу нових викликів безпеці, відображає намір НАТО невпинно боротися з дедалі зростаючою кількістю нетрадиційних ризиків і загроз, у тому числі тероризмом, у міждисциплінарному наскрізному розрізі.

Альянс виділяє міжнародному співтовариству свої сили і засоби для боротьби з тероризмом. По-перше, НАТО є постійним трансатлантичним консультаційним форумом, здатним перетворювати обговорення на колективні рішення і дії. По-друге, НАТО має у своєму розпорядженні унікальні військові і цивільні сили і засоби, що можуть зробити внесок до боротьби з тероризмом або з наслідками нападу. По-третє, НАТО співпрацює в рамках величезної мережі партнерських відносин з іншими державами й міжнародними організаціями.

1. Стратегічна концепція НАТО (абзац 19, п. 9).
2. Декларація Лісабонського саміту (абзац 39).

Докладніше

  • Спільні зусилля НАТО

    Операції

    НАТО проводить низку операцій, які пов’язані з боротьбою проти тероризму.

    Операція «Активні зусилля»

    Операція «Активні зусилля» (ОАЗ) є морською спостережною операцію під проводом ВМС НАТО для виявлення, стримування і захисту від терористичної діяльності в Середземному морі шляхом спостереження, патрулювання, супроводження і висадки на борт суден з метою їх огляду за згодою їхніх команд. Спочатку вона проводилася тільки в східній частині Середземного моря, але з березня 2004 року район операції охоплює все Середземне море.

    Ця операція стала одним із восьми заходів, до яких вдалася НАТО на підтримку США після терактів 11 вересня, і нині є єдиною антитерористичною операцією НАТО. Багато країн-партнерів, що не є членами НАТО, також зробили свій внесок до ОАЗ на підтримку оперативних заходів НАТО, спрямованих проти тероризму.

    НАТО в Афганістані

    Із серпня 2003 року НАТО очолює Міжнародні сили сприяння безпеці в Афганістані (МССБ), які за мандатом ООН допомагають уряду цієї країни в зміцненні його впливу на всій території країни і гарантувати безпеку, щоб у такий спосіб ліквідувати умови для розвитку тероризму. Війська МССБ не проводять антитерористичну операцію, але демонструють рішуче прагнення НАТО допомогти народові Афганістану побудувати стабільну, безпечну і демократичну державу, якій не загрожував би тероризм. До того ж багато країн – членів Альянсу виділили свої сили для участі у військовій антитерористичній операції під керівництвом США «Незламна свобода» – поточної військової операції США з протидії тероризму, основні завдання якої виконуються на території Афганістану.

    Підтримання безпеки під час масових громадських заходів

    НАТО також допомагає підтримувати безпеку під час проведення масових громадських заходів у країнах – членах Альянсу, які можуть привабити терористів. Така допомога надається на прохання будь-якої країни – члена НАТО шляхом застосування літаків Системи раннього повітряного попередження і управління НАТО (АВАКС) або підрозділів Багатонаціонального батальйону хімічного, біологічного, радіологічного і ядерного захисту. Альянс в такий спосіб допомагав у проведенні таких важливих заходів, як саміти НАТО і засідання на рівні міністрів, а також спортивних заходів, наприклад, Олімпійських ігор в Афінах.

    НАТО розпочала виконувати такі завдання після того, як в 2001 році вона надала США засоби повітряного спостереження у рамках восьми заходів, ухвалених відразу після терактів 11 вересня. Операція «Ігл есіст» передбачала розгортання в США літаків раннього повітряного попередження і управління НАТО (АВАКС) з середини жовтня 2001 року до середини травня 2002 року для захисту території країни і вивільнення сил і засобів Сполучених Штатів для їхнього перебазування в рамках операції в Афганістані.

    Ліквідація наслідків терористичних нападів

    Ліквідація наслідків передбачає засоби реагування для пом'якшення руйнівних наслідків терактів, аварій і стихійних лих. За ліквідацію наслідків передусім відповідають самі країни, але НАТО надає їм допомогу в різний спосіб. Наприклад, вона виступає центральним органом координації різних механізмів планування між країнами, що підвищує готовність у разі кризи. Комітет з планування залучення цивільних служб у разі надзвичайних ситуацій, до складу якого входять представники країн, відповідає за узгодження напрямів політики НАТО у галузі планування залучення цивільних служб у разі надзвичайних ситуацій та відпрацювання заходів реалізації цієї політики.

    Захист населення та об'єктів життєзабезпечення

    Після подій 11 вересня на Празькому саміті 2002 року було ухвалено План дій з планування залучення цивільних служб у разі надзвичайних ситуацій з метою захисту населення від наслідків застосування зброї масового знищення. Того ж самого року було ініційовано проект з розробки рекомендаційних вказівок і мінімальних стандартів для служб екстреного реагування щодо планування, підготовки, процедур і обладнання у разі ХБРЯ інцидентів. Метою цієї ініціативи є надання загальних рекомендацій, якими країни – члени НАТО і партнери можуть добровільно скористатися заради посилення своєї готовності до захисту населення від таких ризиків. Ці вказівки також спрямовані на покращання оперативної взаємосумісності між країнами.

    Група з питань охорони здоров’я, харчових продуктів/води НАТО розробила лікувальні протоколи для постраждалих від теракту із застосуванням ХБРЯ засобів, а Альянс визначив механізми координації медичної евакуації, розміщення і транспортування постраждалих до медичних закладів в інших країнах.

    Для додаткової гнучкості НАТО розробила Меморандум про взаєморозуміння щодо сприяння життєво важливим транскордонним перевезенням. Цей механізм може бути застосований, серед іншого, для надання допомоги, необхідної для долання наслідків ХБРЯ інциденту. Меморандум покликаний прискорити і спростити чинні національні процедури перетину кордонів і митного огляду під час надання міжнародної допомоги для її прибуття на місця у максимально короткі терміни.

    Вчасне інформування громадськості також є ключовою складовою ліквідації наслідків. З цією метою НАТО розробила для країн керівні настанови для забезпечення оголошення скоординованих попереджень.

    Обов'язки щодо захисту інфраструктури від нападів із застосуванням ХБРЯ зброї передусім покладаються на країни-члени. Однак НАТО працює над поглибленням обізнаності в цій галузі країн-членів.

    Роль Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи

    Союзники створили номенклатуру національних цивільних і військових сил і засобів, які можуть бути виділені на допомогу постраждалій країні – як члену Альянсу, так і його партнеру – у разі теракту із застосуванням ХБРЯ засобів. За цю номенклатуру відповідає Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи.

    Центр створений в 1998 році для координації реагування на природні і техногенні катастрофи, і після 2001 року на нього була покладена додаткова координаційна функція з реагування на потенційні теракти із застосуванням ХБРЯ засобів. Центр має постійні повноваження щодо обробки запитів країн про допомогу в разі теракту із застосуванням ХБРЯ засобів. Він організовує великі міжнародні польові навчання з відпрацювання заходів реагування на змодельовані стихійні лиха та катастрофи, а також ліквідації їхніх наслідків в навчальній ситуації.

    Система НАТО з врегулювання кризових ситуацій

    Система НАТО з врегулювання кризових ситуацій передбачає структурований комплекс попередньо визначених політичних, військових і цивільних заходів, до яких мають вдаватися країни – члени та НАТО у відповідь на різноманітні кризові ситуації. Ця система надає Альянсу комплексний набір варіантів і заходів з відповідного реагування на кризу та її врегулювання. У рамках цієї системи спеціальні домовленості з управління кризовими ситуаціями визначають функції Комітету з планування залучення цивільних служб у разі надзвичайних ситуацій, комісій і комітетів з планування, Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи, а також порядок використання цивільних експертів під час криз.

    Мережа цивільних експертів

    Для забезпечення роботи НАТО було сформовано мережу з 380 цивільних експертів з євроатлантичного регіону, виходячи з конкретних сфер знань та спеціалізації, в яких найчастіше потрібна підтримка. Їхня сфера знань і компетенція охоплює усі цивільні аспекти планування і операцій НАТО, серед яких врегулювання кризових ситуацій, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій і захист об'єктів життєзабезпечення. Експерти, що виділяються, є співробітниками як державних організацій, так і промислових підприємств. Вони беруть участь у навчаннях і тренуваннях, а також за запитом надають допомогу відповідно до спеціальних процедур, які мають назву «Домовленості з управління кризовими ситуаціями у разі залучення цивільних служб під час надзвичайних ситуацій».

  • Можливості НАТО

    НАТО підтримує розвиток сил, засобів і новітніх технологій саме для боротьби із загрозою тероризму. Метою є захист військ, цивільного населення та об'єктів життєзабезпечення від терористичних актів – нападів терористів-самогубців із застосуванням саморобних вибухових пристроїв, ракетних обстрілів літаків і вертольотів, а також потенційного застосування зброї масового знищення.

    Робоча програма «Захист від тероризму»

    Робоча програма «Захист від тероризму» (ЗВТ) була підготовлена Конференцією національних директорів з озброєнь (КНДО) на засіданні у травні 2004 року. Пізніше її було схвалено на Стамбульському саміті в червні 2004 року як складову розширеного пакета заходів з посилення боротьби Альянсу проти тероризму.

    Робоча програма «Захист від тероризму» зосереджена головним чином на технологічних рішеннях питань пом’якшення результатів терактів. Більшість проектів у рамках цієї програми зосереджені на пошуку рішень, які можуть бути реалізовані найближчим часом. Керівництво цими проектами покладено на окремі країни – члени НАТО, що спираються на допомогу і участь інших країн – членів Альянсу (і країн-партнерів у деяких випадках), органів НАТО та інших причетних зацікавлених сторін.

    Зі зростанням важливості для Альянсу питання протидії нетрадиційним загрозам безпеці та новим загрозам, що з’являються, Робочу програму «Захист від тероризму» було у 2010 році передано до Відділу нових викликів безпеці, де її буде поглиблено й розширено з тим, щоб запропонувати Альянсові ширший міждисциплінарний наскрізний підхід для задоволення найнагальніших потреб у можливостях для захисту від тероризму.

    Програма має такі десять напрямів (3):

    • Зменшення вразливості широкофюзеляжних літаків від переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК).
    • Захист гаваней і портів.
    • Захист вертольотів від реактивних гранатометів (РПГ).
    • Боротьба із саморобними вибуховими пристроями.
    • Виявлення і захист від з хімічної, біологічної, радіологічної і ядерної (ХБРЯ) зброї.
    • Технології для розвідки, спостереження та виявлення об'єктів терористів.
    • Утилізація вибухових боєприпасів і ліквідація наслідків вибухів.
    • Захист від мінометних обстрілів.
    • Захист об'єктів життєзабезпечення.
    • Розробка засобів несмертельної дії.

    Можливості з протидії хімічній, біологічній, радіологічній і ядерній (ХБРЯ) зброї

    Розповсюдження зброї масового знищення (ЗМЗ), засобів її доставки та можливості потрапляння їх до рук терористів визнаються як головні загрози для Альянсу. Тому НАТО вважає попередження розповсюдження ЗМЗ і захисту від хімічних, біологічних, радіологічних і ядерних загроз та небезпек одним із своїх пріоритетних завдань. У документі «Комплексна стратегічна політика запобігання розповсюдженню ЗМЗ та захисту від ХБРЯ загроз», ухваленому у 2009 році на саміті у Страсбурзі/ Килі, зазначається, що НАТО активно працюватиме для запобігання розповсюдженню ЗМЗ державами і недержавними суб’єктами. Стратегічна концепція НАТО, ухвалена у 2010 році на Лісабонському саміті, заново підтверджує рішучість Альянсу забезпечити наявність повного діапазону можливостей, необхідних для стримування і захисту від будь-якої загрози безпеці населення наших країн. Документ конкретно наголошує на потребі подальшої розбудови потенціалу НАТО для захисту від загрози ХБРЯ зброї.

    Багатонаціональні оперативно-тактичні сили НАТО хімічного, бактеріологічного, радіологічного і ядерного захисту (які складаються з батальйону ХБРЯ захисту та Спільної групи оцінки), рішення про створення яких було прийняте на Празькому саміті у 2002 році, повинні реагувати на застосування ХБРЯ засобів і ліквідувати їхні наслідки як в межах, так і поза межами зони відповідальності НАТО. Вони регулярно діють у складі Сил реагування НАТО (СРН) і можуть самостійно виконувати інші завдання. Крім того, ведеться робота з визначення можливостей для розпізнавання хімічних і біологічних речовин, використаних для нападу, та видання належного попередження. Сертифіковані НАТО Центри передового досвіду із захисту від ХБРЯ (у Чеській Республіці) і захисту від тероризму (в Туреччині) доповнюють арсенал сил і засобів Альянсу з боротьби проти ХБРЯ загроз.

    Кіберзахист

    На тлі швидкого розвитку технологій, НАТО покращує свої зусилля з протидії широкому спектру кіберзагроз, які щоденно націлені на мережі Альянсу.

    Стратегічна концепція НАТО та Декларація Лісабонського саміту 2010 року визнає, що дедалі зростаюча витонченість кібернападів робить захист систем інформації і зв’язку Альянсу невідкладним завданням для НАТО та таким, від виконання якого тепер залежить безпека НАТО.

    8 червня 2011 року міністри оборони країн – членів НАТО ухвалили переглянуту «Політику НАТО щодо кіберзахисту» – документ, в якому чітко сформульоване бачення заходів кіберзахисту у всьому Альянсі.

    Переглянута політика запропонує скоординований підхід до кіберзахисту в усьому Альянсі з приділенням особливої уваги попередженню кібернападів та розбудові здатності швидко відновлюватися після завдавання удару. Централізована система захисту буде охоплювати усі структури НАТО, а до кіберзахисту буде запроваджено нові вимоги. Політика роз’яснює політичні та робочі механізми реагування НАТО на кібернапад і робить кіберзахист невіддільною органічною складовою процесу оборонного планування НАТО. Дана політика також визначає основу і рамки для майбутньої допомоги НАТО своїм союзникам, на їхнє прохання, у їхніх власних зусиллях з кіберзахисту, з метою оптимізації обміну інформацією і володіння обстановкою, співпраці і безпечної оперативної взаємосумісності на основі погоджених стандартів НАТО. Нарешті, політика визначає принципи співробітництва у сфері кіберзахисту між НАТО та країнами-партнерами, міжнародними організаціями, приватним сектором і науково-освітніми закладами та установами.

    Паралельно з цим було прийнято План дій, що слугуватиме інструментом для забезпечення своєчасної і ефективної реалізації цієї політики. І

    Для отримання повної інформації щодо кіберзахисту, завітайте на сторінку «Від А до Я», розділ «Захист від кібернападів».

    Поліпшення обміну розвідданими

    Після 11 вересня 2001 року НАТО прагне розширювати консультації з питань тероризму і пов'язаних з ним питань серед країн-членів, а також з країнами, що не є членами Альянсу. Одним із головних аспектів таких консультацій є обмін інформацією, точніше, обмін розвідданими.

    На Празькому саміті 2002 року вдосконалення обміну розвідданими було визначене як головний аспект співробітництва між союзниками. Наприкінці 2003 року при Службі безпеки НАТО було створено підрозділ виявлення (розвідки) терористичної загрози (ПВТЗ) замість тимчасової групи, створеної відразу після терактів 11 вересня. Наступні сім років ПВТЗ функціонував як об’єднаний орган НАТО, укомплектований представниками цивільних і військових органів розвідки, головним завданням якого є оцінка терористичних викликів, загроз і ризиків для НАТО та її членів. З цією метою ПВТЗ розробив ефективний механізм зв’язку і взаємодії зі службами розвідки ОЗС НАТО і національними координаційними антитерористичними центрами. Крім того, ПВТЗ здійснював обмін інформацією, що стосується тероризму, з країнами-партнерами.

    На основі прийнятого на Стамбульському саміті у 2004 році рішення переглянути організаційну структуру служб розвідки штаб-квартири НАТО було поліпшено зв’язки з країнами-партнерами. У зв’язку з цим у штабі Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі (м. Монс, Бельгія) було створено нову групу зв’язку та взаємодії з питань розвідки, а в штаб-квартирі НАТО сформовано Підрозділ зв'язку і взаємодії з питань розвідки.

    У рамках комплексної реформи системи розвідки у штаб-квартирі НАТО, яка відбулася у 201 – -2011 роках, функції ПВТЗ перебрав на себе новостворений Підрозділ розвідки. Ця трансформація ще більше покращила ефективність аналітичних підходів до тероризму і його зв’язків з іншими транснаціональними загрозами. Існуючий механізм також покращив співробітництво між цивільними і військовими складовими системи розвідки НАТО та зберіг раніше розроблені механізми, які забезпечують послідовний і узгоджений обмін розвідданими з партнерами.

    (3) Цілі попередньої ініціативи – «Високоточне повітряне десантування» - було досягнуто у 2008 році, а отже, цей пункт було вилучено з програми.
  • Відносини партнерства НАТО

    Загроза тероризму має негативний вплив не лише на НАТО. В результаті боротьба з тероризмом стала важливою складовою заходів співробітництва НАТО з партнерами в усьому світі.

    Партнери з операцій НАТО, а також їхні зусилля, спрямовані на запровадження оборонних реформ за підтримки програм НАТО, роблять внесок до запобігання тероризму. Крім того, НАТО співпрацює з іншими міжнародними організаціями для забезпечення ефективнішого обміну інформацією і вживання належних дій у боротьбі з тероризмом.

    План дій Партнерства по боротьбі з тероризмом

    НАТО і її партнери беруть участь у програмах практичної співпраці, які виконуються в рамках Плану дій Партнерства по боротьбі з тероризмом.

    Цей план було прийнято на Празькому саміті у листопаді 2002 року і з того часу він удосконалювався і розширювався згідно зі спільними цілями і зусиллями союзників і партнерів. Дух, в якому його було прийнято, відкрито проявився 12 вересня 2001 року, коли Рада євроатлантичного партнерства засудила напади на Нью-Йорк і Вашингтон напередодні і запропонувала США підтримку усіх 46 членів Ради.

    У Плані визначено ролі партнерства та інструменти боротьби проти тероризму і долання його наслідків. Наприклад, НАТО і країни-партнери співпрацюють над покращанням безпеки повітряного простору, в тому числі через обмін даними і координацію процедур, пов'язаних з можливими терористичними загрозами.

    Усі країни – члени РЄАП є учасницями Плану. Він відкритий для партнерів НАТО в рамках Середземноморського діалогу і Стамбульської ініціативи співпраці, а також для інших заінтересованих країн за кожним окремим пунктом і в індивідуальному порядку.

    Нещодавно в рамках плану було створено три робочі групи, які опікуються питаннями безпеки енергетичної інфраструктури, охорони кордонів, а також фінансових аспектів тероризму і руйнування джерел фінансування терористичних організацій.

    Поглиблення відносин з партнерами заради боротьби з тероризмом

    Боротьба з тероризмом стала однією з основних рушійних сил у створенні Ради «НАТО-Росія» (РНР) в травні 2002 року. Спільна боротьба проти тероризму залишається головним аспектом діалогу НАТО з Росією, а також центром уваги практичних ініціатив РНР зі співпраці. Наприклад, Росія зробила свій внесок у боротьбу з тероризмом через участь у операції «Активні зусилля» у 2006 і 2007 році.

    У грудні 2004 року РНР погодила План дій щодо тероризму, який визначав напрями співробітництва і підлягав регулярним переглядам. У квітні 2001 року міністри закордонних справ країн – членів РНР ухвалили оновлений План дій РНР щодо тероризму, спрямований на поліпшення можливостей діяти – окремо та спільно – у трьох основних напрямах: попередження тероризму, боротьба з терористичними діями і подолання наслідків терактів (для отримання докладнішої інформації див. «План дій НАТО-Росія по боротьбі з тероризмом» (Англійською)).

    У 2003 році РНР також запровадила Ініціативу про співробітництво з використання повітряного простору, спрямовану на поглиблення співробітництва з питань спостереження за повітряним простором і координації повітряного руху. Основоположною метою цієї ініціативи є зміцнення довіри і удосконалення можливостей для дій у разі наявності припущень, що терористи використовують літаки як зброю для здійснення терактів. Передбачена ініціативою система досягне стану повноцінного функціонування у 2011 році.

    Відносини з країнами–учасницями Середземноморського діалогу також поглибилися, зокрема завдяки їхньої участі в операції «Активні зусилля».

    Більше того, на Стамбульському саміті у червні 2004 року НАТО запровадила Стамбульську ініціативу співпраці з метою встановлення відносин з країнами так званого «ширшого Близького Сходу», поширюючи, таким чином, мережу відносин партнерства НАТО з метою сприяння боротьбі проти тероризму.

    НАТО також зміцнила свої відносини з партнерами в усьому світі. Тут маються на увазі країни, які не є членами НАТО, але поділяють подібні занепокоєння щодо безпеки і виразили заінтересованість у розвитку відносин з Альянсом, таких як індивідуальне партнерство. Це такі країни, як Австралія, Японія, Нова Зеландія, Ірак, Афганістан, Пакистан та Республіка Корея. Глибина та інтенсивність їхніх відносин з НАТО варіює, так само, як і напрями співробітництва.

    Поглиблення співпраці з іншими міжнародними організаціями

    НАТО також працює над поглибленням своїх відносин з Європейським Союзом, Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) і ООН для зміцнення зусиль з боротьби проти тероризму.

    Щодо співпраці з ООН, НАТО працює з відповідними органами ООН, такими як Антитерористичний комітет ООН, його Виконавчий директорат і Комітет 1540 Ради Безпеки ООН. Вона також встановила контакти з ООН у рамках її Глобальної антитерористичної стратегії і тісно співпрацює з установами ООН, які відіграють провідну роль у реагуванні на міжнародні стихійні лиха і катастрофи і ліквідації їхніх наслідків – Управління ООН з координації гуманітарних питань і Організацією за заборону хімічної зброї, а також з іншими організаціями.

    НАТО також обмінюється думками з Відділом дій проти тероризму ОБСЄ.

    Робота з органами цивільної авіації

    Використання цивільних літаків як зброї 11 вересня 2001 року змусило НАТО посилити увагу до таких форм тероризму і зміцнити авіаційну безпеку. Серед антитерористичних заходів НАТО – вдосконалення координації між цивільними і військовими службами управління повітряним рухом завдяки спільній роботі з ЄВРОКОНТРОЛЕМ, Міжнародною організацією цивільної авіації, Федеральним авіаційним управлінням США, великими національними авіаційними відомствами і органами безпеки, авіалініями і асоціаціями пілотів, а також Міжнародною асоціацією повітряних перевізників задля ефективнішого обміну інформацією і вжиття дієвіших заходів.

    Підготовка і освіта

    НАТО пропонує низку можливостей щодо підготовки і освіти в галузі боротьби з тероризмом як своїм членам, так і країнам-партнерам. Вона може користуватися ресурсами широкої мережі, до якої входить Школа НАТО у Обераммергау (Німеччина), Оборонний коледж НАТО у Римі (Італія) та центри передового досвіду, які забезпечують функціонування системи органів військового управління НАТО. Наразі функціонують 19 таких центрів, 16 з яких отримали повну акредитацію НАТО. Діяльність декількох з цих центрів пов’язана з боротьбою проти тероризму, зокрема це стосується Центру передового досвіду у галузі захисту від тероризму в Анкарі. Цей Центр послужив як місцем, так і каталізатором для міжнародного діалогу і обговорень питань, пов’язаних із захистом від тероризму. Центр встановив зв’язки з-понад 50 країнами і 40 організаціями для передачі практичного досвіду і знань з питань тероризму.

    Наукова співпраця

    «Захист від терористичних загроз» є першим з двох основних пріоритетів програми НАТО «Наука заради миру і безпеки». Метою програми є посилення безпеки, стабільності, солідарності і підтримки серед країн-членів та країн-партнерів НАТО шляхом передачі передового науково-технічного досвіду для допомоги у розв’язанні проблемних питань, що викликають взаємне занепокоєння. Складовими пріоритету «Захисту від терористичних загроз» є такі теми, як: зручні для оборони методи транспортування пального, предметів постачання і особового складу; заходи медичної протидії під час терористичних нападів без використання ХБРЯ зброї; виявлення вибухових речовин і пристроїв; заходи з протидії комп’ютерному тероризму, кіберзахист (тобто захист систем зв’язку та інформації) і використання комп’ютерної мережі терористами; вивчення питання людського чинника у захисті від тероризму; безпека кордону і порту (технології, підхід на основі методів системного аналізу і синтез даних, розумні кордони, протидія розповсюдженню).

    Заходи «Захисту від терористичних загроз» в рамках програми «Наука заради миру та безпеки» містять розмаїття механізмів, зокрема семінари, курси підготовки, багаторічні науково-дослідні проекти. Ось декілька далеко не вичерпних прикладів заходів, започаткованих у рамках цього пріоритетного напряму:

    • Нові біодатчики для швидкого і точного виявлення збудників сибірської виразки.
    • Нові технології виявлення «брудних бомб».
    • Технологія перевірки вантажних контейнерів.
    • Сучасні методики захисту від біологічної зброї.
    • Технологія безконтактного виявлення вибухових речовин (зокрема, у терористів-самогубців).
    • Лікування у разі отруєння отруйними речовинами нервово-паралітичної дії.
    • Людські та соціальні аспекти терористичної діяльності (зокрема, основні причини виникнення, соціальні і психологічні аспекти тероризму, використання Інтернету як інструменту для вербування і «невідчутні аспекти безпеки»).
    • Захист інформаційних мереж від терористичних нападів.

    «Захист від терористичних загроз», як складова програми «Наука заради миру і безпеки» успішно об’єднав науковців і фахівців з НАТО і країн-партнерів, роблячи, таким чином, внесок у краще розуміння терористичної загрози, розроби заходів виявлення і реагування, а також сприяючи розбудові ефективної мережі фахівців у основних галузях.

    Крім того, План дій на 2010 – 2012 роки Комітету «Наука заради миру та безпеки» Ради НАТО-Росія визначає такі три напрями співробітництва між НАТО та Росією в рамках «Захисту від терористичних загроз», як основного пріоритету програми «Наука заради миру та безпеки»:

    1. Виявлення вибухових речовин і пристроїв: це наукові дослідження на основі співробітництва, які сприятимуть ефективнішому виявленню вибухових пристроїв невеликої потужності за слідами, так і вибухових речовин без оболонки. Визначним прикладом цього зусилля є проект «Безконтактне виявлення вибухових речовин», який більшістю називається програма STANDEX;
    2. Загрози на основі інформаційних технологій: дослідження, що ґрунтуються на співробітництві, спрямовані на зміцнення безпеки систем, уразливих для терористичних нападів. Метою даної ініціативи є досягнення кращого розуміння того, яким чином терористи використовують інформаційні технології;
    3. Вивчення людського чинника у захисті від тероризму: динамічна і нетрадиційна спроба зрозуміти мотиви тероризму з погляду соціології. У цьому контексті досвід Віртуального форуму забезпечує новаторську платформу для подальших обговорень і досліджень.

    Ця робота залишатиметься центральним пріоритетом програми «Наука заради миру і безпеки» у доступному для огляду майбутньому (www.nato.int/science).

  • Історична довідка

    У Стратегічній концепції Альянсу 1999 року тероризм уже було визначено як один із ризиків, що впливають на безпеку НАТО. Вживаючи заходів у відповідь на події 11 вересня, НАТО вдалася до активної боротьби проти тероризму, розпочала свою першу операцію поза межами євроатлантичного регіону і широкомасштабне реформування своїх сил і засобів. Нова Стратегічна концепція НАТО, прийнята на Лісабонському саміті у листопаді 2010 року, визнала, що тероризм становить безпосередню загрозу для безпеки громадян країн НАТО, а також для міжнародної стабільності і процвітання у більш широкому сенсі.

    Реагування на події 11 вересня 2001 року

    Ввечері 12 вересня 2001 року, менше ніж через добу після нападів, Північноатлантичним союзом вперше в історії було застосовано статтю 5 Вашингтонського договору – Положення про колективну безпеку НАТО.

    Північноатлантична рада – головний політичний керівний орган НАТО – постановила, що в разі, якщо буде отримано чітке підтвердження тому, що напад був скоєний на США з-за кордону, він розглядатиметься як такий, на який поширюється дія статті 5, в якій ідеться про те, що збройний напад на одного або кількох членів Альянсу в Європі або у Північній Америці розглядається як напад проти них усіх.

    Раніше того ж самого дня країни-партнери НАТО на засіданні Ради євроатлантичного партнерства засудили напади, запропонувавши Сполученим Штатам свою допомогу і пообіцявши «докласти всіх зусиль для боротьби зі злом тероризму». Після цього 13 вересня були проголошені заяви про солідарність і пропозиції про допомогу від Росії, а 14 вересня – від України.

    2 жовтня Френк Тейлор, посол США з особливих доручень і координатор антитерористичної діяльності, доповів на засіданні Північноатлантичної ради про результати розслідування нападів 11 вересня. На підставі наданої ним інформації Рада визначила, що напади були здійснені з-за кордону і мають вважатися такими, на які поширюється дія статті 5 Вашингтонського договору.

    Двома днями по тому, 4 жовтня, НАТО ухвалила вісім заходів на допомогу США:

    • Посилити обмін розвідданими і взаємодію розвідслужб як на двосторонній основі, так і в рамках відповідних структур НАТО, в тому, що стосується загроз тероризму і дій, що мають бути вжиті для боротьби з ним.
    • Надавати в індивідуальному порядку або колективно, залежно від обставин і відповідно до можливостей допомогу країнам Альянсу та іншим державам, які зазнають або можуть зазнавати посиленої терористичної загрози внаслідок їхньої участі в антитерористичній кампанії.
    • Вживати необхідних заходів підвищеної безпеки на об'єктах США та інших союзників на їхній території.
    • Забезпечувати заміну визначеним силам і засобам Альянсу в зоні відповідальності НАТО, необхідним для безпосередньої участі в операціях проти тероризму.
    • Надавати дозвіл авіації США та інших союзників на вільний проліт повітряним простором відповідно до необхідних механізмів управління повітряним рухом і національних правил для виконання військових вильотів, пов'язаних з операціями проти тероризму.
    • Надавати Сполученим Штатам та іншим союзникам доступ до портів і аеродромів на території країн – членів НАТО для ведення операцій проти тероризму, в тому числі для дозаправки з дотриманням національних процедур.
    • Готовність Альянсу розгорнути підрозділи Постійного з'єднання ВМС НАТО у східному районі Середземного моря для демонстрації присутності і рішучості НАТО.
    • Готовність Альянсу розгорнути підрозділи авіації повітряного попередження й управління (АВАКС) НАТО на підтримку операцій проти тероризму.

    Невдовзі по тому НАТО розпочала свою першу в історії антитерористичну операцію – «Ігл есіст». На прохання Сполучених Штатів з середини жовтня 2001 року до середини травня 2002 року для допомоги у патрулюванні повітряного простору США було застосовано сім літаків НАТО АВАКС; 830 членів екіпажів із 13 країн НАТО зробили понад 360 вильотів. Це був перший випадок, коли військові ресурси НАТО були застосовані на підтримку операції за статтею 5.

    26 жовтня Альянс розпочав свою другу антитерористичну операцію у відповідь на напади на США – операцію «Активні зусилля». Підрозділи Постійного з'єднання ВМС НАТО були передислоковані до східного району Середземного моря для патрулювання і здійснення нагляду за судноплавством з метою виявлення і стримування терористичної діяльності, в тому числі контрабанди. 10 березня 2003 року операцію було розширено – до її завдань також було включено супровід цивільних суден у Гібралтарський протоці.

    Рейк’явік – кінець дебатів щодо операцій «поза зоною відповідальності»

    Негайна реакція НАТО на події 11 вересня отримала додатковий імпульс завдяки рішенню, ухваленому на засіданні міністрів закордонних справ країн – членів НАТО в травні 2002 року в Рейк'явіку. Відповідно до цього рішення Північноатлантична рада вестиме дії завжди і всюди, де необхідно боротися з тероризмом.

    Це безпрецедентне рішення фактично поклало край дебатам про «район відповідальності НАТО» і проклало шлях для майбутніх операцій Альянсу в Афганістані. Воно також стало каталізатором масштабного реформування сил і засобів Альянсу, започаткованого на Празькому саміті в листопаді 2002 року.

    Празький саміт – перетворення НАТО для боротьби з терористичною загрозою

    На Празькому саміті 21 – 22 листопада 2002 року голови держав і урядів країн НАТО висловили свою рішучість стримувати будь-який збройний напад з-за кордону, зокрема терористичний, і захищати населення, територію і війська країн-членів від подібних нападів.

    З цією метою вони ухвалили так званий «Празький пакет заходів», покликаний перетворити НАТО для протидії виклику тероризму. До нього увійшли:

    • Військова концепція захисту від тероризму: в ній наголошується на готовності Альянсу протистояти терористичним нападам або загрозам таких нападів; очолити або підтримати антитерористичні операції; надавати допомогу національним органам влади в доланні наслідків терактів; на разовій основі підтримувати операції, які проводять інші міжнародні організації або коаліції за участю союзників; виконувати військові операції проти терористичних груп та їхніх сил і засобів там, де це необхідно на підставі рішення Північноатлантичної ради.
    • План дій країн – членів НАТО і партнерів щодо боротьби з тероризмом.
    • П’ять ініціатив у галузі захисту від ядерної, біологічної та хімічної зброї: пересувна аналітична лабораторія для аналізу ядерних, біологічних і хімічних засобів, група реагування на застосування ядерних, біологічних і хімічних засобів, віртуальний центр передового досвіду із захисту від ядерної, біологічної та хімічної зброї, запаси засобів біологічного і хімічного захисту і система спостереження за захворюваністю.
    • Захист цивільного населення, зокрема План дій з планування залучення цивільних служб у разі надзвичайних ситуацій.
    • Протиракетна оборона: союзники вивчають можливості ефективного долання зростаючої ракетної загрози території, військам і населеним пунктам країн Альянсу за допомогою застосування політичних і оборонних засобів, а також засобів стримування.
    • Кіберзахист: в Альянсі ведеться робота з посилення готовності до таких інцидентів, як виведення з ладу національних об'єктів життєзабезпечення та інфраструктури НАТО і захисту від них, зокрема систем інформації та зв'язку.
    • Співпраця з іншими міжнародними організаціями.
    • Вдосконалення обміну розвідданими.

    Крім цього, було вирішено створити Сили реагування НАТО (СРН), раціоналізувати структуру органів військового управління НАТО і розпочати виконувати Празькі зобов’язання щодо обороноздатності для того, щоб краще підготувати збройні сили НАТО до нових викликів, в тому числі, тероризму.

    Ризький саміт – підтвердження актуальності терористичної загрози

    Ухваливши Комплексні політичні настанови на Ризькому саміті в листопаді 2006 року, голови держав і урядів країн НАТО визнали, що «тероризм, чий масштаб набуває дедалі більш всесвітнього характеру, і чиї наслідки стають дедалі більш смертельними, а також розповсюдження зброї масового знищення, вірогідно, залишаться головними загрозами Альянсу протягом наступних 10 – 15 років».

    Лісабонський саміт – нова Стратегічна концепція

    На саміті голів держав та урядів країн НАТО у листопаді 2010 року НАТО прийняла нову Стратегічну концепцію, яка окреслила незмінне призначення і характер НАТО, а також його основоположні завдання безпеки.

    Середовище безпеки і сам Альянс зазнали значних змін з моменту прийняття попередньої Стратегічної концепції у 1999 році. Стратегічна концепція 2010 року визнає нові загрози безпеці та загрози, що з’являються, які постали особливо після терористичних нападів 11 вересня 2001 року. Вона визначає тероризм як пряму загрозу для безпеки громадян країн НАТО і міжнародної стабільності й процвітання у більш широкому сенсі, а також зобов’язує союзників посилити свій потенціал для виявлення міжнародного тероризму і захисту від нього, у тому числі шляхом більш глибокого і якісного аналізу загрози, збільшення консультацій з нашими партнерами, а також розвитку належних військових можливостей, куди входить допомога у підготовці місцевих сил для самостійної боротьби з тероризмом.

  • Керівні органи

    Північноатлантична рада, головний політичний керівний орган Альянсу, приймає рішення щодо загальної ролі НАТО в боротьбі проти тероризму. Робота над окремими аспектами цієї діяльності здійснюється через спеціалізовані органи і комітети.

    Наприклад, залежно від залучених країн або питання, може бути підключена Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП), Рада «НАТО-Росія» чи Комісія «Україна – НАТО».

    Комітет з планування залучення цивільних служб у разі надзвичайних ситуацій є головним дорадчим органом НАТО для захисту цивільного населення і використання цивільних ресурсів для забезпечення виконання завдань НАТО в галузі готовності до проявів тероризму і долання його наслідків, надання гуманітарної допомоги й реагування на надзвичайні ситуації і захисту особливо важливих об’єктів життєзабезпечення.

    Комітет здійснює координацію планування у декількох напрямах для забезпечення – у разі необхідності – підтримки дій військових сил Альянсу з боку цивільних органів або допомоги органам державної влади у надзвичайних ситуаціях невійськового характеру.

    Наприклад, комітет розробив план підвищення готовності цивільних структур країн-членів та країн-партнерів НАТО до терористичних нападів.

    Комітет з питань розповсюдження є вищим дорадчим органом при Північноатлантичній раді з питань розповсюдження зброї масового знищення (ЗМЗ), відповідних систем доставки, а також захисту від хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної (ХБРЯ) зброї. Комітет відповідає за обмін інформацією, розробку політики та координацію з питань запобігання і реагування на розповсюдження, у тому числі доступу терористів до ЗМЗ, об’єднуючи фахівців і посадових осіб з відповідними обов’язками у сфері своєї діяльності.